ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р.Справа № 923/1885/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Морщагіної Н.С.

суддів Лисенко В.А., Савицького Я.Ф.

при секретарі судового засідання Молодові В.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Сонько В.В., довіреність б/н від 07.11.2014;

від відповідача: не прибув;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство»

на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.02.2015

по справі № 923/1885/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська виробничо-будівельна компанія»

до: Державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство»

про: стягнення 334781,07грн.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Херсонська виробничо-будівельна компанія» (позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство» (відповідач), про стягнення 334781,07грн., у тому числі, 304070,00грн. - заборгованість, 21284,90грн. - штраф, 9426,17грн. - пеня.

Заявою від 22.01.2015 позивач в порядку ст. 22 ГПК України збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення пені та просив господарський суд стягнути з відповідача - 304070,00грн. - боргу, 21284,90грн. - штрафу, 18244,20грн. - пені.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.02.2015 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська виробничо-будівельна компанія» задоволені: з Державного підприємства "Геройське дослідно-промислове підприємство" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія" стягнуто 304 070 грн. 00 коп. основного боргу, 21 284 грн. 90 коп. штрафу, 18 244 грн. 20 коп. пені, 6 871 грн. 98 коп. компенсації по сплаті судового збору та 8 038 грн. 00 коп. компенсації по оплаті послуг адвоката.

Рішення місцевого суду вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу солі майбутнього врожаю № 7/03-14 від 04.04.2014 в частині поставки попередньо оплаченого товару та правомірністю нарахування встановлених ст. 231 ГК України штрафних санкцій.

Державне підприємство «Геройське дослідно-промислове підприємство» не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 10.02.2015 у справі №923/1885/14 та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неповне з'ясування істотних обставин справи та невірне застосування норм діючого законодавства, зокрема:

позивачем не надано належних у розумінні п. 6.5 Договору доказів відмови від передачі солі;

договором не передбачено строків повернення сум попередньої оплати вартості солі;

до матеріалів справи не надано узгодженого сторонами графіку фінансування, що унеможливлює встановлення періоду збору солі, за який позивачем здійснено попередню оплату;

судом не витребувано відомостей щодо обсягу солі в 2014 році, у зв'язку з чим не об'єктивно досліджені обставини щодо можливості передачі позивачу певного обсягу товару;

суд допустив подвійну відповідальність відповідача за порушення одного зобов'язання;

судом не застосовані положення ст. 233 ГК України щодо зменшення суми штрафних санкцій;

при розподіленні судових витрат суд припустився порушень ст.ст. 44, 49 ГПК України, ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, проти доводів апелянта заперечив, зазначивши, що місцевим господарським судом правильно встановлено зміст господарських правовідносин між сторонами, викладені відповідачем обставини не спростовують встановленого факту прострочення поставки товару та відповідно не можуть слугувати підставою зміни або скасування судового рішення. Так само, зважаючи на статус представника позивача та наявні в матеріалах справи докази, вважав вірним висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 8038,00грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач, не зважаючи на належне повідомлення судом про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, наданим законом правом на участь представника в засіданні суду не скористався. Зважаючи на встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційної скарги, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 04.04.2014 між Державним підприємством «Геройське дослідно-промислове підприємство» (сторона-1, відповідач, скаржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонська виробничо-будівельна компанія» (сторона-2, позивач) було укладено договір купівлі-продажу солі майбутнього врожаю № 7/03-14, за умовами якого відповідач прийняв на себе зобов'язання передати позивачу сіль морську, осадну не запаковану (навал), яка буде вирощена та видобута в послідуючи 5 (п'ять) років - 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки.

Кількість солі, яка щорічно передається стороні-2 згідно з п. 2 Договору становить весь врожай кожного передбаченого договором року, крім врожаю 2014 р., в якому стороною-1 вже було укладено угоди на 2000,0тн. солі, до підписання цього Договору.

Пунктом 3 Договору сторони погодили, що договірна ціна солі складає 250,00грн. за 1 тн., включаючи ПДВ.

Загальна сума Договору визначається згідно видаткових накладних (актів приймання-передачі), які складають в момент передачі солі та в терміни, передбачені п. 2 цього Договору. (п. 4 Договору).

Згідно з розділом 6 Договору розрахунки з товар здійснюється на умовах попередньої оплати, щомісячно, починаючи з квітня 2014 р., в розмірі узгодженому сторонами в графіку фінансування, який складається та узгоджується сторонами до початку кожного місяця, виходячи з виробничих потреб відповідача, але не менше ніж 150000,00грн на місяць. Оплата здійснюється у безготівковому розрахунку, шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача. При необхідності за взаємною згодою Сторін оплата здійснюється шляхом внесення готівки в касу позивача, з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Остаточний розрахунок за вся вирощену та передану сіль здійснюється до 31 грудня кожного поточного року.

На виконання умов договору позивач здійснив попередню оплату товару, у загальній сумі 304 070,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи засвідченими копіями платіжних доручень від 22.04.2014р. № 3425 на суму 41 000,00 грн., від 28.04.2014р. № 3428 на суму 9 070,00 грн., від 30.04.2014р. № 3434 на суму 30 000,00 грн., від 06.05.2014р. № 3435 на суму 46 000,00 грн., від 08.05.2014р. № 3437 на суму 40 000,00 грн., від 15.05.2014р. 3446 на суму 30000,00 грн., від 26.05.2014р. № 3448 на суму 10 000,00 грн., від 28.05.2014р. № 3453 на суму 10 000,00 грн., від 29.05.2014р. № 3455 на суму 20 000,00 грн., від 06.06.2014р. №3460 на суму 55 000,00 грн., від 26.06.2014р. № 3473 на суму 8 000,00 грн., від 01.07.2014р. № 3477 на суму 5 000,00 грн., з відмітками установи банку про проведення відповідних платежів.

У відповідності до встановлених розділом 5 Договору умов передачі товару, сіль передається партіями на підставі накладних (актів прийому-передачі), протягом 10 днів після закінчення видобутку солі, обміру бугрів, та оприбуткування її на баланс сторони-2. Період постачання зазначеної кількості - до 1 грудня календарного року, а саме: 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 р. (абз. 2 п. 2 Договору). Пунктом 5.2. сторони погодили право представників бути присутніми при обмірах солі та перевіряти її якість.

24.11.2014 позивачем на адресу відповідача направлено лист-вимогу № 24/11-2 від 24.11.2014 щодо передачі попередньо оплаченого товару та надання доступу представнику Товариства на територію Підприємства для попереднього огляду обсягів врожаю солі.

Листом № 11-12/14 від 11.12.2014 відповідач повідомив позивача про відсутність в нього передбаченого договором товару внаслідок його реалізації. Додатково сповістивши позивача, що Договір не міг бути виконаний через злочинні дії попереднього керівника Гречухи С.С., який своїми злочинними діями саботує роботу підприємства.

У зв'язку з неотриманням попередньо оплаченого товару у строк, встановлений п. 2 Договору позивач звернувся до Господарського суду Херсонської області про стягнення означеної попередньої оплати та нарахованих відповідно до ст. 231 ГК України штрафних санкцій.

Оцінюючи правильність застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального законодавства в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог апеляційної скарги з огляду на таке:

Як вірно встановлено господарським судом, укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

У відповідності до положень ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення ст. 663 ЦК України визначають, що Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 2 Договору сторони встановили, що поставка солі здійснюється у строк до 01 грудня поточного року, в якому здійснювався видобуток.

При цьому, умови укладеного між сторонами правочину, зокрема п.п. 2, 3, 6 Договору, незважаючи на відсутність графіку фінансування, дозволяють встановити обсяг попередньо оплаченої солі, період видобутку солі, за який здійснюється попередня оплата та момент виконання відповідачем зобов'язань з поставки товару.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальними правилами, встановленими ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач прийняті на себе згідно Договору зобов'язання з передачі товару у встановлений п. 2 Договору строк не виконав, листом № 11-12/14 від 11.12.2014 повідомивши позивача про його фактичну реалізацію.

В контексті згаданого листа Підприємства, колегія суддів зазначає, що допущені попереднім керівником порушення не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання договірних зобов'язань, адже в силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а відповідно до ч. 2 ст. 226 ГК України на сторону, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, покладено обов'язок невідкладно повідомити про це другу сторону.

Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Правові наслідки невиконання Продавцем зобов'язань з поставки попередньо оплаченого Товару, визначені ст. 693 ЦК України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 670 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України у випадку, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Наведені правові норми породжують на стороні Покупця дві правомочності, у випадку порушення Продавцем зобов'язань з поставки попередньо оплаченого Товару

- вимагати виконання зобов'язання в натурі та передання оплаченого товару;

- вимагати повернення суми попередньої оплати;

що реалізуються Покупцем на власний розсуд.

В даному випадку позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення коштів сплачених в якості попередньої оплати товару, що є його невід'ємним правом з огляду на приписи ст.ст. 16, 670, 693 ЦК України.

В свою чергу, за змістом ст.ст.549, 611 ЦК України та ст.ст.216-218 ГК України, які були належним чином застосовані місцевим судом до розглядуваного спору, наслідком порушення відповідачем зобов'язання є необхідність сплати позивачеві як кредиторові штрафних санкцій визначених ч. 2 ст. 231 ГК України.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 231 ГК України передбачено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (постанова Верховного Суду України від 27.04.2012 у справі № 06/5026/1052/2011).

Враховуючи невиконання відповідачем обов'язку щодо поставки попередньо оплаченого товару у строки, передбачені Договором та встановлення ст. 231 ГК України відповідальності Підприємства у вигляді пені та штрафу, колегія суддів арифметично перевіривши представлений позивачем розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення відповідних штрафних санкцій.

При цьому, колегія суддів зазначає, що зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, в контексті норм ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України є правом, а не обов'язком суду. Відповідні повноваження суд реалізує за наявності виняткових обставин.

Щодо стягнення з відповідача витрат з оплати послуг адвоката колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено в ході судового розгляду спору, 19.11.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Херсонське виробничо-будівельна компанія» та Приватним підприємство «Юридична фірма «Консул» (надалі - адвокат) укладено договір № 02-19/11 про надання послуг адвоката.

В матеріалах справи міститься належним чином засвідчені копії довіреності від 19.11.2014, на підставі якої Сонько В.В. здійснював представництво інтересів позивача в суді.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

До судових витрат віднесені витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України слід розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Згідно долучених до матеріалів справи засвідчених копій довідки та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засновником та керівником Підприємства є Сонько Валерій Вікторович, який має свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 385 від 07.12.2006 (а.с. 36).

За видом діяльності КВЕД основним видом діяльності Підприємства є діяльність адвокатських об'єднань та індивідуальна адвокатська діяльність.

Згідно з платіжним дорученням № 3620 від 19.12.2014 (а.с.60), позивач сплатив на користь адвоката за надання ним правової допомоги 8038,00 грн.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

З огляду на те, що представником позивача підтверджено правовий статус адвоката, якому здійснено оплату, наявність доказів фактичного перерахування йому коштів на підставі договору, судом правомірно визначено правову природу зазначених витрат як витрат на оплату послуг адвоката в розумінні ГПК України.

Наразі, будь-яких інших підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення апеляційним судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство» задоволенню не підлягає, що згідно із розділом VI ГПК України має наслідком віднесення на рахунок останнього витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Геройське дослідно-промислове підприємство» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 10.02.2015 у справі № 923/1885/14 - без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України, в порядку передбаченому розділом ХІІ-1 ГПК України.

Повний текст постанови складено 20.04.2015.

Головуючий суддя Н.С. Морщагіна

суддя В.А. Лисенко

суддя Я.Ф. Савицький