КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа№ 910/1539/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Калатай Н.Ф.

Ропій Л.М.

при секретарі: Бовсунівській Л.О.,

за участю представників:

від позивача Гривцов С.Є. дов. від 08.11.2012 №б/н,

від відповідача Хахановський А.В. дов. від 17.02.2015 №б/н

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «С.А.Е. Груп»

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015

(підписане 23.02.2015)

у справі №910/1539/15-г (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика»

до Приватного підприємства «С.А.Е. Груп»

про стягнення 15 528,33 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранслогістика» (далі - позивач) до Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» (далі - відповідач) про стягнення 15 528,33 грн задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 9 949,00 грн основного боргу, 604,83 грн пені, 4 974,50 грн штрафу та 1 827,00 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, не відклав розгляд справи у зв'язку з нез'явленням у судове засідання представника відповідача, оскільки останній був представником по справі №910/1774/15-г, яка розглядалась у цьому ж суді. Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги те що, що договір, який укладений між позивачем та відповідачем не відповідає вимогам діючого законодавства України, а в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про поставку товару відповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2015 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 15.04.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 20.03.2015) позивачу - 30.03.2015 та відповідачу - 31.03.2015, долучені до матеріалів справи.

15.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивач подав відзив на апеляційну скаргу.

15.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав клопотання про витребування доказів.

у судовому засіданні 15.04.2015 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 скасувати, постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Зважаючи на клопотання відповідача, колегією суддів оглянуто в судовому засіданні оригінали договору від 14.02.2013 №0082 та видаткових накладних від 08.09.2014 №006443 та №006444, тому клопотання відповідача про витребування доказів залишається без задоволення.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2013 між позивачем та відповідачем укладено договір довгострокового постачання №0082 (далі - договір), відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується на протязі дії договору поставляти покупцю товар (в тому числі але не виключно - запасні частини для вантажних автомобілів та напівпричепів (причепів), автохімію, мастила (оливи), супутні товари для автотранспорту та інше) за його замовленнями окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджується сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на встановлених договором умовах (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що загальний обсяг та асортимент (номенклатура) товару, що поставляється за цим договором, визначається кількістю та асортиментом товару, поставленого окремими партіями за всіма видатковими накладними відповідно до умов договору на протязі його дії.

Загальна сума договору складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору (п. 1.3 договору).

Згідно п.2.1 договір вступає в дію з моменту його підписання повноважними особами обох сторін та діє до 31 грудня поточного року включно.

У п.п 5.1, 5.1.3 договору зазначено, що покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін. При проведенні поставки з оплатою "за фактом отримання товару" (якщо товар відпущений з відстрочкою платежу, але строк розрахунків в накладній не зазначений) - покупець повинен сплатити суму ціни товару протягом двох банківських днів з моменту прийняття зазначеної партії товару.

При простроченні оплати товару покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожен календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню, нараховану на суму заборгованості за кожен календарний день періоду прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням (п. 10.4 договору).

Відповідно до п. 10.7 договору при прострочені оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п. 10.4 суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 (п'ятдесят) відсотків від суми заборгованості.

Позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором та поставив відповідачу товар що підтверджується видатковими накладними від 08.09.2014 №006444 на суму 6 815,00 грн та №006443 на суму 3 134,00 грн.

Відповідачем товар був прийнятий, що підтверджується підписами уповноваженого представника та відтисками штампу відповідача на вказаних видаткових накладних.

Оскільки відповідач не розрахувався за поставлений товар, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем, враховано відсутність належних доказів на його спростування, тому суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про задоволення позовної вимоги щодо стягнення 9 949,00 грн основного боргу.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дана стаття визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи відсотки річних, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких полягає в отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Відповідальність відповідача у вигляді пені за несвоєчасну оплату товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ нараховану на суму заборгованості за кожен день прострочення передбачена п.10.4 договору.

Позивачем наведено розрахунок , згідно якого він просить стягнути з відповідача 604,83 грн пені та 4 974,50 грн штрафу.

Перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції стягнув 4 974,50 грн штрафу та 604,83 грн пені, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Таким чином, суд правомірно задовольнив позов та стягнув з відповідача 9 949,00 грн основного боргу, 604,83 грн пені та 4 974,50 грн штрафу.

Стосовно доводів відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачу було відомо про дату розгляду справи №910/1539/15-г у суді першої інстанції, про що свідчить поштове повідомлення про вручення ухвали від 29.01.2015 про порушення провадження у справі, яку отримав «уповноважений представник Сердитий» 31.03.2015.

17.02.2015 відповідач у судове засідання не з'явився, вимоги ухвали не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ст. 28 ГПК України представниками сторін у справі можуть бути особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю.

Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна юридична особа.

Якщо відзив на позовну заяву і витребувані документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами (ст. 75 ГПК України).

Стаття 77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

За таких обставин колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушень норм процесуального права при розгляді справи.

На думку відповідача, оскільки спірний договір не містить обов'язкових реквізитів, а саме не зазначено посадову особу, якій надано право підписувати будь-які документи та не надано належним чином оформлених первинних документів (у видаткових накладних не вказано посаду та особу, що підписала їх зі сторони отримувача), то видаткові накладні не мають доказової сили, а факт отримання товару не доведено.

Дослідивши вказані вище докази, колегія суддів зазначає, що оскільки відповідач прийняв товар, не повернув його позивачу, не направив претензію щодо його якості, кількості та комплектності чи письмових зауважень щодо неналежного оформлення документів, то правочин (щодо отримання поставленого товару) вважається схваленим шляхом підписання видаткових накладних; самі лише недоліки в оформлені первинних документів не спростовують їх дійсність та факту поставки товару.

Відповідач не надав доказів на підтвердження відмови прийняти товар чи повернення його позивачу в зв'язку з неналежною формою накладної, які б звільняли його від обов'язку сплатити за отриманий товар.

З матеріалів справи вбачається, що договір містить підписи представників, які скріплено печатками товариства та підприємства.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законолм або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «С.А.Е. Груп» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі №910/1539/15-г - без змін.

2. Матеріали справи №910/1539/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Н.Ф. Калатай

Л.М. Ропій