Справа № 2-26/2007 рік

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 січня 2007 року Рокитнянський районний суд Київської області в складі: головуючого судді Нечепоренка Л.М., при секретарі Божок Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Рокитне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ТОВ "Земля і ринок" та Рокитнянська селищна рада про захист прав землекористувача,-

встановив :

Позивач в позовній заяві посилається на те, що він є власником земельної ділянки, розташованої АДРЕСА_1, на яку видані державні акти на право приватної власності на землю від 08 грудня 2006 року розмірами 0.15 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0.2273 га для ведення особистого селянського господарства. Поруч розташована земельна ділянка відповідача, яка передана в його власність згідно державного акту на землю від 20 травня 2003 року розмірами 0.053 га та 0.127 га, яка межує із його земельною ділянкою. У серпні 2006 року відповідач заявив, що має право безперешкодного проїзду та проходу через належну позивачеві земельну ділянку, так як відповідно плану зовнішніх меж, вказаних в його державному акті, частина земельної ділянки позивача вилучена з його та дружини користування і є землею загального користування. Після цього відповідач почав чинити йому перешкоди у користуванні належною позивачеві земельною ділянкою. Дійсно, у державному акті відповідача його земельна ділянка від точки «В» до точки «Г» межує із землями загального користування, а в його державному акті вказано, що це земля позивача. В зв»язку з цим просить визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 20.05.2003 року, виданий на ім»я відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив, що в державному акті на право приватної власності на землю, виданого 20.05.2 0 03 року на ім»я відповідача межа між земельними ділянквми вказана вірно, але на межі між земельною ділянкою позивача і відповідача, позначені на плані відповідача точками від «В» до «Г» вказано, що вона межує із землями загального користування. Тобто з цього можливо зробити висновок, що дана ділянка землі вилучена у позивача і набула статусу як земля загального користування, що невірно, так як згідно відповіді Рокитнянської селищної ради земельна ділянка у позивача не вилучалася і в землі загального користування не передавалася. Це ж підтверджує державний акт на землю, виданий позивачеві 08.12.06 p., де земельна ділянка зображена в повному обсязі і вказано, що вона межує з земельною ділянкою відповідача. Так як даний державний акт ніким не скасований, просить визнати державний акт, виданий на ім»я відповідача недійсним.

Позивач підтримав свої позовні вимоги та просить визнати недійсним джержавний акт на право власності на землю, виданий на ім»я відповідача недійсним, так як даним актом порушено його право власності.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що у 2001 році він звернувся із заявою до голови узгоджувальної кеомісії Рокитнянської селищної ради по питанню встановлення проїзду та проходу на город, яким він користувався через земельну ділянку тодішнього користувача ОСОБА_3 - матері позивача. Так як вони добровільно вирішили питання, то комісія свого рішення не приймала. Були встановлені прохід і проїзд через його та позивача земельні ділянки, якими вони користувалися тривалий час. Тому при виготовленні державного акту на його земельну ділянку він вказав проход через земельну ділянку позивача, так як вважав, що прохід і проїзд через земельну ділянку позивача є землями загального користування і в зв»язку з цим в його Державному акті частина межі між його та позивача земельними ділянками від точки «В» до точки «Г» є землями загального користування, тобто він має право проходу і проїзду на свій город через земельну ділянку позивача. Просить відмовити в задоволенні позову.

Третя особа - представнгик Рокитняської селищної ради пояснила, що було рішення узгоджувальної комісії про надання позивачем віповідачу проїзду через його земельну ділянку. Але чи було рішення селищної ради про вилучення даної земельної ділянки і передачі її до земель загального користування, не знає.

Представник третьої особи - ТОВ «Земля і ринок», будучи у встановленому законом порядку повідомленим про час, місце та день слухання справи, до суду не з»явився і не повідомив про причини неявки.

Свідок ОСОБА_3 показала, що раніше вони безперешкодно ходили через двір відповідача і той ходив через її земельну ділянку за взаємною домовленістю, земельних меж із відповідачем не узгоджувала.

Свідок ОСОБА_4 показала, що частину земельної ділянки у них не вилучали і земля, яку відповідач називає землею загального користування, входить до державного акту на землю її та позивача.

Свідок ОСОБА_5 показав, що між земельними ділянками позивача і відповідача немає земель загального користування.

Аналогічні пакази дала свідок ОСОБА_6.

Свідок ОСОБА_7 показала, що у 2001 році, коли виник спір про прохід і проїзд через земельні ділянки позивача і відповідача, узгоджувальна комісія зробила проход через їх земельну ділянку та земельну ділянку позивача, яким вони користувалися. Вважає, що частина земельної ділянки тоді була визначена як землі загального користування і тому в державному акті межа вказана правильно.

Свідок ОСОБА_8 показала, що частина землі позивача відноситься до земель загального користування, але не знає, чи є відповідні документи.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковомиу задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач і відповідач, проживаючи по сусідству і маючи суміжні земельні ділянки, які до 2 003 року знаходилися в них у користуванні, з метою проїзду на свої земельні ділянки, так як їх розташування не дозволяло заїхати чи зайти на них від будинку, не перетинаючи сусідську земельну ділянку, домовилися про добросусідське землекористування. При цьому відповідач дозволив позивачеві проїзджати через його прибудинкову земельну ділянку до господарських споруд чи на город, а позивач, в свою чергу, дозволив відповідачеві проходити чи проїзджати через його земельну ділянку на його город.

При виготовленні державного акту на право приватної власності на землю відповідача в його державному акті вказано, що частина межі від точки «В» до точки «Г» межує із землями загального користування, тоді як в державному акті позивача дана ділянка позначена як власність позивача, а не землі загального користування.

Згідно ст.149 ЗК земельні ділянки, надані у постійне корстування... можуть вилучатися для суспільних чи інших потреб за рішенням органів.... місцевого самоврядування.

Відповідно до довідки, наданої Рокитнянською селищною радою, із користування тодішнього користувача землі - ОСОБА_3 до 2002 року, тобто до початку виготовлекння технічної документації на приватизацію земельної ділянки відповідачем земля для потреб загального користування не вилучалася.

Суд вважає, що позивач і відповідач набули право приватної власності на належні їм земельні ділянки у відповіності до ст.116 ЗК України, які їм були передані безоплатно у приватну власність.

Відповідно до ст.153 ЗК власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку.

А ст.155 ЗК гарантує визнання незаконним акта, виданого органом місцевого самоврядування, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За даних обставин суд вважає, що є підстави визнати державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім»я відповідача Рокитнянською селищною радою недійсним,так як в даному акті вказані дані, які не відповідають дійсним обставинам справи. Але так як в загальному акт виконаний у відповідності до закону, необхідно визнати його частково недійсним.

Керуючись ст.ст. 152, 153, 155 ЗК України, ст.ст. 10, 14, 57, 88, 215,224 ЦПК України, суд

Вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати частково недійсним державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1, виданий на ім»я ОСОБА_2 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Рокитнянської селищної ради Київської обалсті 20.05.2003 року НОМЕР_2 в частині вказівки в державному акті плану зовнішніх меж земельної ділянки №1 на проміжку між точками «В» і «Г», де вказані землі загального користування, а необхідно вказати - ОСОБА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Київської області шляхом подання до Рокитнянського районного суду заяви про апеляційне оскарження рішення суду протягом 10 днів з дня його проголошення і подачі апеляційної скарги протягом 2 0 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя