Справа № 466/9865/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2015 року

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі:

головуючої - судді Баєвої О.І.

при секретарі Лелик О.М.

з участю прокурорів Середи М.М., Фуклєва М.М., Семікової О.З., Манюк М.Р.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові кримінальне провадження №42012150090000034 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Гологори Золочівського району Львівської області, українки, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючої, одруженої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.183 КК України, -

у с т а н о в и в :

згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №42012150090000034 від 24 грудня 2013 року ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 183 КК України. А саме в тому, що вона, працюючи на посаді майстра виробничого навчання Вищого професійного училища №29, який у відповідності до п.1.1. Статуту ВПУ №29 м. Львова є державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, діючи умисно, всупереч інтересам громадян, в порушення вимог ч. 3 ст. 53 Конституції України та ст. 3 Закону України «Про освіту», відповідно до яких громадяни України мають право на безоплатну освіту в усіх державних начальних закладах незалежно від раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять і світоглядних переконань, приналежності до партії, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин, достовірно знаючи, що під час проходження студентами училища виробничої практики, яка є складовою частиною навчального процесу, кошти від суб'єктів господарювання за проходження студентами училища практики не надходили, користуючись своїм положенням, в період часу з 01.09.2011 року по 01.06.2012 року, діючи за прямою вказівкою старшого майстра ОСОБА_11 та директора вищого професійного училища ОСОБА_12, шляхом психологічного тиску змушувала студентів, а саме ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_8, ОСОБА_14 та ОСОБА_7, давати кошти за проходження ними практики, навіть за умови, коли суб'єкти господарювання на яких вони проходили виробничу практику, не перераховували кошти на спеціальний рахунок училища. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 на спеціальний рахунок училища безпідставно зараховано кошти в сумі 17050 грн.

Як доказ винуватості обвинуваченої ОСОБА_1 прокурор зазначає:

акт ревізії (т. 1 а.с.7-36); договори №9-306-12; 2-306-12; 8-306-12; 4-306-12; 5-306-12; 1-306-12; 7-306-12 від 27 березня 2012 року (т. 1 а.с. 43, 44, 47, 59, 56, 53, 63); накази без номеру та дати (т. 1 а.с. 45, 48, 54, 57, 64); статут Вищого професійного училища (т. 1 а.с. 119-125); посадову інструкцію майстра виробничої практики (т. 1 а.с. 152-157); лист державної фінансової інспекції (т. 2 а.с. 19-25); акт ревізії від 05.06.2013 р. (т. 2 а.с. 33 - т. 3 а.с. 204).

Заслухавши пояснення обвинуваченої, яка своєї винуватості у вчиненні злочину не визнала, показання потерпілих, перевіривши представлені суду стороною обвинувачення та стороною захисту докази, суд вважає, що обвинувачену ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 183 КК України слід визнати невинуватою та виправдати.

У відповідності до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру. 2. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

В судовому засіданні обвинувачене ОСОБА_1 своєї винуватості у вчиненні злочину не визнала, та пояснила, що вона дійсно працювала на посаді майстра виробничого навчання Вищого професійного училища №29. За нею була закріплена група №6. Щорічно студенти проходили виробничу практику. При ній старший майстер ОСОБА_11 неодноразово наголошувала студентам, що за проходження виробничої практики підприємство має 50% заробітку видавати студентам, а 50% - перераховувати на рахунок училища. Яким чином підприємства перераховували дані кошти їй не відомо. В силу своїх посадових обов'язків вона, обвинувачена, контролювала лише проходження практики студентами, слідкувала, щоб студенти не пропускали занять, належно вчилися, відвідувала підприємства, де студенти проходили практику, дивилась, щоб вони були чисті, охайні, належно ставились до роботи. Жодних вказівок ні від старшого майстра ВПУ ОСОБА_11, ні від директора ОСОБА_12 про те, щоб вимагати від студентів кошти за походження практики вона особисто не отримували, жодного тиску на студентів не чинила. При ній неодноразово ОСОБА_11 говорила студентам, що якщо вони не перерахують кошти за проходження практики на рахунок ВПУ, вони не отримують диплому. Крім того, ОСОБА_11 неодноразово запитувала її, обвинувачену, чому учні її групи не вчасно перераховують ці кошти. Яким чином студенти перераховували кошти за проходження практики на рахунок ВПУ їй не відомо. Дійсно, на прохання студентів вона інколи допомагала заповнювати якісь квитанції про перерахування коштів на рахунок ВПУ, однак більше жодних дій вона не вчиняла. Вона ніколи не змушувала студентів сплачувати коштів за практику. У зв'язку з цим просить у пред'явленому обвинуваченні її виправдати.

При дослідженні та оцінці доказів в ході судового провадження судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 183 КК України, а саме в тому, що діючи за прямою вказівкою старшого майстра та директора ВПУ незаконно вимагала оплати за навчання. Суб'єктом цього злочину є особа, яка наділена повноваженнями щодо прийому на навчання або визначення його умов. Суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом.

В судовому засіданні потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_10 пояснили, що в 2009 році вони поступили на навчання у ВПУ №29. Протягом вересня 2011 року - червня 2012 року в різний час вони проходили виробничу практику в закладах громадського харчування, практика входила в процес навчання. Перед проходженням практики старший майстер ОСОБА_11 наголошувала, що половину коштів, отриманих від проходження практики вони мають сплатити на рахунок ВПУ, при цьому вона неодноразово зазначала, що хто не сплатить зазначених коштів - не буде допущений до здачі екзаменів та не отримує диплому. Декілька разів ОСОБА_11 при них сварилася з обвинуваченою ОСОБА_1, чому студенти її групи не сплачують за практику. Хоча між ВПУ та підприємствами були укладені договори, кошти їм платили неофіційно. На вимогу старшого майстра вони сплачували приблизно по 350-450 грн. на рахунок ВПУ. Дійсно, інколи обвинувачена ОСОБА_1 на їх прохання допомагала заповнювати квитанції про перерахунок коштів, на квитанціях в графі «Призначення платежу» було зазначено «В фонд училища». Жодного разу обвинувачена ОСОБА_1 у них грошей не вимагала, жодного тиску на них не чинила. З заявами про вчинення злочину вони не звертались, жодних претензій до обвинуваченої вони не мають.

З долученого до справи як доказ Акту ревізії фінансово-господарської діяльності Вищого професійного училища №29 з 01.05.2009 по 30.06.2011 р.р. №03-21/33 від 29.08.2011 року (т.1 а.с. 7-3) вбачається, що у відповідності до ст.ст. 29, 50 Закону України «Про професійно-технічну освіту» від 10.02.1998 року №103/98-ВР, п.п. 17, 18 Порядку надання робочих місць для проходження учнями, слухачами професійно-технічних навчальних закладів виробничого навчання та виробничої практики, затвердженого Постановою КМУ від 07.06.1999 №992, за всі роботи, виконані учнями за період виробничої практики відповідно до виробничих завдань, підприємством їм нараховується заробітна плата згідно з установленими системами оплати праці за нормами, розцінками, ставками (окладами) з урахуванням коефіцієнтів, доплат і надбавок. Також передбачено, що п'ятдесят відсотків зазначеної заробітної плати може бути направлено на рахунок навчального закладу, що обумовлюється в договорі про надання робочих місць (арк.56 Акту).

З листа Державної фінансової інспекції у Львівській області від 21.06.2013 №03-17/4775 Про наслідки ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВПУ №29 м. Львова вбачається, що бухгалтерією училища до надходжень за 2011 рік від виробничої практики включено суми, які надійшли від фізичних осіб із зазначенням платежу: доброчинний внесок в практику, зміцнення матеріально-технічної бази, на розвиток, за перекази та плата за гуртожиток (т. 2 а.с. 19-25). Такі ж самі відомості містяться в долученому як доказ Акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ВПУ №29 м. Львова за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 від 05.06.2013 р. №03-21/14 (т.1 а.с. 33 - т. 3 а.с. 204).

Дані документи жодним чином не підтверджують твердження сторони обвинувачення, що саме ОСОБА_1 шляхом психологічного тиску вимагала в учнів оплати за проходження виробничої практики та саме внаслідок її дій учні сплачували кошти на рахунок ВПУ.

З укладених 27 березня 2012 року Договорів № 9-306-12 між ВПУ №29 м. Львова в особі директора ОСОБА_12 та ПП Шевчук кафе-бар «Пролісок» про проходження практики ОСОБА_10 (т.1 а.с.43); №2-306-12 між ВПУ №29 м. Львова в особі директора ОСОБА_12 та ФОП Орищак ресторан «Деліс» про проходження практики ОСОБА_5 (т.1 а.с.44); №8-306-12 між ВПУ №29 м. Львова в особі директора ОСОБА_12 та ПП Шевчук кафе-бар «Затишок» про проходження практики ОСОБА_7 (т.1 а.с.47); №1-306-12 між ВПУ №29 м. Львова в особі директора ОСОБА_12 та ПП Молчанов кондитерський цех «Щедрий вечір» про проходження практики ОСОБА_9 (т.1 а.с.53); №5-306-12 між ВПУ №29 м. Львова в особі директора ОСОБА_12 та ФОП Гоцко кафе-бар «Шинок» про проходження практики ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т.1 а.с.56); №4-306-12 між ВПУ №29 м. Львова в особі директора ОСОБА_12 та ФОП Береза піцерія «Челентано» про проходження практики ОСОБА_6 (т.1 а.с.59); №7-306-12 між ВПУ №29 м. Львова в особі директора ОСОБА_12 та ПП «Миро-Віта» про проходження практики ОСОБА_8 (т.1 а.с.63) - вбачається, що п. 1.6 даних Договорів передбачено обов'язок Підприємства забезпечити виплату заробітної плати учням, за виконані роботи під час виробничого навчання та виробничої практики згідно з законодавством, 50% заробітної плати нараховувати навчальному закладу на зміцнення матеріально-технічної бази і 50% учням. При цьому встановлено, що обвинувачена ОСОБА_1 стороною договору не була, всі Договори від імені ВПУ підписані директором ОСОБА_12

З посадової інструкції майстра виробничого навчання, з якою обвинувачена ОСОБА_1 ознайомлена під розписку вбачається, що майстер виробничого навчання виконує організаторську та методичну функції. Майстер забезпечує оснащення робочих місць учнів та ін., проводить інструктажі, приймає виконані учнями роботи та завдання, оцінює їх якість, здає готову продукцію старшому майстру училища, контролює успішність та відвідування теоретичних занять та ін., розробляє під керівництвом старшого майстра училища програму передвипускної виробничої практики учнів групи та ін. (т.1 а.с.157). Тобто з посадової інструкції майстра виробничого навчання жодним чином не вбачається, що вона мала вплив на видачу чи невидачу дипломів учням, або якимось чином була здатна впливати на начальний процес.

Стороною захисту представлено суду адвокатський запит, де запитувалось, чи дійсно порушене кримінальне провадження відносно директора ВПУ №29 ОСОБА_12 та старшого майстра училища ОСОБА_11, оскільки як зазначено в обвинувальному акті ОСОБА_1 «діяла за прямою вказівкою старшого майстра ОСОБА_11 та директора вищого професійного училища ОСОБА_12.». Прокуратура Шевченківського району м. Львова на даний адвокатський запит дала відповідь від 03.02.2015 р. №04/17-21-15, про те, що в провадженні Шевченківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області перебуває кримінальне провадження за №42014140090000093 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 183 КК України. З наведеного вбачається, що ні відносно директора ВПУ, ні відносно старшого майстра кримінальне провадження не порушене, їх роль у вчиненні злочину не встановлена, винуватість не доведена, а отже суд не може приймати до уваги твердження сторони обвинувачення що ОСОБА_1 «діяла за прямою вказівкою старшого майстра ОСОБА_11 та директора вищого професійного училища ОСОБА_12.».

Отже, суд прийшов до висновку, що жоден із перевірених судом доказів, наданих обвинуваченням, не підтверджує пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення. Судом встановлено, що в силу своїх посадових обов'язків вона не могла вимагати в учнів плати за проходження виробничої практики, потерпілі категорично ствердили, що жодного тиску обвинувачена на них не чинила, коштів не вимагала, доказів того, що вона діяла за прямою вказівкою старшого майстра ОСОБА_11 та директора вищого професійного училища ОСОБА_12 не представлено.

Таким чином, суд вважає, що при наявності факту злочину, передбаченого ч. 2 ст. 183 КК України, висновки обвинувачення про доведеність вини саме ОСОБА_1 не відповідають встановленим обставинам справи.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд прийшов до переконання, що в діях обвинуваченої ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 2 ст. 183 КК України, а тому в пред'явленому обвинуваченні її слід визнати невинуватою та виправдати.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 373, 374 КПК України, -

з а с у д и в:

ОСОБА_1 в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 183 КК України визнати невинуватою та виправдати у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Запобіжний захід не обирався.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення через Шевченківський районний суд м. Львова.

СуддяО. І. Баєва