РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

03 червня 2008 року                                                       м. Ужгород

Колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Дроботі В.В.,

суддів: Мацунича М. В.,  Куцина М. М.  при секретарі Коновчук Т.В.,  з участю апелянта ОСОБА_1 ,  його представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою

відповідача    ОСОБА_1         на                    рішення

Великоберезнянського районного суду від 18 березня 2008 року,

встановила:

ОСОБА_3 пред'явив до ОСОБА_1 ,  третьої особи комунального підприємства "Великоберезнянське бюро технічної інвентаризації'" позов про визнання правочину дійсним.

Свої вимоги обгрунтував тим,  що у 2004 році він і відповідач домовились про продаж останнім жилого будинку АДРЕСА_1,  що належав його покійному батькові за 800 доларів США. У підтвердження угоди він передав відповідачу гроші,  а той Об травня 2004 року написав відповідну розписку. Після цього він - позивач вселився в будинок,  провів ремонт та добудову будинку,  сплачував усі платежі.

Посилаючись на те,  що відповідач ухиляється від нотаріального оформлення правочину,  позивач просив визнати договір купівлі - продажу будинку дійсним.

ОСОБА_1  пред'явив до ОСОБА_3зустрічний позов про визнання розписки недійсною.

В обгрунтування вимог посилався на те,  що в матеріалах даної справи міститься розписка від 06 травня 2004 року,  згідно якої він одержав від ОСОБА_1  800 доларів США за батьківську хату. Розписка є фальшивою,  оскільки підпис на ній від його імені підроблений. Окрім того,  він не є власником будинку АДРЕСА_1

Рішенням суду основний позов задоволено,  у задоволенні зустрічного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення і ухвалення нового у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального закону.

Колегія вважає,  що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Справа №22ц-890/08                                                            Категорія 20

Головуючий у першій інстанції: Цибик І.Й. Суддя доповідач: Дроботя В.В. Номер рядка статстичного звіту

2

Відповідно до вимог ч.3  ст. 61 ЦПК України обставини,  встановлені судовим рішенням у цивільній справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших справ,  у яких бере участь особа,  щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням В.Березнянського районного суду від 21 червня 2007 року,  яке набуло чинності,  встановлено,  що спірний будинок належав батькові відповідача за первісним позовом - ОСОБА_4,  який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

За його життя реєстрація права власності на будинок не проводилась,  він володів цим об'єктом нерухомості на підставі технічного паспорта на будинок (а.с.  21,  22).

Отже,  зазначені обставини не підлягали доказуванню при розгляді даної справи.

06 травня 2004 року відповідач ОСОБА_1  одержав 800 доларів США від позивача,  як вказано у розписці,  "за батьківську хату" ( а.с.  5 ).

Є доведеним,  що право власності на спірний будинок вперше було зареєстровано лише через три роки після укладення даної угоди між позивачем і відповідачем ( ах. 84 ).

Суд першої інстанції визнав,  що 06 травня 2004 року сторони уклали договір купівлі - продажу житлового будинку АДРЕСА_1  домовившись щодо усіх його істотних умов,  але відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення правочину (а.с.  206-209).

При цьому суд не врахував,  що правила ч.2  ст. 220 ЦК України щодо можливості визнання дійсним договору не могли бути застосовані з огляду на вищевикладене,  адже згідно вимог  ст.  658 ЦК право продажу спірного будинку відповідачу не належало,  оскільки він не був і не є його власником.

Таким чином,  у визнанні укладення 06 травня 2004 року сторонами спору договору купівлі - продажу будинку слід відмовити.

Суд першої інстанції у задоволенні зустрічного позову відмовив без наведення будь-яких мотивів та без посилання на будь - які норми закону ( а.с.  206-209).

Враховуючи те,  що з'ясування фактичних обставин спору за розпискою від 06 травня 2004 року,  а також юридичної природи даного правочину можливе в іншому провадженні та з інших підстав,  колегія відмовляє у задоволенні вимог за зустрічним позовом саме з цих міркувань.

Оскільки висновок суду про те,  що відповідач ОСОБА_1  на час укладення правочину з позивачем був власником спірного будинку і мав право його відчужувати,  не відповідає обставинам справи,  а суд при вирішенні спору не застосував норми матеріального закону,  що регулюють положення купівлі - продажу і недійсність правочину,  колегія відповідно до вимог п. п.3 та 4 ч. 1  ст.  309 ЦПК України змінює рішення суду першої інстанції.

Керуючись  ст.   ст.  215,  220 ч.2,  658 ЦК України,   ст.   ст.  307,  309 ЦПК України,  колегія суддів,  -

рішила:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 задовольнити частково.

3

Рішення Великоберезнянського районного суду від 18 березня 2008 року змінити.

У задоволенні вимог ОСОБА_3до ОСОБА_1про визнання правочину    дійсним - відмовити.

В решті рішення залишити без зміни.

Витрати по судовому збору,  на інформаційно - технічне забезпечення та на правову допомогу покласти на сторони спору.

Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.