КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа№ 910/196/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі: Богатчук К.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Тимінський Д.В.

Степаненко О.М.

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Торговий дім АЗОВЗАГАЛЬМАШ» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства«Торговий дім

АЗОВЗАГАЛЬМАШ»

до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк»

про внесення змін до кредитного договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 по справі №910/196/15-г відмовлено в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням, Приватне акціонерне товариство «Торговий дім АЗОВЗАГАЛЬМАШ» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, також висновки суду не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговий дім АЗОВЗАГАЛЬМАШ» прийнято до провадження та призначено до розгляду 21.04.2015 о 10 год. 00 хв.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2015 виправлено описку в резолютивній частині ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2015 в частині дати розгляду справи та призначено до розгляду 31.03.2015 о 10 год. 00 хв.

12 березня 2015 року, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, від представника позивача надійшла заява про уточнення вимог апеляційної скарги.

30 березня 2015 року, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 31.03.2015 оголошено перерву до 07.04.2015.

07 квітня 2015 року, через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду, від представника відповідача, до початку судового засідання, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 07.04.2015 з'явились представники позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки повідомив в клопотанні про відкладення розгляду справи.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, прийшла до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки законодавством не передбачено обмежень щодо надання керівником юридичної особи повноважень її представника у господарському процесі іншим особам, крім тих, що не мають можливості взяти участь у судовому засіданні.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просили скасувати оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015. Проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи заперечили.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

04 жовтня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» та Приватним акціонерним товариством «Торговий дім АЗОВЗАГАЛЬМАШ» укладено договір про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач відкриває позивачу мультивалютну відновлювальну кредитну лінію та, на підставі додаткових угод до цього договору, окремими частинами (траншами) надає позивачу кредит у порядку і на умовах, визначених цим договором, а позивач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі виплачувати відповідачу проценти за користування кредитом та повернути кредит відповідачу у терміни, встановлені цим договором.

Згідно з п. 1.2. Договору ліміт кредитної лінії становить сума, еквівалентна 27 000 000,00 доларів США.

26 листопада 2013 року між сторонами укладено додаткову угоду №3 до кредитного договору, відповідно до якої відповідач надав позивачу транш в сумі 8 400 000,00 доларів США, а позивач зобов'язався його повернути в розмірі 1 249 949,86 доларів США до 13.03.2014 та в розмірі 5 900 050,14 доларів США до 25.03.2014 (враховуючи внесені зміни до додаткової угоди №3).

17 січня 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду №4 до кредитного договору, відповідно до умов якої відповідач надав позивачу транш в сумі 3 920 000,00 доларів США, а позивач зобов'язався його повернути в строк до 28.03.2014 (враховуючи внесені зміни до додаткової угоди №4).

04 лютого 2014 року між сторонами укладено додаткову угоду №5 до кредитного договору, відповідно до якої відповідач надав позивачу транш в сумі 8 560 800,00 доларів США, а позивач зобов'язався його повернути в строк до 10.04.2014.

Приватне акціонерне товариство «Торговий дім АЗОВЗАГАЛЬМАШ» звернулося з позовом про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 від 04.10.2013, укладеного між позивачем та відповідачем, в частині строків (термінів) повернення траншів, наданих позивачу:

- за додатковою угодою №3 від 26.11.2013, зі змінами та доповненнями до договору про відкриття кредитної лінії № 133-МВ/13 від 04.10.2013;

- за додатковою угодою №4 від 17.01.2014 року, зі змінами та доповненнями до договору про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 від 04.10.2013;

- за додатковою угодою №5 від 04.02.2014 до договору про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 від 04.10.2013, шляхом продовження строків (термінів) повернення таких траншів та строків (термінів) сплати нарахованих за ними процентів Публічному акціонерному товариству «Альфа-Банк» до дати втрати чинності Законом України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», але не раніше ніж до настання наступного терміну:

- для траншу, наданого за Додатковою угодою № 3 від 26.11.2013, зі змінами та доповненнями до Договору про відкриття кредитної лінії № 133-МВ/13 від 04.10.2013 - 31.12.2015;

- для траншу, наданого за Додатковою угодою № 4 від 17.01.2014, зі змінами та доповненнями до Договору про відкриття кредитної лінії № 133-МВ/13 від 04.10.2013 - до 31.12.2015;

- для траншу, наданого за Додатковою угодою № 5 від 04.02.2014 до Договору про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 від 04.10.2013 - до 31.12.2016.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в зв'язку із загостренням соціальної та економічної ситуації на сході України та проведенням антитерористичної операції, сталася істотна зміна обставин, що унеможливлює виконання кредитного договору на умовах, які досягнуто сторонами при його укладенні, в зв'язку з чим, на підставі ст. 652 ЦК України, виникли підстави для внесення змін до договору.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не застосовував досудове врегулювання спору та не звертався до відповідача з пропозицією внести зміни до договору, а також, що прострочення повернення грошових коштів за траншами №3, №4, №5 в загальній сумі 18 380 850,14 дол. США відбулось до настання обставин, з якими позивач пов'язує істотну зміну обставин.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що зі змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, вбачається, що кожен із суб'єктів правовідносин, у разі виникнення спору, може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Право на судовий захист передбачено й іншими статтями Конституції України. Так, відповідно до статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України, норми якої мають пряму дію та найвищу юридичну силу, гарантується. Частина четверта статті 13 Конституції України встановлює обов'язок держави забезпечити захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, в тому числі у судовому порядку. До таких суб'єктів належать, зокрема, юридичні особи та інші суб'єкти господарських відносин. Тобто можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що надсилання пропозицій про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 від 04.10.2013 є виключно правом, а не обов'язком сторони договору, в зв'язку з чим недотримання вимог ч. 2 ст. 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє особу права звернутися до суду з позовом про зміну умов договору та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2013 № 914/418/13-г.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до положень частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При цьому, частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Суд приймає до уваги ту обставину, що поняття «істотна зміна обставин» є оціночною категорією. Законодавець у пункті 2 частини 1 статті 651 ЦК України дає визначення цього поняття, вказуючи на те, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до листа Служби безпеки України від 13.06.2014 №33/2117 7 квітня 2014 року, на підставі ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом", прийнято рішення щодо проведення антитерористичної операції в Донецькій, Луганській і Харківській областях.

Постановою Верховної Ради України від 16 квітня 2014 року № 1215-VІІ «Про Заяву Верховної Ради України щодо захисту конституційних прав військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, осіб рядового і начальницького складу та інших працівників органів внутрішніх справ України, які беруть участь у антитерористичній операції, направленій на захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, мирного життя українських громадян» визнано проведення антитерористичної операції на сході України та закликано громадян України, які мають бажання, у цей скрутний час вступати до лав Збройних Сил України, Національної гвардії України та підрозділів Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» введені в дію деякі заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оборону» передбачено, що у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Як вбачається з матеріалів справи, зареєстрованим місцезнаходженням позивача є Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що сторони не могли передбачити у майбутньому, з усією обачністю та добросовісністю, різкого погіршення умов ведення господарської діяльності в регіоні місцезнаходження позивача, зокрема масові заворушення, захоплення будівель державних установ, проведення бойових та військових дій, а тому в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

Згідно з п. 1.5. договору про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 від 04.10.2013 кредит надається для мети поповнення оборотних коштів позичальника.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що в зв'язку з істотною зміною обставин, подальше виконання договору, без відповідних змін, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, оскільки Позивач та Відповідач знаходяться в різних економічно-соціальних умовах.

Також, колегія суддів приймає до уваги, що попри складну політичну та соціально-економічну ситуацію в регіоні, позивач не відмовляється від виконання своїх зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 від 04.10.2013, що свідчить про його добросовісність як позичальника.

Колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) розпочалося вже після порушення позивачем своїх зобов'язань, а тому пов'язані з нею події не можуть вважатися істотною зміною обставин, з огляду на наступне

Виходячи зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, істотна зміна обставин, з якою позивач пов'язує необхідність внесення змін до договору, не є тотожною самому факту проведення АТО, а полягає у тих суспільно-політичних подіях, які передували та супроводжували проведення АТО.

Прийняття державою відповідних законодавчих (Закон України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції») та інших правових актів щодо початку проведення АТО та встановлення його режиму стало лише офіційною реакцією держави на відповідну різку зміну ситуації в регіоні, що підтверджує істотність суспільно-політичного та економічного характеру тих подій, які позивач вважає істотною зміною обставин відносно спірного договору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що істотна зміна обставин відбулася до спливу строку виконання зобов'язання позивачем.

Крім того, суд бере до уваги, що законодавство України не ставить в залежність можливість внесення змін до договору з ініціативи однієї зі сторін фактом виконання зобов'язань такою стороною.

При цьому суд враховує, що предметом спору по справі є не звільнення позивача від відповідальності, а внесення змін до договору, яке може відбуватись навіть після настання строку виконання зобов'язань.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії №133-МВ/13 від 04.10.2013 року шляхом внесення змін до додаткової угоди № 3,4,5.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Дія цього Закону поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вимога щодо продовження строків повернення траншів та сплати нарахованих за ними процентів до втрати чинності Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» ставить під умову строки виконання Договору, що є обов'язковими.

Беручи до уваги, що вищезазначеним Законом не визначено період проведення антитерористичної операції, колегія суддів прийшла до висновку про необґрунтованість такої вимоги.

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося судове рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що місцевим господарським суд не повно та об'єктивно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи в зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Торговий дім АЗОВЗАГАЛЬМАШ» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 по справі № 910/196/15-г - скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «АЗОВЗАГАЛЬМАШ» задовольнити частково.

Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2015 по справі №910/196/15-г.

Постановити нове рішення.

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Торговий дім «АЗОВЗАГАЛЬМАШ» до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про внесення змін до кредитного договору задовольнити частково.

Внести зміни до Договору про відкриття кредитної лінії № 133 МВ/13 від 04.10.2013 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Торговий дім «Азовзагальмаш» та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» в частині строків (термінів) повернення траншів, наданих Приватному акціонерному товариству «Торговий дім «Азовзагальмаш»:

за Додатковою угодою № 3 від 26.11.2013 року із подальшими змінами та доповненнями до Договору про відкриття кредитної лінії № 133 МВ/13 від 04.10.2013 року,

за Додатковою угодою № 4 від 17.01.2014 року із подальшими змінами та доповненнями до Договору про відкриття кредитної лінії № 133 МВ/13 від 04.10.2013 року,

за Додатковою угодою № 5 від 04.02.2014 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 133 МВ/13 від 04.10.2013 року,

шляхом продовження строків (термінів) повернення таких траншів та строків (термінів) сплати нарахованих за ними процентів Публічному акціонерному товариству «Альфа-Банк» не раніше ніж до настання наступного терміну:

для траншу, наданого за Додатковою угодою № 3 від 26.11.2013 року із подальшими змінами та доповненнями до Договору про відкриття кредитної лінії № 133 МВ/13 від 04.10.2013 року - до 31.12.2015 року,

для траншу, наданого за Додатковою угодою № 4 від 17.01.2014 року із подальшими змінами та доповненнями до Договору про відкриття кредитної лінії № 133 МВ/13 від 04.10.2013 року - до 31.12.2015 року,

для траншу, наданого за Додатковою угодою № 5 від 04.02.2014 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 133 МВ/13 від 04.10.2013 року - до 31.12.2016 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (01001, м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, код:23494714) на користь Приватного акціонерного товариства «Торговий дім АЗОВЗАГАЛЬМАШ» (87535, Донецька область, м. Маріуполь, площа Машинобудівельників, буд. 1, код: 25328954) 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору та 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/196/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець

Повний текст постанови виогтовлено та підписано 14.04.2015.