Справа №2-1754/08

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

08 грудня   2008 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: головуючої судді - Федусик В.В., при секретарі- Нікітіній О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про спростування недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» (далі - ДСК ЧМП) в особі президента ОСОБА_2ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7. про спростування недостовірної інформації, посилаючись на те, що він працював в ДСК ЧМП на посаді ревізора з 13 травня 1994 року по 26 травня 2005 року, в 2002-2003 роках - головним спеціалістом по контрольно-ревізійній роботі консультаційного відділу, при цьому в ході проведення перевірок неодноразово звертався до президента ДСК ЧМП ОСОБА_8., а потім до ОСОБА_2як керівників підприємства, з вимогами сприяти йому, позивачу, в закінченні доручень та перевірок, так як посадові особи ДСК ЧМП відмовлялися надавати йому необхідні документи та відомості для якісного проведення ревізій та перевірок. Крім того, позивач в процесі виконання своїх трудових обов'язків попереджав керівництво ДСК ЧМП про те, що у разі неприйняття дієвих заходів на підвищення ефективності роботи по попередженню економічних злочинів до винних керівників застосовуватимуться заходи дисциплінарної дії, проте відповідачі не усували недоліки в своїй роботі та в роботі структурних підрозділів ДСК ЧМП.

Так для перевірки фактів, викладених ним в службових записках, 16 жовтня 2003 року наказом ДСК ЧМП №155 була створена комісія, яка після проведення перевірки зробила висновок, що ОСОБА_1. перевищує свої службові повноваження для отримання інформації, комерційної таємниці кампанії; постійними необгрунтованими посиланнями на ненадання йому відомостей від підрозділів ДСК ЧМП виправдовує невчасність виконання розпоряджень президента компанії; при проведенні перевірок відсутні технічні завдання, не завжди оформляються розпорядження на перевірку, передбачені посадовою інструкцією провідного ревізора ДСК ЧМП.

Позивач зазначив, що 20 серпня 2004 року комісією КРУ Мінтрансу України складено акт про перевірку фінансово-господарської діяльності ДСК ЧМП за період з 01.01.2003 року по 01.06.2004 рік, за яким зроблено висновок, що акти проведині ним, позивачем, перевірок оформляються у відповідності до вимог Наказу Мінтранса України №270 від 08.04.2003 року; в ДСК ЧМП склалася ситуація, коли наказами президента ДСК ЧМП контрольно-ревізійна служба ліквідована, із-за відсутності планів роботи і графіку перевірок контрольно-ревізійною службою перевірки не проводяться; ревізором ОСОБА_1. постійно надсилаються звернення-скарги в різні інстанції, які тягнуть за собою постійні перепровірки контролюючими органами, за невиконання наказів президента ОСОБА_1оголошено дві догани, обмежено доступ до інформації, яка не відноситься до виконання його службових повноважень.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, неодноразово його уточнював, вважає, що наведеними в позові неправомірними діями посадових осіб ДСК ЧМП про нього розповсюджена недостовірна інформація, просить суд спростувати розповсюджену недостовірну інформацію, викладену в довідках комісії ДСК ЧМП під головуванням ОСОБА_3. і ч.1енів комісії - ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7.; визнати дії президента ДСК ЧМП і ч.1енів комісії незаконними в частині розповсюдження недостовірної інформації в довідках комісії ДСК ЧМП; зобов'язати їх принести йому публічне вибачення перед трудовим колективом пароплавства за розповсюдження недостовірної інформації в довідках комісії ДСК ЧМП; прийняти окремі ухвали щодо притягнення до кримінальної відповідальності президента розповсюдження недостовірної інформації в довідках комісії ДСК ЧМП ОСОБА_2. та повідомлення Мінтранс про недостовірну інформацію в довідках комісії ДСК ЧМП.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги положеннями ст.ст.3, 32, 40,55 Конституції України, положеннями Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію» ст.ст.15,16,23,79,83,211,269,270,275-280,4.1 ст.1167 ЦК України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, нормативними актами Міністерства транспорту України .

Представник відповідача позов не визнав, просив в задоволені позову відмовити, оскільки позивачем не надано жодних відомостей та фактів, які є неправдивими і такими, що порочать його особу та були поширені відповідачем, а також позивачем ОСОБА_1. не було надано жодних належних доказів про те, що інформація в довідках комісії ДСК ЧМП є недостовірною інформацію.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1.  задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до ст. 270 ЦК України фізична особа має право на повагу до гідності та честі, недоторканість її ділової репутації, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права фізичної особи захищаються відповідно до глави 20 Цивільного кодексу.

Згідно ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) ч.1енів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про інформацію» порушенням законодавства про інформацію, зокрема, є поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь та гідність.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.3 Постанови від 28 вересня 1990 року № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій» (з подальшими змінами і доповненями) під поширенням відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині. Поширенням відомостей також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать честь і гідність громадянина або організації.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачами виникли спірні правовідносини, що витікають з трудових прав і обов'язків ОСОБА_1., як ревізора ДСК ЧМП, щодо незаконних дій посадових осіб ДСК ЧМП, які, на думку позивача, зловживають своїми посадовими обов'язками і не в повній мірі виконують покладені на них трудові обов'язки.

Суд вважає, що іформація, яка була викладена в довідках комісії ДСК ЧМП під головуванням ОСОБА_3. і ч.1енів комісії - ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., є результатом аналізу оперативно-господарської діяльності ДСК ЧМП, і не підпадає під поняття поширення відомостей в розумінні положень Закону України «Про інформацію».

Статтею 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, матеріали справи не дають підстав для висновку щодо порушення суб'єктивного цивільного права ОСОБА_1., яке потребує правового захисту саме з приводу оперативно-господарської діяльності    ДСК ЧМП і його, позивача, думки та оцінювання цієї діяльності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1. є необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.47 Закону України «Про інформацію», ст.ст.270,277,297 ЦК України, п.3 Постанови Пленума Верховного Суду України від 28 вересня 1990 року №7 «Про застосування

судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», ст.ст. 10, 58, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1до Державної судноплавної компанії «Чорноморське морське пароплавство» про спростування недостовірної інформації - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання заяви про його оскарження до Приморського районного суду м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про його оскарження.