ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Маринченка В.Л.,

суддів:Коротких О.А., Терлецького О.О., -

розглянувши заяву Державної міграційної служби України про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України, третя особа - Голова Державної міграційної служби України Радутний Сергій Іванович, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України постановою від 12 березня 2015 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 8 вересня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014 року скасував, позов в частині визнання протиправним і скасування наказу та поновлення на роботі задовольнив, справу в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Не погодившись із такою постановою суду касаційної інстанції, Державна міграційна служба України подала заяву про її перегляд Верховним Судом України, посилаючись на наявність підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме неоднакове застосування судами касаційної інстанції у подібних правовідносинах положень статті 148 Кодексу законів про працю України, що, на думку заявника, підтверджується рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 грудня 2011 року (№ 6-14045ск11).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про її необґрунтованість з огляду на таке.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Постанова Вищого адміністративного суду України, про перегляд якої подано заяву, та рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, додане на її обґрунтування, ухвалені за різних фактичних обставин справ, установлених судами, щодо характеру дисциплінарного проступку та різних правових підстав для застосування відповідальності за його вчинення. Зазначене не дає можливості дійти висновку про наявність неоднакового застосування вказаної заявником норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Ураховуючи наведене, оскільки заява Державної міграційної служби України є необґрунтованою, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 року у цій справі.

Керуючись статтею 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_4 до Державної міграційної служби України, третя особа - Голова Державної міграційної служби України Радутний Сергій Іванович, про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 року.

Головуючий В.Л. Маринченко

Судді: О.А. Коротких

О.О. Терлецький