Справа № 308/10865/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

17 квітня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 січня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Банк Форум» про припинення іпотеки та за зустрічним позовом ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом посилаючись на те, що 17.06.2008 року між ним та ПАТ «Банк Форум», (далі- Банк) був укладений кредитний договір № 0369/08/26-Z.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000 доларів США (далі - $) на споживчі цілі, а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14% річних та повернути кошти до 14.06.2013 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 17.06.2008 року був укладений договір поруки, а між Банком та ОСОБА_3 договір іпотеки, згідно умов якого, останній передав Банку в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1.

Вказував, що Банк уже звертався до позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_5 з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 02.12.2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09.03.2011 року, з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стягнуто солідарно на користь Банку 488 082,61 грн. боргу, 211 337,35 грн. штрафних санкцій та 1950 грн. судових витрат (всього 701 369,96 грн.).

Оскільки Банк пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, постановою заступника начальника РВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 23.01.2014 року - відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2п-369/10, виданого 03.10.2013 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Банку заборгованості в розмірі 701 369,96 грн.

Позивач вважає, що Банк, звернувшись із позовом до позичальника та поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором в односторонньому порядку розірвав кредитний договір, а з припиненням основного зобов'язання, похідне зобов'язання (іпотека) теж припинилося.

Посилаючись на дані обставини, позивач просив ухвалити рішення, яким визнати іпотеку припиненою та зобов'язати Банк подати до Державної реєстраційної служби заяву про припинення іпотеки.

У вересні 2014 року Банк, в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, пред'явив зустрічний позов та просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 0369/08/26-Z від 17.06.2008 року в розмірі 1 952 340,59 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу з прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 22 січня 2015 року в задоволенні первісного позову ОСОБА_3 - відмовлено. Зустрічний позов Банку - задоволено. Ухвалено в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 0369/08/26-Z від 17.06.2008 року в розмірі 1 952 340,59 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу з прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Не погодившись з даним рішенням позивач за первісним позовом оскаржив його в апеляційному порядку.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов - задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову Банку - відмовити.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності позивача за первісним позовом, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і матеріали цивільної справи за позовом АКБ «Банк Форум» до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.06.2008 року між ОСОБА_3 та Банком, який в той час іменувався АКБ «Банк Форум», був укладений кредитний договір № 0369/08/26-Z.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000 $ на споживчі цілі, а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14% річних та повернути кошти до 14.06.2013 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника між Банком та ОСОБА_5 17.06.2008 року був укладений договір поруки та між Банком та ОСОБА_3 договір іпотеки, згідно умов якого останній передав Банку в іпотеку належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1.

Встановлено, що Банк уже звертався до позичальника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_5 з позовом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 02.12.2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09.03.2011 року, з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 стягнуто солідарно на користь Банку 488 082,61 грн. боргу, 211 337,35 грн. штрафних санкцій та 1950 грн. судових витрат (всього 701 369,96 грн.).

Оскільки Банк пропустив строк пред'явлення виконавчого листа до виконання, постановою заступника начальника РВ ДВС Ужгородського МРУЮ від 23.01.2014 року - відмовлено у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2п-369/10, виданого 03.10.2013 року Ужгородським міськрайонним судом про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь Банку заборгованості в розмірі 701 369,96 грн.

В подальшому Банк звертався до суду із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа для виконання, однак ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 27.06.2014 року та у задоволенні заяви Банку - відмовлено.

Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане боржником в іпотеку нерухоме майно (постанова Верховного Суду України від 4 вересня 2013 р. у справі N 6-73цс13).

Встановлено, що наявність рішення Ужгородського міськрайонного суду від 02.12.2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 09.03.2011 року - не призвела до належного виконання ОСОБА_3 свого зобов'язання перед Банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав і основне зобов'язання не припинилося, висновок місцевого суду про відмову в задоволенні первісного позову ОСОБА_3 та про звернення стягнення на предмет іпотеки є правильним.

Разом з тим задовольняючи позов Банку, місцевий суд не перевірив розмір заборгованості позичальника, не врахував строків позовної давності про застосування якої заявляв ОСОБА_3

Так, із кредитного договору № 0369/08/26-Z від 17.06.2008 року видно, що Банк та ОСОБА_3 поряд з установленням строку дії договору (до 14.06.2013 року) встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Оскільки право кредитора (як сторони зобов'язання) вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Отже, при визначенні розміру заборгованості, пеня підлягає стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову, а сума кредиту та відсотків за три роки до дня пред'явлення позову Банком.

Як вбачається з розрахунку, наданого Банком, ОСОБА_3 належним чином щомісячні зобов'язання з погашення боргу не виконував починаючи з листопада 2008 року та з цього часу почався перебіг позовної давності по щомісячних зобов'язаннях.

З позовом до суду Банк звернувся 26.09.2014 року (згідно штампу вхідної кореспонденції суду).

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В суді першої інстанції ОСОБА_3 заявляв про застосування позовної давності (а.с. 46), а тому вимога Банку про стягнення заборгованості за період з листопада 2008 до 26.09.2011 року (три роки до подачі позову) задоволенню не підлягає, зокрема за тілом кредиту 29 190 $ (35 міс. * 834 $ = 29 190 $) та за відсотками 19 049,34 $.

Таким чином, згідно наданого позивачем розрахунку, станом на 18.09.2014 року розмір заборгованості нарахованої після 26.09.2011 року становить разом 41 804,17 $ (за курсом НБУ 13,082 на день розрахунку складає 546 882, 15 грн.) у тому числі за кредитом 18 308 $ (47 498 - 29 190 = 18 308); за відсотками - 21 131,18 $ (40 180,52- 19 049,34 = 21 131,18); пеня в межах одного року до подачі позову - 2364,99 $.

Зі змісту позовної заяви, кредитного та іпотечного договорів, копії паспорту громадянина України видно, що місцем проживання ОСОБА_3 є АДРЕСА_2 (а.с. 2, 10, 13, 23).

Тому Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не підлягає до застосування.

Невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права у частині вирішення зустрічного позову Банку, відповідно до вимог пунктів 3 і 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для зміни рішення суду першої інстанції з викладом абзацу третього резолютивної частини рішення в новій редакції.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 січня 2015 року в частині вирішення зустрічного позову ПАТ «Банк Форум» - змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини рішення в такій редакції:

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 0369/08/26-Z від 17.06.2008 року в розмірі 546 882,15 грн. звернути стягнення на переданий ОСОБА_3 предмет іпотеки, а саме житловий будинок АДРЕСА_1 (літ. «А»), загальною площею 60,8 кв.м., з надвірними спорудами: сараєм (літ. «Б»), сараєм (літ. «В»), вбиральнею (літ. «Г»), огорожею (літ. №) та спорудою літ «І», шляхом його продажу з прилюдних торгів за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У решті рішення Ужгородського міськрайонного суду від 22 січня 2015 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: