У х в а л а
і м е н е м у к р а ї н и
1 квітня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Олійник А.С., Кузнєцова В.О., Наумчука М.І.,
провівши попередній розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю «KADORR Group», про визнання недійсними додаткового договору, договору про пайову участь та поділ майна подружжя, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, із урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати недійсними додаткову угоду про розірвання договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 29 липня 2013 року, договір про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна від 29 липня 2013 року № 15/289-2/Н, визнати за ним право власності на Ѕ частини земельної ділянки НОМЕР_3 площею 0,05 га, яка розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, садове товариство «Маяк», визнати за відповідачем право власності на Ѕ частини зазначеної земельної ділянки, визнати за ним майнове право на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за договором пайової участі № 15/289-2 від 6 березня 2012 року, укладеного між ОСОБА_5 та товариством з обмеженою відповідальністю «KADORR Group» (далі - ТОВ «KADORR Group»), визнати за відповідачем майнове право на Ѕ частини вказаної квартири.
Позовні вимоги обгрунтовував тим, що з 15 листопада 2003 року до 16 січня 2014 року він перебував із відповідачем у шлюбі. За час шлюбу сторони набули земельну ділянку площею 0,05 га, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, садове товариство «Маяк».
6 березня 2012 року між ОСОБА_5 та ТОВ «KADORR Group» було укладено договір про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1 у розмірі 432 046 грн 72 коп.
29 липня 2013 року на вимогу ОСОБА_5 договір від 6 березня 2012 року № 15/289-2 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомості розірвано, повернуто останній кошти у розмірі 432 317 грн 34 коп. Цього ж дня зазначену квартиру купила мати відповідача ОСОБА_6 Проте ОСОБА_4 не надавав згоди на розірвання договору від 6 березня 2012 року № 15/289-2 про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомості відповідно до ст. 65 СК України.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 червня 2014 року позов задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду від 29 липня 2013 року про розірвання договору від 6 березня 2012 року № 15/289-2 про пайову участь у будівництві квартири АДРЕСА_1, укладену між ОСОБА_5 та ТОВ «KADORR Group». Визнано недійсним договір від 29 липня 2013 року № 15/289-2/Н про пайову участь у будівництві квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ «KADORR Group». Визнано за ОСОБА_7 право власності на Ѕ частини земельної ділянки НОМЕР_3 (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 0,05 га, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, садове товариство «Маяк». Визнано за ОСОБА_4 майнове право на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за договором про пайову участь від 6 березня 2012 року № 15/289-2, укладеним між ОСОБА_5 та ТОВ «KADORR Group». Вирішено питання про розподіл судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними додаткової угоди від 29 липня 2013 року про розірвання договору від 6 березня 2012 року і договору від 29 липня 2013 року про пайову участь у будівництві квартири, визнання за ОСОБА_4 майнового права на Ѕ частини квартири скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові. Рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на Ѕ частини земельної ділянки та вирішення питання про розподіл судових витрат змінено, викладено резолютивну частину рішення в такій редакції: позов ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя задовольнити частково. Визнати за ОСОБА_4 право власності на Ѕ частини земельної ділянки НОМЕР_3 (кадастровий номер НОМЕР_2), площею 0,05 га, що розташована за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Феодосія, садове товариство «Маяк», відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку від 29 серпня 2007 року, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № НОМЕР_1. Визнати за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частини зазначеної земельної ділянки. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови в позові про визнання недійсними додаткової угоди від 29 липня 2013 року про розірвання договору від 6 березня 2012 року і договору від 29 липня 2013 року про пайову участь у будівництві квартири, визнання за ОСОБА_4 майнового права на Ѕ частини квартири, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в цій частині рішення суду першої інстанції.
В іншій частині рішення апеляційного суду не оскаржується.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 332 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно із ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Сторонами у цивільному процесі є суб'єкти матеріального правовідношення, з якого виник спір. Вирішуючи спір, суд повинен з'ясувати, чи має особа, до якої пред'явлено позов відповідати за позовом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позову або відмову в позові.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсними додаткової угоди від 29 липня 2013 року про розірвання договору від 6 березня 2012 року і договору від 29 липня 2013 року про пайову участь у будівництві квартири, визнання за ОСОБА_4 майнового права на Ѕ частини квартири та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що судом першої інстанції не залучені до участі у справі як відповідачі сторони оспорюваних правочинів: ОСОБА_6 та ТОВ «KADORR Group».
Висновки апеляційного суду про відмову в позові в оскаржуваній частині є обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до розгляду справи як відповідачі.
З огляду на викладене, касаційна скарга підлягає відхиленню, а рішення апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2014 року - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 332, 335, 336 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення апеляційного суду Одеської області 30 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів: А.С. Олійник
В.О. Кузнєцов
М.І. Наумчук