П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/0270/4609/12

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

14 квітня 2015 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Залімського І. Г.

суддів: Смілянця Е. С. Сушка О.О.

секретаря судового засідання: Майданюк Я.Л.,

за участі:

позивача: ОСОБА_2,

представника позивача: ОСОБА_3,

представника відповідача: Терепи С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2012 року ОСОБА_2 завернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області, правонаступником якої Немирівська ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області, про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.11.2012 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.01.2013 року, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.12.2014 року постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Вінницького окружного адміністративного суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2015 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив вимоги, що в ній викладені, задовольнити.

Позивач та його представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання постанови старшого слідчого ОВС СУ ДПС у Вінницькій області від 21 лютого 2012 року в межах кримінальної справи №11420070 ДПІ у Тульчинському районі, за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» ФОП ОСОБА_2 за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2010 року,

За результатами перевірки складено акт №91/17/НОМЕР_1 від 06 березня 2012 року, яким встановлено порушення вимог п.12.1 ст.12, п.7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб 584481,20 грн., в т.ч.: 2006 рік - 6500,00 грн., 2007 рік - 230216,25 грн., 2008 рік - 292291,65 грн., 2009 рік - 17997,30 грн., 2010 рік - 37476,00 грн. (том 1 а.с.7-11).

Постановою Тульчинського районного суду від 27 квітня 2012 року провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст.212 КК України на підставі п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2011 році" №3680 VI від 08 липня 2012 року, п.4 ст.6, ст.248 Кримінального Процесуального Кодексу України закрито за нереабілітуючими обставинами (том 1 а.с.25-26).

Керуючись п.58.4 ст.58 ПК України ДПІ у Тульчинському районі прийнято податкове повідомлення-рішення №0007641700 від 06 липня 2012 року, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 584481,20 грн. (а.с.12).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не встановлено точного розміру податкових зобов'язань позивача з огляду на поверховість перевірки, проведення її без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Водночас, суд першої інстанції констатував, що позивач мінімізував та приховав сплату податку з доходів фізичних осіб, однак встановити, яку саме суму згідно матеріалів справи є неможливим.

Колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції та зважає не наступне.

Відповідно до вимог п.58.4 ст.58 ПК України, у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Пунктом 86.9 статті 86 ПК України визначено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Колегія суддів вважає, що відповідач дотримався порядку прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з чим погодився також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 15.12.2014 року.

Також слід зауважити, що нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження - це підстави, які незважаючи на наявність у діях особи складу злочину обумовлюють застосування інституту звільнення особи від кримінальної відповідальності. Однією з таких підстав є амністія.

Стаття 1 Закону України "Про застосування амністії в Україні" визначає, що амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.

Згідно із ст.9 Закону України "Про амністію у 2011 році" застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений заперечує проти цього.

Відповідно до ст.14 Закону України "Про амністію у 2011 році" амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.

Встановлено, що відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення згідно вимог ст.58 ПК України у відповідністю із постановою Тульчинського районного суду від 27 квітня 2012 року, якою закрито провадження у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст.212 КК України на підставі п."в" ст.1 Закону України "Про амністію у 2011 році", п.4 ст.6, ст.248 Кримінального Процесуального Кодексу України за нереабілітуючими обставинами.

Таким чином, у випадку незгоди позивача із висновками податкового органу, які були основою для обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.212 КК України, останній мав можливість заперечити проти закриття провадження у кримінальній справі на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" та вимагати винесення виправдовувального вироку у його справі.

В той же час, постанова Тульчинського районного суду від 27 квітня 2012 року набрала законної сили, що свідчить про згоду позивача із доводами про наявність у його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.212 КК України. Отже, факт порушення вимог п.1 ст.12 та п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та факт несплати податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_2 був встановлений Тульчинським районним судом, визнаний ОСОБА_2 в ході судового розгляду справи, а закриття кримінальної справи на підставі Закону України "Про амністію у 2011 році" свідчить про визнання платником податків факту несплати грошових зобов'язань та умисного ухилення від їх сплати.

З урахуванням ухвали Вищого адміністративного суду України від 15.12.2014 року, на підставі наданих представником відповідача декларацій ОСОБА_2 про доходи, одержані за період з січня 2006 року по березень 2010 року, встановлено факт нарахування та сплати позивачем податкового зобов'язання по податку доходів фізичних осіб в сумі 3187,50 грн., нарахованого на суму доходу, отриманого ним від операцій по продажу автомобілів лише від продажу одного автомобіля в період з 01.01.2008 по 31.12.2008 року. Дану обставину врахував податковий орган під час прийняття податкового повідомлення-рішення №0007641700 від 06 липня 2012 року та, з урахування положень п.58.4 ст.58 ПК України, зменшив суму нарахованого податкового зобов"язання на 3187,50 грн., чого не заперечували представники сторін в ході судового засідання.

Документи, на підставі яких було визначено розмір грошового зобов'язання позивача досліджувались в рамках кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_2 за ч.1 ст.212 КК України, а тому оцінка таких документів, врахування чи неврахування слідчими певних обставин справи, повинна проводитись в рамках вказаної кримінальної справи згідно вимог Кримінального Процесуального Кодексу України.

Крім того, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставне застосування відповідачем для визначення суми податку з доходів фізичних осіб ставки податку 13% та 15%, а не 1% за кожен проданий вперше автомобіль у звітному році.

Так, відповідно до п.12.2 ст.12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" як виняток із пункту 12.1 цієї статті при продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 відсотка від вартості такого об'єкта рухомого майна за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

Згідно даної норми підставою для застосування ставки податку з доходів фізичних осіб в розмірі 1% вартості автомобіля є не лише факт продажу одного автомобіля у звітний період, а й сплата (перерахування) платником податків (продавцем автомобіля) суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення. Доказів сплати вказаних платежів ОСОБА_2 перевіркою не виявлено, а матеріали справи їх не містять, тому й відсутні підстави застосовувати ставку податку в розмірі 1% вартості автомобіля для визначення податкових зобов"язань позивача.

Враховуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає, що відповідач дотримався вимог законодавства під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що вказує на правомірність такого рішення. Більш того, задоволення вимог позивача шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення викличе сумнів у обґрунтованості вказаної постанови Тульчинського районного суду від 27 квітня 2012 року.

У відповідності із ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, постанову суду першої інстанції належить скасувати і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 квітня 2015 року.

Головуючий Залімський І. Г.

Судді Смілянець Е. С.

Сушко О.О.