Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" листопада 2006 р. Справа № 17/297-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
секретарі Тяпкіній В.А.
за участю представників сторін:
позивача –Галкіна В.Ю., дов. № 2-11 від 30.12.05 р. (копія у справі)
відповідача –Глазунова Д.М., дов. № 13/17 від 01.11.05 р. (копія у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” (вх. № 3954С/2-5)
на рішення господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2006 року по справі № 17/297-06
за позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз”, м. Суми
про зобов'язання укласти договір, -
встановила:
У травні 2006 року Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулась до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просила зобов'язати Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” укласти договір № 115-695 на транспортування природного газу для потреб населення на 2006 рік від 29 листопада 2005 року в редакції, запропонованій позивачем.
Рішенням господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2006 року (суддя О.В. Коваленко) позов було задоволено. Зобов'язано Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили укласти з Дочірньою компанією “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” договір на транспортування природного газу для потреб населення в редакції згідно листа Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” № 12240/11-04 від 29 листопада 2005 року. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 85 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. на витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” з рішенням господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2006 року не погодилося, надіслало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення та прийняття нового, яким у позові відмовити, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм чинного законодавства.
Дочірня компанія "Укртрансгаз" Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на те, що оскаржуване рішення відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а тому підстави для його скасування, на думку позивача, відсутні. Проте, слід відмітити, що з тексту відзиву на апеляційну скаргу вбачаються протиріччя з кінцевим проханням позивача, оскільки він зазначає, що деякі висновки суду є помилковими.
Перевіривши в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарсько процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, у відповідності зі статутом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” позивач надає послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу, що постачається відповідачем для потреб населення.
Позивач, Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір на транспортування природного газу для потреб населення на 2006 рік, надіславши на адресу відповідача проект договору, що підтверджується копією супровідного листа № 12240/11-04 від 29 листопада 2005 року.
16 січня 2006 року позивач звернувся до відповідача з повторною пропозицією підписати вказаний договір або повідомити про причину його не підписання.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав позовні вимоги позивача обґрунтованими, законними та підлягаючими задоволенню.
Проте з такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитися не може.
По-перше, статтею 179 Господарського кодексу України передбачені загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов'язання. Так, згідно частини З цієї статті укладання господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Зазначене положення не підлягає розширювальному тлумаченню та повинно тлумачитись буквально.
Тому, укладення господарського договору між позивачем та відповідачем буде обов'язковим, якщо про це існує пряма вказівка закону. В іншому разі укладення такого договору повинно відбуватися в загальному порядку, передбаченому статтею 181 Господарського кодексу України.
По-друге, посилання позивача на статтю 12 Закону України "Про трубопровідний транспорт" як на підставу примусу відповідача укласти договір є неналежним, оскільки ця норма Закону передбачає лише загальні засади регулювання діяльності підприємств трубопровідного транспорту і не містить імперативних велінь щодо взаємовідносин підприємств трубопровідного транспорту між собою, не містить посилань на врегулювання діяльності підприємств трубопровідного транспорту підзаконними нормативно-правовими актами. Порядок і принципи укладення господарських договорів визначаються безпосередньо статтями 179, 180, 181 Господарського кодексу України;
Так, можна зробити висновок, що абзац 2 довільно обраний позивачем з тексту статті 12 Закону без врахування взаємозв'язку з контекстом статті в цілому. Так, відповідно до абзацу З статті 12 Закону "економічні та соціальні відносини підприємств, установ та організацій трубопровід чого транспорту, що виникають в процесі їх діяльності, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди". Це повністю відповідає принципам господарсько-правових відносин, що закріплені статтями 5, 6, 67, 179, 180, 181 Господарського кодексу України України.
По-третє, пунктом 8 статті 92 Конституції України закріплене загальне правило, відповідно до якого правові засади і гарантії підприємництва, правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання визначаються виключно законами України.
Відповідно до статті 7 Господарського кодексу України господарська діяльність в Україні регулюється системою нормативно-правових актів, що поділяються на закони та підзаконні нормативно-правові акти.
Так, норма, викладена в частині З статті 179 Господарського кодексу України, закріплює виключно за законами як актами вищої юридичної сили право прямо зобов'язувати певні категорії суб'єктів господарювання укладати договір.
Таким чином, посилання позивачем на положення постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1729 "Про затвердження Порядку забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом" та наказу НАК "Нафтогаз України" від 30 грудня 2005 року № 762 "Порядок постачання та реалізації природного газу для забезпечення потреб населення та установ і організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів" не можуть бути прийняті як підстави вимог, оскільки зазначені акти в системі нормативно-правових актів (законодавства) посідають місце підзаконних нормативно-правових актів і не мають силу закону, як цього вимагає частина З статті 179 Господарського кодексу України.
В-четвертих, відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України "Про нафту і газ" єдина газотранспортна система України - сукупність функціонально пов'язаних між собою підприємств з виробництва, передачі та постачання природного газу.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт" систему трубопровідного транспорту України становлять: магістральний трубопровідний транспорт, промисловий трубопровідний транспорт. До категорії промислових трубопроводів відносяться, в тому числі, і розподільчі газопроводи відповідача. Газотранспортні мережі (високого, середнього та низького тиску) - це сукупність газопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом і за допомогою яких здійснюється постачання природного газу споживачам.
Таким чином, в газотранспортній системі ДК "Укртрансгаз" (магістральні газопроводи) і ВАТ "Сумигаз" (розподільчі газопроводи) функціонують як взаємопов'язані етапи процесу транспортування природного газу до кінцевого споживача та рівні газотранспортні організації, які, в залежності від покладених на них завдань,
надають послуги з транспортування споживачам природного газу за відповідну плату (транспортний тариф).
Крім того, пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1729 від 27 грудня 2001 року та Постановою № 2246 від 09 грудня 1999 року "Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання", пунктом 1.2.2. наказу
Державного комітету України по нафті і газу "Держкомнафтогаз" від 01 листопада 1994 року "Про затвердження Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України" чітко визначені категорії споживачів природного газу, це - промисловість, комунально-побутові підприємства, бюджетні установи та організації, підприємства комунальної теплоенергетики, населення.
Як вбачається з наведених нормативних документів, відповідач не відноситься до категорії споживачів природного газу, тому змістова наповненість договору №115-695 від 29 листопада 2005 року на транспортування природного газу для потреб населення на 2006 рік підмінює термінологію фактичним нав'язуванням відповідачу обов'язків, які притаманні виключно споживачам природного газу.
В-п'ятих, посилання позивача на підписаний акт здачі-прийомки послуг по транспортуванню природного газу від 31 січня 2006 року (том 1 аркуш 21) як на фактичну згоду на пропозицію укласти договір № 115-695 від 29 листопада 2005 року є неналежним з точки зору частини 8 статті 181 Господарського кодексу України та статті 642 Цивільного кодексу України, оскільки неможливо визнати правомірним укладення договору у формі зазначеного акта. Форма цього акту повністю виключає настання цивільно-правових наслідків.
Перша, і головна, вада акту у наведеному контексті - підписи осіб, які не мають права підписувати документи, що тягнули б настання певних цивільно-правових наслідків. Зрозуміло, що підписи начальника відділу розрахунків і головного бухгалтера самі по собі не можуть тягнути такі наслідки через те, що ці посадові особи мають виконувати зовсім інші функції, а саме вести бухгалтерський облік (пункт 4 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Ці підписи за своєю правовою природою можуть підтверджувати лише достовірність даних бухгатерського обліку (стаття 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").
Друга вада зазначеного акту полягає в тому, що це фіксація лише певних даних бухгалтерського обліку і в ньому відсутні усі істотні умови договору (ознаки цивільно-правового документу статті 180 Господарського кодексу України, статті 638 Цивільного кодексу України).
Так, за змістом статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або для договорів даного виду, а також всі ті умови щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що зазначений акт не містить в собі навіть посилання на конкретний договір, його номер і дату.
Відповідно до статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 Господарсько процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає рішення господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2006 року таким, що прийняте при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи, в зв’язку з чим рішення підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, 103 пунктом 2, статтею 104 пунктами 1, 4, статтею 105 Господарсько процесуального кодексу України,
постановила:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Сумигаз” задовольнити.
Рішення господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2006 року по справі № 17/297-06 скасувати та прийняти нове.
В позові відмовити.
Головуючий суддя
Судді