У Х В А Л А

21 квітня 2015 року  м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКоротких О.А.,

суддів:Кривенди О.В., Маринченка В.Л., -

розглянувши заяву приватного акціонерного товариства «Нова лінія» (далі - Товариство) про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року у справі за позовом Товариства до Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Харківській області про скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 січня 2015 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2013 року про задоволення позову скасував та залишив в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року про відмову у задоволенні позову.

 Не погодившись із такою ухвалою Вищого адміністративного суду України, Товариство подало заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах статті 44 Закону України від

2 грудня 2010 року № 2735-VI «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» (у редакції, чинний на час виникнення спірних відносин), що, на думку заявника, підтверджується рішеннями касаційного суду від 19 лютого та 10 липня 2014 року (К/800/64432/13, К/800/34965/13 відповідно) та 22 січня 2015 року (К/800/34168/14).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, Вищий адміністративний суд України, вказуючи на помилковість застосування до спірних відносин частини 3 статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», на підставі того, що оскільки на реалізованій продукції відсутнє маркування засобів індивідуального захисту та відсутня декларація про відповідність засобів індивідуального захисту, що є порушення 51 Технічного регламенту засобів індивідуального захисту, відповідач правомірно наклав штрафні санкції окремо за кожен вид порушення та за кожен вид товару, що узгоджується із Законом «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Разом із тим у рішеннях суду касаційної інстанції, на які посилається Товариство, обґрунтовуючи наявність інакшого правозастосування, вбачається, зокрема, що Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19 лютого 2014 року виходив із того, що відповідно до чинного законодавства не передбачена відповідальність у вигляді штрафу за часткову невідповідність на маркуванні продукції національним знаком відповідності. В ухвалі від 10 липня 2014 року зазначено, що висновки про порушення позивачем вимог законодавства не відповідають дійсності, оскільки національний знак відповідності нанесений на обладнання у передбачений законом спосіб. В ухвалі від 22 січня 2015 року вбачається, що відповідач неправильно зробив розрахунки штрафних санкцій, оскільки для визначення вартості реалізованої продукції потрібно дослідити відповідні бухгалтерські документи, а не податкову звітність позивача.

Таким чином, рішення касаційного суду, додані на обґрунтування заяви, ухвалені цим судом за інших фактичних обставин справ, а отже не підтверджують наявність неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Оскільки заява Товариства є необґрунтованою, у допуску справи до провадження Верховного Суду України слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом приватного акціонерного товариства «Нова лінія» до Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Харківській області про скасування рішення до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 29 січня 2015 року.

Головуючий О.А. Коротких

Судді: О.В. Кривенда

В.Л. Маринченко