Справа № 186/486/15-ц

У Х В А Л А

"16" квітня 2015 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області в складі:головуючого судді Демиденко С. М. ,

секретар -  Кобка Т.В.

розглянувши у судовому засіданні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за частку у спільному майні, -

В С Т А Н О В И В :

09 квітня 2015 року відкрито провадження по вказаній цивільній справі.

16 квітня 2015 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2.

Клопотання обґрунтовується тим, що існує ймовірність того, що відповідач може вжити заходів щодо відчуження своєї частки квартири на користь її малолітньої онуки, щоб ускладнити вирішення спору.

При цьому будь-яких доказів на підтвердження необхідності застосування саме заявленого виду забезпечення позову, до клопотання про забезпечення позову не долучено.

Відповідно до  ст.151 ЦПК України  у заяві про забезпечення позову, зокрема, повинно бути зазначено: вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Види забезпечення позову, які можуть бути вжиті судом, визначені у ст. 152 Кодексу, зокрема, накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.

Згідно ч.3  ст.152 ЦПК України  види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачами вимогами.

Згідно з п. 1  Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову"  забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4  ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Пунктом 4 вказаної вище Постанови Пленуму роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

У заяві про забезпечення позову позивач не навів достатніх підстав щодо необхідності забезпечення даного позову та доказів того, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання, оскільки ґрунтуються на припущеннях, суб'єктивній оцінці обставин, що супроводжується оціночними судженнями.

З огляду на заявлені позивачем у позові вимоги, наявні на даний час в матеріалах справи докази на підтвердження заявлених позовних вимог, а також з огляду на те, що в заяві про забезпечення позову ставиться вимога про накладення арешту на 1/2 частку квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_2, тоді як позовні вимоги заявлені фактично щодо стягнення компенсації за 1/2 частку квартири, яка належить позивачу, суд приходить до висновку, що заявлений вид забезпечення позову - накладення арешту на 1/2 частку квартири, яка належить на праві власності ОСОБА_2, - є не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.  151-153,  209,  210 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1, поданого представником ОСОБА_3, про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації за частку у спільному майні, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя:

ОСОБА_4