Справа № 299/1180/13-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року м. Берегово

Берегівський районний суд Закарпатської області в складі колегії: головуючого - судді Фейіра О. О., суддів Гал Л.Л. та Драба В.І., при секретарі Гоцинець О.Ю., з участю прокурора Бровді І.А., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Берегово кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013070080000278 від 06 березня 2013 року відносно:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Виноградів Закарпаської області, мешканця АДРЕСА_1, не одруженого, із середньою-спеціальною освітою, не працюючого, раніше не судимого, громадянина України,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2007 року, приблизно о 23:00 год., ОСОБА_2, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2, в ході сварки, яка виникла між ним та ОСОБА_4, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, на грунті особистих неприязних відносин, що переросла у бійку, умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс приблизно 1-2 удари ОСОБА_4 в область голови дерев'яною саморобною битою, виготовленою по типу спортивної бити для гри в лапту, яку витягнув з багажника власного автомобіля марки "FORD" моделі "SIERRA", державний номерний знак НОМЕР_1, що знаходився біля подвір'я вищевказаного будинку, від яких останній впав, після чого ОСОБА_2 разом з ОСОБА_5 помістили ОСОБА_4 в багажник вищевказаного автомобіля, оскільки той був в крові, та відвезли його додому, де залишили біля паркану будинку АДРЕСА_3. В результаті дій ОСОБА_2, ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у виді черепно-мозкової травми у вигляді саден на волосистій частині голови, крововиливу у підлеглі м'які тканини голови, перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під оболонки та в шлуночки головного мозку, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, від яких через короткий проміжок часу помер.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин наступні.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково та пояснив, що в 2007 році, точної дати та часу вже не пам'ятає, ввечері, почув музику зі свого автомобіля, який був припаркований біля воріт будинку. Коли він вийшов, побачив в салоні такого ОСОБА_4, який знаходився в нетверезому стані та вийшовши з автомобіля почав йому погрожувати, оскільки він співмешкав з колишньою дружиною його брата. В ході сварки ОСОБА_4 погрожував йому фізичною розправою та почав наносити йому удари по голові та в область грудей. Після того як ОСОБА_4 наніс йому декілька ударів, він відштовхнув його та побіг в будинок аби змити з себе сліди крові та бруду. Слідом за ним в коридор будинку зайшов і ОСОБА_4, якого далі не пропускала його співмешканка - ОСОБА_6. Оскільки ОСОБА_4 продовжував погрожувати, він вийшов на подвір'я, а за ним слідом вийшов і ОСОБА_4. На вулиці вони знову продовжували наносити один одному удари руками по тілу. Оскільки ОСОБА_4 був фізично сильнішим та боячись отримати тілесні ушкодження, намагаючись припинити бійку, ОСОБА_2 знаходячись біля власного автомобіля, витягнув з його багажника биту, якою наніс 1-2 удари останньому по плечу, від чого той впав. В той час ОСОБА_5 стояв, спостерігаючи за бійкою. Оскільки ОСОБА_4 не вставав, однак продовжував щось бурмотіти, ОСОБА_5 запропонував викликати "Таксі" аби відвезти ОСОБА_4 додому. Не маючи коштів на оплату послуг "Таксі", ОСОБА_5 запропонував йому відвезти ОСОБА_4 додому. Погодившись, вони разом помістили ОСОБА_4 в багажник його автомобіля, оскільки одяг його був забруднений, а на тілі були сліди крові, крім того, в такому було більше місця ніж в салоні і помістити його в багажник автомобіля було легше і зручніше, після чого відвезли до будинку де він мешкав, де залишили його біля паркану. Ствердив, що наміру вбивати ОСОБА_4 не мав, а його протиправні дії були викликані з метою свого захисту та захисту своєї співмешканки ОСОБА_6, ствердив також, що удари ОСОБА_4 битою по голові не наносив. Винним себе визнає тільки в тому, що не викликав карету "Швидкої допомоги".

Заявлений потерпілою цивільний позов визнав частково, тільки в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Крім часткового визнання своєї вини обвинуваченим, його вина в ході судового розгляду кримінального провадження доведена показами потерпілої ОСОБА_3, та показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6, даними ними в ході судового розляду кримінального провадження.

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що на початку грудня 2007 року, приблизно 01:00 годині, точної дати вже не пам'ятає, їй подзвонила сусідка, яка повідомила, що її син ОСОБА_4 лежить біля паркану. Вона одразу разом з чоловіком ОСОБА_8 вийшла та побачила свого сина, який лежав біля паркану будинку побитий, при цьому, обличчя та його одяг були в крові. Коли сина заносили до хати, він був ще живим. Вважала обвинуваченого засудити до суворої міри покарання. Цивільний позов підтримала повністю, просила його задоволити.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що в 2007 році, зустрівшись із ОСОБА_4 приблизно о 18:00 годині, точної дати вже не пам'ятає, вживали алкогольні напої. В ході розмови ОСОБА_4 пояснивши, що хоче провідати свого племінника, запросив його з собою. Оскільки з будинку ОСОБА_6 ніхто до них не виходив, ОСОБА_4 сів у припаркований біля будинку автомобіль та гучно ввімкнув музику. Через деякий час з будинку вийшов ОСОБА_2, між яким і ОСОБА_4 виникла сварка, викликана фактичним проживанням ОСОБА_2 з ОСОБА_6, тобто колишньою дружиною брата ОСОБА_4, яка переросла в бійку, в ході якої ОСОБА_4 наніс удар рукою ОСОБА_2, від якого той впав, після чого пішов до будинку, а за ним і ОСОБА_4. Через деякий час вони разом вийшли з будинку, де на вулиці продовжували бійку, в ході якої ОСОБА_2 витягнув з багажника свого автомобіля биту, якою наніс ОСОБА_4 два удари, однак куди саме пояснити не зміг, оскільки не бачив. Коли від отриманих ударів битою ОСОБА_4 впав та не піднімався, він запропонував ОСОБА_2 відвезти ОСОБА_4 додому. Погодившись, ОСОБА_2 разом з ним помістили ОСОБА_4 в багажник та відвезли до місця його проживання, де залишили біля паркану будинку. Ствердив, що ОСОБА_4 на той час був живий.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що в 2007 році, вночі, приблизно о 01:00 годині, точної дати та часу вже не пам'ятає, повертаючись додому, побачила біля воріт будинку своїх сусідів ОСОБА_8 - ОСОБА_4, який лежав. Вона одразу подзвонила ОСОБА_3 та повідомила, що її син ОСОБА_4 лежить біля воріт будинку. Про те, чи був ОСОБА_4 живий сказати не може, оскільки не знає.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що в 2007 році, вночі, точної дати та часу вже не пам'ятає, на його дружині ОСОБА_3 подзвонила їх сусідка ОСОБА_7 та повідомила, що її син лежить біля воріт їх будинку. Після того як вони занесли ОСОБА_4 до хати, викликали працівників міліції та швидку допомогу.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що в 2007 році, ввечері, точної дати не пам'ятає, знаходилася вдома разом зі своїм співмешканцем ОСОБА_2, коли о 23:00 год. почула музику, що голосно звучала в автомобіля ОСОБА_2, припаркованому біля воріт її будинку та попросила останнього вийти подивитися, на що той погодився. Повернушись до будинку приблизно через 5-10 хв. ОСОБА_2 був весь брудний та в крові, а тому забіг у ванну кімнату умитися. При цьому пояснив, що ОСОБА_4 прийшов виясняти відносини. В слід за ОСОБА_2 зайшов і ОСОБА_4, якого вона попросила вийти з будинку. В той час коли ОСОБА_2 умивався ОСОБА_4 стояв у коридорі, оскільки далі вона його не впускала та вимагав аби ОСОБА_2 вийшов до нього. Коли ОСОБА_2 з ОСОБА_4 вийшли на вулицю, почула сварку між ними, а приблизно через 20 хв. почула шум від'їзджаючого автомобіля. Коли ОСОБА_2 повернувся, повідомив їй, що відвіз ОСОБА_4 додому. Після чого, приблизно о 02:00 год. до них додому прийшли працівники міліції.

Крім того, вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується матеріалами кримінального провадження, наданих стороною обвинувачення та перевірених судом, зокрема висновком експерта №695/09 від 04 грудня 2012 року, згідно якого, відповідно до висновку експерта №154 від 03 грудня 2007 року, у ОСОБА_4 мала місце черепно-мозкова травма у вигляді саден на волосистій частині голови, крововиливу у підлеглі м'які тканини голови, перелому кісток склепіння та основи черепа, крововиливів під оболонки та в шлуночки головного мозку. Виходячи з характеру та локалізації ушкоджень із врахуванням результатів вивчення наданого на експертизу черепа та бейсбольної бити (Висновок експерта №35-мк від 17 вересня 2012 року), черепно-мозкова травма виникла внаслідок однієї травмуючої дії тупого предмету продовгуватої форми, яким могла бути й бита, і не могла утворитись внаслідок вільного чи прискореного падіння з висоти власного зросту на землю з грунтовим та дрібно-кам'яним покриттям. Вказана черепно-мозкова травма стала причиною смерті ОСОБА_4 і має ознаки тяжкого тілесного ушкодження. Враховуючи характер черепно-мозкової травми у ОСОБА_4, малоймовірно, що після її отримання він міг вставати та пересуватися на віддаль до 5 м.. Не виключено, що при наданні ОСОБА_4 термінової, в повному обсязі кваліфікованої медичної допомоги, його життя могло бути збереженим (Т. 3 а.с. 82-93).

Згідно висновку експерта комплексної медико-криміналістичної експертизи №156 від 09 вересня 2009 року, тілесні ушкодження у вигляді перелому скроневої кістки, субарахноїдального крововиливу та забою мозку, по своєму характеру були небезпечними для життя потерпілого в момент їх спричинення і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, які в кінцевому результаті привели до смерті потерпілого ОСОБА_4. Після отримання вищевказаних тілесних ушкоджень, потерпілий ОСОБА_4 міг ще певний проміжок часу скоювати цілеспрямовані дії, а саме: рухатися, стогнати, пересуватися і т.д.. Не виключається можливість, що при своєчасному кваліфікованому наданні медичної допомоги, можна було б врятувати його життя. Причиною смерті ОСОБА_4 явилась важка черепно-мозкова травма, яка супроводжувалась переломом скроневої кістки, субарахноїдальним крововиливом з проривом в шлуночки мозку та забою мозку, що ускладнилось різким набряком речовини головного мозку, що і явилось безпосередньою причиною його смерті (Т. 3 а.с. 24-29).

Разом з тим п. 3.4 вищевказаного висновку, згідно якого представляється малоймовірним, що виявлене тілесне ушкодження у вигляді ВЧМТ, перелому скроневої кістки зліва, субарахноїдального крововиливу та збою мозку виникло внаслідок прямого удару представленого на експертизу дерев'яною битою, та не виключена можливість спричинення даного тілесного ушкодження внаслідок падіння тіла з висоти власного зросту, після надання тілу певного прискорення і удару головую в тверде підлегле покриття, тобто могло виникнути внаслідок дії тупого предмету з переважаючою травмуючою поверхнею спростовується висновком експерта №695/09, згідно якого черепно-мозкова травма у ОСОБА_4 виникла внаслідок однієї травмуючої дії тупого предмету продовгуватої форми, яким могла бути й бита, зокрема місце переходу її циліндричної частини у торець і не могла утворитись внаслідок вільного чи прискореного падіння з висоти власного зросту на землю з грунтовим та дрібно-кам'яним покриттям (Т. 3 а.с. 93).

Докази, а саме:, протоколи огляду місця події від 02 грудня 2007 року (Т. 1 а.с. 5-22), протокол допиту свідка ОСОБА_5 від 02 грудня 2007 року (Т. 1 а.с. 64-66); висновок експерта №154 від 26 грудня 2007 року (Т. 1 а.с. 125); додатковий висновок експерта №154 від 17 січня 2008 року (Т. 1 а.с. 133-134); висновок експерта №547 від 06 грудня 2007 року (Т. 1 а.с. 138-140); роздруківки дзвінків з 01 грудня 2007 року по 02 грудня 2007 року (Т. 2 а.с. 24-25), які за клопотанням захисника були дослідженні в ході судового розгляду кримінального провадження, на на думку суду не можуть бути покладення в обґрунтування доведеності чи недоведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25 червня 2009 року, визнано здобуті в ході досудового слідства докази такими, що не можуть бути покладені в обґрунтування обвинувачення, оскільки досудове слідство по справі проводила не уповноважена законом особа, так як дані справа до провадження слідчим прийнята не була, а тому суд вважає такі докази недопустимими (Т. 2 а.с. 249-252).

З таких же підстав, акт амбулаторної комплексної судово-психолого-психіатричної експертизи №308 (Т. 2 а.с. 12-17) не може бути визнаний допустимим доказом.

Суд вважає, що правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, за якою останньому повідомлено про підозру не знайшло свого підтвердження доказами зібраними в ході судового розгляду кримінального провадження, оскільки така правова кваліфікація можлива тільки у випадку коли винний мав прямий умисел на позбавлення життя іншої особи, тобто настання смерті потерпілого і бажав цього, а відсутність в діях ОСОБА_2 умислу на вбивство ОСОБА_4 виключає в його діях наявність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, - судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 337 КПК України, - з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що дії ОСОБА_2 підлягають кваліфікації в скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за кваліфікуючими ознаками - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, у зв'язку з відсутність в останнього умислу на вбивство, виходячи з наступного.

В ході судового розгляду кримінального провадження, сам же обвинувачений ОСОБА_2 визнав факт нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, в тому числі і нанесення ударів битою, що підтвердив в судовому засіданні і свідок ОСОБА_5.

Такі покази узгоджуються з даними судово-медичних експертиз №695/09 від 04 грудня 2012 року та №156 від 09 вересня 2009 року (Т. 3 а.с. 24-29, 82-93).

Разом з тим, суд враховує, що відповідно до висновку медико-криміналістичної експертизи №156 від 09 вересня 2009 року та висновку експерта №695/09 від 04 грудня 2012 року, не виключається можливість, що при своєчасному кваліфікованому наданні медичної допомоги, можна було б врятувати життя ОСОБА_4.

Доводи ОСОБА_2 про відсутність у нього умислу на вбивство ОСОБА_4 ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження та заслуговують на увагу.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року, Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи, - для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: (при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.

Разом з тим, при перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2, суд враховує сукупність всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховує спосіб, кількість ударів , характер та локалізацію тілесних ушкоджень на трупі та механізм їх заподіяння.

Крім того, суд враховує протиправну поведінку ОСОБА_4, яка передувала події злочину, те, що бійка між останнім та ОСОБА_2 виникла внаслідок протиправних дій ОСОБА_4, а тому суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 умислу на вбивство останнього, а тілесні ушкодження заподіяні ним в ході бійки, без мети позбавлення його життя.

Про те, що така бійка мала місце, крім визнання цієї обставини обвинуваченим ОСОБА_2, таке узгоджується із показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Крім того, в ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_2 заперечив про наявність у нього умислу на вбивство ОСОБА_4, оскільки діяв у межах необхідної оборони, так як захищався.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 36 КК України, - необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу.

Суд вважає, що в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки перевищення меж необхідної оборони, так як умисел останнього був спрямований на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, крім того, враховує, що останній мав достатню можливість при даних обставинах для негайного відвернення чи припинення посягання з боку ОСОБА_4 якщо таке і виражалося в його діях.

Посилання обвинуваченого на те, що він діяв в межах необхідної оборони, оскільки захищався від ОСОБА_4, який йому погрожував та наносив удари, суд не приймає до уваги, оскільки вони повністю спростовуються вище дослідженими у судовому засіданні доказами, а відтак суд визнає ці посилання обвинуваченого необґрунтованими, безпідставними, та такими, що дані з метою уникнення відповідальності.

Навпаки, спрямованість завданих ОСОБА_2 битою ударів саме в голову ОСОБА_4, якраз свідчать про його умисел на заподіяння тілесних ушкоджень.

Будь-яких доказів, які б свідчили про вчинення обвинуваченим вбивства ОСОБА_4 при перевищенні меж необхідної оборони, стороною захисту в ході досудового розслідування та судового слідства надано не було.

Обираючи обвинуваченому міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого.

Те, що обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково, є раніше не судимим (Т. 3 а.с. 120), за місцем проживання характеризується позитивно (Т. 3 а.с. 118), незадовільний стан його здоров'я (Т. 1 а.с. 83), а також те, що бійку, в ході якої ОСОБА_2 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_4, спровокував сам останній, суд відповідно до ст. 66 КК України враховує, як обставини, що пом'якшують його покарання.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 в ході судового розгляду кримінального провадження не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи особу винного та конкретні обставини справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі, що буде достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення ним в майбутньому нових кримінальних правопорушень.

Речові докази: відеокасету "LG" із записом відтворення обстановки та обставин події злочину, яка приєднана та зберігається в матеріалах кримінальної справи №3325807, суд вважає залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання (Т. 1 а.с. 113); автомобіль марки "FORD" моделі "SIERRA", державний номерний знак НОМЕР_1, який переданий на зберігання ОСОБА_2, суд вважає повернути останньому, як володільцю (Т. 2 а.с. 35-36); балоньєву куртку, спортивну куртку та футболку ОСОБА_4, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області, суд вважає повернути потерпілій ОСОБА_3, кросівки, штани та куртку ОСОБА_2, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області, суд вважає повернути останньому; два шматки паралону, волок та биту, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області суд вважає знищити (Т. 2 а.с. 33-34); череп трупа ОСОБА_4, який знаходиться на зберіганні в кімнаті речових доказів Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області, суд вважає, повернути потерпілій ОСОБА_3 (Т. 3 а.с. 160-161).

Цивільний позов заявлений потерпілою ОСОБА_3 в сумі 14 944, 10 грн. матеріальної та 25 000 грн. моральної шкоди, суд вважає задоволити, виходячи з наступного.

Так, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні не заперечив суму матеріальних збитків спричинених цивільному позивачу (потерпілій) ОСОБА_3 внаслідок його неправомірних дій в сумі 14 944, 10 грн., та вважає, що позовні вимоги позивача в частині матеріальної шкоди в сумі 14 944, 10 грн. доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Моральну шкоду потерпіла ОСОБА_3 оцінює в 25 000 грн., що полягає в її моральних та душевних стражданнях, у зв'язку зі смертю сина.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує ступінь психологічних страждань цивільного позивача (потерпілої) ОСОБА_3, ступінь вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, конкретні обставини та виходить зі справедливості та розумності, а тому моральну шкоду позивача суд оцінює в 25 000 грн. та вважає доведеною.

Разом з тим, суд враховує, що ухвалою Виноградівського районного суду від 23 квітня 2013 року ОСОБА_2 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт строком на два місяці, до 21 червня 2013 року (Т. 4 а.с. 35-38), а прокурором в ході судового розгляду даного кримінального провадження клопотання про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 не надходило.

Судові витрати відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років і 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з дня його затримання.

В строк відбування покарання врахувати строк тримання ОСОБА_2 під вартою з 02 грудня 2007 року по 01 лютого 2008 року та з 14 березня 2013 року по 23 квітня 2013 року.

Цивільний позов задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_3 14 944 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн.., 10 коп. матеріальної шкоди та 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн.. моральної шкоди.

Речові докази: відеокасету "LG" із записом відтворення обстановки та обставин події злочину, яка приєднана та зберігається в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили, - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання; автомобіль марки "FORD" моделі "SIERRA", державний номерний знак НОМЕР_1, який переданий на зберігання ОСОБА_2, після набрання вироком законної сили,- повернути останньому, як володільцю; балоньєву куртку, спортивну куртку та футболку ОСОБА_4 які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області, після набрання вироком законної сили, - повернути потерпілій ОСОБА_3; кросівки, штани та куртку ОСОБА_2, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області, після набрання вироком законної сили, - повернути останньому як власнику; два шматки паралону, волок та биту, які знаходяться на зберіганні в кімнаті речових доказів Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області, після набрання вироком законної сили, - знищити; череп трупа ОСОБА_4, який знаходиться на зберіганні в кімнаті речових доказів Виноградівського РВ УМВС України в Закарпатській області, після набрання вироком законної сили, - повернути потерпілій ОСОБА_3.

Вирок оголошений і може бути оскаржений до апеляційного суду Закарпатської області через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а копія вироку обвинуваченому та прокурору підлягає врученню негайно після проголошення.

Головуючий: Фейір О. О.

Судді: Гал Л.Л.

Драб В.І.