Номер провадження: 11-кп/785/519/15

Номер справи місцевого суду: 522/25341/13-к

Головуючий у першій інстанції Іванов В. В.

Доповідач Котелевський Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Котелевського Р.І.

суддів: Прібилова В.М., Кадегроб А.І.

при секретарі - Куцині А.В.

за участю:

прокурора - Кологрьової С.А.

потерпілої - ОСОБА_2

захисників - адвокатів Дубровіна П.О., Подберезської Н.В.,

Мацко В.В., Стоянова М.М.

обвинувачених - ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_11 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2015 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12013170110000987 від 23.05.2013 року відносно:

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, працюючого начальником сектору забезпечення діяльності Державної кваліфікаційної комісії Одеської регіональної філії Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст.368, ч.2 ст.209 КК України;

ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Одеси, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 28, ч.4 ст.368 КК України;

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженки м. Одеси, громадянки України, маючої вищу освіту, заміжньої, тимчасово не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_4, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368 КК України;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженки м. Одеси, громадянки України, маючої вищу освіту, заміжньої, працюючої директором ТОВ «Форватер Блексі», зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_5, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.27, ч.3 ст.28, ч.4 ст.368, ч.2 ст.209 КК України, повернуто прокурору Одеської області для усунення недоліків, -

встановив:

05.02.2015 року до Приморського районного суду Одеської області з прокуратури Одеської області, надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170110000987 від 23.05.2013 року відносно ОСОБА_7, обвинуваченого у скоєнні у кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 28 ч. 3, 368 ч. 4, 209 ч. 2 КК України, ОСОБА_8, обвинуваченої у скоєнні у кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 27 ч. 5, 28 ч. 3, 368 ч. 4, 209 ч. 2 КК України, ОСОБА_10, обвинуваченого у скоєнні у кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 28 ч. 3, 368 ч. 4 КК України, ОСОБА_9, обвинуваченої у скоєнні у кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 27 ч. 5, 28 ч. 3, 368 ч. 4 КК України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2015 року обвинувальний акт повернуто прокурору Одеської області, для усунення недоліків.

Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на те, що доводи захисників обвинувачених про невідповідність обвинувального акту вимогам ст.291 КПК України є обґрунтованими та навів вказані захистом порушення вимог закону:

- в порушення вимог п.п.2,3 ч.2 ст.291 КПК України в обвинувальний акт були внесені анкетні дані обвинувачених не передбачені чинним законодавством;

- в порушення вимог п.6 ч.2 ст.291 КПК України слідчим повторно було зазначено обставини які, відповідно до положень ст.66 КК України, пом'якшують покарання підозрюваної ОСОБА_9;

- всупереч вимогам норм КПК України слідчим до реєстру матеріалів досудового розслідування розділу 2-го не внесені дані, про правове становище особи, яка затвердила обвинувальний акт.

Крім того, районний суд зазначив як підставу повернення обвинувального акту не виконання в повному обсязі вимог ухвал Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2013 року та 03.10.2014 року та ухвал Апеляційного суду Одеської області від 09.12.2014 року та 28.01.2015 року.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, зазначаючи при цьому, що суд першої інстанції допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, безпідставно не призначивши судовий розгляд кримінального провадження.

Заслухавши суддю-доповідача; думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити її; думку потерпілої, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора та просила її задовольнити; думку обвинувачених та їх захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просили залишити її без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси без змін; перевіривши обвинувальний акт та матеріали судового провадження , апеляційний суд вважає скаргу прокурора такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частина 2 статті 404 КПК України регламентує, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього кодексу.

Відповідно до ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім.'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Всупереч вимогам закону, районний суд в своїй ухвалі продублював обставини на які посилалися захисники та визнав їх порушеннями вимог ст. 291 КПК України. Разом з цим, в розумінні положень ст. 291 КПК України, вказані обставини не є недоліками обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, а тому рішення суду щодо повернення обвинувального акту прокурору для усунення зазначених в ухвалі районного суду недоліків, є необґрунтованим.

Так зокрема, районний суд визнав обґрунтованими посилання захисту на порушення вимог п.2 ч.2 ст.291 КПК України при складанні обвинувального акту шляхом внесення даних, щодо обвинувачених, які прямо не передбачені чинним законодавством, не є порушенням вимог зазначеної норми закону, оскільки вказана норма передбачає перелік даних щодо осіб обвинувачених, без внесення яких, обвинувальний акт не буде відповідати вимогам закону. Разом з цим, на переконання апеляційного суду, внесення додаткових даних щодо особи обвинуваченого не може бути порушенням, яке може бути визнане в розумінні положень ст.291 КПК України таким, яке передбачає необхідність повернення обвинувального акту.

Вказівка суду на слушність доводів захисту щодо порушення вимог п.3 ч.2 ст.291 КПК України відносно порушення хронологічної послідовності розташування даних щодо анкетних даних потерпілих в обвинувальному акті, також є безпідставною. Визначена слідчим послідовності внесення анкетних даних потерпілих не порушує загальний принцип визначений зазначеною нормою закону щодо наявності в обвинувального акту обов'язкових анкетних даних стосовно потерпілих.

Такими ж безпідставними є посилання суду на порушення положень п.6 ч.2 ст.291 КПК України, яке на думку районного суду полягало в повторному зазначенні обставини, яка пом'якшує покарання одного з підозрюваних, оскільки така вказівка не порушує базових принципів щодо складання та змісту обвинувального акту, не є суттєвою та в жодному разі не може визватися порушенням вимог ст. 291 КПК України.

Зі змісту ухвали районного суду вбачається, що суд фактично погодившись з доводами захисників щодо порушень вимог ст. 291 КПК України, зазначив при цьому що частина недоліків, аналогічних доводам захисників, які були зазначені в ухвалах районного та апеляційного судів, при минулих поверненнях обвинувального акту, залишилася невиконаною, але не зазначив конкретних недоліків, які не були усунуті слідством та прокурором.

Разом з цим посилання суду в оскаржуваній ухвалі на обґрунтованість доводів захисту на порушення вимог ст. 291 КПК України щодо не внесення до реєстру матеріалів досудового розслідування даних, про правове становище особи, яка затвердила обвинувальний акт, є безпідставними та суперечить змісту обвинувального акту та реєстру, в яких зазначені конкретні посадові особи правоохоронних органів, які складали обвинувальний акт та затверджували його у передбаченому законом порядку.

Що стосується вказівки суду щодо не виконання в повному обсязі вимог попередніх ухвал районного та апеляційного суду в частині необхідності внесення в обвинувальний акт додаткових відомостей про потерпілих то на думку апеляційного суду, такі висновки районного суду не є обґрунтованими, оскільки коло осіб, які органом досудового розслідування визнаються потерпілими по конкретному кримінальному провадженню визначається слідчим з урахуванням конкретних обставин справи, та з урахуванням вимог ч.7 ст.55 КПК України. Зокрема, вказана норма закону передбачає, що якщо особа не подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд має право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.

Застосований слідчим принцип складання обвинувального акту не порушує положень ч.1 ст. 337 КПК України, та не позбавляло суд у разі необхідності залучити інших осіб у якості потерпілих по даному кримінальному провадженню у разі їх звернення з відповідними заявами під час судового розгляду.

Посилання суду в оскаржуваній ухвалі, як на порушення вимог ст. 291 КПК України, на внесення до обвинувального акту даних про проведення слідчих дій, які були проведені за межами встановленого судом строку для усунення недоліків та є, на думку районного суду, недопустимими, на переконання апеляційного суду взагалі є неприпустимими, оскільки такі висновки суду суперечать вимогам ст.314 КПК України, положення якої визначають вичерпний перелік питань, які повинні бути дослідженні підготовчого судового розслідування. Вирішення питання щодо допустимості доказів здійснюється в порядку ч.1 ст.89 КПК України під час ухвалення судового рішення, за результатами судового розгляду справи по суті.

Надуманими є посилання районного суду на слушність доводів захисту щодо недотримання прокурором визначеного судом строку для усунення недоліків обвинувального акту для усунення недоліків, зокрема визнання осіб потерпілими по даному кримінальному провадженню, оскільки закон не покладає на суд обов'язок встановлення таких строків. В свою чергу прокурор не позбавлений можливості визначити, який строк є об'єктивно необхідним для виконання рішення суду щодо повернення обвинувального акту для усунення недоліків, відповідно до вимог ст. 28 КПК України. Що стосується визначення такого строку судом, то порушення такого строку, навіть з об'єктивних причин, взагалі може унеможливити передачу обвинувального акту з усуненими недоліками до суду, оскільки поновлення такого строку, чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачене.

Посилання районного суду на невиконання окремих процесуальних дій під час усунення недоліків обвинувального акту, зокрема визначення та залучення до кримінального провадження потерпілих, суперечить вимогам закону, оскільки проведення таких дій можливо тільки в межах строку досудового розслідування та до оголошення про його завершення.

Таким чином мотиви які районний суд поклав в обґрунтування повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків в зв'язку його невідповідністю положенням ст. 291 КПК України, є необґрунтованими, а тому в цій частині доводи апеляційної скарги прокурора є слушними, а тому наведені судом порушення вимог ст. 291 КПК України при складанні обвинувального акту підлягають виключенню з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду.

Разом з цим доводи прокурора, що обвинувальний акт цілком відповідає вимогам ст.291 КПК України, є безпідставними, та спростовуються змістом обвинувального акту.

Положеннями ч.1 ст.109 та п.1 ч.4 ст.291 КПК України встановлено, що до обвинувального акту додається реєстр матеріалів досудового розслідування, який, у відповідності до вимог ч.2 ст.109 КПК України повинен містити: 1) номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; 2) реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування; 3) вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування. Зазначений перелік відомостей є вичерпним, та розширеному, або вільному тлумаченню не підлягає.

При цьому, з огляду на вимоги ч.2 ст.109 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування складається слідчим або прокурором як процесуальній документ фіксування кримінального провадження та є інформаційним додатком до обвинувального акта. Реєстр повинен містити виключно формально-довідкові відомості про шлях утворення доказової бази обвинувачення, засоби одержання доказової інформації та забезпечення кримінального провадження. Тобто, реєстр матеріалів досудового розслідування жодним чином, до стадії безпосереднього дослідження доказів під час судового розгляду, не повинен розкривати, зокрема, суть показань допитаних органом досудового розслідування свідків, якими слідчий та прокурор обґрунтовують доведеність вини обвинуваченого або суть вилучених під час проведення процесуальних дій документів.

Разом з цим, як вбачається з реєстру досудового розслідування долученого до обвинувального акту по даному кримінальному провадженню, в ньому фактично викладена суть процесуальних документів, зокрема протоколів обшуків, що суперечить вимогам ч.2 ст.109 та ч.4 ст.291 КПК України та свідчить про те, що реєстр не відповідає вимогам закону, що, з урахуванням положень ст.7 та ч.6 ст.9 КПК України, визнається апеляційним судом суттєвим порушенням вимог КПК України, яке унеможливлює призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, та на підставі п.3 ч.3 ст.314 КПК України тягне за собою повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків.

Крім того, апеляційним судом встановлена невідповідність обвинувального акту стосовно ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 вимогам пункту 5 частини 2 статті 291 КПК України, яка залишилась поза увагою районного суду та встановлена невідповідністьунеможливлює його призначення до судового розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень п. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України визначає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті викладається після викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Приймаючи у підготовчому судовому засіданні у порядку п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України рішення про повернення обвинувального акта прокурору з мотивів які навів суд в оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції не звернув уваги, що всупереч п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт щодо ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 взагалі не містить формулювання обвинувачення.

В даному обвинувальному акті викладені лише зміст підозри, а також ті фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюються ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 й правова кваліфікація кримінальних правопорушень, в яких підозрюються останні.

Такі відомості, у відповідності до положень ст. 277 КПК України, становлять зміст повідомлення про підозру, а тому ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, за цим процесуальним рішенням, мають статус підозрюваних.

З урахуванням того, що в обвинувальному акті відсутнє формулювання обвинувачення в розумінні п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, а за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, апеляційний суд приходить до висновку про наявність обставини, що перешкоджають судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8, а тому доводи прокурора про відповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України є безпідставними.

Так, вказівки в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 скоїли інкриміновані їм кримінальні правопорушення, є безпідставним, оскільки обвинувачення останнім висунуте не було у встановленому законом порядку та не міститься в самому обвинувальному акті. Більш того, така вказівка в обвинувальному акті є порушенням принципу презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини як засади кримінального провадження, передбаченої ст. 17 КПК України, яка випливає зі ст.ст. 62, 129 п. 3 Конституції України, п. 2 ст. 11 Загальної декларації прав людини Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 року, п. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадські та політичні права Генеральної Асамблеї ООН від 18.12.1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року, за змістом яких кожна особа вважається невинуватою у вчиненні злочину (кримінального правопорушення) і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку шляхом прилюдного судового розгляду і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, з підстав встановлених апеляційним судом, обвинувальний акт щодо ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не відповідає вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що доводи апеляції прокурора про відповідність обвинувального акту вимогам закону є безпідставними та не вбачає підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали районного суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції. Разом з цим, з урахуванням того, що частина доводів апеляції прокурора щодо необгрунтованності мотивів з яких районний суд повернув обвинувальний акт прокурору, заслуговує на увагу, апеляційний суд, відповідно до положень ст.407 КПК України, вважає за необхідне змінити та доповнити мотивувальну частину ухвали районного суду, та виключити з резолютивної частини ухвали пункт 2, щодо встановлення строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області Кологрьової С.А. - задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2015 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №12013170110000987 від 23.05.2013 року відносно ОСОБА_7, обвинуваченого у скоєнні у кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 28 ч. 3, 368 ч. 4, 209 ч. 2 КК України, ОСОБА_8, обвинуваченої у скоєнні у кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 27 ч. 5, 28 ч. 3, 368 ч. 4, 209 ч. 2 КК України, ОСОБА_10, обвинуваченого у скоєнні у кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 28 ч. 3, 368 ч. 4 КК України, ОСОБА_9, обвинуваченої у скоєнні у кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 27 ч. 5, 28 ч. 3, 368 ч. 4 КК України обвинувальний акт повернуто прокурору Одеської області для усунення недоліків - змінити.

Виключити з мотивувальної частини ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2015 року посилання суду на підстави повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків, доповнивши її іншими підставами повернення обвинувального акту прокурору, встановленими апеляційним судом.

Виключити з резолютивної частини ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 27.02.2015 року пункт 2, щодо зобов'язання прокурора усунути недоліки обвинувального акту протягом одного місяця.

В решті ухвалу районного суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Одеської області

Р.І. Котелевський В.М. Прібилов А.І. Кадегроб