ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2015 року Справа № 5023/321/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Панової І.Ю.,

суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційні скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" Юринця А.В.

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року

у справі№ 5023/321/11 господарського суду Харківської області

за заявоюПриватного підприємства "РС-Центр"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т"

про визнання банкрутом

за участю представників сторін: від Генеральної прокуратури України - Онуфрієнко М.В. посвідчення № 031806; від Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" - Ковальчук І.В., дов. № 33-15/4/651 від 30.12.2014 року; від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" - Осипчук Н.О., дов. б/н від 17.03.2015 року; ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" Юринець А.В.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року у справі № 5023/321/11 (головуючий суддя - Чистякова І.О., суддя - Усатий В.О., суддя - Кононова О.В.) здійснено ряд процесуальних дій, зокрема - задоволено клопотання ліквідатора про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу; затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс; ліквідовано юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" (далі - ТОВ "Автосервіс-Т"); провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року у справі № 5023/321/11 (головуючий суддя - Шевель О. В., суддя - Білоусова Я.О., суддя - Пуль О.А.) апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") та заступника прокурора Харківської області задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року у справі № 5023/321/11 скасовано. Справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області на стадію ліквідації в іншому складі суду.

Не погоджуючись із постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року у справі № 5023/321/11, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс" (далі - ТОВ "Кредо Солюшнс") звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року у справі № 5023/321/11 та залишити в силі ухвалу господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року у справі № 5023/321/11.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. ст. 26, 31, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " (у редакції до набрання чинності з 19.01.2013 року змін, внесених Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство), ст. ст. 42, 43, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Також до Вищого господарського суду України звернувся ліквідатор ТОВ "Автосервіс-Т" Юринець А.В. з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року у справі № 5023/321/11 та залишити в силі ухвалу господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року у справі № 5023/321/11.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

ПАТ "УкрСиббанк" подав до Вищого господарського суду України відзиви на касаційні скарги ТОВ "Кредо Солюшнс" та ліквідатора ТОВ "Автосервіс-Т" Юринця А.В., в яких просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12.2014 року у справі № 5023/321/11 залишити без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення уповноважених представників кредиторів, арбітражного керуючого, прокурора Генеральної прокуратури України, дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Провадження у справі № 5023/321/11 про банкрутство ТОВ "Автосервіс-Т" порушено ухвалою господарського суду Харківської області 17.01.2011 року в порядку ст. 52 Закону про банкрутство.

Враховуючи той факт, що постанову про визнання боржника ТОВ "Автосервіс-Т" банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури було прийнято господарським судом 24.01.2011 року, тобто до набрання 19.01.2013 року чинності новою редакцією Закону про банкрутство, відповідно до п. 1-1 Прикінцевих та перехідних положень якого, положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, застосуванню підлягають положення раніше чинної редакції цього Закону.

Відповідно до ст. 52 Закону про банкрутство господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Постановою господарського суду Харківської області від 24.01.2011 року у справі № 5023/321/11 ТОВ "Автосервіс-Т" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Зеленцова О.П.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.10.2012 року усунуто арбітражного керуючого Зеленцова О.П. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Автосервіс - Т", призначено ліквідатором ТОВ "Автосервіс - Т" арбітражного керуючого Юринця А.В.

Згідно зі ст. 25 Закону про банкрутство з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відтак, обов'язком ліквідатора є належне виконанням ним усіх повноважень в ході ліквідаційної процедури, зокрема, встановлення майна та майнових прав (обтяжень) боржника, в т.ч. дебіторської заборгованості, його потенційних кредиторів шляхом надіслання запитів до державних реєстрів майнових прав та обтяжень (заборон відчуження), надіслання повідомлень до державних органів, які контролюють сплату загальнообов'язкових податків та зборів, витребування в органах державної виконавчої служби виконавчих проваджень, порушених кредиторами боржника та повідомлення зазначених кредиторів про перебування боржника в ліквідаційній процедурі та права кредиторів згідно з ч. 5 ст. 52 Закону про банкрутство подати свої грошові вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор ТОВ "Автосервіс - Т" арбітражний керуючий Юринець А.В. 04.11.2014 року подав до господарського суду першої інстанції клопотання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, долучення до матеріалів справи додаткових доказів (звіту ліквідатора (з додатками), реєстру вимог кредиторів та ліквідаційного балансу).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року у справі № 5023/321/11 здійснено наступні процесуальні дії:

відхилено клопотання ПАТ "УкрСиббанк" про призначення судової економічної експертизи та про призначення судової почеркознавчої експертизи;

відмовлено в задоволенні скарги на дії ліквідатора щодо невключення ТОВ "Кредо Солюшнс" до реєстру вимог кредиторів;

відхилено клопотання ПАТ "УкрСиббанк" про направлення до Управління Державтоінспекції УМВС України в Харківській області запиту про надання інформації;

відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ "УкрСиббанк" про зобов`язання ліквідатора закрити рахунки банкрута в установах банків та відкладення розгляду справи;

відхилено клопотання ПАТ "УкрСиббанк" про відкладення розгляду справи та клопотання про скликання зборів кредиторів;

повністю відмовлено в задоволенні скарги ПАТ "УкрСиббанк" на дії (бездіяльність) ліквідатора;

відхилено заявлені ПАТ "УкрСиббанк" клопотання у письмових поясненнях щодо неможливості затвердження ліквідаційного балансу та ліквідаційного звіту банкрута;

задоволено клопотання ліквідатора про затвердження оплати послуг ліквідатора та зобов`язання ПАТ "УкрСиббанк" закрити розрахункові рахунки ТОВ "Автосервіс- Т";

затверджено оплату послуг ліквідатора ТОВ "Автосервіс-Т" Юринця А.В. за період з 11.10.2012 року по 31.10.2014 року в сумі 57542,00 грн.;

зобов`язано ПАТ "УкрСиббанк" закрити розрахункові рахунки ТОВ "Автосервіс-Т", а у випадку наявності грошових коштів на них перерахувати як оплату послуг ліквідатора ТОВ "Автосервіс-Т" арбітражному керуючому Юринцю А.В. в сумі 57542,00 грн.; задоволено клопотання ліквідатора про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу;

затверджено наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс;

ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Автосервіс-Т";

провадження у справі припинено;

визнано вимоги кредиторів, не задоволені за недостатністю майна банкрута, погашеними;

припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів;

зобов'язано Головне управління статистики по Харківській області виключити з Єдиного Державного реєстру підприємства та організацій України ТОВ "Автосервіс-Т";

зобов`язано державного реєстратора провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - банкрута, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам державної статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування повідомлення про проведення державної реєстрації припинення для зняття юридичної особи з обліку.

При цьому, суд першої інстанції виходив, зокрема, з того, що ліквідатором, у відповідності до ч. ч. 6, 9 ст. 31 Закону про банкрутство, виконано всі необхідні заходи щодо ліквідації підприємства-банкрута, майна у банкрута не виявлено, тому звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс підлягають затвердженню, а провадження у справі має бути припинено на підставі п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Переглядаючи ухвалу господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції в постанові від 03.12.2014 року у справі № 5023/321/11 дійшов висновку про необхідність скасування вказаної ухвали, оскільки при її винесенні господарським судом було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення про ліквідацію юридичної особи ТОВ "Автосервіс-Т" та припинення провадження у справі за відсутності належних фактичних та правових підстав для здійснення даної процесуальної дії.

Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідно до ч. 7 ст. 30 Закону про банкрутство ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи (зокрема, довідкою ПАТ "УкрСиббанк" від 03.11.2014 року), на момент винесення місцевим господарським судом оскаржуваної ухвали у ТОВ "Автосервіс-Т" було відкрито в ПАТ "УкрСиббанк" кілька поточних рахунків, на яких знаходилися залишки грошових коштів: 9,83 грн., 0,60 грн. та 1011,41 грн.

В силу ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду 03.12.2014 року представник ТОВ "Кредо Солюшнс" зазначав про неодноразові звернення ліквідатора Юринця А.В. до ПАТ "УкрСиббанк".

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що у направлених арбітражному керуючому Юринцю А.В. відповідях ПАТ "УкрСиббанк" посилається на відсутність можливості виконати запити - у зв'язку з недотриманням Юринцем А.В. порядку ідентифікації особи, яка уповноважена діяти від імені клієнта - юридичної особи, встановленого Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492 (далі - Інструкція).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ліквідатором не було надано суду доказів дотримання вимог Інструкції та не спростовано наведених банком у листах-відповідях фактичних обставин, зокрема - щодо надання ліквідатором незасвідчених копій процесуальних документів господарського суду.

Крім того, судом апеляційної інстанції також враховано, що відповідні заходи щодо закриття рахунків боржника у ПАТ "УкрСиббанк" арбітражним керуючим Юринцем А.В. почали здійснюватися лише у червні 2014 року, до цього часу у наданих суду звітах - зокрема, від 16.09.2013 року, від 14.10.2013 року тощо - взагалі не було зазначено про наявність незакритих банківських рахунків та залишків коштів на них. Вказані відомості відсутні також і у звіті від 03.11.2014 року. Попередньо ліквідатор не звертався до господарського суду щодо відмови ПАТ "УкрСиббанк" закрити виявлені при проведенні ліквідаційної процедури рахунки боржника.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ліквідатор звернувся до суду з клопотанням про зобов'язання ПАТ "УкрСиббанк" закрити всі поточні рахунки банкрута, а у разі наявності коштів на них перерахувати як оплату послуг ліквідатора ТОВ "Автосервіс-Т".

Вищевказане клопотання було задоволено судом першої інстанції у повному обсязі із посиланням на абз. 7 п. 20.1 Інструкції, відповідно до якого банк закриває поточний рахунок юридичної особи на підставі документа, виданого державним реєстратором в порядку, установленому законодавством України, який підтверджує державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом допущено неправильне застосування вищевказаної правової норми - без урахування її системного зв'язку з іншими положеннями Інструкції, а саме, з п. 20.4, яким передбачено використання лише одного поточного рахунку юридичної особи та порядок закриття даного рахунку, який використовувався для проведення ліквідаційної процедури (а не кількох рахунків), на підставі відповідної заяви ліквідатора.

Відповідно, господарським судом першої інстанції прийнято невірне рішення, а саме, зобов`язано ПАТ "УкрСиббанк" закрити розрахункові рахунки ТОВ "Автосервіс-Т", а у випадку наявності грошових коштів на них перерахувати як оплату послуг ліквідатора ТОВ "Автосервіс-Т" арбітражному керуючому Юринцю А.В. в сумі 57542,00 грн.

Як вірно вказано судом апеляційної інстанції, вищевказане альтернативне формулювання в резолютивній частині ухвали (враховуючи, що дана ухвала, якою закінчено провадження у справі, фактично має статус судового рішення) не узгоджується з вимогами п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року, відповідно до якого резолютивна частина рішення ні за яких умов не повинна викладатись альтернативно (наприклад: стягнути з відповідача певну суму або в разі відсутності коштів на його рахунку звернути стягнення на належне йому майно). У резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Враховуючи наявність незакритих банківських рахунків із залишками грошових коштів на них, відсутність доказів вжиття ліквідатором усіх передбачених законом заходів із закриття даних рахунків та не дослідження ним питання щодо можливості використання грошових коштів, які знаходяться на цих рахунках, для погашення кредиторських вимог, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з судом апеляційної інстанції про передчасність висновку місцевого господарського суду стосовно можливості закінчення процедури ліквідації.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що затверджуючи звіт ліквідатора боржника та припиняючи провадження у справі, судом першої інстанції не було належним чином досліджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Зокрема, в ході апеляційного провадження ПАТ "УкрСиббанк" було зазначено про наявність розбіжностей у ліквідаційному балансі та реєстрі вимог кредиторів, наданих ліквідатором Юринцем А.В. суду першої інстанції. А саме, відповідно до ліквідаційного балансу та реєстру вимог кредиторів загальна сума кредиторських вимог станом на 16.09.2013 року та на 14.10.2013 року складає 1850874205,49 грн., тоді як у ліквідаційному балансі та реєстрі вимог кредиторів станом на 13.11.2013 року і станом на 03.11.2014 року вказано суму 1850819836,54 грн. - тобто різниця між даними сумами складає 54368,95 грн.

Проте, господарським судом першої інстанції не було надано оцінки даним розбіжностям.

Перелік основних повноважень ліквідатора викладено у ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство. Так, відповідно до ст. 25 Закону про банкрутство з дня свого призначення ліквідатор виконує повноваження керівника боржника банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством, вживає заходів спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до змісту даної норми, у ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не проста констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута.

Ліквідатором в основу звіту та ліквідаційного балансу покладено інформацію установ, які уповноважені здійснювати реєстрацію права власності на рухоме та нерухоме майно, датовану 2011 - 2012 роками.

Однак, господарським судом першої інстанції не було повною мірою дотримано приписів ст. 43 ГПК України та не надано вищевказаним доказам належної оцінки. Суд першої інстанції, не з'ясувавши усіх обставин справи в їх сукупності, фактично погодився з твердженням ліквідатора про відсутність у банкрута майна - незважаючи на те, що ліквідатором Юринцем А.В. на момент винесення оскаржуваної ухвали, всупереч вищенаведеним приписам ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, не було вжито усіх належних заходів щодо пошуку майна ТОВ "Автосервіс-Т".

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав і на те, що відмовляючи в задоволенні скарги ПАТ "УкрСиббанк" на дії (бездіяльність) арбітражного керуючого Юринця А.В., призначеного ліквідатором ТОВ "Автосервіс-Т" 10.10.2012 року, господарський суд першої інстанції перерахував дії, здійснені у процедурі ліквідації боржника починаючи з 2011 року, у тому числі - і попереднім ліквідатором Зеленцовим О.М. (якого було усунуто від здійснення даних повноважень у зв'язку з неналежним виконанням ним своїх обов'язків).

Водночас, місцевим господарським судом не враховано, що відповідно до постанови господарського суду Харківської області від 24.01.2011 року про визнання боржника банкрутом ліквідатора зобов'язано щомісячно надавати суду звіти про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно банкрута, суми коштів, отриманих від реалізації майна банкрута.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ліквідатором Зеленцовим О.М. даний припис суду виконувався неналежним чином, що стало однією з підстав призначення судом іншого ліквідатора - Юринця А.В.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що Юринець А.В. фактично допускав аналогічні порушення вимог постанови від 24.01.2011 року. А саме, звіти про хід ліквідаційної процедури ним надавалися не щомісяця (що позбавило можливості кредиторів контролювати діяльність ліквідатора при здійсненні ліквідаційної процедури), містили розбіжності в сумах вимог кредиторів (про що зазначалося вище) і водночас - однотипні посилання на відповіді, отримані від установ, наділених повноваженнями здійснювати реєстрацію права власності на рухоме та нерухоме майно, здебільшого за 2011 - 2012 роки.

Суд апеляційної інстанції вказав на те, що із зазначених звітів не вбачається, що ліквідатором було належним чином проаналізовано фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на ринках - як це передбачено ч. 5 ст. 31 Закону про банкрутство.

Крім того, в ухвалі господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року не зазначено, на підставі яких саме доказів, наявних у матеріалах справи, та норм чинного законодавства судом визнано достатніми дії ліквідатора Юринця А.В. щодо виявлення печатки, штампів, бухгалтерської та іншої документації ТОВ "Автосервіс-Т".

Також, судом апеляційної інстанції зазначено, що згідно з ухвалою господарського суду від 21.10.2013 року ліквідатору було відмовлено в задоволенні клопотання про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу з огляду на те, що від фізичних та юридичних осіб, яким було направлено запити ліквідатора, не надійшли відповіді і, відповідно, висновок ліквідатора про завершення ліквідаційної процедури є передчасним.

Водночас, станом на момент винесення ухвали від 04.11.2014 року матеріали справи також не містили доказів на підтвердження тієї обставини, що всіма юридичними та фізичними особами, перелік яких міститься в ухвалі суду від 21.10.2013 року, було надано відповіді на листи ліквідатора. Відсутні також і відомості про неможливість вручення зазначеним особам поштових відправлень.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ліквідатором не надано належних доказів на підтвердження всебічного дослідження питання щодо наявності у боржника зареєстрованих в системах обліку прав власності на цінні папери, а також корпоративних прав боржника в інших юридичних особах - що є необхідною передумовою для завершення ліквідаційної процедури.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що арбітражним керуючим Юринцем А.В. не виконано обов'язку щодо внесення відомостей про себе як керівника підприємства-боржника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, проте, судом першої інстанції вказані обставини не досліджувалися.

Також, господарським судом першої інстанції не надано належної оцінки договорам страхування, копії яких долучено до матеріалів справи за клопотанням ПАТ "УкрСиббанк", і не перевірено фактичних обставин щодо настання страхового випадку та вжиття ліквідатором заходів, спрямованих на отримання від страхової компанії страхового відшкодування, за рахунок якого можуть бути погашені кредиторські вимоги.

Крім того, суд апеляційної інстанції правомірно вказав на порушення судом першої інстанції вимог ст. ст. 42, 43, 22 ГПК України, оскільки ліквідаційний звіт та ліквідаційний баланс були долучені до матеріалів справи лише в день судового засідання 04.11.2014 року, в зв'язку з чим, кредиторів, а також прокурора як учасника процесу, було позбавлено можливості попередньо ознайомитися з даними документами та висловити мотивовану правову позицію щодо можливості затвердження в судовому засіданні 04.11.2014 року ліквідаційного звіту та ліквідаційного балансу боржника.

Таким чином, встановивши вказані обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про необхідність скасування ухвали господарського суду Харківської області від 04.11.2014 року у справі № 5023/321/11, якою затверджено звіт та ліквідаційний баланс, ліквідовано ТОВ "Автосервіс-Т" та припинено провадження у справі.

Доводи касаційних скарг вказаних вище висновків апеляційного господарського суду не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно з нормами ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо Солюшнс", Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосервіс-Т" Юринця А.В. залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 03.12 .2014 року у справі № 5023/321/11 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю.

Судді: Білошкап О.В.

Погребняк В.Я.