Справа № 1-17/09

                                                     В И Р О К

                                                  ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 січня 2009 року                                Трускавецький    міський    суд    Львівської    області

в складі: головуючого  судді                    Грицьківа В.Т.

               при секретарі                               Ринді О.О.

               з участю прокурора                    Подолячек С.В.

               з участю адвоката                       ОСОБА_1

               з участю захисника                     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Трускавці справу про обвинувачення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, українця, не працюючого, розлученого, освіта неповна середня, раніше судимого 09.08.1999 року Трускавецьким міським судом за ст. 140 ч. 2 КК України до двох років виправних робіт з відрахуванням 20 % заробітку з конфікацією1/2 майна; 17.07.2001 року Дрогобицьким районним судом за ст. 140 ч. 3; 140 ч. 2 ; 42 КК України до трьох років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, судимість якого у встановленому порядку не знята та не погашена, за ст. ст. 186 ч.2, 190 ч. 2 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 06.06.2006 року, перебуваючи у будинку по АДРЕСА_2, де проживає громадянка ОСОБА_4, повторно, шляхом зловживання довірою, під приводом купівлі покрівельного матеріалу для даху її будинку, заволодів грошима в сумі 3600 гривень, які належали останній. В подальшому отримані гроші ОСОБА_3, протягом червня, потратив на власні потреби.

Крім цього, ОСОБА_3. 14.04. 2008 року близько 11.00 год. перебуваючи разом із              ОСОБА_5 та ОСОБА_6 позаду території автостоянки по АДРЕСА_3, відкрито, повторно, з кишені куртки ОСОБА_5 викрав мобільний телефон стільникового зв'язку марки “Нокія 1208” вартістю 245 гр. 20 коп., після чого з місця події втік.

Крім цього ОСОБА_3. 17.04. 2008 року близько 20.00 год. перебуваючи поблизу продовольчого магазину “СМАК”, що по АДРЕСА_4, підійшов до громадянина ОСОБА_7, який в цей час стояв поблизу столика, і з кишені куртки останнього, повторно, відкрито викрав мобільний телефон марки “Нокія 1100” вартістю 120 гривень, зі стартовим пакетом мобільного оператора “Київстар” вартістю 25 гривень, на рахунку якого були гроші в сумі 50 гривень, а всього завдав шкоди ОСОБА_7 на загальну суму 195 гривень, після чого з місця події втік.

В ході судового розгляду підсудний ОСОБА_3. визнав себе винним у скоєних злочинах, щиро розкаюється у вчиненому та просить не застосовувати суворе покарання, а по суті пред'явленого йому обвинувачення пояснив суду, що в березні 2006 року його брат ОСОБА_8 попросив допомогти йому провести ремонт у будинку однієї жінки у м. Трускавці. На той час він ніде не працював, і тому погодився допомогти братові. Ремонт вони робили у будинку, який знаходиться по АДРЕСА_2, господиню якого було звати ОСОБА_4. Після закінчення ремонту ОСОБА_4 з ними розрахувалася повністю за проведені роботи. Через деякий час громадянка ОСОБА_4 звернулася до нього з питанням, чи зможе він їй поміняти дахове покриття, а саме перекрити хату бляхою. Він погодився. Оскільки  ОСОБА_4 не знала, скільки саме бляхи потрібно, і яку бляху купляти, тому він запропонував їй  купити бляху на будинок. Обмірявши дах будинку, він сказав, що потрібно 100 листів бляхи і лист бляхи коштує 36 гривень. В цей же день ОСОБА_4 дала йому гроші в сумі 3600 гривень на купівлю бляхи. Отримавши гроші, він сказав, що бляху привезе через декілька днів. Однак він бляху в обумовлений час не привіз, і не привіз її і по даний час.  Гроші ОСОБА_4 він також не повернув, так як потратив їх на власні потреби.

14.04.2008 року близько 10.00 год. він на вул. Мазепи, поблизу будинку НОМЕР_1 у                    м. Трускавці зустрів свого знайомого ОСОБА_5 Через деякий час до них підійшов раніше незнайомий мужчина, якого добре знав ОСОБА_5 Пізніше він дізнався, що того мужчину було звати ОСОБА_6 В ході розмови вони вирішили випити горілки, але у них не було грошей. ОСОБА_6 сказав, що він має декілька бутилок, які має намір здати у магазин, однак отриманих грошей буде недостатньо. Тоді ОСОБА_3 згадав, що у нього у м. Трускавці, де він в той час тимчасово проживав у будинку по вул. Мазепи., є ще трохи макулатури та порожніх скляних банок, які він взяв. Після цього всі троє, тобто він, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли на вул. Стебницьку, де поблизу автостоянки у приймальному пункті здали вказані вище макулатуру та склотару. Отримавши гроші, ОСОБА_6, купив 0,5 л. горілки, яку вони втрьох розпили. Після цього він мав намір ще випити горілки, однак грошей у них не було, тому він вирішив зателефонувати своєму знайомому ОСОБА_9 який працює водієм таксі. З цією метою він попросив мобільний телефон у  ОСОБА_5 Недотелефонувавшись до ОСОБА_9 він повернув телефон ОСОБА_5 який поклав телефон у кишеню своєї куртки, яка не застібалася. В цей час почав падати дощ, і вони зайшли у павільйон, що знаходиться поблизу пункту прийому склотари. Він побачив, що після випитої горілки ОСОБА_5 сильно сп”янів. Тоді він вирішив взяти мобільний телефон у ОСОБА_5 і продати його, щоб на виручені гроші придбати горілки.  Він наблизився до ОСОБА_5 і витягнув з кишені його куртки мобільний телефон. Після цього він вийшов з павільйону, і пішов у напрямку вул. Стебницької. Пройшовши декілька метрів він почув крик ОСОБА_5 який запитав: “Де ти йдеш?”, на що він відповів, “Що зараз прийду”. В подальшому він продав невідомому таксисту телефон за 20 гривень. Перед тим, як продати мобільний телефон, він витягнув з нього два стартові пакети. Ввечері того ж дня він прокинувся, вийшов на вулицю, і поблизу будинку НОМЕР_1 по вул. Мазепи зустрів ОСОБА_5 який запитав у нього , де він дів його мобільний телефон, на що він йому відповів, що телефон він дав таксистові у заставу, і обіцяв йому повернути телефон та віддав ОСОБА_5 його два стартові пакети, які він витягнув з ОСОБА_5 телефону.

17.04.2008 року близько 20.00 год. він знаходився біля магазину “СМАК”, що у м.Трускавці та побачив біля другого від магазину столика ОСОБА_7, якого знав з вигляду, однак жодних стосунків з ним не підтримував. Він раптово наблизився до ОСОБА_7  і нічого не говорячи, запхав руку у його кишеню, де знаходився мобільний телефон, різко витягнув з кишені телефон, і швидко побіг у напрямку будівельного магазину “Торговий дім”. ОСОБА_7 почав кричати до нього, щоб він зупинився, та повернув йому телефон., однак він не реагуючи на його слова, неоглядаючись почав тікати. Даний телефон він загубив наступного дня.

Крім визнання підсуднім своєї вини, його вина у вчинених злочинах доведена і іншими доказами, зібраними по справі, які в судовому засіданні не досліджувались, оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду і фактичні обставини справи ніким не оспорювалися, тому суд не має сумнівів у добровільності та істиності їх позицій.

                Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ст. 186 ч. 2 КК України, з чим погоджуються як він так і інші учасники процессу, оскільки ОСОБА_3. повторно скоїв відкрите викрадення чужого майна /грабіж /.

            Суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за ст. 190 ч.2 КК України, з чим погоджуються як він так і інші учасники процессу, оскільки ОСОБА_3. повторно заволодів чужим майном шляхом обману та зловживання довірою /шахрайство /.

               При обранні міри покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину. Обставина, яка обтяжує вину підсудного є  рецедив злочинів.

            При обранні виду і розміру покарання підсудному ОСОБА_3, суд приймає до уваги те, що підсудний щиро покаявся у вчиненому, раніше неодноразово судимий, ніде не працює, розлучений, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не знаходиться, посередньо характеризується по місцю проживання.

 Керуючись ст.ст. 186 ч. 2, 190 ч. 2 КК України, ст.ст. 323, 324 КПК України, с у д,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого                    ст. 186 ч. 2 КК України і призначити йому покарання за ст. 186 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі строком чотири роки.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого                    ст. 190 ч. 2 КК України і призначити йому покарання за ст. 190 ч. 2 КК України у виді позбавлення волі строком один рік.

На підставі ст.70 КК України призначити ОСОБА_3 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, покарання  у виді позбавлення волі строком чотири роки.

Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_3 залишити без змін- тримання під вартою і строк покарання рахувати йому з 24 вересня 2008 року.

Речові докази по справі, які знаходяться в кімнаті зберігання речових доказів Трускавецького МВ ГУМВСУ у Львівській області: коробку від мобільного телефону “Нокія 1208”, стартовий пакет “Лайф”, дві інструкції користувача - повернути потерпілому ОСОБА_5; зарядний пристрій до телефону «Нокія 1100» - повернути потерпілому ОСОБА_7

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Львіського науково-дослідного інституту судових експертиз 250 грн. 56 коп. судових витрат за проведення товарознавчої експертизи.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь НДЕКЦ при ГУМВСУ у Львівській області 225 грн. 36 коп. судових витрат за проведення товарознавчої експертизи.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Львівської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а для підсудного ОСОБА_3 - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Суддя ------------------ підпис.

З оригіналом згідно.

                 Суддя                                                                                                  Грицьків В.Т.