Справа № 428/1308/15-ц

Провадження № 22ц/782/130/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15 » квітня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі:

Головуючого: Маляренко І.Б.

Суддів: Стахової Н.В., Єрмакова Ю.В.

За участю секретаря: Коротенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сєвєродонецьку Луганської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника ОСОБА_2, на ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 березня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення судових витрат,-

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою задоволено заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на належний відповідачу легковий автомобіль.

Суд наклав арешт на автомобіль Skoda Oktavia А 5, державний номерний знак НОМЕР_1, 2012 року випуску, шасі № НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_1, із забороною зняття з реєстрації та переєстрації на іншого власника.

Не погодившись з даною ухвалою, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на допущені судом порушення норм цивільного процесуального права, просив ухвалу суду скасувати і постановити нову ухвалу про залишення заяви про забезпечення позову без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідача, перевіривши законність ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Так, згідно із п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

Як вбачається з матеріалів, що надійшли на розгляд апеляційного суду, у провадженні Сєвєродонецького міського суду Луганської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, стягнення судових витрат.

Посилаючись на те, що за її даними відповідач має намір продати належний йому легковий автомобіль, що може в подальшому ускладнити виконання судового рішення, позивачка 18.03.2015 року подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила забезпечити позов шляхом накладення арешту на автомобіль Skoda Oktavia А 5, державний номерний знак НОМЕР_1.

Суд, як уже зазначалося вище, дану заяву задовольнив у повному обсязі.

Проте погодитись з таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено:

1) причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття

заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 152 цього ж Кодексу встановлено види забезпечення позову, зокрема, накладення

арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших

осіб.

Останній застосовується в тих випадках, коли подано позов щодо певного майна і за

обставинами справи до набрання рішенням законної сили необхідно вжити таких заходів, щоб надалі

не виникнуло перешкод у виконанні ухваленого судом рішення.

Арешт застосовується: для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає

наступній передачі стягувачеві або реалізації; для виконання рішення про конфіскацію майна

боржника; при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і

знаходиться у нього чи в інших осіб.

В силу вимог ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно боржника накладається державним виконавцем, цїєю ж статею регламентовано його дії щодо цього.

Таким чином, оскільки у даній справі спір не йде про конкретно визначене майно, зокрема, про належний відповідачу автомобіль, то у суда першої інстанції не було підстав для накладення арешту саме на це майно.

В даному випадку річ могла йти лише про накладення арешту на все належне відповідачу на праві власності майно в межах ціни позову, а вирішувати питання, на яке саме майно накладати арешт, має державний виконавець, керуючись Законом України «Про виконавче провадження».

З урахуванням всього вищенаведеного колегія суддів вважає ухвалу суду першої інстанції такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,312,313-315 ЦПК України,

колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану через представника ОСОБА_2, - задовольнити.

Ухвалу Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 18 березня 2015 року у

цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про

відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

стягнення судових витрат- скасувати і постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви

ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: