ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

04 лютого 2009 р.

№ 1/116

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді     Гончарука П.А.,

суддів:                            Вовка І.В.,

                                        Малетича М.М. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Газ тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” на рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2008р. у справі № 1/116 за позовом Відкритого акціонерного товариства “Сімферопольський завод монтажних виробів” до Дочірнього підприємства “Газ тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” про стягнення 227437,98 грн.,

за участю представників:

позивача: Бородкіна Г.І., довіреність б/н від 27.01.2009р.,

                Неліна В.Я., довіреність б/н від 27.01.2009р.,

відповідача: Галанський Д.П., довіреність № 09/13 від 02.02.2009р.

В с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство “Сімферопольський завод монтажних виробів” (далі –ВАТ “Сімферопольський завод монтажних виробів”, Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства “Газ тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (далі – ДП “Газ тепло”, Відповідач) про стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 182001,91 грн. та 3% річних в розмірі 45436,07 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.07.2008р. позов ВАТ “Сімферопольський завод монтажних виробів” задоволено частково: стягнуто з Відповідача на користь Позивача 60248,49 грн. інфляційних нарахувань, 6947,69 грн. –3% річних та судові витрати по справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2008р. рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2008р. у даній справі було змінено і резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: “Позов ВАТ “Сімферопольський завод монтажних виробів” задоволено частково. Стягнути з ДП “Газ тепло” НАК “Нафтогаз України” на користь ВАТ “Сімферопольський завод монтажних виробів” 182001,91 грн. інфляційних втрат, 38070,34 грн. –3% річних, 2200,72 грн. державного мита та 114,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити”.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 13.02.2006р. між ДП “Газ Тепло” (Покупець) та ВАТ “Сімферопольський завод монтажних виробів” (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 15/06-78 (далі –Договір), відповідно до умов якого Позивач продав, а Відповідач купив теплообмінне сантехнічне обладнання (газові котли, радіатори, фурнітура та інші товари даної групи), надалі –товар, згідно специфікації. Ціна товару вказується в специфікації і встановлюється у національній валюті України. Загальна вартість цього договору визначається сумою загальних вартостей товару, що вказується в специфікаціях, які є невід’ємною частиною Договору (п.п. 1.1. - 1.3.).

В пункті 2.3. Договору сторони погодили умови розрахунків, згідно яких, Покупець здійснює оплату товару, що поставляється за даним договором у вигляді 30% попередньої оплати, 70% по факту отримання, згідно виставленого рахунку-фактури. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на рахунок Позивача.

Відповідно до п. 7.1. Договору він набирає сили з моменту підписання його сторонами і діє в частині поставки до 31.12.2006р., а частині взаєморозрахунків –до повного їх виконання.

Судами встановлено, що на виконання умов Договору Позивачем протягом лютого –квітня 2006 року було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 24155840,48 грн., з яких останнім було сплачено за поставлений товар тільки 23327112,94 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги Позивача про стягнення втрат від інфляції та 3% річних за період з 10.04.2006р. по 01.11.2007р., які обґрунтовані несвоєчасною оплатою Відповідачем поставленого товару.   

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі –ГК України) суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (далі –ГК України) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Також, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, що згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, стаття 611 ЦК України передбачає настання в разі порушення зобов’язання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплату неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши, що Відповідачем не було оплачено у повному обсязі товар, поставлений за видатковою накладною № 3-00000068 від 10.04.2006р., а період прострочення, за який слід розраховувати 3% річних та інфляційні нарахування, становить: з 08.07.2006р. по 31.11.2007р., враховуючи часткову оплату товару, яка була здійснена 31.05.2007р., і з огляду на умови Договору та норми матеріального права, зокрема, ст. 530 ЦК України, а також, зважаючи на доведеність самого факту заборгованості Відповідача за поставлений йому Позивачем товар, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що рішення суду першої інстанції слід змінити, стягнувши з Відповідача на користь Позивача 182001,91 грн. інфляційних втрат та 38070,34 грн. –3% річних.

Вказані висновки суду апеляційної інстанції є правильними і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи та наявним матеріалам.

Щодо твердження Відповідача про порушення судом апеляційної інстанції ст. 101 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України), яке виразилось, на його думку, в безпідставному залученні до матеріалів справи на стадії апеляційного розгляду акту приймання-передачі майна від 14.04.2006р., то колегія суддів вважає його безпідставним та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної інстанції (подання) і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

В даному випадку, як видно з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог вказаної процесуальної норми і перевіряв законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі.

При цьому, апеляційний господарський суд витребував у сторін та долучив до справи додаткові докази, про необхідність долучення яких до справи заявляв у своєму клопотанні саме представник Відповідача, з чим погодились і представники Позивача.

У зв’язку з цим, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових  рішень, касаційна інстанція не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства “Газ тепло” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 09.07.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2008р. у справі №1/116 –без змін.

Головуючий - суддя                                                           Гончарук  П.А.

                                        

судді:                                                                                     Вовк  І.В.

                                                                                                     

                                                                                                         Малетич М.М.