Справа №2-130/2009

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2009 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді           Доброріза А.В.

при секретарі                                    Зайцевої О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ясинуватій цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства Комерційний банк “Приватбанк” до ОСОБА_1 треті особи - ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції - про визнання недійсним договору дарування квартири,

ВСТАНОВИВ:

19 листопада 2008 року позивач Закрите акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” (далі - ЗАТ “Приватбанк”) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи - ОСОБА_2., Відділ Державної виконавчої служби Ясинуватського міського управління юстиції - про визнання недійсним договору дарування квартири.

Позивач посилався на те, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Ясинуватського районного управління юстиції знаходиться виконавчий лист, виданий 20 січня 2006 року Ворошиловським районним судом міста Донецька по кримінальній справі, про стягнення з ОСОБА_1 в солідарному порядку з іншими особами 91600 гривень на користь позивача.

Під час відкриття виконавчого провадження було відомо, що відповідачу ОСОБА_1. на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 і державним виконавцем було накладено арешт на цю квартиру. Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду від 9 червня 2006 року скасовано постанову державного виконавця про арешт квартири відповідача і 26 липня 2006 року, з метою ухилення від виконання судового рішення про відшкодування на користь ЗАТ “Приватбанк” матеріальної шкоди, відповідач ОСОБА_1. подарував цю квартиру своїй матері ОСОБА_2.

Вважаючи, що дії відповідача не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які тягне за собою договір дарування, та що укладений договір є фіктивним, позивач просив на підставі ст.ст.215 та 234 ЦК України визнати договір дарування квартири недійсним.

В судовому засіданні представник позивача Петрикін О.Ю. позовні вимоги підтримав, просив з підстав, викладених в позовній заяві, визнати договір дарування квартири відповідачем своїй матері, - недійсним.

Відповідач ОСОБА_1. в судове засідання не з'явився, просив суд розглянути справу у його відсутність.

Третя особа на стороні відповідача - ОСОБА_2., заперечуючи проти позовних вимог, пояснила, що квартира АДРЕСА_1, була куплена її сином ОСОБА_1. в грудні 2003 року за рахунок кредиту в сумі 8000 доларів США, отриманих в ЗАТ “Приватбанк”. Протягом 2004 року ОСОБА_1. сплачував кредит банку згідно графіку, а квартира знаходилася під заставою. В жовтні 2004 року за скоєний злочин її син був заарештований і ОСОБА_2. вимушена була сплачувати кредит за квартиру в жовтні, листопаді та грудні 2004 року. В зв'язку з тим, що надалі ОСОБА_2. не мала можливості сплачувати кредит за квартиру, вона звернулася до банку з проханням дозволити продаж квартири. Банк погодився з цим і запропонував їй найти покупця квартири та внести залишок кредиту в банк, обіцяючи після цього зняти заставу з квартири. ОСОБА_2. найшла покупця на квартиру - ОСОБА_3., яка 16 грудня 2004 року внесла в банк залишок коштів по кредитному договору за ОСОБА_1., але банк не виконав свою обіцянку і не припинив право застави на квартиру, внаслідок чого ОСОБА_2. не змогла продати цю квартиру ОСОБА_3, яка погасила кредит за ОСОБА_1. В зв'язку з тим, що банк також відмовився повернути ОСОБА_3 кошти, внесені нею в погашення кредиту за ОСОБА_1., ОСОБА_2. вимушена була продати свою квартиру, щоб розрахуватися з ОСОБА_3.

В серпні 2005 року банком було припинено право застави на квартиру, але після проголошення вироку відносно ОСОБА_1. та направлення виконавчого листа до виконавчої служби про стягнення з ОСОБА_1. та інших чотирьох осіб 91600 гривень на користь банку, державним виконавцем знову було накладено арешт на квартиру відповідача.  

Після скасування судом арешту на квартиру, приймаючи до уваги, що ОСОБА_2. продала свою квартиру, щоб розрахуватися з боргами за квартиру свого сина, відповідач ОСОБА_1. подарував належну йому квартиру своїй матері ОСОБА_2. Просила в позові відмовити.

Представник третьої особи - начальник відділу державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції Линнік В.В. вважала, що позов не підлягає задоволенню та пояснила, що ОСОБА_1. сплатив по виконавчому листу свою частку боргу - 18320 гривень. 16 січня 2009 року виконавчий лист про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1. та інших чотирьох осіб на користь банку 91600 гривень повернуто ЗАТ “Приватбанк”, та представила до суду копію постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві та копію виконавчого листа.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов ЗАТ “Приватбанк”  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи та пояснень сторін судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1, була куплена відповідачем ОСОБА_1. в грудні 2003 року за рахунок кредиту в сумі 8000 доларів США, отриманих в ЗАТ “Приватбанк” і до жовтня 2004 року відповідач сплачував кредит банку.

В жовтні, листопаді та грудні 2004 року сплачувати кредит за квартиру вимушена була ОСОБА_2. - мати відповідача, так як відповідач був заарештований, а залишок кредиту в банк, за погодженням з банком, 16 грудня 2004 року внесла ОСОБА_3., яка мала намір придбати цю квартиру. Але банк після повного погашення кредиту не виконав свою обіцянку і не припинив право застави на квартиру, а також відмовився повернути ОСОБА_3 кошти, внесені нею в погашення кредиту банку за ОСОБА_1.

В зв'язку з цим, мати відповідача - ОСОБА_2. вимушена була продати свою квартиру, щоб розрахуватися з ОСОБА_3. (а.с.35).

З урахуванням цих обставин, через рік, відповідач ОСОБА_1. подарував спірну квартиру своїй матері ОСОБА_2. (а.с.43).

Відповідно до частини 1 ст.215 ЦК України, - підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Суд вважає, що зміст договору дарування квартири, укладений між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. не суперечить Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, ОСОБА_1. має необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення ОСОБА_1. та його матері були вільними, правочин вчинений у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених цим правочином, тобто правочин відповідає вимогам статті 203 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що дії відповідача були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які тягне за собою договір дарування, а тому нема підстав вважати, що укладений договір є фіктивним.

Крім цього, представник позивача підтвердив у судовому засіданні, що відповідач сплатив банку за виконавчим листом 18320 гривень, тобто суму боргу, яка приходиться на його долю, решта ж чотирьох солідарних боржників сплатила банку не більше 100-200 гривень. На час розгляду цієї справи в суді, відділом державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, тобто позивачу по справі.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ЗАТ “Приватбанк”, - не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.203, 215, 234 ЦК України, ст.ст.57-59, 212, 214 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Закритому акціонерному товариству комерційний банк “Приватбанк” в позові до ОСОБА_1 треті особи - ОСОБА_2, Відділ державної виконавчої служби Ясинуватського міськрайонного управління юстиції - про визнання недійсним договору дарування квартири, - відмовити.

Рішення  може бути  оскаржено до  Апеляційного суду  Донецької області через Ясинуватський  міськрайонний суд.

Заяву про апеляційне оскарження рішення  може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або протягом десяти днів  з дня проголошення рішення суду без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя