Провадження № 2/641/113/2015 Справа № 641/6120/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2015 року Комінтернівський районний суд м.Харкова у складі: головуючого: судді - Богдан М.В.

при секретарі - Цюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, усунення з їх боку перешкод в користуванні квартирою новим власником, примусове виселення без надання іншого житла і зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Ганна Іванівна про визнання договору купівлі-продажу фіктивним та недійсним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1; усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 з боку ОСОБА_2 та ОСОБА_3; примусити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виконати в натурі обов*язок звільнити і передати квартиру покупцеві за договором купівлі-продажу від 06.08.2010р. шляхом виселення їх з квартири АДРЕСА_1; стягнути понесені судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 06.08.2010 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу вказаної квартири, який посвідчено приватним нотаріусам ХМНО Малаховою Г.І. та зареєстровано нею в реєстрі № 2761.

Як на підставу визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою та виселення позивач посилається на те, що проживання відповідачів в належній йому квартирі перешкоджає його праву щодо володіння, користування та розпорядженням нею і він, як її власник, має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Позивач зазначає, що між ним та відповідачами відсутні будь-які домовленості та правовідносини щодо їх подальшого проживання в спірній квартирі, однак його письмову вимогу щодо добровільного виселення з квартири відповідачі не виконали.

Крім того, позивач вказав, що під час укладання сторонами договору купівлі-продажу квартири відповідачами була складена заява від 06.08.2010р., посвідчена тим же нотаріусом, якою ОСОБА_3 повідомила, що їй відомі всі умови вказаного договору купівлі-продажу, у зв*язку з чим, вона також зобов*язалась звільнити квартиру та знятись з реєстраційного обліку за спірною адресою до 06.02.2011 року.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказані позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнали в повному обсязі.

08.12.2014 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись із зустрічним позовом, в якому з посиланням на ст. 234 ЦК України просили: визнати вказаний договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. (р.№ 2761)- фіктивним; застосувати наслідки визнання правочину недійсним, визнавши договір купівлі-продажу спірної квартири від 06.08.2010р. недійсним.

Свої зустрічні вимоги обґрунтовували тим, що у ОСОБА_3, яка є матір*ю ОСОБА_2 в 2010 році виникла потреба в отриманні грошових коштів з метою розвитку роздрібного бізнесу.

Із засобів масової інформації вона дізнались про надання грошових коштів у борг, та зателефонувавши по вказаному в оголошенні телефону, домовились про зустріч з представником інвестора - чоловіком по імені «Саша», який пообіцяв їй надати в борг грошові кошти під заставу квартири. За вимогою представника інвестора, ОСОБА_3 надала фотографії спірної квартири та копії правовстановлюючих документів на квартиру.

Також, чоловік по імені «Саша» зазначив, що їм необхідно оформити договір купівлі-продажу квартири, який фактично не буде реєструватись, а буде "страховкою» виконання грошового зобов*язання, при цьому, гроші будуть надані в сумі еквівалентній 25000 дол. США під процент, який становить еквівалент 1000 дол. США на місяць з терміном повернення боргу - 1 рік. В договорі купівлі-продажу буде зазначена вартість квартири з урахуванням тіла позики і процентів по ній.

06.08.2010р. вони прибули до приватного нотаріуса Малахової Г.І., де і відбулося підписання договору купівлі-продажу спірної квартири, та отримані гроші в борг. ОСОБА_1 у нотаріуса запевнив їх, що квартира йому не потрібна та вказав, що ОСОБА_3 спочатку буде повертати йому відсотки в розмірі еквівалентному 950 дол. США на місяць, а потім - тіло позики.

Також, позивачі вказали, що раз на місяць ОСОБА_3 возила ОСОБА_1 гроші, та в перший раз отримала від останнього розписку про отримання повернення боргу в розмірі 950 дол. США в рахунок повернення позики на ім.*я ОСОБА_2. В подальшому, ОСОБА_1 не надавав розписки, а вказав, що коли повністю отримає суму, поверне ОСОБА_6 право власності на квартиру.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали свої зустрічні позовні вимоги та вказали, що на протязі року вони повернули ОСОБА_1 суму боргу в розмірі еквівалентному 30000 дол. США, але потім ОСОБА_1 пропав, та з ЗМІ вони дізнались, що він знаходиться у місцях позбавлення волі.

Також позивачі за зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вказали, що під час укладання договору купівлі-продажу з ОСОБА_1, вони не мали наміру створення тих правових наслідків, які вказаним договором обумовлювались, а тому вважають договір фіктивним. Крім того, зазначили, що і сам ОСОБА_1 не мав наміру створення правових підстав, передбачених договором купівлі-продажу.

Представник позивача ОСОБА_1 в судове засідання не з*явився, просив розглядати справу без його присутності, надав письмові пояснення, з яких вбачається, що зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 він не визнає з підстав необґрунтованості та недоведеності, а також просив застосувати до вказаних вимог наслідки пропуску без поважних причин строку позовної давності.

Третя особа - приватний нотаріус ХМНО МалаховаГ.І. в судове засідання не з*явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, надала до суду копії документів нотаріальної справи оспорюваного договору купівлі-продажу.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 06 серпня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за 370 000 грн..

02.04.2015 року судом була отримана інформація з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно згідно з якою, останні відомості про право власності на квартиру АДРЕСА_1 внесені 05.08.2010р.. Власником вказаної квартири на день отримання інформації є ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона

( продавець) передає або зобов*язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов*язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, після укладання спірного договору купівлі-продажу ОСОБА_2 не змінив реєстрацію свого місця проживання за адресою спірної квартири.

Крім того, з наданої до суду довідки КП «Жилкомсервіс» від 31.03.2015р. вбачається, що за спірною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 та ОСОБА_7, 1937 року народження. Даних про те, що за вказаною адресою зареєстрована відповідач ОСОБА_3 довідка не містить.

Про існування зареєстрованої за спірною адресою ОСОБА_7 також не знав і позивач ОСОБА_1, оскільки звернувся із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка не є зареєстрованою за спірною адресою. Згідно наданої до суду копії паспорта ОСОБА_3 її було знято з реєстраційного обліку за спірної адресою 01.06.2011 року.

Вказане свідчить про те, що з моменту укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 не цікавився спірною квартирою.

До суду не надано жодного доказу на підтвердження того, що після укладання спірного договору купівлі-продажу ОСОБА_1 особисто вчиняв будь-які дії щодо використання свого права власності на квартиру.

Судом встановлено, що під час укладання договору купівлі-продажу, сторони не мали наміру створення тих правових наслідків, які вказаним договором обумовлювалися, про що свідчить відсутність у позивачів іншого житла, відсутність реєстрації позивачем ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру більше чотирьох років після укладання договору купівлі-продажу.

Крім того, з аналізу матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли боргові зобов*язання, про що свідчить надана до суду ОСОБА_2 розписка, копія якої є наявна в матеріалах справи про отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 950 дол. США в рахунок повернення позики.

Також, до суду з департаменту містобудування, архітектури та генерального плану надано копію замовлення ОСОБА_2 від 05.08.2010р. на надання витягу з реєстру права власності для пред*явлення в нотаріальну контору із вказівкою: для позики.

Таким чином, встановлено, що спірна квартира передавалась ОСОБА_1 в якості забезпечення виконання грошового зобов*язання за позикою.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що оспорюваний договір купівлі-продажу є фіктивним, оскільки укладався без наміру створення правових наслідків, що обумовлені договором.

Оскільки договір купівлі-продажу визнається судом недійсним, то ОСОБА_1 не має законних підстав вимагати усунення перешкод у користуванні вказаною квартирою новим власником, оскільки не є його власником.

Суд не приймає до уваги твердження представника позивача за основним позовом про застосування до зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наслідків пропуску без поважних причин строку позовної давності, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч.1 ст.261 ЦК України та роз"яснень, які містяться в абз.2 п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року " Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" : перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила; " ... перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до ч.1 ст.261 ЦК - від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки сторони не вчиняють жодних дій для здійснення фіктивного правочину, суд тільки приймає рішення про визнання такого правочину недійсним, без застосування будь-яких інших наслідків.

Судом оспорюваний договір визнається недійсним з підстав його фіктивності, тому відсутні підстави про задоволення вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу ще й фіктивним.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214, 215, 217, 218 ЦПК України, ст.ст.202,215,216,234,261,655 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою, усунення з їх боку перешкод в користуванні квартирою новим власником, примусове виселення без надання іншого житла і зняття з реєстраційного обліку - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Ганна Іванівна про визнання договору купівлі-продажу фіктивним та недійсним задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 від 06 серпня 2010року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом харківського нотаріального округу Малаховою Г.І., реєстраційний № 2761 - недійсним.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 10-денний строк, з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: М. В. Богдан