УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2015 року Справа № 164797/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
Головуючого судді - Каралюса В.М.,
суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі № 2а/0370/2549/12 за позовом Любомльської міжрайонної державної податкової інспекції до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -
ВС Т А Н О В И В:
В серпні 2012 року позивач Любомльська міжрайонна державна податкова інспекція звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з позивача 502,50 грн. податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб перед бюджетом в користь держави.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави податковий борг з податку на доходи фізичних осіб в сумі 502 грн. 50 коп.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі,покликаючись на те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, просить таку змінити, стягнувши з нього податковий борг в розмірі 75 грн.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що він дійсно проводив ремонтні роботи в будинку ОСОБА_3, однак нарахована сума податкового боргу є занадто завищеною, так як після закінчення ремонтних робіт йому було заплачено лише 500 грн. Через свою необізнаність він не задекларував вказану суму в податкових органах.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 06.10.2011 року № 332/17 з 20.10.2011 року по 26.10.2011 року Любомльською МДПІ було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01.10.2008 року по 06.10.2011 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт № 722/17-НОМЕР_1 від 26.10.2011 року, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 порушено пп.8.1.3 п. 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» та до складу річного оподатковуваного доходу не включено суму доходу, отриманого від надання послуг (ремонтні роботи) та не сплачено податок з доходів фізичних осіб із суми одержаного доходу - 3350.00 грн. Згідно розрахунку сума податкового зобов'язання платника податку становить 502,50 грн.
На підставі результатів перевірки Любомльською МДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0032141701 від 31.10.2011 року, яке було надіслане на адресу позивача1 31.10.2011 року та отримане ним 08.11.2011 року. Вказане рішення відповідачем не оскаржувалось ні в адміністративному, ні в судовому порядку, а отже є чинним і підлягає до обов'язкового виконання.
Станом на 25.07.2012 року за позивачем рахується податковий борг по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 502 грн.50 коп., що підтверджує розрахунок заборгованості та зворотній бік облікової картки платника станом на 25.07.2012 року.
У зв'язку із наявністю у відповідача податкового боргу Любомльською МДПІ вживалися заходи з метою погашення податкового зобов'язання: було надіслано податкову вимогу від 25 листопада 2011 року № 9, проте податковий борг залишається не погашеним.
Згідно пп.8.1.3 п. 8.1 статті 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон), коли окремі види оподатковуваних доходів(прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті, то платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до складу річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.
Відповідно до абз. 4 пп.4.1.4 п 4.1 ст.4 Закону України від 21.12.2000 р. 3 2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації для платників податку на доходи фізичних осіб подаються до 1 квітня року, наступного за звітним. Строк подання декларації про отримані доходи у 2008 році - до 01.04.2009 року. Фізична особа зобов'язана самостійно до 1 квітня року, що настає за звітним, подати податкову декларацію, однак відповідач свого обов'язку щодо своєчасності подання декларації та повноти сплати цього податку не виконав. Отже заборгованість відповідача по податку з доходів фізичних осіб становить 502 грн.50 коп.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України платник податків повинен сплатити податкове зобов'язання до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Оскільки ОСОБА_1 не було сплачено у встановлений пунктом 179.7 статті 179 ПК України строк податкове зобов'язання, то воно набуло статусу податкового боргу.
В силу ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позовні вимоги слід задовольнити.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2012 року у справі № 2а/0370/2549/12 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя Р.М. Гулид
суддя З.М. Матковська