Справа №2-10693/08
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
28 листопада 2008 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді Федусик В.В., при секретарі - Нікітіній О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачі, ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності на 1/2 частину квартири НОМЕР_1загальною площею 113,6 кв.м, житловою площею 71,5 кв.м, яка розташована в будинку АДРЕСА_1за ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., та визнання права власності на 1/2 частину вказаної квартири за ОСОБА_5.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що позивачі протягом тривалого часу проживають у квартиріНОМЕР_1 що розташована на першому поверсі будинкуАДРЕСА_1, яка була отримана ОСОБА_1.3гідно ордера у 1983 році.
Проте на дивлячись на те, що позивачі фактично мають право на приватизацію вказаного житла, реалізувати своє право вони не можуть, оскільки спірна квартира була ними реконструйована, так як на час виділення та передачі квартира складалася лише з двох житлових кімнат площею 26,53 кв.м, в яких протягом тривалого часу мешкала сім'я з чотирьох осіб, а згодом, коли ОСОБА_3. та ОСОБА_4. одружилися, в квартирі стали мешкати три сім'ї.
Крім того, в процесі реконструкції, позивачами були проведені роботи, що включали надбудову другого поверху, перепланування існуючих приміщень квартири, що збільшило загальну площу квартири. Також були замінені комунікації та відремонтовано зовнішні стіни будівлі, з огляду на що позивачі стверджують про створення нової речі.
Таким чином, з огляду на наведене, ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. звернулися до Виконкому Одеської міської ради з проханням ввести в експлуатацію вказану реконструйовану квартиру, але їм було відмовлено.
На думку позивачів реконструкція проведена з дотриманням всіх будівельних норм та правил, цільове призначення земельної ділянки, на якій він розташований, не змінене, а отже відмова у введенні в експлуатацію спірного будинку порушує їх законні права як власників, оскільки вони не мають змоги вільно розпоряджатися вказаним нерухомим майном.
В обґрунтування позову позивачі посилаються на ст. 321 ЦК України, яка презюмує непорушність права власності. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, суд може захистити порушене право способом, який передбачений законом або договором. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.
Представник відповідача - Виконавчого комітету Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, про час та судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомив.
У зв'язку з неявкою відповідача суд згідно ст. 224 ЦПК України за згодою представника позивача проводить заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторони та перевіривши їх доказами суд прийшов до висновку про законність, обґрунтованість та доведеність позову та вважає його таким, що підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, вже протягом тривалого часу володіють та користуються квартироюНОМЕР_1 що розташована на першому поверсі флігеля будинкуАДРЕСА_1.
Зазначена квартира була виділена ОСОБА_1. в порядку обміну у 1983 році, на підставі Ордеру № 048349 від 17 вересня 1983 року, виданого Бюро обміну житловими приміщеннями Виконавчого комітету Одеської міської Ради народних депутатів, який, відповідно до ст. 58 ЖК України, є документом, на підставі якого здійснюється вселення в надане житлове приміщення у будинках державного чи громадського житлового фонду.
Відповідно до ст. 816 ЦК України особи, які проживають разом із наймачем набувають рівних з наймачем прав та обов'язків щодо користування житлом. Наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їхньою взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому. Особи, які вселилися у житло відповідно до частини першої цієї статті, набувають рівних з іншими особами прав користування житлом, якщо інше не було передбачено при їх вселенні (п. 1,2 ст. 817 ЦК України).
Відповідно до цієї норми закону до квартири був вселений чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_5.
Як зазначено в пункті 1 статті 2 Закону України «По приватизацію державного житлового фонду» квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму належать до об'єктів приватизації.
Відповідно до п. 10. ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» органи приватизації не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків) у приватизації займаного ними житла, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 статті 2 цього Закону, в якому зазначається, що не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ та організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
З зазначеного вище видно, що жодного з вказаних застережень в даному випадку не існує, а отже позивачі дійсно мають право на приватизацію спірного нерухомого майна.
Проте позивачами протягом декількох років була проведена реконструкції квартири, що позбавило їх можливості звернутися до державних органів приватизації для оформлення права власності.
Розпочати реконструкцію позивачів змусив той факт, що на час виділення та передачі їм у 1983 році квартира складалася з двох житлових кімнат площею 26,53 кв.м, тож протягом тривалого часу сім'я, що складалася з чотирьох осіб, змушена була тіснитися у вказаній квартирі.
Крім того, за час, що сплив з моменту отримання квартири, діти - ОСОБА_3. та ОСОБА_4. виросли та одружилися, тож до моменту реконструкції фактично в двокімнатній квартирі мешкало три сім'ї.
Таким чином, маючи на меті поліпшити свої житлові умови та зважаючи, що спірна квартира розташована на першому поверсі одноповерхового будинку, позивачами власними силами та за власні кошти були проведені роботи, що включали надбудову другого поверху
загальною площею 59,0 кв.м, перепланування існуючих приміщень квартири, прорізку нових та закладку існуючих дверних та віконних отворів, внаслідок чого загальна площа квартири збільшилася з 34,49 кв.м. до 113,6 кв.м.
Також, слід зауважити, що будинокНОМЕР_1 в якому розташована спірна квартира, є досить старою будівлею, розташованою в історичному районі міста - «Молдаванці», в якій протягом тривалого часу КП «ЖКС «Порто-Франківський», що обслуговує дану будівлю, не проводився ані капітальний, ані поточний ремонт, зважаючи на що комунікації, фактично, стали непридатними до використання, тож позивачі змушені були прокладати нові труби водопостачання та каналізації, замінити газове обладнання, електропроводку, облаштувати нові жолоби спусків та водостічних труб з пластика, здійснити ремонт зовнішніх стін фасаду.
Для укріплення будівлі та з ціллю усунення деформації несущих стін були встановлені перемички та швелери.
Отже, приймаючи до уваги все вищенаведене, в даному випадку, фактично, йде мова про створення нової речі.
Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів, є власником цієї речі.
Ч. 2 цієї ж статті визначено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
У відповідності з пп. 1 п. б ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та згідно з підпунктом 4.4 п. 4 Положення про виконавчий комітет Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 10.03.1999 р. № 94-ХХІП, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством; видача забудовникам архітектурно-планувальних завдань та технічних умов на проектування, будівництво, реконструкцію будинків і споруд, благоустрій територій та надання дозволу на проведення цих робіт, належить до компетенції виконавчого комітету Одеської міської ради.
Отже, з огляду на вищенаведене, після закінчення реконструкції з метою введення в експлуатацію вищевказаної реконструйованої квартири позивачі звернулися до Виконавчого комітету Одеської міської ради, однак посадовими особами виконкому їм було відмовлено у цьому, хоч вказана квартира розташована на земельній ділянці, виділеній саме для будівництва та обслуговування житлового будинку, а отже використовується позивачами виключно за цільовим призначенням.
Крім того реконструкцію було проведено у відповідності до будівельних норм та правил, про що свідчить виготовлений за результатами обстеження фізичною особою -підприємцем ОСОБА_6. (ліцензія НОМЕР_3) висновок про технічний стан елементів несучих та огороджуючих конструкцій та можливості збереження виконаної реконструкції з надбудовою другого поверху квартири, розташованої в будинкуАДРЕСА_1 яким було підтверджено відповідність проведеної реконструкції будівельним нормам (ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будівлі. Основні положення», СНІП 2.08.01-89 та 2.01.02-85) та зроблено позитивний висновок про технічну можливість збереження виконаної реконструкції та введення в експлуатацію вказаної квартири.
Таким чином, проведена реконструкція ніяким чином не порушує права третіх осіб та ч.1енів територіальної громади міста Одеси.
З огляду на вищенаведене, посадовими особами виконавчого комітету Одеської міської ради незаконно було відмовлено позивачам у введенні в експлуатацію реконструйованої квартири в буд АДРЕСА_1
Крім того, як зазначають позивачі, фактично реконструкція проводилася за кошти ОСОБА_5., з огляду на що, на їх думку, за ним має бути визнано право власності на 1/2 частину спірної квартири.
Таким чином, виходячи з наведеного, суд вбачає наявність достатніх підстав, що свідчать про законність та обґрунтованість вимог позивачів.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 181, 182, 321, 331 ЦК України, ст.ст. 209, 213, 214, 215, 224, 226 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5до Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, право власності на 1/2 частину квартири НОМЕР_1загальною площею 113,6 кв.м, житловою площею 71,5 кв.м, яка розташована в будинкуАДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_5, право власності на 1/2 частину квартири НОМЕР_1загальною площею 113,6 кв.м, житловою площею 71,5 кв.м, яка розташована в будинкуАДРЕСА_1.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області шляхом подання заяви про його оскарження до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про його оскарження.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.