УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 квітня 2015 року Справа № 876/8635/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
Головуючого судді - Каралюса В.М.,
суддів: Гулида Р.М., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Личаківському районі міста Львова на ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 08 серпня 2014 року про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Личаківському районі міста Львова про зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, -
В С Т А Н О В И В:
В червні 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 01.05.2008р. до 31.12.2008р.; зобов'язати пенсійний орган нарахувати на його користь недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за періоди 2007-2008 років.
Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 20.11.2009р. заявлений позов задоволено частково; зобов'язано пенсійний орган здійснити нарахування щомісячної доплати до пенсії позивачу, встановлену ст.6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни»з розрахунку, встановленого Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідну виплату за період з 26.06.2008р. по 31.12.2008р. з урахуванням частково проведених виплат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова задоволено частково. Постанову Личаківський районний суд м.Львова від 20.11.2009р. змінено. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова щодо нездійснення нарахування та виплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 26.06.2008р. до 31.12.2008р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», протиправною. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова провести нарахування і виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 26.06.2008р. до 31.12.2008р. включно, із урахуванням вимог ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
07.07.2014р. позивач у справі звернулась до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки рішення залишається не виконаним, чим порушуються її права. До початку судового засідання в суді першої інстанції позивач подала суду документи, які характеризують її стан здоров'я як незадовільний і на її думку, підтверджують поважність причин пропуску такого строку.
Ухвалою Личаківського районного суду міста Львова від 08 серпня 2014 року заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання - задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-а4099/2009 виданого Личаківським районним судом м. Львова 08.05.2014р. про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова провести нарахування і виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 26 червня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно, із урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведених виплат за вказаний період.
Не погодившись із ухвалою від 08.08.2014 року, її оскаржив відповідач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що судом першої інстанції неповністю з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні заяви відмовити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що до заяви надані медичні довідки з рядом медичних захворювань, однак характер вказаних захворювань дає підстави для висновку, що виникли вони не в момент діагностування, а набагато раніше. Відтак позивач не була позбавлена можливості дізнатися про порушення своїх прав, оскільки з моменту винесення рішення минуло 3 роки.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, яка діяла на момент набрання рішенням законної сили, строк пред'явлення виконавчого документу до виконання становив 1 рік.
Постановою державного виконавця від 20.06.2014р. у відкритті виконавчого провадження відмовлено на підставі ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з закінченням строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
В силу норми ч. 1 ст. 261 КАС України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Аналогічне право стягувача на поновлення пропущеного строку закріплено в ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з копії медичних документів, в позивача діагностовано ряд медичних захворювань, серед яких хвороба Паркінсона, 04.02.2014р. встановлено інвалідність ІІ групи загального захворювання опорно-рухового апарату, виявлено остеохондроз та катаракту. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що строк нею пропущено з поважних причин, оскільки ступінь цих захворювань, а також нагальна необхідність їх лікування свідчить про те, що реальної змоги пред'явити виконавчий документ до виконання у позивача не було. Крім того, як вбачається з самої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, виконавчий документ видано та отримано позивачем лише 08.05.2014р., після чого він одразу був пред'явлений до виконання.
Таким чином, оскаржувана ухвала Личаківського районного суду міста Львова від 08 серпня 2014 року повністю відповідає вимогам чинного законодавства, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Зважаючи на викладене, керуючись ст. ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 199, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України у Личаківському районі міста Львова без задоволення, а ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 08 серпня 2014 року про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у справі № 6-а/463/26/14- без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя Р.М. Гулид
суддя З.М. Матковська