АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 квітня 2015 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області Дембіцька О.О., розглянувши провадження у справі про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Садгірського районного суду м. Чернівців від 25 березня 2015 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Постановою судді Садгірського районного суду м. Чернівців від 25 березня 2015 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1КУпАП та накладене адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 36 грн. 54 коп.
Згідно з постановою ОСОБА_2 08.03.2015 року, о 00:15 год. в м. Чернівці по вул. Галицького, 10 керував транспортним засобом марки «Фіат 230L», д/н НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння(різкий запах алкоголю з ротової порожнини,тремтіння пальців рух та хитка хода) Від проходження медичного огляду на встановлення стану сп'яніння відмовився.Зазначеними діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч.1КУпАП
Не погоджуючись з постановою судді районного суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу із проханням скасувати судове рішення в частині накладення адміністративного стягнення, застосувавши більш м'який його вид із передбачених санкцією даної статті.
Посилається на те, що наразі не має постійного місця роботи, а транспортний засіб сприяє йому у тимчасових заробітках,а відтак-утриманні неповнолітної донькиОкрім того,вказує,що на даний час оформляє документи для здійснення як водієм міжнародних перевезень ,отже позбавлення права керування транспортним засобом перешкодить йому у можливості матеріально забезпечувати родину.
Провадження №33/794/52/15 Головуючий у І інстанції: Байцар Л.В.
Категорія: ст. 130 ч.1 КУпАП Доповідач: Дембіцька О.О.
Також,на думку апелянта, суд належним чином не врахував обставин,що пом'якшують відповідальність - вчинення правопорушення вперше,каяття у скоєному.
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_2, який просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження,вважаю,що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Висновок районного суду,викладений у постанові,про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення,передбаченого ст.130 ч.1 КпАП України,є вірним,грунтується на доказах,які досліджені судом повно та всебічно,відтак апелянтом не оспорюється.
За таких обставин апеляційний суд не наводить у постанові докази на підтверження висновків суду першої інстанції в цій частині..
Отже,суддею правильно встановлено,що водій ОСОБА_2 08.03.2015 року о 00-15 в порушення вимог п. 2.5 ПДР України керував автомобілем НОМЕР_2 в м. Чернівці по вул. Галицького, 10 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з ротової порожнини,тремтіння пальців рух та хитка хода.Від проходження медичного огляду на встановлення стану сп'яніння відмовився (а.п.1).
Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення за адміністративне правопорушення суду слід врахувати характер вчиненого правопорушення, ступінь вини правопорушника,його майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вважаю,що ,накладаючи на ОСОБА_2 стягнення за вчинення адміністративного правопорушення,суддя районного суду таких вимог дотримався не у повній мірі.
Зокрема,суддя не зважив на те,що ОСОБА_2 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,повністю визнав вину у скоєному та щиро кається.Зазначені обставини,відповідно до положень ст.34 КпАП України є такими,що пом»якшують відповідальність.
Також суд не врахував даних щодо сімейного та майнового стану правопорушеника,який одружений,має неповнолітню дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.п.16).Окрім того,із наданих апеляційному суду документів та пояснень ОСОБА_2 у апеляційному суді вбачається,що апелянт займався міжнародними перевезеннями як водій та на даний час здійснює оформлення документів для продовження такого виду діяльності з метою отримання доходу та утримання сім»ї. Відтак,на даний час апелянт не має постійного місця роботи та транспортний засіб сприяє йому у тимчасових заробітках.
Виходячи із зазначених обставин,єдиним джерелом прибутку для апелянта є транспортний засіб,отже позбавлення права керування таким ставить його та родину у скрутне матеріальне становище.
Обставин,які би обтяжували відповідальність,не встановлено.
Апеляційний суд вважає,що викладені вище обставини у своїй сукупності дають достатні підстави для застосування менш суворого,аніж позбавлення права керування транспортними засобами, виду стягнення - штрафу,що також передбачений санкцією ч.1 ст. 130 КпАП України та у повній мірі відповідатиме вимогам ст. 23 КпАП України щодо мети адміністративного стягнення.
Отже, апеляційну скаргу ОСОБА_2слід задовольнити та змінити постанову судді районного суду в частині накладення адміністративного стягнення,застосувавши більш м»який його вид.
Керуючись ст. 294 КУпАП,апеляційний суд Чернівецької області,-
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Садгірського районного суду м. Чернівців від 25березня 2015 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Накласти на ОСОБА_2 за вчинення адміністративного правопорушення,передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот)гривень в дохід держави.
В іншій частині постанову судді районного суду залишити без змін.
Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Чернівецької області О.О.Дембіцька