Справа № 686/24992/13-ц

ЄУН 686/2499213-ц

Провадження № 2/686/9/15

Ухвала

Іменем України

15 квітня 2015 рік м.Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Колієва С.А.

при секретарі Конопко А.П.

за участю представника відповідачів ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 – ОСОБА_1 про перегляд цивільної справи за позовом колективного виробничого підприємства «ПМК-33» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 вікторії Ігорівни, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: дочірнє підприємство ЖЕД колективного виробничого підприємства ПМК-33, третя особа: Служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про виселення без надання іншого житлового приміщення за нововиявленими обставинами,-

встановив:

До Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області звернувся ОСОБА_1, який діє від імені та в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5 з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви зазначив, що рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2014 року позов колективного виробничого підприємства «ПМК-33» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про виселення був задоволений у повному обсязі. Вказане рішення суду було переглянуто в апеляційному порядку та ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 04 вересня 2014 року було залишено без змін. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2014 року відмолено у відкритті касаційного провадження стосовно перегляду вищевказаних судових рішень. Після постановлення вищевказаного рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у вказаній справі та набрання ним чинності стали відомі обставини, а саме: 07 жовтня 2014 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області було постановлено рішення, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 27.01.2015 року, та яким визнано недійсним договір купівлі-продажу державного майна від 20 липня 1994 року в частині придбання організацією орендарів Хмельницької ПМК-33 гуртожитку, який розташований по вул. Зарічанський 14-а у м. Хмельницькому, з якого, за вищевказаним позовом, і було виселено за рішенням суду відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5

З огляду на викладене, вважає, що оскільки колективне підприємство «ПМК-33» не було власником гуртожитку, тому у нього і не було права звертатися до суду з позовною заявою про виселення з нього відповідачів. Вказані обставини є істотними для справи, вони не були і не могли бути відомі під час її розгляду, а отже є нововиявленими.

В судовому засіданні представник відповідачів заяву підтримав, просив її задовольнити. Надав суду пояснення аналогічні викладеним у заяві.

Представник позивача заперечував проти задоволення заяви, вважав рішення законним. Зазначив, що ПМК «ЗЗ» як на час розгляду справи так і на даний час підприємство є власником даного гуртожитку. Обставини, на які посилається представник відповідачів, не є нововиявленими у розумінні ст.361 ЦПК, оскільки були відомі на час розгляду даної справи.

Представник третьої особи заяву підтримав, просив її задовольнити.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи суд приходить до висновку, що заява представника відповідачів ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає за таких підстав.

Відповідно до ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Згідно пункту 1 частини 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є в тому числі істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Відповідно до пунктів 1, 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (частина друга статті 361 ЦПК).

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 361 ЦПК, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» обставини, які відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 ЦПК є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.

Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Згідно з частиною третьою статті 60 ЦПК доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі та щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір, а тому підставою для скасування судового рішення є не всі невідомі на час розгляду справи обставини, а лише ті, які входять до предмета доказування у справі (стаття 179 ЦПК).

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі чи в заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України або які могли бути встановлені при всебічному і повному з'ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

Як встановлено з матеріалів справи рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2014 року позов колективного виробничого підприємства «ПМК-33» був задоволений: виселено ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з кімнати №38 гуртожитку, що знаходиться у м. Хмельницький по вул. Зарічанській, 14-а без надання іншого жилого приміщення. Вирішено питання стосовно розподілу судових витрат.

Вказане рішення за апеляцією представника відповідачів було переглянуто в апеляційному порядку та ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 04 вересня 2014 року було залишено без змін.

Приймаючи вищевказане рішення суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що гуртожиток по вул. Зарічанській, 14-а у м. Хмельницькому є власністю позивача на підставі договору купівлі-продажу від 20.07.1994 року, до компетенції якого належить вирішення питання щодо вселення та виселення громадян з гуртожитку; відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не перебували з власником гуртожитку у трудових відносинах, вселилися в займану спірну кімнату гуртожитку (к. №38) в порушення установленого законом порядку без законної підстави – спільного рішення адміністрації та профкому підприємства й без видачі спеціального ордеру, в подальшому відмовилися від укладення з власником житла договору найму житла чи укладення іншого цивільно-правового договору, а отже відповідачі не набули в установленому законом порядку права користування спірною кімнатою у гуртожитку.

Звертаючись до суду з заявою про перегляд справи за нововиявленими обставинами представник відповідачів зазначив, що у судовому порядку договір купівлі-продажу від 20.07.1994 року, за яким позивач набув право власності в тому числі на гуртожиток, з кімнати якого і були виселені відповідачі, був визнаний недійсним, а отже і права заявляти відповідні позовні вимоги (щодо виселення з спірної кімнати гуртожитку) він не мав права.

Так, як встановлено, рішенням Хмельницького міськрайонного суд Хмельницької області від 07 жовтня 2014 року, яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 27 січня 2015 року, позов ОСОБА_6. ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та інших до колективного виробничого підприємства ПМК-33, бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Хмельницької міської ради, Хмельницької обласної державної адміністрації, Державної реєстраційної служби Хмельницького МРУЮ, третіх осіб: Фонд державного майна регіонального відділення по Хмельницькій області, Хмельницька обласна рада, Хмельницька міська рада, міське комунальне підприємство «Хмельницьктеплокомуненерго» був задоволений частково: визнано недійсним договір купівлі-продажу державного майна від 20 липня 1994 року в частині придбання організацією орендарів Хмельницької ПМК-33 гуртожитку, що по вул. Зарічанській, 14-а у м. Хмельницькому; в решті у задоволенні позову відмовлено.

Разом з цим, суд звертає свою увагу на те, що вказана обставина (визнання договору купівлі-продажу гуртожитку) на час розгляду даної справи по суті в суді першої інстанції, її перегляду в апеляційній не існувала і стала відомою вже значно пізніше, а отже відповідно до змісту положень ст. 361 ЦПК України не може вважатися нововиявленою.

Крім того, суд звертає свою увагу на те, що до предмету доказування у справах про виселення з гуртожитків входить зокрема правомірність набуття права користування кімнатою у гуртожитку осіб, питання про виселення яких ставилося у позовній заяві.

Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 вселилися до спірної кімнати гуртожитку без достатніх правових підстав, до того ж значно пізніше (14 вересня 2007 року) ніж позивач набув право власності на цей гуртожиток.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення заяви представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 – ОСОБА_1 про перегляд судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами відсутні та її необхідно залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 361, ст. 365 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву представника відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 – ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 квітня 2014 року залишити без задоволення.

На ухвалу може бути подана апеляція до апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області протягом п’яти днів з дня винесення рішення.

Суддя: