Справа № 729/501/14 Провадження № 22-ц/795/2599/2014 Головуючий у I інстанції: Кузюра В. О.
Категорія: цивільна Доповідач: Кузюра Л. В.
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Р І Ш Е Н Н Я
25 грудня 2014 року м. Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
Головуючого судді Кузюри Л.В.,
Суддів :Вінгаль В.М., Позігуна М.І.
При секретарі : Шкарупі Ю.В.
За участю: ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бобровицького районного суду від 19 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства,
У С Т А Н О В И В :
Рішенням Бобровицького районного суду від 19 листопада 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новий Биків , Бобровицького району, Чернігівської області, батьком її дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просив скасувати зазначене рішення суду через порушення норм процесуального права. Посилався на те, що в порушення ст. 120 ЦПК України позивачем до позовної заяви не було додано квитанції про сплату судового збору, оскільки її копію не було направлено відповідачеві, а подану ним в подальшому заяву про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду через несплату позивачем судового збору, без належних правових підстав судом було залишено без задоволення.
На переконання апелянта, судом першої інстанції не було повно та всебічно з»ясовано істотні обставини справи, і зокрема, чи проживали сторони однією сім"єю та чи визнавав відповідач своє батьківство щодо дитини. Посилаючись на сумнівність висновків судової експертизи та відсутність інших доказів у справі, відповідач просив скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду , пояснення учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Звернувшись з даним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що з листопада 2012 року проживала однією без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5, завагітніла від нього та ІНФОРМАЦІЯ_3 народила дочку ОСОБА_4, відносно якої відповідач відмовився визнати батьківство.
У зв"язку з наведеними обставинами, на підставі приписів ст. 135 СК України, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень було здійснено за вказівкою матері , а подальшому позивач звернулась з позовом про визнання батьківства .
Положеннями ч.2 ст.127 Сімейного кодексу України передбачено, що підставами для визнання батьківства за рішенням суду є будь-які відомості , що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України.
Виходячи з того, що з"ясування питання про походження дитини ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, потребувало спеціальних знань у галузі науки , судом першої інстанції в порядку, передбаченому ст. 143 ЦПК України, було призначено судову генетичну експертизу в установі, наділеній правом на проведення судових експертиз. Відповідно до експертного висновку Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи № 263 від 03 червня 2014 року , вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_2 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, складає величину не менш ніж 99,99%. Наведений показник свідчить про те, що біологічне батьківство ОСОБА_2 є практично доведеним.
Зважаючи на те, що зазначений доказ на підтвердження походження дитини судом було отримано в порядку, встановленому ЦПК України, та враховуючи, що відповідачем не представлено доказів на спростування доводів позивача та експертного висновку, суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі ч.2 ст.127 Сімейного кодексу України , прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Посилання відповідача на порушення судом норм процесуального закону і зокрема, ст. 120 ЦПК України, оскільки йому разом з копією позову та всіх документів, що додавались до нього, не було надано копії квитанції про сплату позивачем судового збору, не можуть бути взятими до уваги, оскільки квитанція про сплату судового збору, за правилом ч.5 ст.119 ЦПК України, надається суду для підтвердження сплати позивачем судового збору і не є тим документом, копія якого, в розумінні ст.120 ЦПК України, має бути направленою відповідачам і третім особам.
Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції без належних правових підстав залишив без задоволення подану ним заяву про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду через несплату позивачем судового збору, також не заслуговують на увагу, оскільки , за правилом ч.8 ст. 207 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви у випадку, коли провадження за позовною заявою було відкрито без сплати позивачем судового збору і у встановлений судом строк позивачем не було усунуто вказаного недоліку. Оскільки у даній справі судовий збір було сплачено позивачем до звернення з позовною заявою та квитанцію на підтвердження вказаного було додано до позовної заяви ( а.с.1), суд першої інстанції не мав жодних підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Посилання апелянта на сумнівність висновку експерта через порушення процедури проведення експертизи не ґрунтуються на положеннях будь-якого нормативного акту, тому не підлягають врахуванню апеляційним судом.
Рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують наведених судових висновків.
Керуючись ст. 303, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Бобровицького районного суду від 19 листопада 2014 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий : Судді :