Справа № 682/4215/14-ц

Провадження № 2/682/130/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2015 року Славутський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Тончук Р.І.

при секретарі Придачук Г.Л.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

її представника ОСОБА_2,

представника відповідача Москалюк С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Хмельницької філії ПАТ КБ»Приватбанк» про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди . Посилається на те, що з 25.04.2002 року працювала на посаді касира Славутського відділення № 1 Хмельницької філії ПАТ КБ»Приватбанк», а з 26.11,2007 року на посаді старшого касира-операціоніста Славутського відділення цього ж банку. Наказом № Э.16.0.0.0/1-7094421 від 4.12.2014 року звільнена з цієї посади за ст. 41 п. 2 КЗпП України у зв»язку з втратою довір»я з наступного дня після затвердження наказу, тобто з 5.12.2014 року.

Згідно наказу підставою для звільнення стали такі обставини: 27.11.2013 року клієнт А-Банку ОСОБА_4 через термінал самообслуговування поповнював кредитний рахунок грошовими коштами в сумі 1200 грн. З технічних причин , а саме з-за нестабільної роботи програмних комплексів, ці грошові кошти не попали за призначенням, а були зараховані на рахунок каси Славутського відділення банку, у зв»язку з чим у касі утворились надлишки коштів. Старший касир -операціоніст ОСОБА_1, виявивши в касі надлишки в сумі 1200 грн., не вияснила їх походження, не доповіла про це керівникам Департаменту касового обслуговування і Славутського відділення банку, в порушення вимог Інструкції по роботі з готівковими коштами в касі, затвердженої наказом № СП-2-12-6548693 від 29.02.2012 року та Положення про організацію касової роботи у відділеннях Приватбанку і А-Банку, затвердженого наказом № СП-2012-6853201 від 7.08.2012 року, на рахунок надлишків цю суму не винесла, фактично їх привласнивши. Тільки 10.04.2014 року, вжитими службою безпеки банку в ході службового розслідування заходами було встановлено цей проступок і ОСОБА_1 погасила заборгованість по кредиту клієнта ОСОБА_4 та проценти, що утворились по ньому, а всього 1850 грн. Зазначені винні дії дають підставу банку для втрати довір»я до ОСОБА_1

Позивачка вважає, що звільнена з роботи безпідставно. Сплачені клієнтом банку ОСОБА_4. кошти не попали за призначенням не з її вини, а з-за нестабільної роботи програмних комплексів і лише після стабілізації їх роботи 28.11.2013 року вона виявила надлишок в сумі 1200 грн. При перевірці в ручному режимі проходження коштів через касу надлишку вона до 28.11.2013 року виявити не змогла. Після виявлення надлишку доповіла про це керуючому Славутським відділенням Бондаруку І.С., який дав вказівку зберігати ці кошти у сейфі до встановлення причини надлишку.

10.04.2014 року обслуговуючи клієнта банку ОСОБА_4, який проплачував кредит, випадково виявила наявність у нього заборгованості, яку він заперечував. Після звернення до клієнт-менеджера було встановлено, що саме ці кошти у в сумі 1200 грн. 27.11.2013 року були сплачені цим клієнтом через термінал і помилково попали на рахунок каси. У цей же день нею власними коштами було сплачено на рахунок клієнта 1200 грн., а також 650 грн. нарахованих процентів. Отже, вона не вчинила винних дій, що могли б бути підставою для звільнення.

За цей проступок вона була позбавлена премії за квітень 2014 року на 100% і до дня звільнення продовжувала працювати. При звільненні не було взято до уваги, що з часу вчинення проступку пройшов тривалий час.

Просить поновити її на роботі, стягнути з відповідача на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу та 5000 грн. моральної шкоди, що полягає у перенесених нею душевних стражданнях, порушенні життєвих зв»язків, вишукуванні коштів для проживання.

Судом до участі в справі в якості співвідповідача залучено ПАТ КБ «Приватбанк», що є юридичною особою, а, отже і належним відповідачем.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позов підтримала.

Представник відповідача Москалюк С.А. позову не визнала,давши пояснення про те, що позивачка звільнена з роботи на законних підставах. Займаючи посаду старшого касира-операціоніста , ОСОБА_1 відносилась до категорії працівників, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності і допустила порушення вимог Інструкції по роботі з готівковими коштами в касі та Положення про організацію касової роботи у відділеннях Приватбанку і А-Банку.Порушення полягають у тому, що 27.11.2013 року вона не здійснила зведення касових залишків в кінці дня, а наступного дня - 28.11.2013 року при здійсненні звірки рахунків виявила надлишок в сумі 1200 грн., який, як пояснила сама, поклала в сейф, не зарахувавши їх на відповідний рахунок, не відобразила в акті про недостачу/надлишки і не доповіла про надлишок керівникові відділення банку. Фактично розпорядилась коштами на власний розсуд, свідомо порушивши вимоги вищезазначених нормативних актів та не виконавши своїх посадових обов»язків, внаслідок чого була заподіяна матеріальна шкода на суму платежу по кредитному договору та нарахованих процентів. Подальше перебування позивачки на посаді ставило під загрозу інтереси клієнтів банку та самого банку, оскільки існував ризик повторних порушень. Саме з метою захисту інтересів клієнтів та банку було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 у зв»язку з втратою довір»я. Просить в позові відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, представника позивачки, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.04.2002 року була прийнята на посаду касира Славутського відділення № 1 Хмельницької філії ПАТ КБ «Приватбанк», а наказом № Э.НМ- ПП-2007-1605 від 26.11.2007 року переведена на посаду старшого касира-операціоніста цього ж відділення банку, що стверджується записом у трудовій книжці(а.с.9), копією цього наказу(а.с.44).

Наказом № Э.16.0.0.0/1-7094421 від 4.12.2014 року звільнена з цієї посади за ст. 41 п. 2 КЗпП України у зв»язку з втратою довір»я(а.с.4).

Як вбачається із змісту цього наказу та пояснень сторін, підставою для звільнення позивачки у зв»язку з втратою довір»я стало те, що вона будучи працівником, який безпосередньо обслуговує грошові цінності, при виявленні у касі банку надлишку грошових коштів, допустила порушення вимог Інструкції по роботі з готівковими коштами в касі та Положення про організацію касової роботи у відділеннях Приватбанку і А-Банку.Порушення полягають у тому, що 27.11.2013 року після помилкового зарахування на рахунок каси сплачених клієнтом банку ОСОБА_4 через термінал самообслуговування 1200 грн. для погашення кредиту, не здійснила зведення касових залишків в кінці дня, а наступного дня - 28.11.2013 року, виявивши при здійсненні звірки рахунків надлишок в сумі 1200 грн., , не зарахувала їх на спеціальний рахунок, не відобразила цієї суми в акті про недостачу/надлишки і не доповіла про надлишок керівникові відділення банку. Внаслідок допущених нею порушень не було своєчасно виявлено походження надлишку і ОСОБА_4 та банку була заподіяна матеріальна шкода на суму платежу по кредитному договору(1200 грн.) та нарахованих процентів(650грн.). Сторони пояснили, що порушення були виявлені 10.04.2014 року у зв»язку з заявою ОСОБА_4 про відсутність заборгованості по кредитному договору, тоді як за даними банку заборгованість мала місце. У цей же день ОСОБА_1 було внесено на відповідний рахунок 1200 грн. та 650 грн. нарахованих по кредиту процентів, що стверджується поясненнями сторін, квитанціями від 10.04.2014 року(а.с.73, 74). Отже, сплативши ці суми, ОСОБА_1 фактично визнала свою вину у вчиненні проступку. Її доводи про те, що вона повідомляла керівника Славутського відділення ПАТ КБ»Приватбанк» про виявлений у касі надлишок, не стверджуються жодними доказами. Як пояснила позивачка , доповідної записки про це вона керівнику не писала. Акту про надлишки вона не склала, на спеціальний рахунок коштів в сумі 1200 грн. не віднесла. З цієї причини до квітня 2014 року не було з»ясовано причини надлишків коштів і за клієнтом банку рахувалась на цю суму заборгованість та були нараховані проценти.

Відповідно до ст.41 ч. 1 п. 2 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у випадку встановлення винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Разом з тим, відповідно до п.п. 27,28 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 з наступними змінами»Про практику розгляду судами трудових спорів» суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним шкоду, а також брати до уваги час, що пройшов з моменту вчинення винних дій, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини , що мають значення для правильного вирішення спору. Як вбачається з пояснень сторін, матеріалів справи, внесені ОСОБА_4 27.11.2013 року 1200 грн. помилково були зараховані на рахунок каси з-за нестабільної роботи програмних комплексів і з цієї ж причини надлишок коштів у касі своєчасно не був виявлений касиром ОСОБА_1 Тобто нестабільна робота програмних комплексів сприяла вчиненню проступку. Шкода,заподіяна діями позивачки, повністю відшкодована. ОСОБА_4 жодних претензій до позивачки чи банку не має.Крім того, позивачка стверджує, що саме вона при обслуговуванні клієнта ОСОБА_4 у квітні 2014 року встановила, що 1200 грн. сплачені саме ним і в той же день сплатила цю суму та нараховані по кредиту проценти на відповідний рахунок.. Представником відповідача доводи позивачки не спростовані належними доказами. До і після цього проступку позивачка добросовісно виконувала свої обов»язки, дисциплінарних стягнень не мала, у ПАТ КБ»Приватбанк» працювала тривалий час - з 2002 року. Крім того, безпосередньо після виявлення проступку вона не була звільнена з роботи, а продовжувала працювати на цій же посаді протягом всього періоду до дня звільнення. Рішенням Славутського міськрайонного суду від 27.11.2014 року, що вступило в законну силу, встановлено, що позивачка не була відсторонена від роботи, працювала, отримувала заробітну плату. Звільнення проведено через 8 місяців з дня виявлення проступку. Зазначене свідчить про те, що банк продовжуючи допускати позивачку до роботи, довіряв їй і не знайшов достатніх підстав для звільнення у зв»язку з втратою довір»я безпосередньо після виявлення проступку, обмежившись позбавленням премії на 100% за квітень 2014 року. Представник відповідача у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 не звільнили після виявлення проступку, враховуючи її попередню бездоганну роботу та надали їй можливість допрацювати до пенсійного віку, який настав у вересні 2014 року. Зазначене свідчить про позитивну оцінку позивачки як працівника. Жодних претензій з приводу виконання позивачкою своїх службових обов»язків після виявлення проступку відповідач не мав.

Звільнення працівника з роботи є крайнім заходом, а тому з врахуванням наведених обставин суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для звільнення ОСОБА_1 у зв»язку з недовір»ям.

Крім того, викликає сумнів правомірність підписання наказу про звільнення керівником напрямку трудових ресурсів, оскільки згідно п. 9.4.4, п.п.»г» Статуту ПАТ КБ «Приватбанк» приймає на роботу та звільняє з неї працівників банку голова правління банку , а наказом цієї посадової особи від 6.07.2012 року на керівника напрямку трудових ресурсів головного офісу покладено повноваження по затвердженню наказів про звільнення працівників з ініціативи роботодавця(а.с.121).Тобто не передані повноваження по звільненню працівників, а покладено обов»язок по затвердженню наказів.

З цих підстав суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого касира-операціоніста Славутського відділення Хмельницької філії ПАТ КБ»Приватбанк», стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Кількість днів вимушеного прогулу за період з 5.12. 2014 року по 25.02.2015 року становить 55. Згідно довідки відповідача середній заробіток позивачки за два останніх повних місяців роботи становить 2001 грн. 51 коп., а середньоденна заробітна плата 95 грн.31 коп. Отже, стягненню підлягає 5242 грн. 05 коп.

Відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України моральна шкода підлягає стягненню у разі якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Звільнення з роботи і втрата у зв»язку з цим заробітку призвели до моральних страждань та вимагали від позивачки додаткових зусиль для організації свого життя. Доказів щодо втрати нормальних життєвих зв»язків не надано. З врахуванням обставин справи, невеликої тривалості вимушеного прогулу , відновлення прав позивачки шляхом поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,суд вважає можливим стягнути моральну шкоду в розмірі 500 грн.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог, тобто за вимогами про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 234 грн. 60 коп., а за вимогами про стягнення моральної шкоди в розмірі 23 грн.60 коп., а всього 267 грн. 96 коп.

Керуючись ст.ст. 232, 233,235, 238 КЗпП України, 8,10, 88, 212, 213, 367 ЦПК України, суд

вирішив:

позов задовільнити частково. Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого касира-операціоніста Славутського відділення № 1 Хмельницької філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 5242 грн. 05 коп.та 500 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» в дохід держави 267 грн. 96 коп. судового збору.

Рішення в частині поновлення на роботі та виплати заробітної плати за один місяць в сумі 2001 грн. 51 коп. допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Хмельницької області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Головуючий суддя