Справа № 591/1340/14-ц

Провадження № 2/591/1148/15

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2015 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого – судді Кривцової Г.В.

з участю секретаря Кальченко М.В.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Суми заяву представника відповідача про залишення без розгляду позову Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду знаходиться вказана цивільна справа.

Ухвалою судді від 03 квітня 2015 року скасовано заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 квітня 2014 року та призначено справу до судового розгляду на 17 квітня 2015 року на 13-30 год.

16 квітня 2015 року від представника відповідача надійшла заява про залишення позову без розгляду на тій підставі, що кредитним Договором № 700006223 від 24 квітня 2008 року укладеного між ЗАТ “Альфа-Банк” та ОСОБА_3 та договором поруки № 700006223-П укладеним 24 квітня 2008 року між ЗАТ “Альфа-Банк” та ОСОБА_2 є домовленість про розгляд даного спору в Постійно діючому незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадський організації “Всеукраїнський фінансовий союз”.

17 квітня 2015 року в судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про судовий розгляд, до суду не з’явився.

Представник позивача ОСОБА_4 надав суду заяву, в якій зазначив про розгляд справи без участі представника та просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач та третя особа, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання також не з’явились.

Представник відповідача ОСОБА_1 підтримав свою заяву від 16.04.2015 року.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заява представника відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з кредитного договору № 700006223 від 24 квітня 2008 року укладеного між ЗАТ “Альфа-Банк” та ОСОБА_3 та договору поруки № 700006223-П укладеним 24 квітня 2008 року між ЗАТ “Альфа-Банк” та ОСОБА_2, сторони погодили, що всі спори, пов’язані із цим договором, підлягають вирішенню у Постійно діючому незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадський організації “Всеукраїнський фінансовий союз”.

До початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами від представника відповідача надійшло письмове клопотання, в якому він заперечив проти вирішення спору в Зарічному районному суді м. Суми.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

Відповідно до п. 14 ч.1 ст. 6 Закону України “Про третейські суди” третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, визначених у п.п. 1 – 14 цієї статті.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” за наявності у кредитному договорі третейського застереження (окремої третейської угоди) при вирішенні спору суд має враховувати положення пункту 14 частини першої статті 6 Закону України від 11травня 2004 року “Про третейські суди” про те, що справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами.

Зазначення в договорі можливості вирішення спору між його сторонами в третейському суді є альтернативним способом захисту їх прав та не виключає можливості звернення до суду загальної юрисдикції з відповідним позовом у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.14 ч.1 ст.6 Закону України “Про третейські суди”  справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), не підлягають розгляду третейськими судами.

В даному випадку спір стосується зобов’язань за договором поруки, який укладений в зв’язку з основним договором – кредитним, тобто спір витікає із кредитних правовідносин, однією із сторін в яких є споживачі послуг банку.

Таким чином, на виниклі між сторонами правовідносини розповсюджується  Закон України “Про захист прав споживачів”, та справа не підлягає розгляду у третейському суді.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таке ж положення відображено у ст. 3 ЦПК України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Керуючись ст.ст. 208-210 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про залишення позову без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення на неї можуть бути подані разом з апеляційною скаргою на рішення суду.

Суддя