КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2015 р. Справа№ 925/1589/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Авдеєва П.В.

суддів: Гончарова С.А.

Ільєнок Т.В.

За участю представників сторін

від позивача: Ковальчук С.А. - представник за довіреністю,

від відповідача: Геращенко М.В. - представник за довіреністю,

від третьої особи: представник не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Гласс"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2014р.

у справі №925/1589/13 (суддя Потапенко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кемікалс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Гласс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговільна компанія "Оріон-Гласс"

про стягнення 1 009 596 грн.

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кемікалс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Гласс" (далі-відповідач) 1 009 596,00грн. боргу за поставлений у вересні 2010 товар, який прийнятий останнім без будь-яких заперечень, але не був оплачений.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.03.2014 року у справі № 925/1589/13 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Гласс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Кемікалс" 1 009 596 грн. боргу, 20 191,92 грн. судового збору та 3 937,92 грн. судових витрат за проведення судової експертизи.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції від 19.03.2014р., відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Подану представником позивача заяву про забезпечення позову, судова колегія залишає без розгляду, оскільки 09.04.2015р. в судовому засіданні представник позивача відмовився від заяви про забезпечення позову (заява вх. №09-11/6530/15 від 09.04.2015р.).

Третя особа не скористалася своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надала суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 2 ст. 96 ГПК не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, третя особа наданим їй процесуальним правом не скористалася та в судове засідання не з'явилася, своїх повноважних представників не направила, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання з розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника третьої особи.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Згідно із п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно із ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За приписом ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Крім того, ст. 218 Цивільного кодексу України встановлює, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

За приписом ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі усної домовленості 30 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Юнайтед Кемікалс" поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Оріон-Гласс" товар згідно видаткової накладної № РН-00681 від 30.09.2010 року на загальну суму 1 009 596 грн., а саме: скло листове 3 мм 3210Ч2250 мм - 2 150 кв.м.; скло листове 6 мм 3210Ч2250 - 2 150 кв.м.; скло листове марки М1 4 мм 321*225 - 30 200 кв.м.

28 березня 2011 року між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків, у якому відповідач визнає заборгованість згідно видаткової накладної № РН-00681 від 30.09.2010 року на суму 1 009 596 грн.

У вказаній видатковій накладній визначено предмет поставки, кількість та вартість товару.

Таким чином, фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У даному випадку строк (термін) виконання відповідачем грошового обов'язку на користь позивача у справі, з огляду на характер зобов'язань, що виникли між сторонами з приводу поставки, не був встановлений, оскільки між сторонами відсутні будь-які письмові угоди щодо визначення умов оплати поставленого товару.

Положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначають, що у випадку, коли строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не оплатив поставлену продукцію, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 1 009 596 грн.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Тобто, визначений у законі строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару є умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу. Підставою виникнення у покупця грошового зобов'язання за загальним правилом є передача продавцем майна. Отже, видаткова накладна є документом, що підтверджує виникнення у відповідача грошового зобов'язання.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України по справі № 12/5026/556/2012.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобов'язання виконав, передавши відповідачу товар на загальну суму 1 009 596 грн., який відповідач прийняв, що підтверджується видатковою накладною № РН-00681 від 30.09.2010 року.

У відповідності до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, вартість отриманого від позивача товару в установлений законом термін не оплатив, в результаті чого утворилася заборгованість у розмірі 1 009 596 грн.

При цьому, відповідач заперечує щодо наявності заборгованості перед позивачем, оскільки, за його доводами, обов'язок щодо сплати позивачу вказаної суми боргу перейшов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Оріон-Гласс", відповідно до договору про переведення боргу від 08 грудня 2011 року, який був укладений за згодою позивача, що підтверджується підписом його керівника та відтиском печатки на договорі.

В свою чергу, позивач стверджує, що директор останнього не давав згоди на укладення договору про переведення боргу від 08.12.2011 року та відповідно його не підписував.

Як свідчать матеріали справи, під час розгляду справи судом першої інстанції було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Науково-дослідному експертно-криміналістичному центру при УМВС України в Черкаській області.

На вирішення судового експерта були поставлені наступні питання:

1.Ким - Геворгяном Суреном Людвиговичем чи іншою особою виконано підпис від імені Геворгяна С.Л. на зворотньому боці аркушу договору про переведення боргу від 08 грудня 2011 року в графі „_________________С.Л. Геворгян"?

2.Чи нанесений відтиск на договорі про переведення боргу від 08 грудня 2011 року печаткою ТОВ "Юнайтед Кемікалс" (печатка додається)?

У Висновку експерта від 07.02.2014 року № 1/1263 на поставлені судом питання були надані наступні відповіді:

1.Підпис від імені Геворгяна С.Л. на зворотному боці аркушу договору про переведення боргу від 08 грудня 2011 року в графі „_________________С.Л. Геворгян" виконаний, ймовірно, не Геворгяном Суреном Людвиговичем, а іншою особою.

2.Відтиск печатки ТОВ "Юнайтед Кемікалс" на договорі про переведення боргу від 08 грудня 2011 року нанесений не печаткою ТОВ "Юнайтед Кемікалс", яка надана на дослідження, а іншою печаткою.

Оцінивши зазначений Висновок в сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, в їх сукупності, керуючись законом, судова колегія вважає, що наведений висновок складений кваліфікованими судовими експертами відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу", містить докладний опис проведених досліджень та обґрунтовану відповідь на поставлені господарським судом питання, а тому Висновок судових експертів приймається судом в якості належного та допустимого доказу по справі.

Копію Листа ТОВ «Оріон-Гласс» б/н від 29.11.2011р. судова колегія не приймає до уваги, як доказ надання згоди директором позивача на укладення між відповідачем та третьою особою договору про переведення боргу, оскільки апелянт не надав суду докази отримання цього листа позивачем і не зміг пояснити, чому лист ніби з резолюцією директора позивача знаходиться у третьої особи. Представник позивача заперечив отримання вказаного листа позивачем і знаходження на ньому саме підпису директора позивача і виконаної ним резолюції.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміні оскаржуваного рішення суду.

Судові витрати покладаються на підставі ст.49 ГПК України на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон-Гласс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2014р. у справі №925/1589/13 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.03.2014 року у справі №925/1589/13 залишити без змін.

3.Матеріали справи №925/1589/13 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Дата підписання повного тексту постанови 16.04.2015р.

Головуючий суддя П.В. Авдеєв

Судді С.А. Гончаров

Т.В. Ільєнок