Справа № 127/25541/14-к

Провадження № 1-кп/127/391/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Ковальчук Л.В.

при секретарі Табачук В.О.,

за участю прокурора Шеліховської І.Ю.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні об'єднане кримінальне провадження № 12014020010005503, № 12014020010008002 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Вінниці, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше засудженого: 07.05.1997 року вироком Замостянського районного суду м. Вінниці за ч. 2 ст. 140 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 46-1 КК України відстрочено виконання основної і додаткової міри покарання на 1 рік 6 місяців та стягнуто штраф 680 грн.; 09.06.1998 року вироком Замостянського районного суду м. Вінниці за ч. 3 ст. 140 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією майна; 04.04.2003 року вироком Замостянського районного суду м. Вінниці за ч. 1 ст. 263, ч. 2, 3 ст. 185, ч. 3 ст. 206, ч. 3 ст. 143, ст. 70 КК України до позбавлення волі строком на 10 років;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Вінниця, громадянина України, не працюючого, не одруженого, з середньою-спеціальною освітою, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше засудженого: 22.03.2005 року вироком Староміського районного суду м. Вінниці за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки; 08.06.2006 року вироком Замостянського районного суду м. Вінниці за ч. 1 ст. 186 КК України, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, звільненого 09.01.2009 року по відбуттю строку покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються в наступному.

31.07.2014 року близько 12:30 год. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в приміщенні продуктового магазину «Добробут», який розташований за адресою: м. Вінниця, вулиця Фурмана, 28. В магазині ОСОБА_4 помітив за торгівельним прилавком розстібнуту жіночу сумочку, в якій знаходився гаманець червоного кольору, який належав ОСОБА_5 В цей час у ОСОБА_4 та ОСОБА_3 виник спільний умисел на таємне викрадення чужого майна.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 вступив в злочинну змову з ОСОБА_3, який сприяючи скоєнню даного злочину, закрив ОСОБА_4 своїм тілом для здійснення непомітного викрадення. Після цього, ОСОБА_4, скориставшись сприятливими умовами для скоєння крадіжки, що виключали можливість бути поміченим присутніми особами в приміщенні магазину, завдяки допомозі ОСОБА_3, таємно, шляхом вільного доступу, викрав гаманець із зазначеної розстібнутої жіночої сумки, що знаходилась за торгівельним прилавком вказаного магазину. В даному гаманці знаходились грошові кошти в сумі 3500 гривень та кредитні картки АТ «Дельта Банку». Реалізувавши свій злочинний умисел до кінця, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зникли у невідомому напрямку, викраденими коштами розпорядилися на власний розсуд. Своїми діями ОСОБА_4 та ОСОБА_3 спричинили потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на суму 3500 грн.

Дії ОСОБА_3 прокурором кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуючою ознакою якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, вчинене повторно.

Дії ОСОБА_4 прокурором кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), кваліфікуючими ознаками якого є вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині не визнав суду пояснив наступне. Того дня він разом з ОСОБА_6 їхали автомобілем у лікарню, що на вул. Київська. По дорозі вони зустріли знайому дівчину на ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_4, якого він раніше не знав. Вони запропонували останнім їх підвезти, на що ті попросили забрати по дорозі ще ОСОБА_8. Вони поїхали далі і по дорозі до них підсів ОСОБА_8 До того часу він не був знайомим ні з ОСОБА_8, ні з ОСОБА_4 По дорозі ОСОБА_8 запропонував зайти у магазин та купити пива. Вони зайшли в продуктовий магазин, що поблизу вул. Карла Маркса. Він хотів купити там цигарки, але таких, як він хотів, у магазині не було. ОСОБА_8 купив собі пиво, і вони вийшли. Про те, що робив у магазині ОСОБА_4 йому не відомо, він цього не бачив. Повернувшись до автомобіля, вони поїхали далі. Через 200 метрів ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вийшли з автомобіля.

Про те, що в магазині зник гаманець, він дізнався від працівників міліції. Він не пам'ятає чи були на той час у магазині інші покупці. Сумку та гаманець потерпілої він не бачив. ОСОБА_4 йому гаманець не показував, грішми не ділився. Змову та участь у злочині заперечує.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав частково, суду повідомив наступне. Він з дівчиною на ім'я ОСОБА_7 збиралися їхати на залізничний вокзал. По дорозі вони зустріли ОСОБА_3, якого він раніше не знав. Вони підсіли у його автомобіль, по дорозі зупинилися біля магазину та зайшли всередину. Там він побачив гаманець і викрав його. Коли він викрадав гаманець, то цього ніхто не бачив, ОСОБА_3 стояв спиною до нього. В гаманці було дві гривні і дві кредитні картки з написаними пін-кодами біля них. Він хотів перевірити картки, але банкомати їх не приймали, тому він викинув дані картки.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 суду повідомила наступне. Вона працює продавцем у магазині «Добробут», який розташований за адресою: м. Вінниця, вулиця Фурмана, 28. Прийшовши на роботу, вона переодягнулася та залишила сумку за прилавком, сумка була розстібнута. Потім вона працювала, обслуговувала покупців. В магазин заходили хлопці з голим торсом, яких вона раніше не знала. Останні купили пиво та вийшли. Через деякий час, приблизно через 15-20 хвилин, на її телефон почали приходити СМС-повідомлення про те, що з її карток хтось хоче зняти гроші, але вказує невірний пін-код. Вона перевірила сумку та виявила, що гаманця немає. Спочатку вона подумала, що забула гаманець вдома, але потім, разом з директором магазину переглянула відео з камер спостереження та зрозуміла, що гаманець у неї викрали у магазині. В гаманці у неї були гроші в сумі 3500 грн. - 12 купюр по 200 грн., кілька купюр по 100 грн. і ще дрібні гроші. Вона носила ці гроші при собі, оскільки мала намір купувати холодильник. На даний час гроші їй не повернуто.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду повідомив наступне. Влітку, точної дати він не пам'ятає, десь об 11:00 год., до нього прийшов ОСОБА_3 та попросив поїхали з ним у лікарню ШМД на його автомобілі. Він погодився. Коли вони проїжджали по вул. К. Маркса, то зустріли знайому йому дівчину на ім'я ОСОБА_7, з якою був незнайомий їм хлопець. Вони запросили їх у автомобіль і поїхали далі. Біля школи №12 до них приєднався ще один хлопець. Потім всі, крім нього та ОСОБА_7, пішли у магазин. Десь через 10 хвилин хлопці вийшли з магазину та вони поїхали далі. Біля олійно-жирового комбінату всі вийшли, а він з ОСОБА_3 поїхали у лікарню. В автомобілі ОСОБА_4 не показував нікому гаманець. ОСОБА_3 сидів на передньому сидінні біля водія, а ОСОБА_4 позаду.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду повідомив наступне. Одного дня до його будинку під'їхав ОСОБА_4, з яким він був знайомим, ОСОБА_3 та дівчина. Він вийшов на вулицю, поговорив з ними, а потім вони зайшли у магазин. ОСОБА_3 просив його купити йому цигарок, але таких, як він палить у магазині не було. В магазині він купив пиво та вийшов. Про крадіжку він дізнався від працівників міліції. Пізніше йому стало відомо, що ОСОБА_4 викрав гаманець продавця, але він не бачив як це відбувалося.

В судовому засіданні були безпосередньо досліджені докази, надані сторонами кримінального провадженні, а саме:

- постанова про оголошення ОСОБА_4 в розшук від 31.10.2014 року;

- ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 28.02.2015 року;

- постанова про визнання предмету речовим доказом та приєднання його до матеріалів кримінального провадження від 05.09.2014 року, згідно якого CD диск з відеозаписом з камер спостереження приєднано до матеріалів кримінального провадження;

- протокол огляду документа від 05.09.2014 року, згідно якого оглядався відеозапис з камер спостереження;

- протокол огляду місця події від 01.08.2014 року, згідно якого оглядався продуктовий магазин «Добробут», який розташований за адресою: м. Вінниця, вулиця Фурмана, 28.

Також в судовому засіданні було переглянуто диск з відеозаписом з камер спостереження з якого видно, що в магазин першим зайшов ОСОБА_8, за ним зайшов ОСОБА_3 Він пройшов прямо, роздивлявся прилавок, потім обернувся на інший прилавок. В цей момент зайшов ОСОБА_4, він щось сказав ОСОБА_3, який після цього розвернувся спиною до ОСОБА_4 ОСОБА_4 пройшов повз прилавок, що ліворуч, зазирнув за нього, витягнув якісь предмет та одразу сховав його в свої шорти. Після чого одразу попрямував до виходу. Разом з ним вийшли ОСОБА_3 та ОСОБА_8

Аналізуючи всі зібрані по справі докази в їх сукупності суд дійшов наступних висновків.

В судовому засіданні було беззаперечно встановлено, що у магазині «Добробут» 31.07.2014 року близько 12:30 год. ОСОБА_4 викрав гаманець потерпілої ОСОБА_5, який знаходився за прилавком, що розташований ліворуч від входу. Діями ОСОБА_4 потерпілій заподіяно майнову шкоду в сумі 3500 грн. В цей момент в магазині перебували також ОСОБА_8 та ОСОБА_3 При чому в момент викрадення ОСОБА_3 стояв спиною до прилавку, де лежав гаманець потерпілої, і відповідно не міг бачити дій ОСОБА_4 В подальшому із магазину вийшли всі троє - ОСОБА_4, ОСОБА_8 і ОСОБА_3

Під час допиту всіх вказаних осіб в судовому засіданні ОСОБА_4 стверджував, що він викрав гаманець одноособово, ОСОБА_3 участі у цьому не приймав, він не повідомляв йому ні про свій намір перед крадіжкою, ні після цього, не показував гаманець та не давав його вмісту.

Свідки, які їхали в автомобілі разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 після крадіжки також не вказували, що ОСОБА_4 повідомляв ОСОБА_3 про крадіжку, чи показував гаманець, не вказували вони, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домовлялися про крадіжку в машині до того, як зайшли у магазин.

Таким чином єдиним доказом винуватості ОСОБА_3 може слугувати відеозапис з камери спостереження магазину. Але він не дає підстав стверджувати, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в магазині відбулися будь-які домовленості, оскільки про що вони розмовляли, невідомо, події розвивалися дуже швидко, раніше вони між собою знайомі не були.

Також ОСОБА_3 категорично заперечив свою участь у крадіжці і пояснив, що після того, як вони вийшли з магазину, то поїхали далі, але ОСОБА_4 майже одразу вийшов з автомобіля. Такі показання ОСОБА_3 підтвердив обвинувачений ОСОБА_4, який також наполягав, що ОСОБА_3 він раніше не знав, скоював крадіжку сам, коли цього ніхто не бачив. Крім того, ОСОБА_4 повідомив, що під час скоєння ним крадіжки, ОСОБА_3 стояв до нього спиною, тому не міг бачити, що він робить та допомагати йому в цьому. Свідок ОСОБА_6, який був водієм автомобіля, не надав суду пояснень про те, що ОСОБА_4 показував ОСОБА_3 гаманець, або ділився з останнім грішми. Свідок обвинувачення ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомив, що він взагалі крадіжки не бачив, а все знає лише зі слів працівників міліції. На відеозаписі з камер спостереження видно, як ОСОБА_4 скоює крадіжку гаманця, але при цьому останній не вступав у злочинну змову з ОСОБА_3 Крім того, на відеозаписі чітко видно, що ОСОБА_3 був повернутий до ОСОБА_4 спиною та не міг бачити, що робить останній. Часу на те, щоб домовлятися про скоєння крадіжки у останніх не було. Крім того, обвинувачені не були знайомими раніше, тому не могли по одному погляду зрозуміти думки іншого, конклюдентності в їх діях не вбачається. Таким чином доказів того, що ОСОБА_3 закрив своїм тілом ОСОБА_4 для того, щоб останній міг безперешкодно скоїти крадіжку, і таким чином сприяв скоєнню злочину, в судовому засіданні не здобуто. Крім того, доказів того, що обвинувачені в подальшому разом розпорядилися викраденим майном стороною обвинувачення суду також не надано.

Як вбачається із диспозиції ч. 2 ст. 185 КК України, дії обвинувачених мали бути спільними, об'єднаними єдиним умислом, при цьому вони мали заздалегідь домовитися про спільне скоєння крадіжки.

Наявність в ОСОБА_3 та ОСОБА_4 домовленості на вчинення крадіжки зібраними доказами не підтверджується, як і не підтверджується його участь у злочині.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185 КК України слід виправдати в зв'язку з недоведеністю його вини.

Суд також вважає, що винуватість ОСОБА_4 у скоєнні крадіжки знайшла своє підтвердження в судовому засіданні. Так сам обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував даний факт, але не погодився з сумою викраденого, пояснивши, що у гаманці потерпілої було лише дві гривні. Суд критично оцінює показання ОСОБА_4 в цій частині, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_5, яка в судовому засіданні стверджувала, що у її гаманці було 3500 грн., за які вона збиралася здійснити покупку.

Однак суд вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_4 не є вірною, оскільки вчинення ОСОБА_4 крадіжки спільно та за попередньою змовою з ОСОБА_3 в судовому засіданні свого підтвердження не знайшло. Тому така кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, із кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_4 має бути виключена. Натомість, ОСОБА_4 скоїв крадіжку, маючи непогашену судимість за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Таким чином, дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують та пом'якшують його покарання.

Зокрема судом враховано, що ОСОБА_4 раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, компрометуючих даних не надходило.

Обставин, що пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_4, судом не встановлено.

За таких обставин, а також враховуючи виктимну поведінку потерпілої ОСОБА_5, яка залишила своє майно без нагляду в людному місці, що безумовно було певною спокусою для громадян, схильних до скоєння злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції його від суспільства, тому йому слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Суд вважає, що речовий доказ CD диск з відеозаписом з камер спостереження, який приєднано до матеріалів кримінального провадження слід залишити при матеріалах кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України та ст. 65 КК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та виправдати в зв'язку з недоведеністю його вини у скоєнні злочину.

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком три роки.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції УДПтС України у Вінницькій області про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили змінити з тримання під вартою на особисте зобов'язання, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Речовий доказ CD диск з відеозаписом з камер спостереження, який приєднано до матеріалів кримінального провадження - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя: