15 січня 2007 року м. Ужгород
УХВАЛА
іменем України
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого Павліченка С.В.
суддів: Куштана Б.П., Фазикош Г.В.
при секретарі Талпа С.М.
з участю позивачки ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, її представників ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника Ужгородської міської ради Павлюк Артура Михайловича, розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, Ужгородської міської рнади про визнання відмови суміжних землекористувачів у погодженні меж земельної ділянки неправомірною,
встановила:
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 йдеться про скасування рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 червня 2006 року, яким визнано неправомірною відмову суміжних землекористувачів у погодженні меж земельної ділянки ОСОБА_2 АДРЕСА_1.
Позивачка ОСОБА_1 та представник Ужгородської міської ради проти задоволення апеляційної скарги заперечують, вважають рішення суду законним та обгрунтованим.
Суд першої інстанції при розгляді даної справи дійшов до висновку про те, що відповідачі без належних підстав відмовляються погодити межі суміжної земельної ділянки ОСОБА_2 АДРЕСА_1 і у зв'язку з цим задовольнив позов.
При розгляді справи в апеляційній інстанції встановлено наступне.
ОСОБА_1 намагається реалізувати своє право встановлене ст. 116 ЗК України на отримання у власність земельної ділянки.
Для реалізації такого права встановлена відповідна процедура в т. ч. комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельної ділянки.
П. б ч. 1 ст. 198 ЗК України встановлено, що визначення меж земельної ділянки передбачає необхідність погодження меж земельної ділянки з суміжними -власниками та землекористувачами.
Відповідно до ч. 3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них.
Справа № 22-1647 Номер рядка статистичного звіту: 33
Головуючий у І інстанції :Лемак О.В.
Доповідач: С.В.Павліченко
В даному випадку відповідачі діють неправомірно, оскільки порушують ч,3 ст. 103 ЗК України, а саме блокують право позивачки на отримання земельної ділянки у власність.
Доводи апеляційної скарги не можна брати до уваги, оскільки відповідачі не ставлять до позивачки жодних конкретних вимог, щодо ділянки позивачки ни її частини чи вимог про звільнення позивачкою їх земельних ділянок.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Керуючись ст. 307, 308, 313 - 315, 317 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 29 червня 2006 року залишити без змін.
Ухвала проголошена в порядку ст. 218, 317 ЦПК України, набирає законної сили з моменту її проголошення і відповідно до ст. 326,327 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий Судді