ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.04.15р. Справа № 904/1323/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Беррі Мор" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (м.Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за поставлений товар згідно договору № 1527 від 26.02.2014 у загальному розмірі 58 092 грн. 02 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: Слюсар Д.В. - представник (довіреність №74 від 11.03.2015)

від відповідача: Борисенко Д.В. - представник (довіреність № 1744 від 25.02.2015)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Беррі Мор" (далі-позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (далі-відповідач) заборгованості за поставлений товар згідно договору № 1527 від 26.02.2014 у загальному розмірі 59 887 грн. 02 коп.

Ціна позову, на момент звернення з ним до суду, складалася з наступних сум:

- 57 902 грн. 91 коп. - основний борг;

- 1 795 грн. 00 коп. - інфляційні втрати;

- 189 грн. 11 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №1527 від 26.02.2014 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений в період з 18.11.2014 по 22.11.2014 товар у встановлений договором строк, наявністю боргу у сумі 57 902 грн. 91 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить стягнути з відповідача втрати від інфляції за січень 2015 року у сумі 1 795 грн. 00 коп., 3% річних за період з 07.01.2015 по 16.02.2015 у сумі 815 грн. 89 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.02.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 12.03.2015.

Представник позивача у судове засідання 12.03.2015 з'явився, вимоги ухвали суду від 23.02.2015 виконав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 12.03.2015 не з'явився, вимоги ухвали суду від 23.02.2015 не виконав, проте надіслав клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, яке мотивоване тим, що представник не має можливості з'явитись у судове засідання через зайнятість в іншому судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 12.03.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 16.04.2015, у зв'язку з задоволенням клопотання відповідача, необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки відповідача до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Від відповідача 08.04.2015 надійшла зустрічна позовна заява, в якій він просив суд змінити договір № 1527 від 26.02.2014, укладений між позивачем та відповідачем, шляхом викладення пункту 5.5. в новій редакції

Ухвалою суду від 14.04.2015 вказану зустрічну позовну заяву повернуто без розгляду на підставі пунктів 4,6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 16.04.2015 з'явилися представники позивача та відповідача.

Позивачем було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в його обґрунтування.

Відповідачем у судовому засіданні 16.04.2015 було подано відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що документи, передбачені пунктом 2.5. спірного договору надано відповідачу не було. В свою чергу, згідно з пунктом 5.5. договору, у випадку ненадання вказаних документів відповідач має право відстрочити дату розрахунку з позивачем на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів. з огляду на вказані обставини відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем у судовому засіданні були подані пояснення щодо строків оплати, в яких він не погоджується з посиланням відповідача на ненастання строку оплати за спірними накладними, посилаючись, зокрема, на положення статті 692 Цивільного кодексу України, на підставі якої у відповідача виникає зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар.

У судовому засіданні представником позивача було заявлено заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він просив суд стягнути з відповідача - 57 902 грн. 91 коп. - основного боргу та 189 грн. 11 коп. - 3% річних, посилаючись на те, що інфляційні втрати за січень 2015 року заявлені ним помилково, оскільки є безпідставними.

При цьому, судом встановлено, що представник позивача - Слюсар Д.В., яка підписала заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до довіреності від 11.03.2015, виданої позивачем, наділена даним правом.

При цьому, відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Як вбачається із вказаної вище заяви, позивачем фактично зменшено позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат, шляхом відмови від позовних вимог в цій частині. При цьому, ціна позову фактично зменшилась.

Згідно з частиною 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, та враховуючи, що ціна позову фактично зменшилась, суд приймає вказану заяву позивача.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову 58 092 грн. 02 коп., виходячи з якої й вирішується спір.

Таким чином, сума позовних вимог з урахуванням зазначеної заяви складає 58 092 грн. 02 коп., що є ціною позову.

Так, у судовому засіданні 16.04.2015 представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог, з урахуванням їх уточнення, з підстав, викладених у позовній заяві та наведених у поясненнях в цій частині.

Представник відповідача у судовому засіданні 16.04.2015 просив суд у задоволенні позову відмовити, з підстав, викладених у відзиві на позов.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.11.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (далі - покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Беррі Мор" (далі - постачальник, позивач) було укладено договір № 1527 (далі - договір) (а.с.12-15), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти товар на умовах DDP (рампа торгівельного центру в місті поставки - згідно узгодженого з постачальником замовлення покупця), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість відповідно до умов договору (пункт 1.1. договору).

У пунктах 7.1. та 7.3. договору сторони узгодили, що договір діє з моменту його підписання сторонами до 31.12.2014. Дія договору автоматично продовжується на наступний термін, якщо жодна зі сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору за один місяць до закінчення терміну дії договору, вказаного в пункті 7.1. договору.

Доказів зміни або розірвання договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

У пункті 2.2. договору зазначено, що постачальник гарантує виконання прийнятого замовлення та зобов'язаний здійснити постачання товару в асортименті та кількості, що замовлена покупцем.

Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарно-транспортної накладної, яка засвідчує момент передачі товару. Дата підписання накладної зазначається на штампі покупця "приймання товару" (пункт 2.6. договору).

Позивач на виконання умов договору у період з 19.11.2014 по 22.11.2014 поставив відповідачу товар на загальну суму 77 541 грн. 90 коп., що підтверджується наступними товарними накладними:

- товарна накладна № 0-00002427 від 18.11.2014 на суму 22 265 грн. 70 коп. (а.с.21);

- товарна накладна № 0-00002423 від 19.11.2014 на суму 3 356 грн. 40 коп. (а.с.22);

- товарна накладна № 0-00002430 від 19.11.2014 на суму 19 992 грн. 30 коп. (а.с.23);

- товарна накладна № 0-00002469 від 19.11.2014 на суму 14 333 грн. 40 коп. (а.с.24);

- товарна накладна № 0-00002470 від 19.11.2014 на суму 4 132 грн. 20 коп. (а.с.25);

- товарна накладна № 0-00002472 від 19.11.2014 на суму 2 764 грн. 80 коп. (а.с.26);

- товарна накладна № 0-00002471 від 19.11.2014 на суму 2 427 грн. 60 коп. (а.с.27);

- товарна накладна № 0-00002475 від 20.11.2014 на суму 638 грн. 40 коп. (а.с.28);

- товарна накладна № 0-00002473 від 22.11.2014 на суму 7 631 грн. 10 коп. (а.с.29)

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Так, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Товар, зазначений у вище вказаних видаткових накладних, прийнято у позивача без будь-яких зауважень до оформлення видаткової накладної, вказані накладні підписані представниками відповідача та скріплені його печаткою.

Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості поставленого позивачем товару.

Так, протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за зазначеними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

З огляду на зазначене, підписання відповідачем спірної накладної без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару та, відповідно, породжує в останнього обов'язок з його оплати у повному обсязі у строки, що погоджені сторонами у договорі.

Так, у пунктах 5.1. та 5.5. (в редакції протоколу розбіжностей від 26.02.2014) договору сторони узгодили, що загальну суму договору складає сума товару, отриманого по всім накладним. Покупець зобов'язаний здійснювати оплату за поставлений товар, за вирахуванням сум, які передбачені договором, які настануть після спливу 45 календарних днів з моменту поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату товарів два рази на тиждень по робочих вівторках та четвергам (в день, який раніше настане після спливу строку оплати).

Оплата за договором здійснюється за умови надання постачальником належним чином оформлених документів, надання яких є необхідним згідно цього договору та чинного законодавства України. У випадку ненадання постачальником належних документів покупець має право відстрочити дату розрахунку з постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів.

В порушення умов пункту 5.5. договору (в редакції протоколу розбіжностей від 26.02.2014) відповідачем в порядку та строки, визначені вказаним пунктом, отриманий товар у повному обсязі оплачений не був. Так, відповідач частково оплати лише товар, отриманий за товарною накладною № 0-00002427 від 18.11.2014 в сумі 19 638 грн. 99 коп., а отже за вказаною накладною у відповідача залишилась заборгованість перед позивачем в сумі 2 626 грн. 71 коп.

З приводу заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом також враховано, що у пункті 2.5. договору визначено зобов'язання постачальника надавати разом з кожною партією товару до торгового центру покупця наступні документи:

- товарно-транспорту накладну (за формою згідно додатку №А), що не містить інформацію про ціну товару;

- замовлення;

- санітарно-гігієнічний висновок;

- посвідчення якості товару;

- ветеринарне свідоцтво;

- копію декларації виробника про оптову ціну на продовольчі товари, або інформацію про митну вартість імпортних товарів, щодо яких запроваджено державне регулювання;

- технічний паспорт (на побутові товари);

- інші документи на товар, надання яких передбачено чинним законодавством України;

- довіреність на представника постачальника або перевізника, що надає право передачі товару, отримання поверненого покупцем товару, складання актів невідповідності товару умовам договору або вимогам законодавства.

В цьому ж пункті договору визначено - якщо визначені документи (чи один із них) не будуть надані разом з товаром або будуть надані в неналежному вигляді чи не в повному обсязі, то покупець має право не приймати такий товар або відстрочити дату розрахунку з постачальником на строк затримки оформлення (надання) необхідних документів.

З приводу зобов'язання, визначеного у вказаному пункті договору та посилаючись на яке, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, статтею 666 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Так, матеріали справи не містять, а сторонами у справі не надано доказів:

- звернення відповідача до позивача з вимогою надати визначені пунктом 2.5. договору документи, встановивши при цьому, розумний строк для їх передання;

- відмови відповідача від договору № 1527 від 26.02.2014;

- доказів повного повернення отриманого за період з 18.11.2014 по 22.11.2014 товару на загальну суму 77 541 грн. 90 коп. чи вчинення інших дій, які б могли свідчити про невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором у повному обсязі у відповідності до вимог законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Вказані обставини спростовують посилання відповідача на факт ненастання моменту виникнення зобов'язання за договором щодо оплати, про які він зазначає у відзиві на позов.

Враховуючи викладене, а також визначені контрагентами у пункті 5.5. (в редакції протоколу розбіжностей від 26.02.2014), порядок та строк оплати поставленого товару, приймаючи до уваги отримання покупцем товару за спірним правочином, господарський суд встановив, що строк оплати товару за вказаними вище видатковими накладними настав 06.01.2015, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 57 902 грн. 91 коп. позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 57 902 грн. 91 коп.

Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 07.01.2015 по 16.02.2015 в сумі 189 грн. 11 коп.

Так, господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем, та встановлено, що розрахунок 3% річних не відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи те, що позивачем вірно визначений період прострочення (його початок), в останній накладній він не виходить за межі визначеного судом, а також враховано часткову проплату за видатковою накладною від 18.11.2015, арифметично розрахунок здійснений невірно.

Згідно пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, враховуючи визначені судом періоди прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, застосувавши межі періодів, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних за вказаними періодами, судом визначена сума 3% річних, яка є більшою, ніж заявлена позивачем.

Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи той факт, що фактично позивачем заявлена до стягнення (згідно розрахунку) сума 3% річних, що є меншою, ніж визначена судом, а клопотання в порядку пункту 2 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви не додано та в судовому засіданні позивачем не заявлено, а також беручи до уваги пункт 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог в цій частині. Тому вимоги позивача про стягнення 3% річних визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 189 грн. 11 коп., що заявлена позивачем.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог.

При цьому, суд зауважує, що зменшення позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, та враховуючи, що ціна позову фактично зменшилась, судом була прийнята вказана заява до розгляду та врахована під час вирішення спору по суті.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" станом на 01.01.2015 мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (73080,00 грн.).

Ціна позову станом на момент звернення із позовною заявою до суду становила 59 887 грн. 02 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову складала 1 827 грн. 00 коп. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати). При цьому, після зменшення розміру позовних вимог позивачем ціна позову стала складати 58 092 грн. 02 коп., а отже сума судового збору за подання такого позову мала б складати також 1 827 грн. 00 коп. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для пропорційного зменшення суми судового збору з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, оскільки при зверненні із позовною заявою позивачем і так було сплачено мінімальний розмір судового збору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у сумі 1 827 грн. 00 коп. покладається на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4-5, 22, 33, 34, 43, 49, 55, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Амстор" (49038, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 27; ідентифікаційний код 32516492) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беррі Мор" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 12, офіс 194; ідентифікаційний код 39019092) - 57 902 грн. 91 коп. - основного боргу, 189 грн. 11 коп. - 3% річних, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко