Єдиний унікальний номер 340/913/14-ц Номер провадження № 2/340/40/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2015 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

у складі : головуючого - судді Данилюк М.П.,

з участю: секретаря : Ласкурійчук С.І.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Верховина справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, мотивуючи його тим, що 15 березня 2010 року відповідач позичив у нього 50000,00 дол. США, на підтвердження чого видав йому розписку. Вказану суму боргу відповідач зобов'язався повернути йому протягом трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Грошові кошти у розмірі 50000,00 дол. США були передані ОСОБА_3 у момент написання розписки. Враховуючи, що в обумовлений в договорі термін ОСОБА_3 борг не повернув, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 50 000,00 дол. США, що згідно офіційного курсу гривні становить 788 500,00 грн. та стянути на його користь судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просить стягнути суму боргу за курсом нацвалют станом на 16.04.2015 року в розмірі 1089000 грн.

Відповідач, ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги позивача не визнали та подали до суду заперечення на позовну заяву про стягнення грошових коштів, в якім вказують, що викладені в позовній заяві обставини не відповідають дійсності та спростовуються тим, що між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 жодних договірних зобов'язань не існувало, ніяких грошей позивач йому в борг не надавав. Копія прозписки, яка наявна у матеріалах справи, насправді була написана ним громадянину ОСОБА_6, як гарантійне зобов'язання перед ОСОБА_7, які датовані однією й тією ж датою 15.03.2010 року. На підтвердження того, що розписка на підставі якої свої вимоги обгрунтовує позивач належить ОСОБА_6, і що його зобов'язання повернути гроші в сумі 50000,00 дол. США існувало саме перед ним - служить надана ним розписка від 03.01.2015 року, в якій ОСОБА_6 зазначає, що така розписка ним втрачена, а претензій до нього він не має.

Вказує, що позивачем не доведено наявності між відповідачем договірних правовідносин, зокрема укладення договору позики, за яким у позивача виникло право на отримання коштів від відповідача. З копії розписки не вбачається, що саме він ОСОБА_3 є стороною договору - кредитором боргового зобов'язання, в той же час, оригіналу розписки ним суду не надано, а отже позивачем не доведено наявності в нього права вимоги грошових коштів по вказаній копії розписки, а вказаним договором позики його права не порушені. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої збільшені позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що раніше, до надання грошової позики відповідачу, він не був знайомим із відповідачем, а познайомилися вони на автомобільному ринку і познайомив їх ОСОБА_6 під час обіду в їдальні, де вони обідали та коли до них підсів ОСОБА_3 Підчас розмови відповідач запитав чи не зміг би він позичити йому 50000 дол. США терміном на три роки та з певною вигодою при поверненні отриманої суми на 5-6 тис. більше. На такі умови він погодився, але перед наданням коштів запитав у ОСОБА_6 чи є відповідач платоспроможним та чи зможе відповідач повернути таку суму. ОСОБА_6 ствердив, що ОСОБА_3 порядний і купив в нього будинок та він може йому позичити гроші, тому позичити погодився і запропонував ОСОБА_3 зустрітися в м.Івано-Франківську біля ресторану Овен. Під вечір 15.03.2010 року вони зустрілися і він передав гроші в сумі 50000 дол. США, а ОСОБА_3 написав йому розписку записавши дані із свого паспорта в розписку та дав йому цю розписку пообіцявши, що гроші поверне протягом трьох років. Зв'язок вони між собою не підтримували, інколи бачив відповідача на базарі, а перед подачею позовної заяви їздили в селище Верховина дивитися об'єкт разом із ОСОБА_6 де їх бачив чоловік по імені ОСОБА_12 та заходили до приватного нотаріуса на другий поверх в селищі Верховина. Зрозумівши, що ОСОБА_3 не збирається повертати йому позичені гроші, він звернувся із позовом до суду, оригінал розписки, яку він зберігав, додав до матеріалів справи. Просить позов задовольнити в збільшеному розмірі в сумі 50000 дол. США, що в гривнях за теперішнім курсом ддолара становить 1089000 грн.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги позивача підтримав та просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги в судовому засіданні не визна, суду пояснив, що дійсно його мати у ОСОБА_6 купила будинок за який заплатила гроші в сумі 250 000 дол. США та подарувала йому, ОСОБА_3, а у ОСОБА_8 купила будинок ОСОБА_9, його дружина. Так як їм на момент купівлі будинку у ОСОБА_8 не вистачало коштів, то вони домовилися, що ОСОБА_6 гарантує ОСОБА_7 , що кошти в сумі 400000грн (50000дол. США) заплатить пізніше протягом трьох років. З цього приводу він написав розписку ОСОБА_6, а ОСОБА_6 написав розписку ОСОБА_7 про те, що отримав 50000 дол. США які поверне протягом трьох років. При поверненні грошей він вимагав від ОСОБА_6, щоб той повернув розписку, однак останній вказав, що розписку загубив, тому як його розписка опинилася у ОСОБА_1 сказати не може, так як ОСОБА_6 має багато боргів і тому скривається, та можливо і надав в рахунок якогось боргу його розписку позивачу. Про те, що вони в кінці року їхали в селище Верховина із позивачем заперечує, вказує, що дійсно їхав із ОСОБА_6 в селище Верховина де був і позивач, однак він мав справи тільки із ОСОБА_6, а із позивачем він не мав ніяких ділових відносин. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_5 підтримала пояснення відповідача, просить в позові відмовити так як позивачем в судовому засіданні не підтверджено позовні вимоги належними доказами.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, відповідача та його представника, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що в березні 2010 року його син ОСОБА_8 продав свій будинок ОСОБА_9 Однак, так як у них не було всієї суми, а тільки 300000 грн, то залишкову суму 400000грн. зобов'язався ОСОБА_3 оплатити протягом трьох років, тобто частинами. За належне виконання цього боргу поручився за них ОСОБА_6 у якого вони купили його частину будинку. Фактично це суцільний будинок який будували на два господарства, він для свого сина ОСОБА_8 та ОСОБА_6 для себе. Дійсно ОСОБА_6 писав йому розписку про те, що він отримав від нього 50000 дол. США, які зобов'язується повернути протягом трьох років, а ОСОБА_3 писав розписку ОСОБА_6 однак самої розписки зміст охарактеризувати не може і що в ній написано, теж не знає.

Пізніше ОСОБА_6 написав розписку ОСОБА_3, що до нього претензій немає згідно наданої останнім розписки.

Свідок ОСОБА_9 суду ствердила, що ОСОБА_6 в них у квартирі писав ОСОБА_7 розписку,за гроші, які вони би мали доплатити ОСОБА_8 за придбаний будинок. В квартирі були: вона, ОСОБА_3, її дочка, а також син ОСОБА_10 та ОСОБА_6 з ОСОБА_7 Інших осіб в квартирі при написанні розписки ОСОБА_6 та ОСОБА_3 один одному не було.

Відповідно до вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 15.03.2010 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики. Факт передачі коштів за договором позики підтверджується борговою розпискою від 15.03.2010 року, за якою відповідач отримав в борг від позивача 50000,00 дол. США. Відповідно до розписки відповідач зобов'язувався повернути грошові кошти напротязі трьох років, що підтверджується оригіналом розписки, яку ОСОБА_3 написав власноручно та на якій міститься його підпис (а.с.85).

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочин є погоджена дія двох або більше сторін. Щодо письмової форми правочину ст. 207 ЦК України надає таке тлумачення: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Розписка на яку посилається позивач як на доказ своїх вимог, написана власноручно позичальником ОСОБА_3 власноручно, про що він не заперечив в судовому засіданні, що є належним і достовірним підтвердженням існування між сторонами відносин за договором позики.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1047, 1049 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Наявність оригіналу розписки у позивача свідчить про те, що відповідачем умови договору позики щодо повернення боргу в сумі 50 000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ України на день написання позовної заяви станом на 16.12.2014 року становить 788 500,00 грн., у повному обсязі та у визначений строк не виконано, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

Будь-яких доказів, які б спростовували наведену позивачем суму заборгованості за вказаним договором позики відповідачем в судове засідання не представлено.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики (розпискою) є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Судом не можуть бути прийняті до уваги розписки написані між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до уваги як доказ, що розписка яка вказується позивачем належить ОСОБА_6, із тих підстав, що між ОСОБА_3, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 укладалися дійсно різні угоди, однактакі розписки не мають прямого відношення до боргу перед позивачем, а також свідчення ОСОБА_9 про те, що розписки писалися в її будинку не можуть бути прийняті судом як належний доказ, так як в розписці вказано, що свідком написання розписки був ОСОБА_11,(а.с. 31,48) про якого вона не змогла відповісти, а також свідчить про написання такої розписки уже після поданої заяви позивачем до суду.

Крім того суд приймає до відома і той факт, що перед подачею позовної заяви до суду, позивач разом із відповідачем та особою яка їх знайомила, ОСОБА_6, їздили в селище Верховина дивитись об'єкт нерухомого майна для придбання у власність, про що відповідач скрив при розгляді справи про знайомство із позивачем та заперечує їхнє знайомство з позивачем. Тому зваживши на всі обставини справи суд приходить до висновку, що дійсно між позивачем і відповідачем відбувся факт позики грошових коштів, які відповідач згідно наданої розписки не повернув позивачу, тому позов слід задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, відповідно до ст. ст. 202, 207, 526, 527, 530,533, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 59, 60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в АДРЕСА_1 Верховинського району Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_2 Тисменицького району Івано-Франківської області,паспорт серії НОМЕР_2 виданий Верховинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 12.03.1999 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_3 заборгованість за договором позики від 15.03.2010 року в розмірі 50000 дол. США, що становить в сумі за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют Національного банку України станом на 16.04.2015 року в сумі 1089000 грн. 00 коп. (один мільйон вісімдесят дев'ять тисяч грн. 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого АДРЕСА_1 Верховинського району Івано-Франківської області, проживає АДРЕСА_4 Тисменицького району Івано-Франківської області, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Верховинським РВ УМВС в Івано-Франківській області 12.03.1999 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, жителя АДРЕСА_3 сплачений судовий збір у розмірі 3654,00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Верховинський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя : ___________________ М.П. Данилюк

Повний текст рішення виготовлено 17.04.2015 року