Справа № 161/18566/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А.М.

Провадження № 22-ц/773/566/14 Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Грушицького А.І., Свистун О.В.,

з участю:

секретаря - Лимаря Р.С.,

представника позивача - Туркевича Р.Ю.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізолфа Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторія" про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторія" до Публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк "Львів", треті особи на стороні відповідача ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізолфа Сервіс", приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Шкльода Ярослава Антонівна, про визнання недійсним договору, розірвання договору іпотеки, за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторія» про роз'яснення та відстрочку виконання рішення апеляційного суду Волинської області від 04 червня 2014 року у даній справі,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 24 лютого 2014 року позов ПАТ АКБ "Львів" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ТзОВ "Ізолфа Сервіс" в користь ПАТ АКБ "Львів" кредитну заборгованість в загальному на суму 2 054 035,90 євро, що в еквіваленті по курсу Національного Банку України станом на 14.11.2013 року становить 22 024 623,82 грн., що складається із заборгованості за договорами кредитної лінії № 41 та № 42 від 13.09.2010 року. В решті первісних позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Зустрічний позов ТзОВ "Факторія" задоволено частково.

Визнано недійсним Договір № 2 від 12 квітня 2012 року про внесення змін до Договору іпотеки від 16 вересня 2010 року, що укладений між ПАТ АКБ "Львів" та ТзОВ "Факторія", який посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Шкльодою Я.А. та зареєстрований в реєстрі за №367.

Розірвано договір іпотеки від 16 вересня 2010 року, укладений між ПАТ АКБ "Львів" та ТзОВ "Факторія", посвідчений цим же приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 1071. В решті зустрічних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 04 червня 2014 року апеляційну скаргу представника позивача ПАТ АКБ «Львів» задоволено.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 24 лютого 2014 року в даній справі частково скасовано і ухвалено нове рішення, яким в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та позовних вимог про розірвання договору іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. В рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 41 від 13.09.2010 р. в сумі, яка становить 606130,90 євро , що в еквіваленті за курсом Національного Банку України станом на 14.11.2013 р. становить 6499304 грн. 64 коп., та за кредитним договором № 42 від 13.09.2010 р. в сумі 1447905 євро, що в еквіваленті за курсом Національного Банку України станом на 14.11.2013 р. становить 15525319 грн.18 коп.., звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення загальною площею 1374,7 кв.м., в тому числі підвал площею 123,2 кв.м. перший поверх площею 873,9 кв.м., другий поверх площею 377,6 кв.м., РПВН 8535410, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 і належить на праві власності іпотекодавцю - майновому поручителю ТзОВ «Факторія». Вирішено реалізувати предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні звичайних цін на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні зустрічних позовних вимог ТзОВ «Факторія» про розірвання договору іпотеки від 16 вересня 2010 року відмовлено.

Ухвалами колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.11.2014 року касаційне провадження за касаційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, - ВАТ Луцький шовковий комбінат «Волтекс» - закрито, а касаційну скаргу ТзОВ «Факторія» відхилено і рішення апеляційного суду Волинської області від 04 червня 2014 року залишено без змін.

25 березня 2015 року від відповідача ТзОВ «Факторія» до апеляційного суду надійшла заява, в якій заявник просить винести ухвалу про роз'яснення резолютивної частини рішення з питань стосовно того, з кого стягнути кошти і на чию користь, в якому розмірі стягнути кошти в рахунок погашення заборгованості за визначеними в рішенні договорами, в якому порядку (солідарно чи субсидіарно), а також зазначити осіб, між якими укладено вказані в резолютивній частині рішення договори. Крім того, просить відстрочити виконання рішення до одного місяця з дати роз'яснення рішення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява про роз'яснення рішення суду від 14 червня 2014 року задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до положень ч. 1,2 ст. 221 ЦПК України, якщо рішення є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз'яснення рішення допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлено до примусового виконання.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Згідно з п. 13 вищезазначеної Постанови резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання, зазначені у статтях 215 - 217 ЦПК України.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ АКБ «Львів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ТзОВ «Ізолфа Сервіс» та ТзОВ «Факторія» вимагаючи в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на належне ТзОВ «Факторія» нежитлове приміщення-предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 04 червня 2014 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення зустрічних позовних вимог про розірвання договору іпотеки скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. В решті рішення залишено без змін.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснення рішення суду можливо тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілими, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ці частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.

Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Таким чином зі змісту даного рішення вбачається, що його резолютивна частина лише частково скасовує рішення суду першої інстанції, повністю узгоджується зі змістом не скасованої його частини, та зі змістом мотивувальної частини, тому колегія суддів вважає, що в рішенні апеляційного суду від 04 червня 2014 року чітко зазначено відповіді на поставлені в заяві про роз'яснення рішення суду питання, а отже таке рішення вочевидь не може бути незрозумілим заявнику, і у зв'язку з цим немає необхідності додатково роз'яснювати вищевказане судове рішення.

Відмовляючи у роз'ясненні рішення суду, колегія суддів виходить з того, що рішення є цілком вичерпним, ясним та зрозумілим, ніяких ускладнень у його виконанні не виникає, ухвалене відповідно до вимог ст. 316 ЦПК України, є мотивованим, чітким і зрозумілим, його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення, а тому роз'ясненню не підлягає.

Разом з тим, прохання ТзОВ «Факторія» про відстрочку виконання рішення суду також не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 14 ЦПК України при набранні рішенням законної сили, воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як єдиний орган примусового виконання, зобов'язана прийняти всі необхідні заходи для його виконання.

Згідно із ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

За змістом ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження"- при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення апеляційного суду видано виконавчі листи судом першої інстанції, по яких відкрито виконавчі провадження.

За таких обставин та відповідно до вказаних норм процесуального права, а також враховуючи наведені обставини, колегія суддів не вбачає наявності в даному випадку правових підстав для задоволення заяви про відстрочку виконання рішення апеляційного суду, оскільки виконавче провадження з виконання судового рішення апеляційного суду Волинської області від 04 червня 2014 року в даній справі відкрито за виконавчими листами, що видані судом першої інстанції.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в задоволенні заяви відповідача ТзОВ «Факторія» слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 221, 313,315,373 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторія» про роз'яснення та відстрочку виконання рішення апеляційного суду Волинської області від 04 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк «Львів» до ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізолфа Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторія" про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторія" до Публічного акціонерного товариства акціонерно-комерційний банк "Львів", треті особи на стороні відповідача ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізолфа Сервіс", приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Шкльода Ярослава Антонівна, про визнання недійсним договору та розірвання договору іпотеки.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді