ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" квітня 2015 р.Справа № 924/171/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Гладій С.В., розглянувши матеріали за позовом промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" м. Київ

до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 58234,79 грн. завданих збитків.

за зустрічним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" м. Київ

про стягнення 30000,00 грн.

представники сторін:

від позивача: Кропивницький Я.І. - за довіреністю від 23.02.2015р.

від відповідача: ОСОБА_1 підприємець

В судовому засіданні, відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 58234,79 грн. збитків, посилається на те, що 01.09.2012р. між сторонами було укладено договір зберігання № 010912Х, згідно якого ПТК ТОВ "Агромат", як Поклажодавець, передав, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, як Зберігач, прийняла на зберігання Майно, відповідно до акту приймання-передачі та зобов'язувалась його зберігати та повернути це Майно Поклажодавцю в схоронності.

Також посилається на те, що у зв'язку з повною втратою відповідачем майна, що було передано позивачем на зберігання відповідачу на умовах договору зберігання № 010912 X від 01.09.2012 р. згідно акту приймання-передачі № 4554 від 11.06.2012р. суму 21253,76 грн., позивач був змушений закупити зазначене аналогічне майно у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 згідно видаткових накладних № 40683 від 10.02.2015р., № 40695 від 12.02.2015р., № 40703 від 13.02.2015р. Загальна вартість зазначеного майна згідно видаткових накладних № 40683 від 10.02.2015р., № 40695 від 12.02.2015 р., № 40703 від 13.02.2015 р. становить 58234,79 грн.

16.12.2014р. позивач на адресу відповідача надіслав вимогу № 1165 в якій просив повернути майно, що було передано позивачем на зберігання відповідачу на умовах договору зберігання № 010912Х від 01.09.2012р., яку відповідач залишив без відповіді.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в судовому засіданні та в своєму відзиві на позов проти позову заперечує, посилається на те, що в якості обґрунтування заяви як підставу для збільшення позовних вимог позивач посилається на видаткові накладні фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 №40695 від 12.02.2015р., №40703 від 13.02.2015р., №40683 від 10.02.2015р.

Проте дані видаткові накладні не можуть свідчити про розмір завданих позивачеві збитків, оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_5 не є виробником чи дистриб'ютором товару, який на думку позивача передавався відповідачу. Цей підприємець поряд з позивачем здійснює самостійну реалізацію товару та позивач за його допомогою зменшує своє податкове навантаження. Даний факт свідчить про зацікавленість з боку підприємця у збільшенні розміру завданих збитків позивачеві. Додатково це підтверджується ціною продукції, вказаною в прайсах позивача, розміщених на сайті wsn. agromat.ua за період з 01.03.2015 року по 17.03.2015 року, яка є значно нижчою від заявленого розміру збитків.

Позивачем також не надано укладених договорів з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, актів приймання-передачі товару та документів про оплату. Відсутність усіх цих документів спростовує обґрунтованість розрахунку розміру збитків. А тому просить в позові позивачу відмовити.

Відповідач 24.02.2015р. звернувся до господарського суду з зустрічною позовною заявою до відповідача в якій просить стягнути 30000,00 грн. винагороди. В обґрунтування позову посилається на те, що відповідно до договору зберігання №10912Х від 01.09.2012р. відповідач зобов'язався відповідно до п.4.1 та п.4.2 договору сплачувати винагороду за зберігання в розмірі 1000,00 грн.. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 30000,00 грн., що становить за період з 01.09.2012р. по 19.02.2015р.

Позивач за зустрічним позовом позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач за зустрічним позовом у відзиві проти позову заперечує, посилається на те, що на виконання умов договору ПТК ТОВ «АГРОМАТ» згідно акту приймання-передачі №4554 від 11 вересня 2012 р. передало фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на зберігання товар.

Відповідно до п. 6.1. Договору фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язана зберігати прийняте майно до пред'явлення ПТК ТОВ «АГРОМАТ» вимоги про його повернення. Відповідно до п. 2.1.8 Договору фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язана повернути Майно за першою вимогою ПТК ТОВ «АГРОМАТ» в день надходження вимоги, у тому стані, в якому воно було прийняте на зберігання, а також у кількості та асортименті, що вимагається ПТК ТОВ «АГРОМАТ».

ПТК ТОВ «АГРОМАТ» направив фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 вимогу про повернення майна від 16.12.2014 р. № 1165, в якій просив повернути Майно, що було передано ПТК ТОВ «АГРОМАТ» на зберігання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на умовах Договору зберігання № 010912 X від 01.09.2012 р.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 майно, що було передано ПТК ТОВ «АГРОМАТ» на зберігання на умовах Договору зберігання № 010912X від 01.09.2012 р., не повернула, на вимогу про повернення майна від 16.12.2014 р. № 1165 ніяким чином не відреагувала.

Згідно п. 5.5 Договору неповернення Майна за вимогою ПТК ТОВ «АГРОМАТ» протягом більше, ніж 10 днів, з моменту пред'явлення такої вимоги означає визнання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 факту повної втрати Майна, яке не повернуте.

Посилається також на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві підставою для нарахування заборгованості зазначає пункти 4.1, 4.2 Договору зберігання №010912X від 01.09.2012 р., згідно яких ПТК ТОВ «АГРОМАТ» зобов'язувалось сплачувати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 винагороду за зберігання в розмірі 1000,00 (однієї тисячі) гривень за кожен місяць зберігання. Періодом для нарахування заборгованості фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зазначила з 01 вересня 2012 року по 19 лютого 2015 року.

Пунктом 2.1.11 Договору зберігання № 010912 X від 01.09.2012 р. передбачено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язана щоквартально, до 05 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надати ПТК ТОВ «АГРОМАТ» для підписання Акт виконаних робіт із зазначенням кількості Майна, прийнятого на зберігання у звітному кварталі, а також плати за зберігання.

Зазначені Акти виконаних робіт фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ПТК ТОВ «АГРОМАТ» не надавались.

З огляду на те, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 не надано жодних доказів щодо підтвердження надання послуг, передбачених умовами Договору зберігання № 010912 X від 01.09.2012 р., а також: враховуючи, ту обставину, що Майно було повністю втрачено фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, вважає, що послуги зі зберігання переданого ПТК ТОВ «АГРОМАТ» майна фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 фактично надані не були, а тому оплаті не підлягають, тому просить в позові відмовити.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

01 вересня 2012 року між промислово - технічною компанією у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" м. Київ (Поклажодавець) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 м. Хмельницький (Зберігач) укладено договір зберігання №010912Х.

Відповідно до умов р. 1 договору, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання Майно, відповідно до актів приймання-передачі, накладних або інших документів про передачу Майна, складених на підставі цього Договору, і зобов'язується його зберігати та повернути це Майно Поклажодавцю в схоронності. Зберігання Майна здійснюється за адресою: м. Хмельницький, вул. Козацька, 55. Майно доставляється до місця зберігання за рахунок Поклажодавця. Відвантаження/завантаження Майна на складі Зберігача здійснюється силами та за рахунок Зберігача. Вартість майна, переданого на зберігання за даним Договором, не може перевищувати 30000 грн. Майно, яке передається на зберігання: плитка керамічна, вироби санітарно-фаянсової групи, в асортименті, кількості та вартістю, визначеною в Актах приймання-передачі на зберігання, накладних або інших документах про передачу Майна. Майно передається на зберігання Поклажодавцем окремими партіями протягом усього строку дії нього Договору. Вартість переданого на зберігання по даному Договору Майна вказується в Актах приймання-передачі, накладних або інших документах про передачу Майна. Зберігач не має права користуватися і розпоряджатися Майном, переданим на зберігання, та повернути саме те Майно, яке було передане на зберігання (а не аналогічне), безпосередньо Поклажодавцю чи іншим особам за письмовою вказівкою Поклажодавця.

Згідно п. п. 2.1, 2.1.5 договору, зберігач зобов'язався прийняти Майно у відповідності з Актами приймання-передачі, накладними або іншими документами про передачу Майна. Зберігати Майно до пред'явлення Поклажодавцем вимоги про повернення Майна. Повернути саме те Майно, яке було передане на зберігання Поклажодавцем. Повернути Майно за першою вимогою Поклажодавця в день надходження вимоги, у тому стані, в якому воно було прийняте на зберігання, а також у кількості та асортименті, що вимагається Поклажодавцем.

Відповідно до п. 3.1 договору, Поклажодавець прийняв на себе зобов'язання забезпечити передачу Майна Зберігачу в тарі виробника, яка забезпечує його схоронність при транспортуванні та зберіганні. Прийняти, розглянути і, за відсутності мотивованих заперечень, підписати наданий Зберігачем Акт виконаних робіт у 10-денний строк з дня його отримання. Сплатити Зберігачу винагороду в розмірі та порядку, передбаченими даним Договором.

Згідно п. 4 даного договору, розмір винагороди за зберігання становить 1000,00 (одна тисяча) грн., в тому числі ПДВ - 166,67 грн., за кожен місяць зберігання. Вказана сума визначена за домовленістю Сторін, виходячи з того, що Зберігачем у ній враховані його витрати, необхідні для виконання зобов'язань по цьому Договору. Поклажодавець не оплачує додатково жодних витрат Зберігача понад вказану суму. Всі витрати покриваються Зберігачем самостійно з суми винагороди або інших власних джерел. Винагорода у вказаній сумі сплачується незалежно від кількості Майна, що знаходилося на зберігання в місяць, за який здійснюється оплата. Сплата винагороди за зберігання Майна здійснюється Поклажодавцем щоквартально не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом. Сплата здійснюється шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок Зберігача. За результатами діяльності Сторони зобов'язані проводити звірку кожні три місяці, результати якої оформляються відповідним Актом. Зберігач, що отримав Акт звірки від Поклажодавця, зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання Акту звірки підписати його зі свого боку та надіслати (передати) його Поклажодавцю. У випадку незгоди Зберігача із даними, що зазначені в Акті звірки, Зберігач зобов'язується у строк до 10 (десяти) робочих днів з дня отримання Акту звірки від Поклажодавця надіслати (передати) Поклажодавцю свій варіант Акту звірки. У разі не підписання (не надсилання) Зберігачем Акту звірки у строк, що визначений даним пунктом, чи ненадання Поклажодавцю у цей строк свого варіанту Акту звірки, вважатиметься, що викладені Поклажодавцем в Акті звірки відомості є підтвердженими (погодженими) Зберігачем.

Згідно п. 5.5 Договору, неповернення майна за вимогою Поклажодавця протягом більше ніж 10 днів з моменту заявлення такої вимоги означає визнання Зберігачем факту повної втрати Майна, яке не повернуте.

Пунктом 6.1 Договору, Зберігач зобов'язаний зберігати Майно до пред'явлення Поклажодавцем вимоги про його повернення.

Даний Договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов'язань за Договором. Договір може бути продовжений за погодженням сторін (п. 6.2 Договору).

01.09.2012р. між сторонами укладено акт приймання-передачі на відповідальне зберігання до договору зберігання № 010912Х від 01.09.2012р.

Відповідно до даного акту, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає згідно з умовами договору зберігання №27 від 01.11.2013р. наступне майно:

1. CHICAGO OCRE (по 44 уп/пач) зовнішня плитка в кількості 30,0229 кв.м. (21 уп. 1 шт.), розмір 450*450*9, сорт 1, шт./уп - 7, виробник ARGENTA

2. FUSION BIALA личкувальна плитка в кількості 35 кв.м. (25 уп. 0 шт.), розмір 200*500*10, сорт 1, шт./уп - 14, виробник OPOCZNO

3. FUSION GRAFIT Личкувальна плитка в кількості 46.2 кв.м. (33 уп. 0 шт.), розмір 200*500*10, сорт 1, шт./уп - 14, виробник OPOCZNO

4. R-MOS B51 шоколад Мозаїка в кількості 35,02 кв.м. (8 уп. 20 шт.), розмір 321*321*6, сорт 1, шт./уп - 40, виробник STELLA DE MARE

5. Грес Р 400 Технічний грес в кількості 64,8 кв.м. (40 уп. 0 шт.), розмір 300*300*7, сорт 1, шт./уп - 18, виробник CERSANIT плитка Україна

6. CENTRO FUSION BIALA декор в кількості 86 шт., розмір 200*500*10, сорт 1, шт./уп - 10, виробник OPOCZNO

Загальна вартість без ПДВ складає: 21253,76 грн. Даний акт приймання-передачі, складений у двох примірниках, по одному для кожної сторони та є невід'ємною частиною Договору № 010912Х від 01.09.2012р.

ПТК „АГРОМАТ", 16.12.2014 року, на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надіслано вимогу про повернення майна, згідно якої ПТК ТОВ „АГРОМАТ" просить приватного підприємця у найкоротший термін повернути майно на суму 21253,76 грн., яке було передано останньому на зберігання згідно договору № 010912Х від 01.09.2012 року. У випадку не виконання даної вимоги, позивач на підставі п. 5.5 Договору буде вважати таке майно втраченим та вимагатиме відшкодування його вартості.

У зв'язку з залишенням приватним підприємцем даної вимоги без відповіді, позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 58234,79 грн. завданих збитків.

На підтвердження даних вимог позивачем додано до матеріалів справи акт приймання-передачі майна № 4554 від 11.09.2012 року, вимогу про повернення майна від 16.12.2014 року, видаткові накладні № 40683 від 10.02.2015 року на суму 19324,74 грн., № 40695 від 12.02.2015 року на суму 26474,45 грн., № 40703 від 13.02.2015 року на суму 12435,60 грн., Договір № 0902-15 від 09.02.2015 року укладений між ПТК ТОВ „Агромат" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5, платіжні доручення № 1253 від 02.04.2015 рокуна суму 26474,45 грн., № 1252 від 02.04.2015 року на суму 19324,74 грн., № 1251 від 02.04.2015 року на суму 12435,60 грн., акт від 03.04.2015 року складений представниками ПТК ТОВ „АГРОМАТ" згідно якого майно, що передавалось на зберігання фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 за місцем зберігаггя відсутнє.

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом, звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до відповідача в якій просить стягнути 30000,00 грн. винагороди за зберігання майна.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Щодо вимог ПТК ТОВ „АГРОМАТ" про стягнення 58234,79 грн. завданих збитків, судом враховується наступне.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (частина 3 статті 225 Господарського кодексу України).

Судом враховано те, що згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України, для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

При цьому, встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження тих обставин, які зазначені в позові. Позивачем не надано підтвердження того, що ним вчинялись будь-які дії на час звернення з позовом до суду, що свідчили б про отримання ним майна переданого на зберігання відповідачу.

Як вбачається з умов договору зберігання № 010912Х від 01.09.2012 року, порядок та умови повернення майна зберігачем договором не встановлено.

Вимога, яка була надіслана позивачем відповідачу також не містить будь-яких умов, яким чином передане на зберігання майно має повертатись Поклажодавцеві.

Посилання ж позивача на акт від 03.04.2015 року, судом оцінюється критично, оскільки вказаним актом не встановлено обставин, за яких відбулось нанесення збитків позивачу. Зазначений акт не є належним доказом вини відповідача в спричиненні збитків, оскільки акт складений в присутності посадових осіб без участі представників відповідача. Посилання в акті на те, що за місцем зберігання майно відсутнє, у зв'язку з чим повернення зазначеного майна неможливе, не підтверджено належними засобами доказування в розумінні ст.ст. 32, 33 ГПК України.

За таких обставин, недоведеність позивачем протиправної поведінки відповідача спростовує посилання позивача на завдання саме відповідачем останньому збитків, і, як наслідок, свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також, враховуючи недоведеність позивачем наявності у сукупності всіх елементів складу правопорушення, яке тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих збитків, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 58234,79 грн. збитків є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 30000,00 грн. винагороди судом враховується наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов'язання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним сином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Як встановлено судом, 11.09.2012р. ПТК ТОВ „АГРОМАТ" передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 майно на зберігання, на підставі договору зберігання № 010912Х укладеного між сторонами, що підтверджується актом прийому-передачі № 4554 від 11.09.2012р., що не заперечується сторонами.

При цьому, умовами договору передбачено, що розмір винагороди за зберігання становить 1000 грн., в тому числі ПДВ - 166,67 грн. за кожен місяць зберігання (п. 4.1 Договору).

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення заборгованості за наданні послуги зберігання за період з 01.09.2012 року по 19.02.2015 року на суму 30000 грн. підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача за зустрічним позовом відповідно до ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 4-4, 4-5, 4-7, 12, 13, 33, 34 44, 49, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" м. Київ до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 58234,79 грн. завданих збитків відмовити.

Зустрічний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький до товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" м. Київ про стягнення 30000,00 грн. задоволити.

Стягнути з промислово - технічної компанії у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю "Агромат" (м. Київ, Пр-т Перемоги,89А, код 21509937) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) - 30000,00 грн. (тридцять тисяч гривень 00 коп.) заборгованості та 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Повний текст складено 14.04.2015р.

Суддя С.В. Гладій

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу,(м. Київ, пр-т Перемоги,89А) (прост.)

3 - відповідачу. (АДРЕСА_1)