Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" листопада 2006 р. Справа № АС-27/504-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Сенчук І.В.
за участю представників сторін:
прокурор - Токарєва О.В.
позивача - Шебаніц Н.М.
відповідача - Калмикова Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватної фірми «КИТ»,м. Харків (вх. № 3512 Х/3) на постанову господарського суду Харківської області від 23.08.06 р. по справі № АС-27/504-06
за позовом Прокурора Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Харків
до Приватної фірми "КИТ" м. Харків
про стягнення 13128,78 грн.
встановила:
У липні 2006 року Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватної фірми «КИТ» про стягнення 13 128,78 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2004-2005 роках.
Постановою господарського суду Харківської області від 23.09.2006р. справі № АС-27/504-06 (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача штрафні санкції за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 13 128,78 грн.
Відповідач з даною постановою не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду Харківської області від 23.08.2006 р. скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити Прокурору Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні вимог, викладених в позовній заяві, оскільки, на його думку, місцевим господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права. При цьому відповідач вказує на те, що він не повинен сплачувати штрафні санкції та обов’язок підприємства створювати робочі місця не супроводжується обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, до того ж посилається на те, що він є платником єдиного податку; його підприємство має незвичайні умови праці та особливі вимоги до особи, що працює на ньому, а тому вважає, що на підприємстві немає жодного місця, де можливо було використовувати працю інваліда. За таких підстав, на думку відповідача, виходячи із кількості робочих місць із звичайними умовами праці, відповідач відповідно до нормативу, встановленого ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не повинен був створювати робочі місця для інвалідів і відповідно виплачувати платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за нестворені робочі місця.
Прокурор надав заперечення на апеляційну скаргу, в якій вважає постанову законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, посилаючись на те, що відповідач не виконав свого обов’язку щодо інформування центрів зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення про потребу в працівниках – інвалідах, що в свою чергу, унеможливило виконання органами зазначеними в ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», свого обов’язку стосовно безпосереднього працевлаштування інвалідів.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні апеляційної інстанції представник Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши прокурора, а також уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови господарського суду Харківської області від 23.08.2006 р. –без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ, в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин (надалі –Закон) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 20 Закону підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, незайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.
Статтею 18 вищевказаного Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів. Крім цього, обов’язок по працевлаштуванню інвалідів закріплений за державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів, що передбачено “Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314).
Згідно пункту 3 цього Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Згідно з пунктами 5, 10, 11, 12, 13, 14 вказаного Положення підприємства повинні інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів (звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках за формою 3-ПН з приміткою робочі місця для інвалідів), а працевлаштування інвалідів здійснюється органами, вказаними у ст. 18 Закону, з урахуванням повноважень, стану здоров’я, здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Наказом Державного комітету статистики № 244 від 06.07.1998 р., затверджена форма статистичної звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Місцевим господарським судом правомірно встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач не звертався до компетентних органів з проханням про працевлаштування інвалідів у 2004-2005р.р. – в матеріалах справи відсутні звіти про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках, яка подається підприємствами відповідно до форми №3-ПН.
Відповідачем не доведено атестування робочих місць інвалідів, що необхідно для забезпечення їх працевлаштування відповідно до нормативу робочих місць, встановленого підприємству на підставі ст. 19 Закону, та не надано доказів звертання ПФ «КИТ» до відповідних органів з метою працевлаштування інвалідів на підприємстві.
З матеріалів справи вбачається, що Прокурор Червонозаводського району м. Харкова в інтересах держави в особі Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся з позовом до місцевого господарського суду про стягнення штрафних санкцій з відповідача за період 2004 та 2005 р.р.
Слід зазначити, що господарським законодавством України, зокрема ст. 250 ГК України, встановлюється строки застосування адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.
Враховуючи, що за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2004 році відповідач повинен був сплатити штрафні санкції в сумі 5447,82 грн. до 15.04.2005р. (п. 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001 р. ), та на підставі ст. 250 ЦК України, строк позовної давності про стягнення штрафних санкцій з відповідача за 2004 рік сплинув 16.04.2006р., тоді як позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення таких штрафних санкцій 27.07.2006р.
Отже, колегія суддів вважає помилковими висновки місцевого господарського суду стосовно стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 5447,82 грн за незайняті місця для працевлаштування інвалідів за 2004 рік у зв*язку з закінченням терміну позовної давнини.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач повинен був створити у 2005 році 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів при середньооблікової чисельності 42 особи, але фактично він не створив жодного робочого місця. Середньорічна заробітна плата у відповідача у 2005 році склала 3840,48 грн.
Відповідач у 2005 році не створював вакансій для працевлаштування інвалідів та не звертався до компетентних органів з проханням про працевлаштування інвалідів, що підтверджується, зокрема листом Червонозаводського районного центру зайнятості, згідно якого ПФ «КИТ» заявку на потребу в працівниках інвалідах не заявляло (а.с. 38).
За таких обставин, колегія суддів, погоджуючись з висновками господарського суду, та беручи до уваги, що відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування вищезазначених органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів, вважає правомірним стягнення з нього штрафних санкцій в сумі 7680,96 грн. за незайняті місця для працевлаштування інвалідів у 2005 році на підставі ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.
Колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що він не повинен сплачувати штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, в зв’язку з тим, що його підприємство є платником єдиного податку та ПФ «КИТ» має незвичайні умови праці та особливі вимоги до особи, що працює на ньому, як необгрунтоване та безпідставне, оскільки Закон «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не передбачає виключень щодо посилань відповідача, а Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємства» не звільняє підприємства від обов’язку створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, а також не звільняє платників єдиного податку від сплати штрафних санкцій за нестворені місця для працевлаштування інвалідів.
На підставі викладеного та керуючись ст. 250 Господарського кодексу України, ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст. 86, 195, п. 3 ст. 198, п. 4 ст. 202 , ст.ст. 206, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Постанову господарського суду Харківської області від 23.08.2006 року по справі № АС-27/504-06 в частині стягнення штрафних санкцій у сумі 5447,82 грн. скасувати, та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Стягнути з Приватної фірми „Кит” (61003, м. Харків, вул. Валер”янівська, 4, р/р 26002013487 в ХАК „Зембанк”, МФО 351652, код ЄДРПОУ 31641430) в доход державного бюджету (одержувач –Відділення Державного казначейства у м. Харкові, код ЄДРПОУ 24134490 рахунок 311160995500002; банк одержувач коштів –Управління Державного казначейства у Харківській області, МФО 851011, символ звітності банку 095) судовий збір в сумі 76,81 грн.
Стягнути з Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, Держпром, 1 під. 1 пов., кімн. 16, р/р 31212230600003 відділення Держказначейства у Дзержинському районі м. Харкова, код 24134567, МФО 851011, УДК у Харківській області) на користь Приватної фірми „Кит” (61003, м. Харків, вул. Валер”янівська, 4, р/р 26002013487 в ХАК „Зембанк”, МФО 351652, код ЄДРПОУ 31641430) витрати по сплаті держмита за подачу апеляційної скарги в розмірі 27,24 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.
Роз*яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом 1-го місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції .
Головуючий суддя
Судді