ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

23.01.2007                                                                Справа №  3/216-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Гридасова Ю.В. при секретарі Вецало М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом дочірньої компанії "Газ України" НАК Нафтогаз України, м. Київ, до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз",   м. Херсон, про   стягнення 3379590грн.14коп.  

за участю представників

позивача: Лебедюк Ю.А., гол. ю/к, дов. № 363/10 від 29.12.2006р.,

відповідача: Чернишова В.Г., заст. нач. ю/в, дов. № 08/31-2524 від 27.12.2006 р.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 2767626грн.43коп. основного боргу за поставлений у січні-грудні 2005 року природний газ, а також 252922грн.31коп. пені, 275137грн.89коп. з урахуванням встановленого індексу інфляції, 83903грн.51коп. з урахуванням 3% річних,  відповідно до умов договору купівлі-продажу від 24.12.2004 року № 06/04-1427, посилаючись на положення ст. ст. 11-16, 258, 525, 526, 550-552, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України.

Представник позивача на засіданні суду підтримав вимоги, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в ході судового засідання заперечував проти позовних вимог, відповідно до відзиву на позовну заяву, посилаючись на наступні обставини.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Діяльність ВАТ "Херсонгаз" з постачання природного газу за регульованим тарифом здійснюється на підставі Ліцензії, виданої НКРЕ відповідно до Постанови НКРЕ від 19.05.2000 р. № 528. Тариф на постачання природного газу розраховується ліцензіатом і затверджується НКРЕ. Тариф встановлюється таким чином, щоб забезпечити покриття обґрунтованих витрат ліцензіата на постачання природного газу і розміру прибутку, включаючи податки, обов'язкові платежі та відрахування. Таким чином, діяльність регламентується правовими актами і в затверджений тариф на постачання газу обсяг втрат не включався і, як наслідок, джерел для покриття вартості втрат не було передбачено.

До того ж, на думку відповідача, слід звернути увагу на той факт, що окрім ВАТ "Херсонгаз" жодне підприємство в Херсонській області не реалізує для населення природний газ. Але, відповідно до Постанови КМУ України від 27.12.2001 р. № 1729, потреба населення в природному газі задовольняється з ресурсів газу, видобутого підприємствами, підпорядкованими в т.ч. НАК "Нафтогаз України". Позивач являється дочірньою компанією НАК "Нафтогаз України", через яку здійснюється реалізація газу, і, користуючись своїм монопольним становищем, як оптовий постачальник природного газу, нав'язує заздалегідь невигідні умови для ВАТ "Херсонгаз". Так, відповідно до ст. 181 ГК України, предмет у господарському договорі є істотною умовою договору і в ньому повинно бути визначено -найменування та кількість продукції. В розділі першому Договору № 06/04-1427 від 24.12.2004 р. не визначено чітко предмету договору. В пункті 1.1. Договору Продавець передає природний газ для потреб населення з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків). Але, даним Договором взагалі не визначено ні причин таких втрат, ні порядку проведення розрахунку, хоча Позивач заздалегідь знав, що газ саме для потреб населення, більшість з якого отримує його без вузлів обліку, що не дає можливості встановити достовірність спожитих об'ємів газу.

Згідно статутних документів, основним видом діяльності Товариства є розподілення газу системою трубопроводів. Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 розділу 5 Порядку від 26.03.2001 р. № 79 облік газу, спожитого населенням, здійснюється газорозподільними підприємствами на підставі даних лічильників, а за відсутності лічильників - на підставі норм споживання природного газу. Норми споживання природного газу населенням, у разі відсутності газових лічильників, затверджені Постановою КМУ № 619 від 08.06.1996 р. Додаткового порядку чи додаткових норм для обліку природного газу, спожитого населенням, у осінньо-зимовий період, коли відбувається найбільше перевитрачання газу, порівняно з діючими середньорічними нормами споживання газу, чинним в Україні законодавством не передбачено.

По даним ВАТ "Херсонгаз", фактичне споживання населенням природного газу за 2005 рік встановлено на загальну суму 33 645 670, 52 грн., з них: за показниками приладів обліку на суму 24 626 416, 72 грн., на підставі норм споживання природного газу на суму 9 019 253, 80 грн. Вартість даного газу товариством сплачена у повному обсязі.

Підтвердженням безпідставності подання позовної заяви, на думку відповідача, є і нарахування штрафних санкцій, які заявлені до стягнення Позивачем не коректно та всупереч умовам Договору.

Відповідно до п. 6.2 Договору № 06/04-1427 від 24.12.2004 р. на постачання природного газу, укладеного між сторонами, Покупець, тобто ВАТ "Херсонгаз", несе відповідальність за несвоєчасну оплату спожитого газу. Зазначена ж сума боргу в позовній заяві є втратами природного газу, які виникли незалежно від експлуатаційно-господарської діяльності ВАТ "Херсонгаз".

По справі, за клопотанням відповідача, проведена судово-бухгалтерська експертиза, висновок № 7898 від 22.11.2006 р. (а.с. 113-124, том. 1).

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.12.06 р. до 23.01.07 р.

За згодою представників учасників судового процесу в засіданні суду 23.01.07 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Херсонської області від 14.08.06 р. № 190 (а.с. 51, том. 1) справу вилучено з провадження судді Ємленінової З.І. та передано на розгляд судді Янковської І.Є., відповідно до розпорядження голови господарського суду Херсонської області від 12.12.06 р. № 297 (а.с. 133, том 1) справу передано на розгляд судді Гридасову Ю.В.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, що прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

24 грудня 2004 року між ВАТ "Херсонгаз" (Покупець) та ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 06/04-1427, 25.01.2005 р., 14.10.05 р., 01.11.05 р., 31.12.05 р. сторонами укладені додаткові угоди до зазначеного договору № № 1, 2, 3, 4 (відповідно) (надалі за текстом –Договір). Згідно з Договором Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю в 2005 році природний газ з урахуванням можливих обсягів розбалансування газу (відтоків/притоків), надалі газ, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору. Умови Договору щодо обсягів поставки природного газу змінювались додатковими угодами № № 1, 2, 4, а щодо ціни природного газу –Додатковою угодою № 3.

Умовами пункту 1.3. Договору сторони передбачили, що газ, який постачається за даним договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації населенню та включає в себе можливі обсяги розбалансування газу (відтоків/притоків).

Відповідно до умов п. 5.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу.

Як зазначає позивач у позовній заяві, Постачальником на протязі січня-грудня 2005р. було поставлено Покупцю для подальшої реалізації населенню 349191,295 тисяч куб. м. природного газу на загальну суму 36575251,95 грн. В свою чергу Покупцем було здійснено проплат на суму 33807625,52 грн. На думку позивача, вартість спожитого та не оплаченого відповідачем природного газу, станом на момент звернення з позовом до суду, становить 2767626 (два мільйони сімсот шістдесят сім тисяч шістсот двадцять шість) грн. 43 коп.

Однак, вказані у позовній заяві обставини не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Так, відповідно до п.п. 5.3.2. п. 5.3. розд. 5 Порядку  доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом НАК "Нафтогаз України" від  26.03.01 р. № 79 (надалі за текстом –Порядок), облік газу, спожитого населенням, здійснюється газорозподільними підприємствами на підставі даних лічильників, а за відсутності лічильників - на підставі  норм споживання природного газу, що затверджується  Кабінетом Міністрів України. Норми споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 619 від 08.06.96 р.

Чинним законодавством не передбачено додаткового порядку та додаткових норм для обліку природного газу, спожитого населенням.

За змістом пункту 3.4. "Сезонні коливання споживання природного газу" Порядку  відтоки природного газу, некомпенсовані притока ми газу протягом року, є понаднормованими втратами газорозподільними під приємствами природного газу.

В за гальному обсязі природного газу, що протранспортований та переданий Херсонським ЛВУМГ в розподільчі мережі ВАТ "Херсонгаз" за 2005 рік, відповідно до актів приймання-передачі природного газу складених представниками газотранспортного підприємства Херсонського ЛВУМГ та відповідачем (а.с. 83-94, том –1), вра ховані наступні обсяги природного газу:

- обсяги газу, що передані промисловим підприємствам (за виключен ням власних потреб природного газу ВАТ "Херсонгаз"), населенню, в котельні промислових підприємств, підприємствам комунальної теплоенергетики та бю джетним організаціям, складають 630555,492 тис. н. м. куб. (110129,85-463,853 + 325689,952 + 92812,663 + 85920,095 + 16466,785);

- нормовані втрати, виробничо-технологічні витрати та обсяги на власні потреби природного газу ВАТ "Херсонгаз" - 25532,671 тис. н. м. куб. (344,890+24723,928 + 463,853);

- відтоки газу, некомпенсовані притоками газу (понаднормовані втрати природного газу) - 25184,095 тис. н. м. куб.

Різниця між обсягами газу, що подається до газорозподільної мережі газорозподільному підприємству для споживачів, і обсягами газу, що фактично спожито споживачами природного газу, переліченими вище, включає виробни чо-технологічні витрати, власні потреби, нормовані втрати та відтоки газу, не компенсовані притоками газу (понаднормовані втрати природного газу).

Згідно актів передачі-приймання природного газу складених представниками позивача та відповідача (а.с. 22-36, том. 1), у загальному обсязі переданого природного газу, який ДК "Газ Укра їни"  передано,  а ВАТ "Херсонгаз" прийнято відповідно до умов Договору № 06/04-1427 від 24.12.04 р., враховані відтоки газу, некомпенсовані притоками газу (понаднормовані втрати природного газу) в обсязі 25171,161 тис.м.куб. загальною вартістю 2929581грн.40коп.

Зазначені вище обставини підтверджуються експертним дослідженням (висновок судово-бухгалтерської експертизи № 7898 від 22.11.06 р., а.с. 113-124, том –1), відповідно до якого, у загальному обсязі переданого природного газу, що газотранспортні підприємства Херсонського ЛВУМГ за 2005 рік протранспортували та передали в розподільчі мережі ВАТ "Херсонгаз", враховані відтоки газу, некомпенсовані притоками газу (понаднормовані втрати природного газу) в обсязі 25184,095 тис. н. м. куб. загальною вартістю 2929581грн.40коп. Вартість зазначених втрат не включено до тарифу на транспортування природного газу ВАТ "Херсонгаз".

Позивач ухилився від виконання покладених господарським судом обов'язків, зазначених в п. 4 резолютивної частини ухвали від 05.09.2006 р. та листі господарського суду № 3/216-06 від 11.10.06 р., не надавши  експерту відомості бухгалтерського обліку ДК "Газ України", що стосуються обліку втрат природного газу, а тому експерт не зміг встановити, чи враховані комерційні втрати газу із незалежних від відповідача причин, що передані в 2005 р. в розподільчі мережі відповідача в бухгалтерському обліку позивача.

Згідно з Порядком, втрати - це обсяги газу, що вини кають як різниця між надходженням та реалізацією газу споживачам, закачуван ням до підземного сховища газу (ПСГ), відбором на виробничо-технологічні ви трати і власні потреби та транспортуванням газу на експорт і транзит.

Таким чином, різниця між обсягами газу, що подається до газотранспорт ної системи, і обсягами газу, що реалізується споживачам, закачується до підзе много сховища газу (ПСГ) та транспортується на експорт і транзит, включає ви робничо-технологічні витрати і власні потреби та втрати природного газу.

Виробничо-технологічні витрати та власні потреби природного газу, згі дно з підпунктом 2.3.4.1 пункту 2.3.4 Порядку № 79 від 26.03.01 р., це газ, вико ристаний ГТП та ГП на експлуатацію систем, включаючи витрати газу на роботу компресорів та нагрівачів газу на виході з системи, а також витрати газу на пус кові, налагоджувальні і ремонтні роботи.

Отже, виробничо-технологічні витрати та власні потреби природного газу є обсягами газу, що спожитий газотранспортними підприємствами та газорозпо дільними підприємствами для здійснення своєї господарської діяльності.

Частиною 2 пункту 5.1. Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 5.5. Договору встановлено, що звірка розрахунків здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості спожитого газу Покупцем.

Пунктом 6.2. договору передбачена відповідальність за несвоєчасну оплату спожитого газу у строки, зазначені у п.5.1. даного договору.

Зазначені пункти договору свідчать про те, що відповідач зобов'язався здійснити оплату вартості фактично спожитого газу і не приймав на себе зобов'язання  по  оплаті вартості комерційних втрат газу із незалежних від нього причин.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач не довів обов'язок відповідача за Договором сплачувати вартість комерційних втрат газу. Посилання позивача на акти подачі-приймання природного газу, складені між позивачем та відповідачем, є безпідставними, оскільки зазначені в актах обсяги природного газу не підтверджені як фактично спожиті відповідачем та спростовуються висновком судово-бухгалтерської експертизи, а тому не можуть бути достатнім доказом у розумінні  ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Порядком № 79 від 26.03.01р. на замовників транспортних послуг з транспортування природного газу до споживача покладено зобов'язання з відшкодування вартості газу для  виробничо-технологічних витрат та власних потреб. Так, згідно з базовими принципами доступу до газотранспортної системи, визначеними п. 1.2 цього ж Порядку, замовники несуть відповідальність за відшкодування втрат, яких зазнали газотранспортні та газорозподільні підприємства. В той же час, зазначений Порядок не містить положень, що покладали б на замовника зобов'язання з відшкодування комерційних втрат, що мають місце в газотранспортній системі та газорозподільчій мережі.

Згідно  ч. 2. п. 1.3. того ж  Порядку відповідальність за втрати газу  у газотранспортній і газорозподільчій мережі покладаються на власника газу лише у разі, якщо такі втрати сталися з його вини. Позивачем не доведено, що комерційні втрати, вимогу щодо відшкодування яких ним висунуто, виникли саме з вини відповідача.

Доводи позивача спростовуються вищевикладеними обставинами.

Оскільки відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу, не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягненя сум з урахуванням індексу інфляції, річних та пені.

Відповідно до положень ст. 526 Цивільного кодексу України  (435-4) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться.

За вказаних обставин, позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись  ст. ст.  82-85 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.           В задоволенні позовних вимог відмовити.

2.           Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя                                                                                     Ю.В. Гридасов.  

Дата оформлення та підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України                                                            "05" лютого 2007 р.