Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"28" листопада 2006 р. Справа № 37/16-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Тяпкіній В.А.
за участю представників сторін:
позивача - Мар'їної І.О., дов. №231/102 від 04.09.06 р. (копія у справі)
відповідача – Галигіної В.М., дов. № 3394/1188 від 04.11.05 р. (копія у справі)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вх. № 3966Х/2-5)
на рішення господарського суду Харківської області від 12.10.06р. по справі № 37/16-06
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
до Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків
про стягнення 8955984, 64 грн.
та зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ
про визнання права, -
встановила:
У січні 2006 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просила стягнути з відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" основну суму боргу за поставлений відповідачу природний газ в сумі 5761588,50 грн., пені у розмірі 1059031,82 грн., штрафу у сумі 403311,20 грн., інфляційних у розмірі 1343223,76 грн. та 3-х відсотків річних у сумі 388829,36 грн. Позовні вимоги були мотивовані тим, що відповідач за первинним позовом отримав на підставі договору на постачання природного газу №06/02-2149 від 28 грудня 2002 року за актами прийому-передачі природний газ, але його вартість не сплатив в повному обсязі, внаслідок чого виникла зазначена сума заборгованості та на суму заборгованості було нараховано пеню, 7% штрафу, інфляційних та 3% річних.
У лютому 2006 року Відкрите акціонерне товариство "Харківгаз" також звернулося до господарського суду Харківської області з зустрічним позовом про визнання права власності, де просить визнати право ВАТ "Харківгаз" на невідшкодування ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" вартості підсумкових втрат природного газу за договором № 06/02-2149 від 28 грудня 2002 року на постачання природного газу.
Рішенням господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2006 року (суддя Доленчук Д.О.) в задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за первісним позовом відмовлено повністю. В задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за зустрічним позовом відмовлено повністю.
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з рішенням господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2006 року не погодилася, надіслала апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення та прийняття нового, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що дане рішення було прийняте з порушенням вимог норм матеріального та процесуального права, а саме: статті 42, 43 Господарського процесуального кодексу України та статті 625, 668 Цивільного кодексу України.
Відкрите акціонерне товариство "Харківгаз" у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення, з посиланням на те, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.
Перевіривши, в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарсько процесуального кодексу України, повноту встановлення обставин справи і докази по справі на їх підтвердження та їх юридичну оцінку судом першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Як свідчать матеріали справи, 28 грудня 2002 року між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Відкритим акціонерним товариством "Харківгаз" був укладений договір № 06/02-2149 на постачання природного газу для потреб населення, відповідно до умов якого позивач (постачальник) зобов'язався передати відповідачу (покупцю) в 2003 році природний газ для потреб населення з урахуванням можливих втрат газу для потреб населення у обсягах та на умовах, визначених в договорі, а відповідач зобов'язався проплатити за газ на умовах даного договору.
Пізніше, 21 квітня 2003 року між тими ж сторонами була укладена додаткова угода № 1, якою внесено зміни до пункту 4.1 вказаного договору, а саме було встановлено сторонами, що ціна за 1000 куб. метрів природного газу без врахування вартості транспортування газу без врахування тарифу на постачання газу розподільними трубопроводами складає при наявності газових лічильників –96,5833 грн. (ПДВ-20%), при відсутності газових лічильників –109,0833.
Пунктом 4.3 договору закріплено, що ціна на газ та порядок розрахунків, що вказані в даному договорі, визначені на день його підписання, можуть змінюватися за рішенням компетентних державних органів України, Наказами НАК "Нафтогаз України". У разі зміни ціни чи порядку розрахунків за газ нові ціни чи порядок розрахунків є обов'язковим для сторін за договором та оформляються відповідно додатковою угодою.
У відповідності до пункту 5.1 договору в редакції протоколу узгодження розбіжностей розрахунки за газ мають здійснюватись шляхом перерахування на рахунок постачальника коштів з розподільного рахунку відповідача згідно постанови № 759 від 12 липня 2001 року НАК "Нафтогаз України" НКРЕ "Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільні рахунки газозбутових підприємств НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ". Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ повинен був здійснюватися відповідачем до 10 числа наступного за звітним періодом.
8 травня 2003 року була укладена додаткова угода № 2, якою внесено зміни до пункту 2.1 договору, а саме: постачальник передає покупцеві в 2003 році газ, з врахуванням можливих втрат газу, в обсязі до 1025841,504 тис. куб. метрів; до пункту 4.2 –загальна сума дана договору становить до 111902176,53 гривень, крім того 20% ПДВ від вартості газу.
10 вересня 2003 року була укладена додаткова угода № 3, якою було внесено зміни до пункту 2.1 договору, а саме: постачальник передає покупцеві в 2003 році газ, з врахуванням можливих втрат газу, в обсязі до 1047376,140 тис. куб. метрів; до пункту 4.2 договору –загальна сума даного договору становить 114251245,69 грн., крім того 20% ПДВ від вартості газу.
Приймання-передача газу, поставленого у відповідному місяці оформляється щомісячними актами приймання-передачі газу, як це закріплено в підпунктах 3.3-3.4 договору.
Так, актами приймання-передачі природного газу за 2003 рік, копії яких знаходяться в матеріалах справи, визначені обсяги газу, що були реалізовані населенню за наявності газових лічильників і за відсутності таких та в актах окремо зазначені обсяги, ціна природного газу та вартість "комерційних витрат" (відтоків (притоків) природного газу.
Отже, для потреб населення відповідач по первісному позову передав 950061,774 тис. куб. метрів природного газу на суму 116807308,11 грн. та відтоки (притоки) природного газу, тобто "комерційні витрати", склали 44015,206 тис. куб. метрів на суму 5761588,7 грн.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог по первісному позову, суд першої інстанції визнав позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що документально не підтверджені.
Проте з такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитися не може.
По-перше, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції послався на те, що в обсязі наданих на дослідження матеріалах справи, заборгованість по основній сумі боргу за договором № 06/02-2149 від 28 грудня 2002 року в період січня-грудня 2003 року у розмірі 5 761 588,50 грн. документально не підтверджується, відповідно розрахунок штрафних санкцій та збитків в наслідок інфляційних процесів є необґрунтованим.
Але, слід зазначити, що місцевим судом не було прийнято до уваги наявність в матеріалах справи підписаного сторонами акту звірки розрахунків (сальдо на 31 липня 2005 року), в якому відповідачем визнано наявність заборгованості за договором № 06/02-2149 від 28 грудня 2002 року, а саме у розмірі 5 761 588,50 грн. - суми основного боргу за договором.
По-друге, ще однією підставою відмови у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважає результати дослідження експерта призначеної судово-економічної експертизи № 3876, в висновку якої зазначено, що втрати природного газу, вказані в актах приймання-передачі за договором, є фактично переданими в загальному потоці ВАТ "Харківгаз" для здійснення подальшого транспортування газу населенню, але не є фактично спожитим ВАТ "Харківгаз" природним газом.
Проте, відповідно до статті 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу, а саме за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Наказом № 79 Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 26 березня 2001 року "Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи", а саме пунктом 2.3.4.2. встановлено, що комерційні втрати, які мають місце в ГТС та ГРМ, виникають з причин: недоліків у методах обліку газу; неврахованість газу через недостовірність результатів вимірювання приладами обліку; втрати газу через відтоки внаслідок понаднормативної нещільності елементів ГТС та ГРМ; втрати газу на врізки газопроводів, підключення нового обладнання; втрати газу, видаленого із системи з різних причин, але невідомо, скільки і ким, і тому це - неврахований газ (аварії, несанкціонований відбір - крадіжки); втрати газу, що втрачений або неврахований в ГТС, ГРМ з будь-якої іншої причини.
З огляду на викладене вбачається, що характер причин комерційних втрат є виключно технічним. Зазначені комерційні втрати стосуються відносин позивача та відповідача, які визначені договором постачання природного газу, в силу фізичного виконання договору, фізичної передачі природного газу. Тому при розгляді природи прав та обов’язків по відшкодуванню вартості комерційних втрат в першу чергу необхідно визначитися з правовою природою договірних відносин позивача та відповідача.
По-третє, господарським судом Харківської області взагалі не було прийнято до уваги пункт 1.1 договору, згідно з яким постачальник передає покупцеві в 2003 році природний газ, для потреб населення з урахуванням можливих втрат газу, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. Тобто відповідач добровільно взяв на себе зобов’язання по договору, в тому числі і оплату газу з урахуванням можливих втрат.
Предметом договору є перехід права власності на природний газ та в порядку передбаченим договором.
Відповідно до пункту 3.1 договору позивач (постачальник –по договору) передає природний газ відповідачеві (покупцю –по договору) „в загальному потоці газу на газовимірювальних станціях (ГВС), що знаходяться на кордоні України ..., або в пунктах виміру газу (ПВГ), які знаходяться в місцях приймання-передачі газу з промислу ...”. Відповідно до цього пункту відповідач стає власником природного газу у відповідних територіальних пунктах, а всі можливі втрати відбуваються саме з власністю відповідача. Термін „комерційні втрати” необхідно розуміти як - „втрата власності відповідача”.
В-четвертих, слід зазначити, що відповідно до правил статті 668 Цивільного кодексу України „ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару.” Тобто, в силу загальних юридичних начал та змісту цивільного законодавства, випадковою загибеллю або псування речей визначається така загибель або псування, яке сталося не з вини учасників договору, а в силу випадкових причин і обставин. Ризик такої випадкової загибелі або псування лежить на власникові, якщо інше не передбачене законом або договором.
Оскільки договором сторони окремо не обговорювали порядок чи момент переходу ризику втрат газу, то до відносин з приводу відшкодування вартості комерційних втрат необхідно застосовувати правила статті 668 Цивільного кодексу України. Про застосування загальних правил переходу права власності та пов'язаних ризиків на природний газ зазначається в пункті 3.1 Наказу НАК "Нафтогаз України" від 26 березня 2001 року №79 "Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи". Відповідно –позивач має законне право на отримання вартості того об’єму природного газу, який був поставлений відповідачеві та в наступному втрачений ним з тих чи інших причин.
Таким чином, обсяги газу, які зафіксовані в актах приймання-передачі природного газу є обсягами газу втраченими відповідачем вже після набуття права власності на ці обсяги і відповідно саме відповідач зобов’язаний відшкодувати позивачеві вартість цих втрат.
Крім того, відповідачем в порушення статтей 33, 34 Господарського процесуального України не доведено, що на нього чинним законодавством не покладений обов’язок сплати комерційних втрат.
Відповідно до статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 43 Господарсько процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Тому, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2006 року по справі № 37/16-06 за первісним позовом було прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, в зв’язку з чим рішення в цій частині підлягає скасуванню, а в частині зустрічного позову господарським судом дана правомірна оцінка обставинам, і рішення за зустрічним позовом слід залишити без змін.
Керуючись статтями 99, 101, 102, 103 пунктом 2, статтею 104 пунктами 1, 4, статтею 105 Господарсько процесуального кодексу України,
постановила:
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2006 року по справі № 37/16-06 скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Харківгаз»(поштова адреса: м. Харків, Держпром, 4 під‘їзд, 3 поверх; р/р 26009240 у ВАТ «Мегабанк»м. Харкова, МФО 351629, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (поштова адреса: м. Київ, вул. Шолуденко, 1; р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) –5761588,50 грн. основного боргу, 1059031,82 грн. пені; 403311,20 грн. –штрафу; 1343223,76 грн. інфляційних витрат; 388829,36 грн. –3% річних; 25500 грн. та 12750 грн. державного мита; та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 12 жовтня 2006 року по справі № 37/16-06 залишити без змін.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя
Судді