Справа № 128/4674/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2015 року місто Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого-судді Карпінської Ю.Ф.,

при секретарі Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, та пені,-

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «УкрСиббанк» звернулось до суду з даним позовом, яким просить стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, та пені. Позовні вимоги по поданому позову в ході розгляду справи судом були уточнені представником позивача згідно поданої заяви (а.с. 141,142), якою просив стягнути кредитну заборгованість за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, та пені в іноземній валюті.

В позові позивач посилаючись на те, що 26.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11365885000, згідно умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 206 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язалася повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 22.06.2019 року та сплачувати протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 13,85% річних.

23.10.2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 3 щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації.

25.01.2012 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (з 21.12.2009 року Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 4 щодо зміни умов кредитного договору.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 214251 від 26.06.2008 року. Відповідно до умов вказаного договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язань відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 214252 від 26.06.2008 року. Відповідно до умов вказаного договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов'язань, що виникли з кредитного договору. Відповідальність позичальника та поручителя є солідарною.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, однак відповідач ОСОБА_1 взятих на себе за кредитним договором зобов'язань не виконує. Як наслідок, станом на 10.09.2014 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 177 264,96 доларів США (згідно заяви про уточнення позовних вимог), з яких: 136 883,20 доларів США - кредитна заборгованість; 33 968,50 доларів США - заборгованість по процентам; 2 959,51 доларів США - пеня за прострочення сплати по кредиту; 3 453,75 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів.

Відповідачам було направлено вимоги про погашення простроченої заборгованості, однак вказані вимоги банку не виконані, що і стало підставою для звернення позивача до суду з вказаним вище позовом.

Представник позивача за довіреністю Марусич М.С. в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву, в якій просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить провести розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги визнає, не заперечує щодо їх задоволення.

Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, давши їм належну правову оцінку, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 26.06.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11365885000, згідно умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 206 000,00 доларів США, а відповідач зобов'язалася повернути наданий кредит у повному обсязі в терміни та в розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно Додатку № 1 до Договору, але у будь-якому випадку не пізніше 25.06.2019 року, та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 13,85% річних (а.с.5-16).

Згідно п. 4.1 Кредитного договору за порушення Позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених Договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісії, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити пеню в наступному порядку: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні; в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь - якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування. При цьому, банк може використати таке право на застосування пені, починаючи з 32 календарного дня, рахуючи з дати порушення позичальником терміну виконання свого грошового зобов'язання, передбаченого Договором.

Згідно п. 5.2 вказаного Договору відповідно до законодавства України, зокрема ст.651 ЦК України, сторони погодили, що банк згідно умов п. 1.3.1. Договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення, зокрема й у разі (а): порушення позичальником кредитної дисципліни, тобто неналежного виконання умов цього Договору.

23.10.2009 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 3 щодо зміни умов кредитного договору при реструктуризації, згідно якої сторони домовились про зміну графіка погашення кредиту за Договором (а.с. 17).

Відповідно до п. 2 вказаної Додаткової угоди позичальник зобов'язується не пізніше ніж через 30 календарних днів з дати укладення цієї Додаткової угоди докласти всіх необхідних зусиль, здійснити всі необхідні дії та укласти або забезпечити укладення (якщо забезпечення за Договором надає третя особа) відповідних договорів про внесення змін та/або додаткових угод до всіх договорів забезпечення, які були та /або будуть укладені у забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за договором, щодо надання згоди осіб, які передали забезпечення за Договором, на зміну зобов`язання, обумовлену підписанням цієї Додаткової угоди.

У випадку невиконання Позичальником зобовязання, встановленого цим пунктом Додаткової угоди протягом 30 календарних днів з дати укладення цієї Додаткової угоди, Банк набуває право вимоги на дострокове повернення кредиту та нарахованої плати за кредит у порядку, встановленому Договором, та/або визнати цю Додаткову угоду такою, що втратила чинність.

25.01.2012 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду № 4 щодо зміни умов кредитного договору, згідно якої сторони домовились викласти розділ 2 Договору в наступній редакції: «2.1. виконання зобов`язань Позичальника за цим Договором забезпечується наступним чином, а саме: з метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника Банком приймається: застава нерухомості - домоволодіння, загальною площею 243,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та є власністю ОСОБА_1, земельної ділянки, загальною площею 0,10 га, кадастровий номер НОМЕР_3, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, що знаходиться в АДРЕСА_2 та є власністю ОСОБА_1; порука, а саме: порука ОСОБА_2, порука ОСОБА_3» (а.с.18).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту № 11365885000 від 26.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та відповідачем ОСОБА_2 укладено Договір поруки № 214251 від 26.06.2008 року, згідно якого вона поручилась перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором та зобов'язалась відповідати як солідарний боржник перед позивачем в повному обсязі, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (а.с.19, 20).

Згідно п. 1.2., 1.3, 1.4 Договору поруки поручителю добре відомі усі умови вищевказаного кредитного договору, зокрема і щодо суми основного боргу, терміну повного виконання основного зобов'язання (25.06.2019 року), можливості зміни строку повернення кредиту, випадків збільшення процентної ставки за основним договором, та інші умови основного договору; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, тобто боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Також, 18.02.2009 року, 23.10.2009 року, 25.01.2012 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та відповідачем ОСОБА_2 були укладені Додаткові угоди № 1, № 2, № 4 (згода забезпечувати змінене зобов'язання), згідно яких поручитель ОСОБА_2 надала свою згоду за зміну основного зобов'язання, що забезпечується договором (а.с.21, 22, 23).

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Договором про надання споживчого кредиту № 11365885000 від 26.06.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено Договір поруки № 214252 від 26.06.2008 року, згідно якого він поручився перед позивачем за виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором та зобов'язувався відповідати як солідарний боржник перед позивачем в повному обсязі, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків (а.с.24, 25).

Згідно п. 1.2., 1.3, 1.4 Договору поруки поручителю добре відомі усі умови вищевказаного кредитного договору, зокрема і щодо суми основного боргу, терміну повного виконання основного зобов'язання (25.06.2019 року), можливості зміни строку повернення кредиту, випадків збільшення процентної ставки за основним договором, та інші умови основного договору; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, тобто боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники.

Також, 18.02.2009 року, 23.10.2009 року, 25.01.2012 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та відповідачем ОСОБА_3 були укладені Додаткові угоди № 1, № 2, № 4 (згода забезпечувати змінене зобов'язання), згідно яких поручитель ОСОБА_3 надав свою згоду за зміну основного зобов'язання, що забезпечується договором (а.с.26, 27, 28).

29.04.2014 року позивачем направлялись до відповідачів досудові вимоги про погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту та простроченим відсоткам. У разі невиконання вказаної вимоги банк залишає за собою право вимагати дострокового повернення суми кредиту, відсотків та всіх інших платежів, що йому належать (а.с.54-59).

Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов'язання відповідно до умов Договору про надання споживчого кредиту № 11365885000 від 26.06.2008 року, внаслідок чого станом на 10.09.2014 року виникла заборгованість в розмірі 177 264,96 доларів США, з яких: 136 883,20 доларів США - кредитна заборгованість; 33 968,50 доларів США - заборгованість по процентам; 2 959,51 доларів США - пеня за прострочення сплати по кредиту; 3 453,75 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом (а.с.29-37).

Відповідно до ст.ст.1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та умовах, встановлених законом.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року у разі, якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Згідно зі статтею 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини перша та третя статті 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Отже, в силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,- стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено в іноземній валюті, у позивача наявна ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями, тому заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню в іноземній валюті, а не в еквівалентному вираженні гривні до долара США на час вирішення спору.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 24.09.2014 року № 6-145цс14, яка є обов'язковою відповідно до ст.360-7 ЦПК України.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не дотримує умов укладеного договору, в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором, кредит не повернула, а право позивача невиконанням зобов`язання порушено, тому воно підлягає судовому захисту.

Поряд з цим, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Якщо ж зобов'язання забезпечується кількома поручителями, які надали поруку за різними договорами поруки, то останні не несуть солідарної відповідальності перед кредитором. У такому випадку кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.03.2015 року № 6-35цс15, яка є обов'язковою відповідно до ст.360-7 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи те, що позичальник не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором, внаслідок чого існує заборгованість за кредитним договором, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, та пені з відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

По справі судом встановлено, що зобов'язання забезпечувалося кількома поручителями, які надали поруку за різними самостійними договорами поруки. У такому випадку останні не несуть солідарної відповідальності перед кредитором. Кредитор має право пред'явити вимогу до кожного з поручителів на підставі відповідного договору.

Підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами частини третьої статті 554 ЦК України відсутні, тому позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, та пені із поручителів ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до правової позиції Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, висловленій у постанові від 17 вересня 2014 року у справі № 6-53цс14, «регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, якщо кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя».

З договорів поруки, укладених між позивачем та відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вбачається, що ними не встановлено строку припинення поруки. Пунктом 3.1 даних договорів передбачено, що цей договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором (а.с.19, 24).

Як вже було встановлено судом, боржник ОСОБА_1 первинно взяла на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 22.06.2019 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком розрахунків (а.с.12-15). Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Тому в даному випадку строк пред'явлення позовної вимоги до поручителя розпочався з 27.05.2013 року, тобто з дати, коли відповідач ОСОБА_1 вперше порушила взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а саме не здійснила платіж з повернення кредиту з відповідними процентами 27.05.2013 року (згідно довідки-розрахунку заборгованості, а.с.30), а закінчився - 27.11.2013 року, після спливу встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителів. Також судом встановлено, що протягом строку дії поруки позивач з позовними вимогами до поручителів не звертався.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до платіжного доручення № 0010316828 від 17.09.2014 року сплачено судовий збір в розмірі 3654,00 грн. (а.с. 43), тому зазначені судові витрати підлягають стягненню на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.192, 526, 530, 533, 546, 549, 554, 1050, 1054, 1055 ЦК України, постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 року, Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 24.09.2014 року № 6-145цс14, правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11.03.2015 року № 6-35цс15, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 197, 212-215, 360-7 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № 29090000000113 а АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код банку 09807750) заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 11365885000 від 26.06.2008 року у розмірі 177 264 (сто сімдесят сім тисяч двісті шістдесят чоотири) долари США 96 центів, з яких: 136 883,20 доларів США - кредитна заборгованість; 33 968,50 доларів США - заборгованість по процентам; 2 959,51 доларів США - пеня за прострочення сплати по кредиту; 3 453,75 доларів США - пеня за прострочення сплати процентів

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: АДРЕСА_2, на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (рахунок № 29090000000113 а АТ «УкрСиббанк», м. Харків, МФО 351005, код банку 09807750) 3654 (три тисячі шістсот п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: Ю.Ф. Карпінська