Судове рішення 367/3822/14-к від 23.04.2015

Судове рішення #41777846

11.04.2015 Справа № 367/3822/14-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2015 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Аніпка С.В.,

при секретарі Балинській О.С.,

за участю прокурорів Ільєнка Ю.Б., Михайленка О.М.,

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 366 КК України, -

в с т а н о в и в:

Стороною обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 366 КК України, скоєних ним за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4, згідно з наказом начальника Головного управління МВС України в Київській області ОСОБА_5 від 25.04.2013 № 285о/с "Про затвердження штатних розстановок", призначено на посаду інспектора (за рахунок посади старшого інспектора) відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області (з обслуговування міст Ірпеня та Бучі). Відповідно до наказу начальника Головного управління МВС України в Київській області ОСОБА_6 від 31.03.2011 № 398о/с, інспектору з розшуку відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Ірпінського регіону та міста Бучі при Управлінні Державної автомобільної інспекції, ОСОБА_4 присвоєно чергове спеціальне звання начальницького складу - старший лейтенант міліції. 10.04.2015, ОСОБА_4 відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнений з органів внутрішніх справ. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII, основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень. Відповідно до ст. 5 цього Закону, у професійній діяльності працівник міліції ОСОБА_4 повинен виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності із законом. Ніякі виняткові обставини не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Відповідно до ст. 20 Закону України "Про міліцію", працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Згідно зі ст. 19 Конституції України, ОСОБА_4 зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до статті 20 Закону України "Про міліцію": працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23.12.1993 № 3781-XII, ОСОБА_4, займаючи посаду інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, являється працівником правоохоронного органу. Згідно з постовою відомістю розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби станом на 09.03.2014, затвердженої начальником ВДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7, ОСОБА_4 на службовому автомобілі "ДЕО "Ланос", номерний знак НОМЕР_4, в період з 08.00 год. 09.03.2014 по 08.00 год. 10.03.2014, ніс службу на маршруті автодороги М-07. Відповідно до функціональних обов'язків інспектора ВДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області на старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4, було покладено наступні обов'язки: вживати практичних заходів щодо виявлення розшукуваних транспортних засобів на території обслуговування, приймати участь у проведенні інструктажів особового складу відділення з питань розшуку транспортних засобів, здійснювати контроль за своєчасністю надходження відомостей про розшукуваний автотранспорт до інспекторів, приймати участь у проведенні пошукових заходів, які здійснюються в автогосподарствах, інших підприємствах та установах, гаражах та на платних стоянках, по розшуку та затриманню транспортних засобів, якими незаконно заволоділи, в разі виявлення розшукуваних транспортних засобів, здійснювати контроль за надсиланням інформації для своєчасного їх зняття з автоматизованого обліку, за відсутності старшого інспектора, виконувати його обов'язки. Займаючи посаду інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_4 був наділений правом, в межах своєї компетенції, пред'являти вимоги, приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами, незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, тобто виконувати функції представника влади і відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України являвся працівником правоохоронного органу. Крім цього, згідно з п. 7.10 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 27.03.2009 № 111, ОСОБА_4, займаючи посаду інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, під час несення служби, мав наступні повноваження: забороняти експлуатацію транспортних засобів, які мають ідентифікаційні номери вузлів і агрегатів, які не відповідають записам у реєстраційних документах транспортного засобу. Пунктом 31.7 постанови КМУ від 10.10.2001 № 1306 "Про правила дорожнього руху" встановлено, що забороняється експлуатація транспортного засобу шляхом доставки його на спеціальний майданчик чи стоянку Державтоінспекції, у випадках, передбачених законодавством. Статтею 37 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII, передбачено, що експлуатація транспортного засобу заборонена, якщо ідентифікаційні номери складових частин транспортного засобу не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому транспортному засобу. Установлено, що 09.03.2014 інспектор відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ (з обслуговування міст Ірпеня та Бучі) ГУ МВС України в Київській області старший лейтенант міліції ОСОБА_4, виконуючи свої службові обов'язки, згідно із затверджених керівництвом Ірпінського МВ розстановок, близько 21.50 год., на автодорозі М07-Е373, при виїзді з м. Бучі в напрямку сел. Бородянки, неподалік від АЗС "ТНК", зупинив транспортний засіб марки "Volkswagen "Polo", 2001 року випуску, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_8 Перевіривши документи на транспортний засіб, оглянувши ідентифікаційні номери агрегатів та вузлів транспортного засобу та встановивши, що ідентифікаційні номери складових частин транспортного засобу "Volkswagen "Polo" не відповідають записам у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди. Для створення умов, за яких ОСОБА_8 змушений буде надати неправомірну вигоду, ОСОБА_4 повідомив йому про те, що документи на транспортний засіб "Volkswagen "Polo" підроблені, а номер кузову автомобіля змінений кустарним способом. У зв'язку з цим експлуатація автомобіля заборонена та автомобіль підлягає вилученню, а ОСОБА_8 необхідно притягнути до кримінальної відповідальності. З метою підтвердження своїх намірів, ОСОБА_4 незаконно забрав у ОСОБА_8 військовий квиток, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки "Volkswagen" Polo", 2001 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та водійське посвідчення. Реалізовуючи свій злочинний умисел після створення проблемної ситуації, ОСОБА_4 поставив ОСОБА_8 вимогу передати йому грошові кошти в сумі 3500 гривень за повернення підроблених документів та транспортного засобу, який згідно із законом підлягає вилученню, та не вжиття заходів, направлених на притягнення ОСОБА_8 до відповідальності. У подальшому, 10.03.2014, близько 23.30 год., ОСОБА_4, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, під час зустрічі із ОСОБА_8 продовжив вимагати неправомірну вигоду, та у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_8 грошей, призначив зустріч для одержання грошових коштів на 12.03.2014. 12.03.2014 близько 20.30 год. в м. Бучі, біля автозаправної станції "ТНК", яка знаходиться неподалік від перехрестя Нового шосе та Депутатської вулиці, інспектор відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ (з обслуговування міст Ірпеня та Бучі) ГУ МВС України в Київській області старший лейтенант міліції ОСОБА_4, як службова особа, з метою доведення свого злочинного умислу до кінця, в порушення вимог ст. 19 Конституції України від 28.06.1996, ст. 2 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ, ст. 37 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-ХІІ, п. 37.1 постанови КМУ № 1306 від 10.10.2001 "Про правила дорожнього руху", п. 7.10 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 27.03.2009 № 111, в автомобілі марки "Toyota "Саmrу", реєстраційний номер НОМЕР_2, одержав для себе, частину неправомірної вигоди в сумі 2500,00 грн., які вимагав за не вчинення в інтересах ОСОБА_8 дій з використанням наданої йому влади, а саме не вжиття заходів, направлених на притягнення до відповідності ОСОБА_8, не заборони експлуатації транспортного засобу "Volkswagen "Polo", номерний знак НОМЕР_1, та повернення незаконно вилучених документів. Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діяннями, що полягали в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, тобто вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України.

Крім того, наказом начальника Головного управління МВС України в Київській області ОСОБА_5 "Про затвердження штатних розстановок" від 25.04.2013 № 285о/с, ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора (за рахунок посади старшого інспектора) відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області (з обслуговування міст Ірпеня та Бучі). Відповідно до наказу начальника Головного управління МВС України в Київській області ОСОБА_6 "По особовому складу" від 31.03.2011 № 398о/с, інспектору з розшуку відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Ірпінського регіону та міста Бучі при Управлінні Державної автомобільної інспекції, ОСОБА_4 присвоєно чергове спеціальне звання начальницького складу - старший лейтенант міліції. Відповідно до наказу виконуючого обов'язки Головного управління МВС України ОСОБА_9 "По особовому складу" від 01.04.2014 № 186о/с, ОСОБА_4 звільнений з 10.04.2014 у запас з органів внутрішніх справ. Згідно зі ст. 19 Конституції України, ОСОБА_4 зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-XII, основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень. Відповідно до ст. 5 цього Закону у професійній діяльності працівник міліції ОСОБА_4 повинен виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності із законом. Ніякі виняткові обставини не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. У відповідності до статті 20 Закону України "Про міліцію": працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" від 23.12.1993 № 3781-ХІІ, ОСОБА_4, займаючи посаду інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, є працівником правоохоронного органу. Відповідно до функціональних обов'язків інспектора ВДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, на старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 покладено наступні обов'язки, а саме: вживати практичних заходів щодо виявлення розшукуваних транспортних засобів на території обслуговування, приймати участь у проведенні інструктажів особового складу відділення з питань розшуку транспортних засобів, здійснювати контроль за своєчасністю надходження відомостей про розшукуваний автотранспорт до інспекторів, приймати участь у проведенні пошукових заходів, які здійснюються в автогосподарствах, інших підприємствах та установах, гаражах та на платних стоянках, по розшуку та затриманню транспортних засобів, якими незаконно заволоділи, в разі виявлення розшукуваних транспортних засобів, здійснювати контроль надсилання інформації для своєчасного їх зняття з автоматизованого обліку, за відсутності старшого інспектора виконувати його обов'язки. Займаючи посаду інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_4 був наділений правом, в межах своєї компетенції, пред'являти вимоги, приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості, тобто виконувати функції представника влади і відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою. Крім цього, відповідно до п.п. 3.4, 3.11, 5.5.12, 6.11, 6.32.5, 7.11, 15.1.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 27.03.2009 № 111, ОСОБА_4, займаючи посаду інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, під час несення служби мав наступні повноваження, а саме: винесення відповідно до чинного законодавства постанов про адміністративне правопорушення; здійснення заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі тимчасове затримання транспортних засобів і доставка їх на спеціальні майданчики чи стоянки; зобов'язаний заповнювати належним чином службову документацію, в тому числі й суворого обліку; попереджувати та припиняти злочини, а також адміністративні правопорушення, у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи профілактичного та адміністративного впливу; дотримуватись законності під час службової діяльності; затримувати і доставляти в установленому законодавством порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках; проводити заходи по тимчасовому затриманню транспортного засобу, у випадках, передбачених чинним законодавством, шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставки на спеціальний майданчик чи стоянку. Постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306 "Про правила дорожнього руху", п. 37.1 встановлено, що забороняється експлуатація транспортного засобу шляхом доставки його на спеціальний майданчик чи стоянку Державтоінспекції у випадках, передбачених законодавством. Статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) від 07.12.1984 № 8073-Х, передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб. Статтею 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно зі ст. 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ст.ст. 126, 130 КУпАП, працівник відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставку його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля-евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення. Згідно з постовою відомістю розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби станом на 12.07.2013, затвердженої начальником ВДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7, ОСОБА_4 на службовому автомобілі "ДЕО" Ланос", номерний знак НОМЕР_4, в період з 08.00 год. 12.07.2013 по 08.00 год. 13.07.2014, ніс службу на всіх маршрутах патрулювання № 1-7, які обслуговуються Ірпінським ВДАІ МВ ГУ МВС України в Київській області. 12.07.2013, в період близько з 12.00 год. по 15.00 год., інспектор відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ (з обслуговування міст Ірпеня та Бучі) ГУ МВС України в Київській області старший лейтенант міліції ОСОБА_4, виконуючи свої службові обов'язки, згідно із затвердженими керівництвом Ірпінського МВ розстановок, в м. Ірпені по трасі Т10-01, в напрямку с. Забуччя, неподалік від перехрестя з вул. Гагаріна, зупинив транспортний засіб марки "ДЕО "Ланос", сірого кольору, номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1 На той час, в транспортному засобі знаходились ОСОБА_1 та його подруга ОСОБА_2 Перевіривши документи на транспортний засіб та оглянувши салон транспортного засобу марки "ДЕО "Ланос", сірого кольору, номерний знак НОМЕР_3, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на вимагання у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неправомірної вигоди у сумі 2500,00 грн. Для створення умов, за яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змушені будуть надати неправомірну вигоду, ОСОБА_4 повідомив їм про те, що ОСОБА_1 перебуває під дією наркотичних засобів, та в нього прострочений тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. У зв'язку з цим, вони підлягають затриманню до приїзду слідчо-оперативної групи, притягненню до передбаченої законом відповідальності, а також транспортний засіб підлягає тимчасовому затриманню та доставці на штрафний майданчик. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таку погрозу сприйняли як реальну, оскільки усвідомлювали, що ОСОБА_4 має можливість та повноваження перешкодити їм у користуванні транспортним засобом та затримати транспортний засіб. Також, з метою підтвердження своїх намірів, ОСОБА_4 незаконно, в порушення вимог ст. 19 Конституції України від 28.06.1996, ст. 2 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ, п.п. 3.4, 3.11, 5.5.12, 6.11, 7.11, 15.1.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 27.03.2009 № 111, ст.ст. 265, 265-1, 265-2 КУпАП, в порушення п. 23 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, вилучив у ОСОБА_2 паспорт громадянина України, виданий на її ім'я, серії НОМЕР_6, а у ОСОБА_1 тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_5 від 10.04.2013, медичну довідку на його ім'я серії 10ААБ № 569505. Реалізовуючи свій злочинний умисел, після створення проблемної ситуації, ОСОБА_4 поставив ОСОБА_1 та його подрузі ОСОБА_2 вимогу передати йому грошові кошти в сумі 2500,00 грн., за повернення документів, не складання відповідних протоколів про адміністративні правопорушення та невжиття заходів, направлених на затримання та притягнення до передбаченої законом відповідальності ОСОБА_1, нездійснення тимчасового затримання транспортного засобу та доставку його на штрафмайданчик. У подальшому, ОСОБА_4 не отримав від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2500 грн., оскільки даної суми у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при собі не було. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 продовжив вимагати грошові кошти, та у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказаної суми грошей, призначив їм зустріч для одержання грошей увечері цього ж дня, залишивши вилучені документи в себе до одержання від вказаних осіб грошей. Також, ОСОБА_4, бажаючи створити у ОСОБА_1 відчуття реальності та можливості реалізації своїх повноважень, шляхом застосування до нього психологічного тиску та погроз, змусив ОСОБА_1 поставити свій підпис у незаповнених протоколах про адміністративні правопорушення та повідомив останньому, що це буде гарантією того, що ОСОБА_1 все ж таки привезе йому гроші. У подальшому, 12.07.2013 о 20 год. 44 хв. 39 сек. ОСОБА_4, продовжуючи свою протиправну діяльність, з метою одержати неправомірну вигоду, здійснив телефонний дзвінок зі свого мобільного телефону (НОМЕР_8) на мобільний телефон ОСОБА_2 (НОМЕР_7), та запитав чи готові вони надати йому гроші, які він вимагає, на що ОСОБА_2 відповіла, що вказаної суми вони ще не знайшли. Таким чином, ОСОБА_4 своїми діями, що полягали у вимозі передати чуже майно з погрозою обмеження прав та законних інтересів потерпілої особи, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 189 КК України.

Крім того, згідно з постової відомості розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби станом на 12.07.2013, затвердженої начальником ВДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7, ОСОБА_4 на службовому автомобілі "ДЕО "Ланос", номерний знак НОМЕР_4, в період з 08.00 год. 12.07.2013 по 08.00 год. 13.07.2014, ніс службу на всіх маршрутах патрулювання № 1-7, які обслуговуються Ірпінським ВДАІ МВ ГУ МВС України в Київській області. 12.07.2013, в період близько з 12.00 год. по 15.00 год., інспектор відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ (з обслуговування міст Ірпеня та Бучі) ГУ МВС України в Київській області старший лейтенант міліції ОСОБА_4, виконуючи свої службові обов'язки, згідно із затвердженими керівництвом Ірпінського МВ розстановок, в м. Ірпені по трасі Т10-01 в напрямку с. Забуччя, неподалік від перехрестя з вул. Гагаріна, зупинив транспортний засіб марки "ДЕО "Ланос", сірого кольору, номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1 На той час, в транспортному засобі знаходились ОСОБА_1 та його подруга ОСОБА_2 Перевіривши документи на транспортний засіб та оглянувши салон транспортного засобу марки "ДЕО "Ланос", сірого кольору, номерний знак НОМЕР_3, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, направлений на вимагання у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неправомірної вигоди у сумі 2500,00 грн. Для створення умов, за яких ОСОБА_1 та ОСОБА_2 змушені будуть надати неправомірну вигоду, ОСОБА_4 повідомив їм про те, що ОСОБА_1 перебуває під дією наркотичних засобів, та в нього прострочений тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом. У зв'язку з цим, вони підлягають затриманню до приїзду слідчо-оперативної групи, притягненню до передбаченої законом відповідальності, а також транспортний засіб підлягає тимчасовому затриманню та доставці на штрафний майданчик. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таку погрозу сприйняли як реальну, оскільки усвідомлювали, що ОСОБА_4 має можливість та повноваження перешкодити їм у користуванні транспортним засобом та затримати транспортний засіб. Також, з метою підтвердження своїх намірів, ОСОБА_4 незаконно, в порушення вимог ст. 19 Конституції України від 28.06.1996, ст. 2 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ, п.п. 3.4, 3.11, 5.5.12, 6.11, 7.11, 15.1.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 27.03.2009 № 111, ст.ст. 265, 265-1, 265-2 КУпАП, в порушення п. 23 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, вилучив у ОСОБА_2 паспорт громадянина України, виданий на її ім'я, серії НОМЕР_6 та у ОСОБА_1 тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_5 від 10.04.2013, медичну довідку на його ім'я серії 10ААБ № 569505. Реалізовуючи свій злочинний умисел після створення проблемної ситуації, ОСОБА_4 поставив ОСОБА_1 та його подрузі ОСОБА_2 вимогу передати йому грошові кошти в сумі 2500,00 грн. за повернення документів, не складання відповідних протоколів про адміністративні правопорушення та невжиття заходів, направлених на затримання та притягнення до передбаченої законом відповідальності ОСОБА_1, нездійснення тимчасового затримання транспортного засобу та доставку його на штрафмайданчик. У подальшому, ОСОБА_4 не отримав від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 2500,00 грн., оскільки даної суми у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 при собі не було. Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4, продовжив вимагати грошові кошти, та у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказаної суми грошей, призначив їм зустріч для одержання грошей увечері цього ж дня, залишивши вилучені документи в себе до одержання від вказаних осіб грошей. Також, ОСОБА_4, бажаючи створити у ОСОБА_1 відчуття реальності та можливості реалізації своїх повноважень, шляхом застосування до нього психологічного тиску та погроз, змусив ОСОБА_1 поставити свій підпис у незаповнених протоколах про адміністративні правопорушення та повідомив останньому, що це буде гарантією того, що ОСОБА_1 все ж таки привезе йому гроші. У подальшому, 12.07.2013, о 20 год. 44 хв. 39 сек., ОСОБА_4, продовжуючи свою протиправну діяльність, з метою одержати неправомірну вигоду, здійснив телефонний дзвінок зі свого мобільного телефону (НОМЕР_8) на мобільний телефон ОСОБА_2 (НОМЕР_7), та запитав чи готові вони надати йому гроші, які він вимагає, на що ОСОБА_2 відповіла, що вказаної суми вони ще не знайшли. Далі, ОСОБА_4, не отримавши грошові кошти, які вимагав від ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в порушення вимог ст. 19 Конституції України від 28.06.1996, ст. 2 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ, ст. 124, 265-1, 265-2, 266 КУпАП, діючи умисно, використовуючи своє службове становище, з метою помсти ОСОБА_1 за невиконання вимоги про передачу грошових коштів, вирішив скласти щодо останнього протокол про вчинення ним адміністративного правопорушення. З цією метою, достовірно знаючи, що ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не вчинялось 12.07.2013 о 21.15 год., склав та вніс завідомо неправдиві відомості у протокол про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 091188 від 12.07.2013, про те, що о 20.50 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння та відмовився в присутності двох свідків а саме: ОСОБА_10 та ОСОБА_11, від проходження медичного огляду, при цьому підробивши підписи вказаних свідків. Згідно з інформацією про зв'язок та надання телекомунікаційних послуг абонентського номеру, яким користувався ОСОБА_1, останній, в цей час, взагалі знаходився в іншому місці, а саме в с. Бузова, Києво-Святошинського району, Київської області. Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 16.09.2014 № 1005ВКЕ, встановлено, що підпис в графі "підпис посадової особи, яка склала протокол", в протоколі про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 09188 від 12.07.2013, виконаний ймовірно ОСОБА_4, підпис в графі "свідки чи потерпілі", навпроти прізвища ОСОБА_11 та ОСОБА_10, в протоколі про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 09188 від 12.07.2013, виконані не ними, рукописний текст у вказаному протоколі виконаний ОСОБА_4 У подальшому вказаний підроблений протокол було направлено для розгляду до Києво-Святошинського районного суду Київської області, та за результатами розгляду якого суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенком В.В., 02.08.2013 винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнено до адміністративної відповідальності та призначено йому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки. ОСОБА_4 своїми умисними діями, що полягали у вчиненні службового підроблення, тобто у складанні службовою особою завідомо неправдивих документів та внесенні до офіційних документів службовою особою завідомо неправдивих відомостей, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України.

Таким чином, стороною обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочинів, передбачених:

- ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди;

- ч. 2 ст. 189 КК України, а саме: вимога передати чуже майно з погрозою обмеження прав та законних інтересів потерпілої особи, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища;

- ч. 1 ст. 366 КК України, а саме: вчинення службовою особою підроблення, тобто складання службовою особою завідомо неправдивих документів та внесенні до офіційних документів службовою особою завідомо неправдивих відомостей.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 надав показання про те, що 10.03.2014, він разом із прапорщиком ОСОБА_12 був на чергуванні на автомобілі "Ланос". Близько 21.00 год. в м. Бучі, на автодорозі Київ-Ковель, інспектор ОСОБА_12. зупинив автомобіль "Volkswagen", який їхав в сторону м. Києва. Причина зупинки - несправна фара. ОСОБА_12 представився та попросив документи у водія. Водій надав документи. ОСОБА_12 подивився документи і сказав, що реєстраційний номер в документах та кузова підлягають сумніву та передав документи йому. Він подивився на документи і погодився з цим. Він спитав у водія хто являється володільцем автомобіля і водій сказав, що він. Вони попросили доручення, його не було. Він сказав, що автомобіль буде доставлено до райвідділу. Вони доставили автомобіль до райвідділу. Пасажири залишились там. Потім поступив виклик про затримання нетверезого водія. Вони поїхали за викликом, а ОСОБА_8 повинен був привезти доручення. ОСОБА_8 сказав, що привезти не може, сказав, що б його відпустили до дружини. Також сказав, що автомобіль хотів продати, та запитав чи немає в них розборки. Вони обмінялись номерами телефонів і ОСОБА_8 поїхав додому. Він зателефонував своєму знайомому, який займається розборкою і той сказав умови здачі. Він сказав про це ОСОБА_8 та домовились про зустріч, щоб він відвіз його на розборку. Наступного дня ОСОБА_8 не приїхав на зустріч на СТО, і переніс зустріч на наступний день. 12 березня 2014 року ОСОБА_8 попросив про зустріч, і він о 20.00 год. приїхав на зустріч до нього. Вони зустрілись на автозаправці "ТНК". ОСОБА_8 сів в автомобіль назад. Вони продовжили вирішувати питання щодо розборки. Потім ОСОБА_8 попросив підвезти його до банкомату і він підвіз. ОСОБА_8 вийшов, а потім повернувся. Він підвіз ОСОБА_8, бо той попросив. Після того, як ОСОБА_8 вийшов, його автомобіль заблокувало три автомобіля з яких вибігли люди в цивільному із зброєю. Він боячись за своє життя поїхав. Потім, десь через півгодини йому на мобільний телефон зателефонував оперуповноважений, як він назвався, і сказав віддати 2500 гривень, щоб не було проблем. Він відвіз гроші слідчому. Вони були на чергуванні, зупинили автомобіль "ДЕО "Ланос". Сумніви викликав рух автомобіля, начебто водій був нетверезим. Вони зупинили автомобіль, там було чотири чоловіки. При перевірці виявилось, що у водія не було прав, а тимчасовий талон був прострочений. Крім того, паспорт предявив не свій, а своєї пасажирки думаючи, що ніхто не буде його дивитись. ОСОБА_1 - водій, був в незрозумілому стані, схожому на алкогольне сп'яніння. Був складений протокол. Він сказав, що автомобіль заберуть. Водій почав вмовляти, щоб не забирали. Потім автомобіль вони не забрали, але протокол склали. Вже ввечері, там де були їх складені протоколи, він виявив паспорт із тимчасовим талоном. Так як він, коли складав протокол записав телефони і адреси тих осіб, він зателефонував тій дівчині, оскільки паспорт був її. Він сказав, що знайшов паспорт, і що вони можуть його забрати. Вона сказала, що добре, але потім ніхто не приїхав. Коли він продивлявся протокол, то побачив, що в метушні він не поставив час складання протоколу і не вписав свідків. Він поставив фактичний час коли це виявив і вписав знайомих йому свідків. Коли був затриманий ОСОБА_8, протокол не складався, бо вони збирались їхати в райвідділ, і там вже виясняти всі обставини щодо даного автомобіля. У ОСОБА_8 вони не вилучали документи. Реєстраційне свідоцтво, яке викликало підозру, спочатку в нього забрали, але потім повернули, бо як би ОСОБА_8 поїхав додому. Військовий квиток у ОСОБА_8 не вилучали. Реєстраційне свідоцтво ОСОБА_8 було в них в автомобілі, поки вони їздили на виклик по затриманню п'яного водія, а потім його йому повернули. Він не може пояснити чому ОСОБА_8 надавав показання, що він у нього вимагав кошти. Йому були повернуто всі документи, крім того, йому хотіли допомогти по розборці його автомобіля. Він ОСОБА_8 пообіцяв допомогти в розборці автомобіля, щоб на розборці взяли його автомобіль на реалізацію запчастин. Він мав повноваження, під час служби, зупиняти автомобіль. ОСОБА_1 був зупинений, бо автомобіль рухався дивно, ривками, то скоріше, то скидав швидкість. Коли вони зупиняли ОСОБА_1, то вони їхали за ними. Дивились, як рухається автомобіль, потім включили маячки і таким чином його зупинили. Він був у формі. Це було після обіду. Коли ОСОБА_1 зупинили, були виявлені порушення: неадекватний стан водія, без права керування, тимчасовий талон на дозвіл керування був прострочений, не було паспорту, та він намагався надати паспорт іншої особи видавши за свій. В них був алкотестер. Він не застосовувався бо водій відмовився. Не пам'ятає, чи є це в протоколі. Був складений протокол за ст. 130, 126, КУпАП. Свідки не були. Була конфліктна ситуація. Там і дівчина кричала, щоб не забирали автомобіль. Ніяких коштів від них ніхто не вимагав, бо вже був складений протокол. Свідків в протокол він не вписав. Ні ОСОБА_1 ні ОСОБА_13 він не знав раніше. Коли він зупинив ОСОБА_1 то ОСОБА_13 підходила до нього. Спочатку був скандал. Вони почали виясняти причини зупинки. Погрожували, але коли він почав закінчувати складати протокол і сказав, що автомобіль забирається на штрафмайданчик, то вони почали вже, майже, благати цього не робити. ОСОБА_1 був нетверезий. Від нього був запах, а ОСОБА_13 була в нормальному стані. Він визначив це візуально. Коли він складав протокол, всі дані осіб записав. Були дані всіх чотирьох осіб. Він телефонував ОСОБА_13 ввечері, близько 21.00 год., бо виявив її паспорт. Він їй про це повідомив. Паспорт ОСОБА_13 він виявив між переднім і заднім сидінням. Він побачив паспорт ОСОБА_13 і тимчасовий талон ОСОБА_1 Він відразу набрав ОСОБА_13, і сказав, що вона може його забрати. Вона сказала, що або зателефонує йому, або під'їде. Але не зателефонувала і не під'їхала. Паспорт, з того часу, був у нього, так і лежав в автомобілі. Йому дивно щодо заяв потерпілих, бо вони їх подали майже через півтора року після цих подій. Він визнає вину за ст. 366 КК України, бо в даний протокол він не вніс час його складання, бо його ті люди постійно відволікали своїми криками і виясненням обставин. Він старався вписати дані особи, спочатку думав вписати свідків, але його відволікли і він не вписав їх. Вписав свідків, які часто бувають присутні при таких ситуаціях. Заповнював, коли свідків не було, підписав за них. Він має повноваження складати протокол і йому відомі наслідки його складання. Він розумів, що ОСОБА_1 буде притягнуто до адмінвідповідальності, але він нічого там не вписав того, що не відповідало дійсності. Свідки повинні були засвідчити те, що ОСОБА_1 був нетверезим, або те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження освідування. В протоколі містився підпис ОСОБА_1, що він з ним погоджується. Вважає, що скоїв неправильно. Під час досудового розслідування та в судовому засіданні показання надавав добровільно.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8, надав показання про те, що особа обвинуваченого йому відома, родичами не є, підстав для оговору обвинуваченого немає. Він з товаришем ОСОБА_14 на автомобілі "Volkswagen" їхали в сторону м. Києва. Його зупинив патруль ДПС. Підійшов інспектор ДАІ ОСОБА_12, та повідомив, що в його автомобілі несправна фара з правої сторони. Він вийшов подивитись. Його зупиняв ОСОБА_12 через несправну фару, а потім перейшли до перевірки автомобіля. ОСОБА_12 сказав, "давай перевіримо автомобіль". Він здав машину назад, відкрив капот. ОСОБА_12 зірвав пластикову вставку де номер кузова, в цей час, він комусь дзвонив і казав номер кузова. ОСОБА_4 спочатку стояв біля іншого авто. Перед ними, вони спинили інший автомобіль. А коли він поїхав, то ОСОБА_4 підійшов до них. Вони з ОСОБА_12 про щось розмовляли. ОСОБА_12 повідомив йому, що в нього автомобіль двійник і ОСОБА_12 йому сказав, що він "попав". Він спитав, "що мені робити?", а ОСОБА_12 сказав - "думай". Через деякий час ОСОБА_12 спитав у нього чому він мовчить. ОСОБА_4 сказав, що пасажира висаджуємо, автомобіль на штрафмайданчик заберемо, а його в райвідділ на оформлення. І сказав ОСОБА_14 виходити з машини. Він сказав, що в нього є лише 300 грн. ОСОБА_4 йому сказав 2000 доларів, а ОСОБА_12 сказав йому, що його сума смішна, і що в Києві старт 2000 доларів. ОСОБА_4 сказав висадити пасажира з машини, а ми поїдемо до райвідділу для оформлення, ОСОБА_12, в цей час, нічого не казав. Він висадив пасажира і хотів відати ключі ОСОБА_4, але той сказав: "ні, сідай за руль автомобіля", а сам сів поруч. ОСОБА_12 поїхав за ними на патрульному автомобілі. Вони поїхали до райвідділу. По дорозі, вони з ОСОБА_4 розмовляли про кошти і домовились на суму 400 доларів, але вона повинна була бути надана на даний момент. Коли вони під'їхали до райвідділу, він зупинив автомобіль не під самим входом до райвідділу, а в стороні під огорожею. Вийшовши із машини, він забрав свої речі, в нього була папка з документами. Йому надали час, на даний момент, працівники ДАІ їхали на виклик. ОСОБА_4 спитав, чи є в нього паспорт, він сказав, що лише військовий квиток. ОСОБА_4 він віддав військовий квиток, і ключі він в нього забрав. ОСОБА_4 із ОСОБА_12 поїхав на якийсь виклик. Він почав обдзвонювати всіх знайомих, але потрібної суми не знайшов. Десь через годину, коли вони повернулись, сказав їм, що грошей він не знайшов. Йому запропонували сісти на заднє пасажирське з правої сторони місце. Він почав просити, щоб віддали машину, що у нього немає таких коштів, мала дитина, жінка і немає де позичити такі гроші. Він запропонував ОСОБА_4 новий ноутбук, взамін грошей, але ОСОБА_4 відповів, що він не "барига", і речей брати не буде, тільки кошти. Йому дали час до обіду, а після обіду він повинен був чекати дзвінок, вони йому повинні були подзвонити, а він віддати їм кошти. ОСОБА_4 документи на автомобіль йому не повернув, а відав лише ключі від авто. Він сів у машину і поїхав додому. Родичі його направили до обласної прокуратури, там він розповів, що з нього вимагають кошти. В обід йому зателефонував ОСОБА_4, він сказав ОСОБА_4, що коштів в нього поки немає, і зустріч вони перенесли на вечір. Він з ОСОБА_4 зустрілись пізно ввечері. По дорозі вони розмовляли про те, що ОСОБА_4 може допомогти йому продати автомобіль, і з ними розрахується і ще йому кошти залишаться. ОСОБА_4 підвіз його до с. Микуличі. Наступного разу, коли він зустрівся з ОСОБА_4, в нього був диктофон, відеокамера. Він вів розмову з ОСОБА_4 вже з диктофоном, який йому дали правоохоронці. В нього була сума 2500 грн., і він сказав, що в нього на картці є ще 1000 грн. Вони під'їхали до банкомату, але банкомат коштів не видав. Він сів в автомобіль на заднє сидіння і вони поїхали. ОСОБА_4 спитав, що можливо йому віддати якісь документи і він попросив права. Коли вони під'їхали до місця то ОСОБА_4 намагались затримати працівники міліції, але ОСОБА_4 вчинив опір, вдарив одну машину, іншу і втік. Більше він ОСОБА_4 не бачив. ОСОБА_12 він бачив лише один раз, коли його зупиняли. Він впізнає в обвинуваченому особу, яка вимагала в нього кошти. ОСОБА_4 йому сказав, що йому не потрібно звертатись до правоохоронних органів, бо в нього є сім'я і таке інше. Він в цьому відчув погрозу. ОСОБА_4 документів на автомобіль в нього не вилучав. Він забрав лише військовий квиток. ОСОБА_4 телефонував йому з приводу призначення зустрічі для передачі коштів. Обвинувачений пропонував йому продати його автомобіль. ОСОБА_4, призначав зустріч біля заправки "ТНК" біля торгового центру "Модуль", в м. Бучі. Він передав ОСОБА_4 2500 грн., той положив їх на переднє сидіння автомобіля "Тойота "Кемрі", на якому він був. Впізнання ОСОБА_4 він проводив в присутності двох свідків по фотознімку. Він запропонував патрульним 300 грн., бо в нього більше не було. Він не усвідомлював, що намагався дати правоохоронцям неправомірну вигоду і цим скоював злочин. Він надав ОСОБА_12 всі документи, коли той його зупинив. Коли ОСОБА_4 до них підійшов, то сказав ОСОБА_12, що буде займатись цим автомобілем. ОСОБА_12 сказав йому, щоб він висаджував пасажира. а ОСОБА_4 сказав, що зараз їдемо до райвідділу. Він віддав військовий квиток замість паспорту. Йому дали лише ключі від автомобіля, і він поїхав без прав і без реєстраційних документів. Коли він віддавав військовий квиток, він віддав ОСОБА_4 близько 300 грн., про що він йому сам наголосив. Він сів за кермо без документів, бо в нього не було вибору. Його дядько ОСОБА_15 порадив йому звернутись до правоохоронних органів, і сам його туди відвіз. На Подолі знаходиться управління УБОЗ. Потім, вони з працівниками даного управління поїхали в прокуратуру області, йому надали там диктофон, завірили його. ОСОБА_4 запропонував йому продати автомобіль на розборку, а собі купити якогось "Жигуля" і спокійно їздити. ОСОБА_4 йому сказав, що їздити на автомобілі неможна, що його постійно будуть зупиняти. Він спитав, у ОСОБА_4, як краще вчинити, а той запропонував йому допомогти реалізувати його автомобіль. 2500 гривень йому надав дядько ОСОБА_15. В прокуратурі дані кошти обробили спеціальними засобами, переписали купюри і дані кошти передали йому, перед тим, як їхати на зустріч. Кошти ОСОБА_4 поклав на переднє пасажирське сидіння. Він попросив у ОСОБА_4 повернути йому права, щоб він міг пересуватись. Він повинен наступного дня віддати ОСОБА_4 ще 1000 грн., бо він віддав 2500 грн., а повинен - 3500 грн. З ОСОБА_12, в нього була очна ставка. Він писав заяву на патруль. ОСОБА_4 йому казав суму, а ОСОБА_12 казав, що в м. Києві це буде коштувати від 2000 доларів і більше. В ході досудового розслідування та судового слідства він показання давав добровільно. Доповнень до них не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 надав показання про те, що особа обвинуваченого йому відома, підстав для оговору обвинуваченого немає. Йому відомо що ОСОБА_4 затримували на його автомобілі прокуратура, чи якісь інші служби, він точно не знає. Він там про щось з кимось говорив. Він з ОСОБА_4 разом працював з 2010 року. Працювали в якийсь день, день він не пам'ятає. Він з ОСОБА_4 працював з 18.00 год. до 08.00 год., день і число він не пам'ятає. Було холодно, була зима чи весна. На трасі Київ-Ковель, в м. Бучі, близько 22.00 год. вони зупинили автомобіль "Volkswagen "Polo". Він їхав з технічно несправною правою чи лівою фарою. Перевірили автомобіль. Виявилось, що автомобіль без документів. Потім автомобіль відпустили. Ніяких процесуальних документів щодо автомобіля не складали. Автомобіль зупиняв він. Причину зупинки повідомляли. Потім автомобіль поїхав. Документи перевіряли, там не співпадав кузов, а саме номерний знак кузова з тим номером, який був зазначений в документах. Автомобіль відпустили не склавши жодних процесуальних документів. Вони повинні були затримати даний автомобіль. Права відпускати даний автомобіль без складання процесуальних документів та не затримати його, в них не було. Він не пам'ятає чому вони відпустили автомобіль. ОСОБА_4 в цей час спілкувався з водієм, а він здійснював нагляд за дорожнім рухом. Автомобіль відпустив, мабуть, ОСОБА_4 Він контролював дорожній рух приблизно за 30-50 метрів. Немає різниці хто повинен спілкуватись з водієм. Старшим по званню, між ними, був ОСОБА_4 У нього не виникало проблем із спілкуванням з водієм. Він підійшов до ОСОБА_4 і сказав йому, що в даному автомобілі не працює ліва фара. На той час, документи йому вже передав водій, а він передав їх ОСОБА_4 Він відійшов здійснювати нагляд за дорожнім рухом. Невідповідність номерів, мабуть, перевіряв ОСОБА_4 Він не пам'ятає, чи звірялись номерні знаки на кузові і інших агрегатів з реєстраційними документами, він особисто цього не робив. Потім автомобіль поїхав. ОСОБА_4 не повідомляв йому чому автомобіль поїхав. Він не знає, чи складав ОСОБА_4 якісь документи. З обвинуваченим він перебуває в нормальних відносинах. 09.03.2014, приблизно з 21.30 год. до 22.30 год., він перебував на службі з ОСОБА_4 Службу він ніс з ОСОБА_4, бо так співпало по графіку. ОСОБА_4 був на добовому чергуванні, а він заступав. Так розписав начальник. З ОСОБА_4, в парі, вони працювали один-два рази в місяць. Під час несення служби, вони користувались автомобілем "ДЕО "Ланос", жовтого кольору, номерний знак НОМЕР_4. Він підтверджує той факт, що вони з ОСОБА_4, близько 21.30 год., в м. Бучі, біля заправки "ТНК", зупинили автомобіль "Volkswagen "Polo". Він нічого не знає про факт вимагання ОСОБА_4 грошових коштів. Він не чув, про що спілкувався ОСОБА_4 з водієм автомобіля. Про що спілкувався, ОСОБА_4 йому не розповідав. Після того, як автомобіль відпустили, вони поїхали оформлювати інше правопорушення. Під час досудового розслідування, його допитували без застосування фізичного чи психологічного насилля. Показання надає добровільно, вони відповідають дійсності. Доповнень до показань не має.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14, надав показання про те, що обвинуваченого знає, родичами з ним не є, причин для оговору не має. Його зі ОСОБА_8 зупинили працівники ДАІ, бо не працювала фара. Він чув причину зупинки - несправна фара. ОСОБА_8 вийшов, показав документи, почав з ними розмовляти. Після чого, його висадили з автомобіля, а ОСОБА_8 забрали з собою. Пізніше ОСОБА_8 повідомив його, що від нього вимагали взятку, забрали документи на автомобіль. ОСОБА_8 його знайомий. Дані події відбувались в березні 2014 року. Автомобіль ОСОБА_8 зупиняв не обвинувачений. Працівники ДАІ патрулювали на автомобілі "ДЕО "Ланос". ОСОБА_8 казав, що в нього вимагали 3000 грн. Обвинувачений був одним з інспекторів ДАІ, які їх зупинили. Раніше він обвинуваченого не знав. Протокол про адмінправопорушення не складався. Документи були передані ОСОБА_8 працівникам ДАІ. Спочатку документи були передані іншому працівнику на вимогу. Коли він вийшов з автомобіля, документи вже бачив у обвинуваченого. Йому сказали, щоб він покинув автомобіль, бо автомобіль "лівий", а документи підроблені. Потім, десь через двадцяти чи тридцять хвилин, працівники ДАІ разом із ОСОБА_8 поїхали. Розмова між ОСОБА_8 та працівниками ДАІ відбувалась на вулиці, він не чув її, бо був у автомобілі. ОСОБА_8 сказав йому потім, що працівники ДАІ вимагали від нього хабар, але за що, не сказав. Хто конкретно вимагав хабар, ОСОБА_8 не повідомляв. ОСОБА_8 не повідомляв протягом якого часу він повинен сплатити кошти і кому. Зараз у ОСОБА_8 транспортного засобу немає, і де він не знає. ОСОБА_8 звертався до нього в той же день, з проханням позичити гроші, але в нього на той час такої суми не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 надав показання про те, що особа обвинуваченого йому відома, родичами не є, підстав для оговору обвинуваченого немає. В березні місяці 2014 року йому зателефонував ОСОБА_4 і запропонував йому взяти на розборку автомобіль "Volkswagen "Polo", на що він погодився. Буває так, що він підшукує автомобілі після ДТП, щоб із двох автомобілів скласти один, і таким чином заробити кошти. Через деякий час він зателефонував ОСОБА_4, але той або трубку не брав, чи казав не на часі. Йому давали автомобіль, він його розбирав а потім заробляв на цьому гроші. За розборку автомобіля "Volkswagen" він бере десь три тисячі гривен, чи три з половиною тисячі гривень. З ОСОБА_4 він був знайомий на той час десь сім років. Іноді він міняв масло на службовій машині ОСОБА_4 ОСОБА_4, іноді, давав йому, один чи два рази, телефони людей, які мали биті автомобілі, які вони хотіли продати, але він не дійшов з ними згоди в плані коштів. Він не бачив автомобіль "Volkswagen". Була лише розмова в телефонному режимі. На досудовому розслідуванні він допитаний не був. Під час судового розгляду показання дає добровільно.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 надав показання про те, що обвинуваченого знає, родичами з ним не є, причин для оговору не має. Рік тому, в нього зламався автомобіль. Минулої зими, він збирався у відпустку. Він у ОСОБА_4, тимчасово взяв автомобіль, вирішити перед поїздкою свої справи. Він купував мобільний телефон. Після покупки, він частину грошей, які в нього залишились, поклав йому в бардачок. Але ОСОБА_4 знадобився терміново автомобіль і він його забрав, а кошти забрати не встиг. Там була сума близько 3000 гривень. ОСОБА_4 він знає давно, вони товаришують. Дані кошти належали йому. Купюри були номіналом по 20 грн., та ще якісь, він не пам'ятає. Він іноді залишає свій автомобіль ОСОБА_4, буває в нього бере його. Коли він повернувся з відпустки, то хотів звернутись до ОСОБА_4, забрати свої кошти, але йому сказали, що в нього якісь проблеми і його зараз немає. Потім він повернувся, але кошти у ОСОБА_4 не забрав.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, надав показання про те, що особа обвинуваченого йому відома, родичами не є, підстав для оговору обвинуваченого немає. ОСОБА_4 був його підлеглим, працював інспектором з розшуку в відділенні ДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, на протязі трьох-чотирьох років, причин для оговору обвинуваченого немає. Йому відомі лише ті обставини, які вже проходили після подій 12.07.2013, які відбувались з обвинуваченим. Йому зателефонували ввечері сказали, щоб по тривозі зібрати особовий склад і потім повідомили, що ОСОБА_4 підозрюється у вимаганні коштів. Його запитали де ОСОБА_4 проживає. Він під'їхав до його місця проживання, там вже були працівники прокуратури та УВБ Київської області, міністерства, вони знаходились біля автомобіля ОСОБА_4 Потім автомобіль забрали. ОСОБА_4 їздив на автомобілі дружини "Тойота "Кемрі", на автомобілях "Ауді", "Хонда "Сівік". Інспектор ДПС ОСОБА_12 не розповідав йому про події, які відбувались 12.03.2014. У ОСОБА_4 був службовий автомобіль "Део "Ланос". ОСОБА_4 проходячи службу характеризувався непогано, зауважень по роботі до нього не було, у колективі теж характеризувався непогано. Під час досудового розслідування його допитували. Під час досудового розслідування і під час судового розгляду показання він надавав добровільно.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 надав показання про те, що обвинуваченого знає, родичами з ним не є, причин для оговору не має. Він з ОСОБА_4 перебував у службових відносинах. Експлуатація транспортного засобу в разі неспівпадіння серійних номерів забороняється. Якщо дане порушення працівником ДАІ було виявлено, він повинен викликати слідчо-оперативну групу і мав вилучити лише посвідчення водія. Інших документів він вилучати не мав права. Якщо є неспівпадіння номерів викликається слідча група, для перевірки даного автомобілю.

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_13 надала показання про те, що обвинуваченого знає, родичами з ним не є, причин для оговору не має. Вона з ОСОБА_1, на час даних подій, мали відносини. Вони були біля станції метро "Академмістечко" в м. Києві. Вони їхали на автомобілі і їх зупинили працівники ДАІ. Керував автомобілем ОСОБА_1 Працівник ДАІ представився, та перевіривши документи і виявивши порушення, почали вимагати гроші, погрожуючи забрати автомобіль на штрафмайданчик. Вона вийшла з автомобіля, підійшла до працівника ДАІ, і звернулась до ОСОБА_4 з питанням: в чому справа?, чому їх зупинили? Він сказав, що в неї в автомобілі наркомани і зараз викличуть ОБНОН, і вони без документів, і що будуть неприємності. Інспектор забрав у ОСОБА_1 техпаспорт на автомобіль. В неї було 500 грн., вона спитала чи можна з ними розрахуватись, але він сказав, що в них будуть неприємності. Вони домовились до 20.00 год., але до цього часу гроші вони не знайшли. Коли їх зупинили працівники ДАІ з ними першим спілкувався ОСОБА_1 і йому першому була озвучена вимога надання грошей. ОСОБА_1 потім прийшов до неї і повідомив, що вимагають 2500 грн. Вона підійшла до машини ДАІ, разом з ОСОБА_1, в машині був обвинувачений. Вона почала просити обвинуваченого, щоб він їх відпустив, що вона мати одиночка, що грошей в неї немає. Але обвинувачений сказав, що його це не цікавить. Було лише 500 грн., її 400 грн. та близько 100 грн., вона взяла у хлопців, які сиділи у них в автомобілі. Вона не пам'ятає, що сказав обвинувачений, але вона зрозуміла, що йому це не цікаво. Обвинувачений не погрожував їй. В неї з обвинуваченим був момент торгів, бо через деякий час вони вже домовлялись на 2000 грн. Вона в той час не була під впливом наркотичних чи алкогольних речовин, ОСОБА_1 також не був. В них забрали документи на автомобіль, але вона спитала, як вони будуть їхати далі, як будуть шукати їм гроші без документів на автомобіль. Після чого обвинувачений віддав їй документи на автомобіль, але взамін забрав її паспорт. Вона залишила паспорт. Обвинувачений їй сказав, що зараз приїде наряд міліції, обшукають автомобіль, а в їх автомобілі знаходяться хлопці, які є під дією наркотику. Інспектор сказав, що в них будуть проблеми. Вона реально сприймала слова обвинуваченого. В якому стані були ті люди, які були у них в автомобілі, вона не знає, вона їх бачила вперше. Вона не знала, в якому вони стані, бо сідали в автомобіль вони в одному стані, а вийшли вже в іншому. Вона злякалась, бо не хотіла, щоб автомобіль забрали на штрафмайданчик. ОСОБА_1 підписав пустий протокол і обвинувачений сказав, що якщо до 20.00 год. не буде грошей, то даний протокол піде в суд. Вона віддала ОСОБА_4 500 грн. Вона дала гроші, бо ОСОБА_4, сказав, що в неї в машині наркомани в неадекватному стані. Вона їх раніше не бачила, вони зупинили їх автомобіль щоб вони їх підвезли до м. Ірпеня, а потім назад до Академмістечка. Їх було троє. Їй здалось, що вони якісь сонні. Поки вони їхали, ті хлопці повідомили, що вони з Теремків. Навіщо вони їхали в м. Ірпінь вона не знає. Обвинувачений сказав, що для того, щоб він повірив, що вона привезе гроші, вона повинна залишити йому якійсь документ. Вона залишила паспорт. Обвинувачений запропонував взяти номер телефону, вона сама визначила, щоб дати свій номер, для того щоб о 20.00 год. зустрітись і привезти йому гроші. Вона сказала ОСОБА_4, що ті кошти, які він просить буде платити вона, а не ОСОБА_1 Що вони живуть за рахунок даного автомобіля. Що відповідальність за даний автомобіль, хоч він по дорученню і був на ОСОБА_1, несе вона, і сплачувати за нього також доведеться їй. О 20.00 год. ОСОБА_4 зателефонував, вона почала просити, щоб перенести зустріч на пізніше, оскільки грошей не зібрали. Він сказав, що тоді все. Вона мала певні незручності у зв'язку із відсутністю паспорту. Вона не могла отримати гроші на харчування дитини. В неї не було можливості шукати обвинуваченого, оскільки була з дитиною. Свій паспорт отримала десь через півроку. Вона сиділа вдома і необхідності у паспорті не було, вже після того, як вона не отримала гроші. До того часу, як прокуратура до неї не приїхала, вона не зверталась до правоохоронних органів з питанням вчинення обвинуваченим злочинних дій. Коли обвинувачений телефонував їй, вона просила його повернути паспорт. Вона сама не телефонувала обвинуваченому, бо його номер не знала, так як обвинувачений дзвонив із закритого номера. Коли приїхала прокуратура і пояснила, що з боку ОСОБА_4 не буде погроз і ніяких дій в її бік, вона написала свідчення проти обвинуваченого. Вона не писала заяву раніше, вона боялась обвинуваченого. Він їй ніколи нічим не погрожував. ОСОБА_4 їй завдав моральної шкоди. На той час, вона була зацікавлена, щоб автомобіль не забрали на штраф майданчик, тому вона проявила ініціативу. Вона сказала ОСОБА_4, що ті кошти, які він просить буде платити вона, а не ОСОБА_1 Що вони живуть за рахунок даного автомобіля. Що відповідальність за даний автомобіль, хоч він по дорученню і був на ОСОБА_1, несе вона і сплачувати за нього також доведеться їй. Вони заробляли підвозячи людей. Працівник міліції сказав, що якщо не дасте гроші, забере все. Як точно сказав вона не пам'ятає. Їй було відомо, що ОСОБА_1 позбавлено права керування транспортними засобами на два роки. У ОСОБА_1, на той час, було право керування тимчасове. Чи був цей тимчасовий дозвіл прострочений, вона не пам'ятає. Коли інспектор ДАІ підходив, ОСОБА_1 показував документи, тимчасового дозволу не було.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 надав показання про те, що обвинуваченого знає, родичами з ним не є, причин для оговору не має. Того дня, він таксував по м. Києву та їхав з Академмістечка. Його зупинили люди, попросили завезти їх в м. Ірпінь, а потім повернутись на Академмістечко за 150 грн. Він відвіз їх в м. Ірпінь. Потім вони вийшли, а через хвилин десять повернулись і вони поїхали до Академмістечка. Коли вони їхали, їх зупинили працівники ДАІ, які оглянули автомобіль, побачили тих людей і почали казати, що вони неадекватні, що вони з наркотиками. Почали залякувати, що викличуть міліцію і заберуть автомобіль, і почали просити гроші за те, щоб цього не робити. Ввечері, в них була розмова з приводу надання коштів. Він вже точно не пам'ятає, як саме це відбувалось. Він був за кермом. Його зупинили, до нього підійшов працівник ДАІ, оглянув автомобіль, побачив тих пасажирів і сказав підійти до його автомобіля. Він сів в автомобіль інспектора, там його почали залякувати, що викличуть міліцію, заберуть автомобіль. В автомобілі був він та два працівника ДАІ. Він сидів позаду, а вони спереду. Працівники ДАІ почали казати, що їм потрібні гроші, вони сказали, якщо хочеш їхати далі то потрібно 2500 грн. Це казав обвинувачений. Обвинувачений казав, що в нього в автомобілі три наркомани, зараз він може викликати міліцію. Обвинувачений запропонував дане питання вирішити за гроші. Він сказав, що таких грошей в нього немає. Він підійшов до ОСОБА_13 і сказав, що оттака ситуація. Вона пішла розмовляти з працівниками ДАІ сама. Працівники ДАІ взяли в нього документи на перевірку і залишили їх у себе. ОСОБА_13 пішла до них розмовляти, а він стояв поруч, вже не сідав в автомобіль. ОСОБА_13 пішла вирішувати питання з працівниками ДАІ, бо гроші були в неї. Крім того, даний автомобіль дійсно був єдиним джерелом існування. Він був присутнім при розмові ОСОБА_13 та працівників ДАІ. Обвинувачений почав оформлювати протокол. Крім того, вони попросили повернути хоч якісь документи на автомобіль, вони віддали технічний паспорт і сказали, що в разі, якщо їх зупинять далі, то щоб вони сказали, що їх зупинили працівники ДАІ, і що інші документи на автомобіль у них. Він не пам'ятає чи бачив, як ОСОБА_13 передавала обвинуваченому 500 грн. Обвинувачений почав складати протокол на нього про керування транспортним засобом в стані сп'яніння. Де складав протокол обвинувачений він не пам'ятає. Ніяких технічних засобів при складанні протоколу не застосовувалось, понятих не було. Чи було його фото в тимчасовому талоні на право керування він не пам'ятає. Даний талон був виданий на три місяці. Він надавав працівникам ДАІ, разом з талоном на тимчасове керування, медичну довідку, бо там є його фотокартка. Працівник ДАІ почав заповнювати протокол, і сказав, що він повинен заповнити в протоколі. Він заповнював протокол в якому було зазначено, що він керував автомобілем в стані алкогольного сп'яніння. Він тоді був тверезий, а написав, що п'яний бо злякався. Йому сказали, що ті наркомани, які сидять в автомобілі не постраждають, а в нього будуть проблеми. Працівники ДАІ йому сказали, що можна вирішити проблему, дослівно він сказати не може. Він зрозумів, що в нього вимагають гроші. Вони його морально залякали, що заберуть автомобіль, бо він був вписаний в технічний паспорт.

В судовому засіданні встановлено, що наказом начальника Головного управління МВС України в Київській області "Про затвердження штатних розстановок" від 25.04.2013 № 285о/с, ОСОБА_4 призначено на посаду інспектора (за рахунок посади старшого інспектора) відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області (з обслуговування міст Ірпеня та Бучі). Відповідно до наказу начальника Головного управління МВС України в Київській області "По особовому складу" від 31.03.2011 № 398о/с, інспектору з розшуку відділення Державної автомобільної інспекції з обслуговування Ірпінського регіону та міста Бучі при Управлінні Державної автомобільної інспекції, ОСОБА_4 присвоєно чергове спеціальне звання начальницького складу - старший лейтенант міліції.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, ОСОБА_4 зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про міліцію", основними завданнями міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень. Відповідно до ст. 5 цього Закону у професійній діяльності працівник міліції ОСОБА_4 повинен був виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності із законом. Ніякі виняткові обставини не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. У відповідності до статті 20 Закону України "Про міліцію": працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади. Законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", ОСОБА_4, займаючи посаду інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, є працівником правоохоронного органу. Відповідно до функціональних обов'язків інспектора ВДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, на старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 було покладено наступні обов'язки, а саме: вживати практичних заходів щодо виявлення розшукуваних транспортних засобів на території обслуговування; приймати участь у проведенні інструктажів особового складу відділення з питань розшуку транспортних засобів; здійснювати контроль за своєчасністю надходження відомостей про розшукуваний автотранспорт до інспекторів; приймати участь у проведенні пошукових заходів, які здійснюються в автогосподарствах, інших підприємствах та установах, гаражах та на платних стоянках, по розшуку та затриманню транспортних засобів, якими незаконно заволоділи; в разі виявлення розшукуваних транспортних засобів, здійснювати контроль надсилання інформації для своєчасного їх зняття з автоматизованого обліку; за відсутності старшого інспектора виконувати його обов'язки. Займаючи посаду інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, ОСОБА_4 був наділений правом, в межах своєї компетенції: пред'являти вимоги; приймати рішення, обов'язкові для виконання фізичними та юридичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості. Крім цього, відповідно до п.п. 3.4, 3.11, 5.5.12, 6.11, 6.32.5, 7.11, 15.1.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 27.03.2009 № 111, ОСОБА_4, займаючи посаду інспектора відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області, під час несення служби мав наступні повноваження, а саме: винесення відповідно до чинного законодавства постанов про адміністративне правопорушення; здійснення заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі тимчасове затримання транспортних засобів і доставка їх на спеціальні майданчики чи стоянки; зобов'язаний заповнювати належним чином службову документацію, в тому числі й суворого обліку; попереджувати та припиняти злочини, а також адміністративні правопорушення; у межах своєї компетенції застосовувати до порушників заходи профілактичного та адміністративного впливу; дотримуватись законності під час службової діяльності; затримувати і доставляти в установленому законодавством порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках; проводити заходи по тимчасовому затриманню транспортного засобу, у випадках, передбачених чинним законодавством, шляхом його блокування за допомогою технічних пристроїв або доставки на спеціальний майданчик чи стоянку.

Таким чином ОСОБА_4 виконував функції представника влади і відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою.

Вказані обставини підтверджуються наданими стороною обвинувачення документами, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 42014110000000198, які було досліджено в судовому засіданні, які суд визнає належним та допустимим доказом (т. 1 а.с. 31-54).

Також, в судовому засіданні встановлено, що події діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_4, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої йому влади, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди, відбувались в період з 09.03.2014 по 12.03.2014.

Відповідно до частини другої статті 4 Кримінального кодексу України, злочинність і карність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Часом вчинення злочину, відповідно до ч. 3 ст. 4 КК України, визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

Станом на 12.03.2014, відповідно до ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 18.04.2013 № 221-VII), передбачалась кримінальна відповідальність за діяння, передбачене частиною другою цієї статті, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення чи невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, предметом якого була неправомірна вигода у значному розмірі.

Згідно з Приміткою 1 ст. 364 КК України, службовими особами, в тому числі у статті 368 КК України є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

В судовому засіданні встановлено, що станом на 12.03.2014, ОСОБА_4, відповідно до Примітки 1 ст. 364 КК України, був службовою особою.

Кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 18.04.2013 № 221-VII - який діяв на час вчинення діяння, в якому обвинувачується ОСОБА_4), є його предмет, а саме: неправомірна вигода у значному розмірі.

Відповідно до Примітки 1 ст. 368 КК України, неправомірною вигодою в значному розмірі вважається вигода, що в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Згідно з пунктом 5 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації злочинів або правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року. У 2014 році, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України", діяла податкова соціальна пільга у розмірі 609,00 грн.

Таким чином, основною кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції Закону від 18.04.2013 № 221-VII), одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи у значному розмірі, що станом на 12.03.2014, становило 60900,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є, в тому числі документи.

В судовому засіданні, за клопотанням сторони обвинувачення, до кримінального провадження було долучено документи, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 42014110000000069, в двох томах на 105 та 165 аркушах відповідно.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, згідно з частиною другою цієї статті, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: 1) матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні); 2) матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; 3) складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; 4) висновки ревізій та акти перевірок. Матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп осіб, зібрані оперативними підрозділами з дотриманням вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність", за умови відповідності вимогам цієї статті, є документами та можуть використовуватися в кримінальному провадженні як докази.

Згідно з частиною третьою статті 99 КПК України, сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов'язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Під час дослідження вказаних документів, в порядку ст. 358 КПК України, було встановлено, що надані стороною обвинувачення документи не є оригіналами документів, не є їх дублікатами, а є їх копіями, про що є відповідні відмітки на кожному документі, можливо виготовлені за допомогою комп'ютерної розмножувальної техніки.

При цьому, в судовому засіданні не було встановлено, що 1) оригінали документів втрачено або знищено, і вони втрачені або знищені не з вини потерпілого або сторони, яка його надає; 2) оригінали документів не може бути отримано за допомогою доступних правових процедур; 3) оригінали документів знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони, тому суд не визнає допустимими інші відомості для підтвердження змісту документів, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 42014110000000069. Також в судовому засіданні стороною обвинувачення не було обґрунтовано наявності незручності повністю досліджувати в суді документи для того, щоб мати право надати витяги, компіляції, узагальнення документів тощо.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що наявні в наданих стороною обвинувачення матеріалах кримінального провадження № 42014110000000069, копії документів не відповідають вимогам ст. 99 КПК України, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого покладається на сторону, що їх подає, стороною обвинувачення не доказано їх допустимість, суд визнає копії документів матеріалів кримінального провадження № 42014110000000069 в двох томах на 105 та 165 аркушах відповідно, наданих стороною обвинувачення, як докази скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - недопустимими доказами.

В судовому засіданні, стороною обвинувачення надано речові докази, а саме грошові кошти у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп., які відповідно до ст. 357 КПК України, було оглянуто в судовому засіданні.

Під час дослідження вказаних речових доказів, стороною захисту було звернуто увагу суду на невідповідність досліджуваних речових доказів, а саме грошових купюр та їх номіналу, з грошовими купюрами та їх номіналом, які зазначені в протоколі огляду та вручення помічених грошових коштів. Так, в даному протоколі зазначено, що предметом огляду є грошові кошти у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, які складаються з чотирьох купюр номіналом 500 гривень, однієї купюри номіналом 200 гривень, однієї купюри номіналом 100 гривень, двох купюр номіналом 50 гривень, п'яти купюр номіналом 20 гривень. В постанові про визнання речовими доказами, було визнано речовими доказами по даному кримінальному провадженню грошові кошти у розмірі 2500 грн., які видані 25.03.3014 підозрюваним ОСОБА_4 без зазначення грошових купюр та їх номіналу.

Під час з'ясування причин невідповідності досліджуваних речових доказів, а саме грошових купюр та їх номіналу, з грошовими купюрами та їх номіналом, які зазначені в протоколі огляду та вручення помічених грошових коштів, стороною обвинувачення не було надано обґрунтувань такої невідповідності, а також правові підстави для визнання грошових коштів у розмірі 2500 грн., виданих 25.03.3014 підозрюваним ОСОБА_4, як речових доказів.

Відповідно до ст. 85 КК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Приймаючи до уваги те, що надані стороною обвинувачення речові докази, а саме: грошові кошти у розмірі 2500 грн., видані 25.03.3014 підозрюваним ОСОБА_4, не підтверджують існування чи відсутності обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 92 КПК України, згідно з якою обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого покладається на сторону, що їх подає, стороною обвинувачення не доказано належність вказаних доказів, суд визнає грошові кошти у розмірі 2500 грн., видані 25.03.3014 підозрюваним ОСОБА_4, надані стороною обвинувачення, як докази скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - неналежним доказом.

Оцінюючи показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_12 ОСОБА_16, ОСОБА_7, ОСОБА_17, ОСОБА_15, обвинуваченого ОСОБА_4, в порядку ст. 94 КПК України, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний з цих доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність вказаних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку, що сукупність даних доказів не доказує винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.

Кримінальний процесуальний кодекс України, відповідно до частини першої статті 91, визначає вичерпний перелік обставин які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

В судовому засіданні прокурором не було доведено: 1) події злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4; 2) винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, форма вини, мотив і мета вчинення злочину; 3) розмір процесуальних витрат, зазначених в обвинувальному акті; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, є предметом кримінального правопорушення.

Частина друга статті 189 Кримінального кодексу України, передбачає кримінальну відповідальність за вимагання, тобто вимогу передачі чужого майна з погрозою обмеження прав та законних інтересів потерпілої особи, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища.

Системний аналіз даної правової норми, а також положень п. п. 8, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 10 "Про судову практику про злочини проти власності", дає суду підстави стверджувати про наступне.

Основним безпосереднім об'єктом вимагання є право власності, а його додатковими обов'язковими об'єктами виступають психічна та фізична недоторканість особи, й особиста свобода, здоров'я. Додатковими факультативними об'єктами цього злочину можуть бути, в тому числі інші права та законні інтереси громадян.

Предметом цього злочину може бути як майно, так і право на нього, а також будь-які дії майнового характеру.

Особливістю предмета вимагання є те, що ним може бути не тільки майно, яке на момент посягання знаходиться у потерпілого. Предметом вимагання може бути також майно, якого немає у потерпілого в момент вимоги про його передачу і надходження якого до нього лише передбачається.

З об'єктивної сторони вимагання характеризується двома взаємопов'язаними діями: 1) пред'явленням майнової вимоги; 2) погрозою обмеження прав та законних інтересів потерпілої особи.

Вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майнового характеру. Пред'явлена суб'єктом майнова вимога утворює ознаку об'єктивної сторони цього злочину тільки за умови, що вона є завідомо протиправною. При вимаганні винна особа прагне заволодіти не належним їй майном чи правом на таке майно або бажає вчинення на її користь дій майнового характеру.

Ще однією особливістю майнової вимоги при вимаганні є те, що при її пред'явленні винний не вживає активних дій до безпосереднього заволодіння майном, а прагне задовольнити своє домагання в результаті певних дій особи, до якої звернуто таку вимогу, щоб та сама передала йому майно, право на майно або вчинила інші дії майнового характеру.

Майнова вимога визнається вимаганням за умови, що вона поєднана з психічним насильством. Пред'являючи до потерпілого майнові претензії, вимагач розуміє, що вони не будуть задоволені, якщо потерпілого до цього не примусити, не присилювати робити певним чином.

Смисл погрози при вимаганні полягає у залякуванні особи, до якої пред'явлена вимога, з метою забезпечити вигідну для винного поведінку.

Погроза при вимаганні повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити з суб'єктивного ставлення до неї винного і суб'єктивного сприйняття її потерпілим.

Реальність погрози для вимагача не означає, що він дійсно має намір обов'язково її виконувати. Достатньо, щоб винний вважав, що залякування, яке він застосовує, сприймається потерпілим як таке, що цілком може бути реалізоване і спроможне примусити його робити певним чином. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою погрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує вимогу вимагача. Погроза при вимаганні може бути виражена у будь-якій формі. Водночас, для того щоб мати бажану для вимагача дію, погроза повинна бути доведена до свідомості потерпілого.

В окремих випадках при вимаганні погроза може і не висловлюватись у звичайному смислі цього слова. Вимагач може обмежитись пред'явленням майнової вимоги, якщо розуміння об'єктивно існуючої погрози випливає із відносин між потерпілим і вимагачем, які передували вимаганню, інших обставин, які дають підстави робити висновок про можливе заподіяння шкоди. У таких випадках вимагач розраховує, що потерпілому без пред'явлення погрози зрозуміло про можливе заподіяння йому або його близьким певної шкоди, якщо він не виконає пред'явленої вимоги.

Одним з видів погроз, зазначеній у ч. 2 ст. 189 КК України є погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів.

Погроза обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого або його близьких родичів полягає у залякуванні зазначених осіб ущемленням їх прав, свобод або законних інтересів, перешкоджанням їх реалізації. Обмеження, яким погрожує вимагач, має незаконний характер (за відсутності законних підстав, в порушення встановленого порядку тощо). Воно може стосуватися будь-яких конституційних та інших прав чи свобод людини і громадянина або будь-яких законних інтересів. Зміст і обсяг, в яких винний погрожує обмежити права та законні права потерпілого або його близьких родичів, значення для кваліфікації не мають.

При цьому, погроза обмежити незаконні інтереси потерпілого або його близьких родичів не утворює складу вимагання.

Вимагання слід вважати закінченим з моменту пред'явлення вимоги, поєднаної із вказаними погрозами незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.

Суб'єктом злочину є службова особа.

Суб'єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом. Вимагання - це корисливий злочин. При його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже майно, право на нього або добитися вчинення потерпілим інших дій майнового характеру.

Кваліфікованими і особливо кваліфікованими видами злочину закон визнає вимагання: службовою особою з використанням свого службового становища.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 виконував функції представника влади і відповідно до Примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою.

Також в судовому засіданні встановлено, що згідно з постовою відомістю розстановки нарядів дорожньо-патрульної служби станом на 12.07.2013, затвердженої начальником ВДАІ Ірпінського МВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7, ОСОБА_4 на службовому автомобілі "ДЕО "Ланос", номерний знак НОМЕР_4, в період з 08.00 год. 12.07.2013 по 08.00 год. 13.07.2013, ніс службу на всіх маршрутах патрулювання № 1-7, які обслуговуються Ірпінським ВДАІ МВ ГУ МВС України в Київській області. 12.07.2013, в період часу з 12.00 год. по 15.00 год., інспектор відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ (з обслуговування міст Ірпеня та Бучі) ГУ МВС України в Київській області старший лейтенант міліції ОСОБА_4, виконуючи свої службові обов'язки, згідно із затвердженими керівництвом Ірпінського МВ розстановок, в м. Ірпені, по трасі Т10-01, в напрямку с. Забуччя, неподалік від перехрестя з вул. Гагаріна, зупинив транспортний засіб марки "ДЕО "Ланос", сірого кольору, номерний знак НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1 В транспортному засобі знаходились ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Перевіривши відповідні документи та оглянувши салон транспортного засобу, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_1 та ОСОБА_13 про те, що ОСОБА_1 перебуває під дією наркотичних засобів, не проводячи при цьому будь-яких дій, які б надали йому підстави для такого твердження, а також повідомив, що тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом прострочений, у зв'язку з чим, він підлягає затриманню до приїзду слідчо-оперативної групи, притягненню до передбаченої законом відповідальності, а також повідомив, що транспортний засіб підлягає тимчасовому затриманню та доставці на штрафний майданчик. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 таку інформацію сприйняли як реальну погрозу, оскільки усвідомлювали, що термін дії тимчасового дозволу, відповідно до вимог ст. 265-1 КУпАП, сплинув 10.07.2013, тобто ОСОБА_1, на момент його зупинки інспектором відділення Державної автомобільної інспекції Ірпінського МВ (з обслуговування міст Ірпеня та Бучі) ГУ МВС України в Київській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4, не мав права керувати транспортними засобами, а ОСОБА_4 має можливість та законні повноваження перешкодити їм у користуванні транспортним засобом та на законних підставах затримати транспортний засіб до приїзду слідчо-оперативної групи; притягнути ОСОБА_1 до передбаченої законом відповідальності та доставити транспортний засіб на штрафний майданчик. При цьому, ОСОБА_4 незаконно, в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. 2 Закону України "Про міліцію", п.п. 3.4, 3.11, 5.5.12, 6.11, 7.11, 15.1.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України від 27.03.2009 № 111, ст.ст. 265, 265-1, 265-2 КУпАП, п. 23 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, вилучив паспорт громадянина України, виданий на ім'я ОСОБА_2, серії НОМЕР_6, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом серії НОМЕР_5 від 10.04.2013, виданий на ім'я ОСОБА_1 та медичну довідку на ім'я ОСОБА_1 серії 10ААБ № 569505, які в подальшому залишив собі, а також склав протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, без законних на то підстав, достеменно знаючи про те, що відповідно до п. 37.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, забороняється експлуатація транспортного засобу шляхом доставки його на спеціальний майданчик чи стоянку Державтоінспекції у випадках, передбачених законодавством; статтею 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб; статтею 130 КУпАП, передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідного до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; згідно зі статтею 265-2 КУпАП, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ст.ст. 126, 130 КУпАП, працівник відповідного підрозділу МВС, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставку його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку, в тому числі за допомогою спеціального автомобіля-евакуатора, а про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.

Вказані обставини підтверджуються, наданими стороною обвинувачення доказами, які було досліджено в судовому засіданні, які суд визнає належними та допустимими, а саме документами, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 42014110000000198, зокрема:

- протоколом обшуку від 26.03.2014 (т. 1, а.с. 22-26);

- протоколом огляду документів від 17.05.2014 (т. 1, а.с. 27-29);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів та їх виїмки з додатками (т. 1, а.с. 63-66);

- протоколом огляду документів від 07.07.2014 (т. 1, а.с. 67-70);

- тимчасовим дозволом на керування транспортними засобами на ім'я ОСОБА_1 та медичною довідкою на ім'я ОСОБА_1, які відповідно до постанови слідчого від 08.07.2014 було визнано речовими доказами (т. 1, а.с. 76-79);

- листом Ірпінського ВДАІ № 107 з додатками (т. 1, а.с. 81-88);

- листом Ірпінського ВДАІ № 108 з додатками (т. 1, а.с. 89-92);

- листом УДАІ від 09.07.2014 з додатками (т. 1, а.с. 94-97);

- листом ГУ МВС України в Київській області від 09.07.2014 з додатками (т. 1, а.с. 99-112);

- листом УДАІ України в Київській області від 08.07.2014 з додатками (т. 1, а.с. 114-117);

- листом Києво-Святошинського районного суду Київської області (т. 1, а.с. 119-123);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів та їх виїмки (т. 1, а.с. 142-146);

- листом ВДАІ Києво-Святошинського району від 30.10.2014 з додатками (т. 1, а.с. 148-152);

- протоколом огляду від 19.11.2014 (т. 1, а.с. 177-178);

- протоколом про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 091187 від 12.07.2013 (т. 1, а.с. 181);

- протоколом про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 091188 від 12.07.2013 (т. 1, а.с. 182);

- протоколом огляду від 09.07.2014 (т. 1, а.с. 183-186);

- копіями маршрутів патрулювання (т. 2, а.с. 148-154);

Оцінюючи показання потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_13., обвинуваченого ОСОБА_4, в порядку ст. 94 КПК України, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний з цих доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність вказаних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов висновку, що сукупність даних доказів не доказує винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а підтверджують встановлені в судовому засіданні вищеописані обставини.

12.07.2013 о 20 год. 44 хв. 39 сек. ОСОБА_4, здійснив телефонний дзвінок зі свого мобільного телефону (НОМЕР_8) на мобільний телефон ОСОБА_2 (НОМЕР_7), зміст розмови якого в судовому засіданні не встановлено, а тому, хоча дана обставина і підтверджується наданими стороною обвинувачення та дослідженими в судовому засіданні доказами, проте вона не може бути доказом на доведеність винуватості ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

В судовому засіданні прокурором не було доведено: 1) події злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4; 2) винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, форма вини, мотив і мета вчинення злочину; 3) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, є предметом кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч. 3 ст. 373 КПК України, обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні злочину, встановивши недоведеність вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, в якому він обвинувачується, встановивши недоведеність в діянні ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а також те, що відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених, в тому числі частиною третьою цієї статті, згідно з якою, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, що позбавляє суд кваліфікувати діяння ОСОБА_4 за відповідною статтею Розділу ХVІІ Злочини у сфері службової діяльності Особливої частини Кримінального кодексу України, так як це буде фактично зміною обвинувачення, наслідком чого буде порушення права на захист, оскільки в такому випадку особа не матиме змоги захищатись від нового обвинувачення, суд визнає ОСОБА_4 невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та виправдовує, а кримінальне провадження в цій частині закриває.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 виконував функції представника влади і відповідно до примітки 1 до ст. 364 КК України був службовою особою.

Згідно з інформацією про зв'язок та надання телекомунікаційних послуг абонентського номеру, яким користувався ОСОБА_1, останній, в цей час, взагалі знаходився в іншому місці, а саме в с. Бузова, Києво-Святошинського району, Київської області.

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи від 16.09.2014 № 1005ВКЕ, встановлено, що підпис в графі "підпис посадової особи, яка склала протокол", в протоколі про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 091188 від 12.07.2013, виконаний ймовірно ОСОБА_4, підпис в графі "свідки чи потерпілі", навпроти прізвища "ОСОБА_11." та "ОСОБА_10", в протоколі про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 091188 від 12.07.2013, виконані не ними, рукописний текст у вказаному протоколі виконаний ОСОБА_4

У подальшому вказаний підроблений протокол було направлено для розгляду до Києво-Святошинського районного суду Київської області, та за результатами розгляду якого суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області Лисенком В.В., 02.08.2013 винесено постанову, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та призначено йому адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними діями, що виразились у вчиненні службового підроблення, тобто у складанні службовою особою завідомо неправдивих документів та внесенні до офіційних документів службовою особою завідомо неправдивих відомостей, вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, підтверджуються, наданими стороною обвинувачення доказами, які було досліджено в судовому засіданні, які суд визнає належними та допустимими, а саме документами, які містяться в матеріалах кримінального провадження № 42014110000000198, зокрема:

- листом Ірпінського ВДАІ № 107 з додатками (т. 1, а.с. 81-88);

- листом ГУ МВС України в Київській області від 09.07.2014 з додатками (т. 1, а.с. 99-112);

- листом УДАІ України в Київській області від 08.07.2014 з додатками (т. 1, а.с. 114-117);

- листом Києво-Святошинського районного суду Київської області (т. 1, а.с. 119-123);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів та їх виїмки (т. 1, а.с. 142-146);

- листом ВДАІ Києво-Святошинського району від 30.10.2014 з додатками (т. 1, а.с. 148-152);

- висновком експерта від 16.09.2014 № 1005 ВКЕ (т. 1, а.с. 169-176);

- протоколом огляду від 19.11.2014 (т. 1, а.с. 177-178);

- протоколом про адміністративне правопорушення серії АГ2 № 091188 від 12.07.2013 (т. 1, а.с. 182);

- протоколом огляду від 09.07.2014 (т. 1, а.с. 183-186);

- протоколом отримання зразків почерку та підпису для експертизи від 06.05.2014 (т. 1, 192-202);

- актами огляду та тимчасового затримання транспортних засобів (т. 1, а.с. 205-213);

- полісом страхування (т. 1, а.с. 214);

- запитами (т. 1, а.с. 215-217);

- копіями маршрутів патрулювання (т. 2, а.с. 148-154);

Оцінюючи показання потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_13, обвинуваченого ОСОБА_4, а також інші докази, надані сторонами кримінального провадження в порядку ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний з цих доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність вказаних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що сукупність даних доказів доказує винуватість ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та підтверджує встановлені в судовому засіданні вищеописані обставини скоєння цього злочину.

В судовому засіданні стороною обвинувачення надано докази які підтверджують наявність процесуальних витрат щодо залучення експерта для проведення експертизи від 16.04.2014 № 1005 ВКЕ, у розмірі 786,24 грн.

Обираючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд враховує, що обвинувачений скоїв злочин, який відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії злочинів невеликої тяжкості.

Обставинами, які пом'якшують відповідальність обвинуваченого, є визнання своєї вини у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

Обставини, які обтяжують відповідальність обвинуваченого - судом не встановлено.

За місцем проживання обвинувачений ОСОБА_4 характеризується позитивно, працює, раніше до кримінальної відповідальності не притягався та засудженим не був. На обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває.

За даних умов, враховуючи ступінь тяжкості та обставини вчиненого злочину, особу обвинуваченого, пом'якшуючі відповідальність обвинуваченого обставини, а також те, що відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції його від суспільства, а тому призначає обвинуваченому покарання у виді штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функції представника влади, оскільки призначення саме такого покарання на думку суду, буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченої суд не застосовує.

Суд стягує з ОСОБА_4, на користь держави, витрати пов'язані з проведенням судово-почеркознавчої експертизи від 16.04.2014 № 1005ВКЕ Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУ МВС України в Київській області, у розмірі 786,24 грн., оскільки в судовому засіданні було доведено, стороною обвинувачення, наявність таких витрат.

Речовими доказами суд розпоряджається відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись статтями 369, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та виправдати.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України - закрити.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України та виправдати.

Кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України - закрити.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп. з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням функції представника влади строком 1 (один) рік.

До вступу вироку у законну силу запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - суд не застосовує.

Речові докази по справі, які знаходяться при матеріалах справи - залишити при матеріалах справи.

Стягнути з ОСОБА_4, на користь держави, витрати пов'язані з проведенням Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром ГУ МВС України в Київській області, судово-почеркознавчої експертизи від 16.04.2014 № 1005 ВКЕ, у розмірі 786,24 грн.

На вирок до апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд Київської області може бути подано апеляцію впродовж тридцяти діб з дня проголошення вироку, підсудним в той же строк з моменту отримання копії вироку.

Суддя С.В. Аніпко

Показати/Приховати судові провадження

Судове провадження 11-кп/780/639/15

Номер: 11-кп/780/639/15
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
Номер справи: 367/3822/14-к
Суд: Апеляційний суд Київської області
Суддя: Аніпко С.В.
Результати справи: Винесено ухвалу про скасування вироку
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 20.05.2015
Дата етапу: 06.07.2015

Судове провадження 1-кп/367/274/2015

Номер: 1-кп/367/274/2015
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 367/3822/14-к
Суд: Ірпінський міський суд Київської області
Суддя: Аніпко С.В.
Результати справи: скасовано
Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
Департамент справи:
Дата реєстрації: 27.07.2015
Дата етапу: 07.10.2015

Судове провадження 11-кп/780/1093/15

Номер: 11-кп/780/1093/15
Опис: Головченка К.І. ч. 3 ст. 368, ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 366
Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
Номер справи: 367/3822/14-к
Суд: Апеляційний суд Київської області
Суддя: Аніпко С.В.
Результати справи: Винесено ухвалу про скасування ухвали (постанови)
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 31.08.2015
Дата етапу: 07.10.2015

Судове провадження 1-кп/367/174/2018

Номер: 1-кп/367/174/2018
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 367/3822/14-к
Суд: Ірпінський міський суд Київської області
Суддя: Аніпко С.В.
Результати справи:
Етап діла: Призначено до судового розгляду
Департамент справи:
Дата реєстрації: 21.10.2015
Дата етапу: 17.07.2017

Судове провадження 11-кп/780/58/16

Номер: 11-кп/780/58/16
Опис: Головченка К.І. ч. 2 ст. 189, ч. 4 ст. 368
Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
Номер справи: 367/3822/14-к
Суд: Апеляційний суд Київської області
Суддя: Аніпко С.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 16.12.2015
Дата етапу: 20.01.2016

Судове провадження 1-кс/367/49/2018

Номер: 1-кс/367/49/2018
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 367/3822/14-к
Суд: Ірпінський міський суд Київської області
Суддя: Аніпко С.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 20.12.2017
Дата етапу: 27.02.2018

Судове провадження 1-кп/367/174/2018

Номер: 1-кп/367/174/2018
Опис:
Тип справи: на кримінальне провадження
Номер справи: 367/3822/14-к
Суд: Ірпінський міський суд Київської області
Суддя: Аніпко С.В.
Результати справи: повернуто скаргу
Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
Департамент справи:
Дата реєстрації: 01.03.2018
Дата етапу: 21.05.2018

Судове провадження 1-кс/367/344/2018

Номер: 1-кс/367/344/2018
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 367/3822/14-к
Суд: Ірпінський міський суд Київської області
Суддя: Аніпко С.В.
Результати справи:
Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
Департамент справи:
Дата реєстрації: 05.03.2018
Дата етапу: 13.03.2018

Судове провадження 1-кс/367/433/2018

Номер: 1-кс/367/433/2018
Опис:
Тип справи: на клопотання, скаргу, заяву
Номер справи: 367/3822/14-к
Суд: Ірпінський міський суд Київської області
Суддя: Аніпко С.В.
Результати справи: клопотання (заяву) задоволено, у тому числі частково
Етап діла: Розглянуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 27.03.2018
Дата етапу: 28.03.2018

Судове провадження 11-кп/780/667/18

Номер: 11-кп/780/667/18
Опис: Головченко К.І. ч.2 ст.189
Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
Номер справи: 367/3822/14-к
Суд: Апеляційний суд Київської області
Суддя: Аніпко С.В.
Результати справи:
Етап діла: Повернуто
Департамент справи:
Дата реєстрації: 18.05.2018
Дата етапу: 21.05.2018