АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді Мельника В.В.,
суддів Фрич Т.В., Юрдиги О.С.
за участю секретаря Ніконенко І.О.
прокурора Горбаня В.В.
обвинуваченого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду міста Києва кримінальне провадження за № 12015100080000903, за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Республіки Білорусь, Мінської області,Салегорського району, с. Ананьчици, українця, громадянина України, освітасередня, не працює, не одруженого, без реєстрації та постійного місця проживання, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,
в с т а н о в и л а :
Вироком Святошинського районного суду м. Києві від 27 лютого 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки та три місяці.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 ухвалено рахувати з 29 січня 2015 р. з урахуванням строку його затримання та перебування під вартою в межах даного кримінального провадження.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишено без змін та ухвалено утримувати його у Київському слідчому ізоляторі № 13 Управління державної пенітенціарної служби України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Вироком суду вирішено питання про речові докази.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення, посилаючись на невідповідність покарання за своєю суворістю тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, просить вирок змінити в частині призначеного покарання, зменшивши його строк, посилаючись на те, що суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, які пом'якшують покарання, та особу обвинуваченого, який щиро покаявся у вчиненому та вважається таким, що раніше не судимий в силу ст. 89 КК України.
Іншими учасниками судового провадження, які мають право подати апеляційну скаргу, вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржений.
Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченого, який просив задовольнити апеляційну скаргу та змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, прокурора, який просив залишити без задоволення апеляційну скаргу обвинуваченого, а вирок суду першої інстанції без змін, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Вироком суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_1 визнаний винуватим у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане із проникненням в інше приміщення, але не доведеному до кінця з причин, які не залежали від його волі, з правовою кваліфікацією зазначеного кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.
Як визнав установленим у вироку суд першої інстанції, кримінальне правопорушення вчинене за таких обставин.
29 січня 2015 року приблизно о 04 год. 00 хв., ОСОБА_1, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на здійснення з метою власного збагачення крадіжки чужого майна, поєднаного з проникненням до приміщення магазину «Продукти», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Рубежівська, 8, шляхом вільного доступу через вікно проник до приміщення вказаного магазину. Проникнувши до вказаного магазину і скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігав, ОСОБА_1, діючи з корисливих мотивів, таємно заволодів майном ТОВ «АСТАПЛЮС», а саме грошовими коштами на загальну суму 253 грн. 00 коп. Проте, вчинивши всі дії, які він вважав необхідними для здійснення крадіжки, злочин не закінчив з причин, що не залежали від його волі, оскільки на виході з магазину був затриманий працівниками міліції, а привласнене ним чуже майно - було повернуто власнику.
Відповідно до вимог частини 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане із проникненням в інше приміщення, але не доведене до кінця з причин, які не залежали від його волі, за обставин, викладених у вироку, згідно частини 2 статті 394 КПК України, колегією суддів не перевіряються, оскільки фактичні обставини кримінального провадження під час судового розгляду в суді першої інстанції ніким із учасників судового провадження не оспорювались, щодо них відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України докази в судовому засіданні не досліджувались, і вони в апеляційній скарзі, поданій обвинуваченим ОСОБА_1, не заперечуються.
При цьому судом першої інстанції належно з'ясована правильність розуміння учасниками судового провадження змісту цих обставин, відсутність сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснено їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Отже, на підставі встановлених судом першої інстанції фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеності винуватості ОСОБА_1, правову кваліфікацію діянь, вчинених останнім за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, колегія суддів апеляційної інстанції вважає правильною.
Доводи обвинуваченого, викладені в апеляційній скарзі стосовно невідповідності призначеного йому покарання за своєю суворістю ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, є необґрунтованими.
При призначенні покарання обвинуваченому, судом першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини його вчинення, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, дані, що характеризують особу обвинуваченого, зокрема те, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується позитивно.
При цьому, з огляду на відсутність по справі обставин, що обтяжують покарання, наявність обставин, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння встановленню істини в кримінальному провадженні на досудовому слідстві, на що вказує ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі, та на інші дані обвинуваченого, а саме його нестійкі соціальні зв'язки та стан здоров'я, суд першої інстанції у відповідності до вимог закону призначив йому покарання в мінімальних межах, передбачених санкцією ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.
Отже, судом першої інстанції ОСОБА_1 призначене покарання з дотриманням вимог ст. ст. 50, 65, ч. 3 ст. 68 КК України, яке за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, та особі обвинуваченого, є необхідним і достатнім для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так й іншими особами.
Підстав для призначення ОСОБА_1 більш м'якого покарання колегія суддів не вбачає.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення апеляційної скарги обвинуваченого без задоволення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок у наведеній його частині, перевіркою кримінального провадження в апеляційному порядку колегією суддів не виявлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого 2015 року відносно ОСОБА_1 - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
____________ ___________ ___________
Мельник В.В. Фрич Т.В. ЮрдигаО.С.