ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 квітня 2015 р. Справа № 918/222/15

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого - судді Торчинюка В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення вартості не облікованої електроенергії в сумі 20 384 грн. 29 коп.

В засіданні приймали участь:

від позивача: Піхоцький А.Л. за довіреністю від 31 грудня 2014 року № 96;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, в якій просив суд стягнути вартість не облікованої електроенергії в сумі 20 384 грн. 29 коп.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 11 березня 2015 року порушено провадження у справі № 918/222/15, розгляд якої призначено на 24 березня 2015 року.

24 березня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду уповноважений представник позивача подав клопотання, в додатках до якого долучив частину документів, які витребовувалися ухвалою суду від 11 березня 2015 року.

Ухвалою суду від 24 березня 2015 року розгляд справи відкладено на 7 квітня 2015 року.

1 квітня 2015 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду, уповноважений представник позивача подав додаткові пояснення до позовної заяви, наполягав на задоволенні позову.

У судовому засіданні 7 квітня 2015 року уповноважений представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві.

У судове засідання, призначене на 7 квітня 2015 року, відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, витребуваних судом документів не надав, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав, щодо своєї неявки не направив.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду про порушення провадження у справі від 11 березня 2015 року та відкладення розгляду даної справи від 24 березня 2015 року були надіслані відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1. Проте вказані поштові відправлення були повернуті підприємством поштового зв'язку з посиланням на закінчення терміну його зберігання.

З метою встановлення дійсної адреси відповідача, судом було зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з якого вбачається, що адреса з позовної заяви та витягу є тотожними.

Отже, за змістом вищезазначеної норми, відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Аналогічна правова позиція міститься в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2014 року працівниками Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" було виявлено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 порушив Правила користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28.

Порушення, яке було виявлено полягало у самовільному підключенні струмоприймачів до електромережі, Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" було складено Акт від 20 травня 2014 року № R 005726, яким було зафіксовано факт порушення і з яким, в свою чергу, був ознайомлений відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, про що свідчить підпис останнього в акті (а.с. 11 - 12).

У відповідності до пункту 6.41. Правила користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за № 417/1442 у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

Суд зазначає, що зазначена норма положення містить спосіб захисту прав як споживача, так і постачальника електроенергії. Так, якщо споживач не погоджувався із змістом акту, він міг зробити відповідне зауваження в самому акті, або не підписувати його.

Окрім того, представник позивача долучив до матеріалів справи копію журналу № 3 реєстрації звернень заявників, які є споживачами електричної енергії, або мають намір ними стати та звернулися щодо отримання інформації або роз'яснено (а.с. 51, запис № 219), з якого вбачається, що відповідач звертався до позивача із зверненням, щодо надання роз'яснень, журнал містить підпис ОСОБА_2

Тому, з урахуванням усього зазначеного вище, позивачем правомірно було складено акт про порушення від 20 травня 2014 року № R 005726, що саме відповідачем було здійснене самовільне підключення до електромережі електропостачальника, що і підтвердив сам відповідач своїм підписом в акті.

Матеріали справи містять повідомлення від 17 вересня 2014 року № 1182/4 та від 16 грудня 2014 року № 1709/1, якими позивач повідомляв відповідача, про проведення засідання комісії по розгляду Акту від 20 травня 2014 року № R 005726, щодо вчиненого відповідачем порушення.

На підставі Акту від 20 травня 2014 року № R 005726, яким було зафіксоване порушення, комісією прийнято рішення здійснити визначення вартості не облікованої електроенергії на основі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої в наслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 4 липня 2006 року за № 782/12656.

Вищезазначене рішення комісії, було оформлене протоколом від 25 грудня 2014 року № 124 (а.с. 10), відповідно до якого було здійснено розрахунок та яким встановлено, що за відповідачем рахується борг в розмірі 20 384 грн. 29 коп. (розрахунок а.с. 16).

22 січня 2015 року Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" направило відповідачу копію протоколу із роз'ясненням його права на оскарження рішення комісії.

Матеріали справи не містять доказів оскарження рішення комісії по розгляду актів про порушення Правил користування електроенергією, яке було оформлено протоколом від 25 грудня 2014 року № 124, що було підтверджено представником позивача в судовому засіданні.

Тому, акт від 20 травня 2014 року № R 005726, на підставі якого було прийнято рішення, щодо стягнення з відповідача вартості не облікованої електроенергії є чинним.

22 січня 2015 року позивачем на адресу відповідача було направлено попередження № 103 в якому зазначено, що відповідачу нараховано вартість не облікованої електроенергії в розмірі 20 384 грн. 29 коп., запропоновано оплатити заборгованість в тридцятиденний термін на рахунок позивача.

Станом на день розгляду спору матеріли справи не містять та відповідачем не подані докази оплати боргу в сумі 20 384 грн. 29 коп.

Отже, вартість не облікованої електроенергії, яка підлягає до сплати відповідачем, становить 20 384 грн. 29 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 714 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Як передбачено пунктом 1.1. Правил користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 31 липня 1996 року № 28, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 02 серпня 1996 року за № 417/1442 (надалі - ПКЕЕ), ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Згідно з пунктом 1.3. ПКЕЕ, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Безпечну експлуатацію енергетичних установок споживача та їх належний технічний стан забезпечує сам споживач.

Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Споживач енергії несе відповідальність за шкоду, заподіяну енергопостачальнику внаслідок невідповідності технічного стану електроустановок споживача та/або схеми живлення споживача вимогам нормативно-технічних документів, згідно з умовами договору.

Згідно з підпунктами 15 та 16 пункту 8.1 ПКЕЕ, постачальник електричної енергії має право контролювати додержання споживачами та субспоживачами вимог цих Правил відповідно до умов укладених договорів, а також складати акти про невідповідність дій (бездіяльності) споживача умовам договору про постачання електричної енергії та порушення вимог законодавства України в електроенергетиці.

У відповідності до статті 27 Закону України "Про електроенергетику" правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність. Правопорушеннями в електроенергетиці є: крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку.

Пунктом 4.2.3. ПКЕЕ визначено, що споживач сплачує Постачальнику вартість недоврахованої електроенергії, розраховану виходячи із приєднаної потужності струмоприймачів та кількості годин їх використання відповідно до Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року N 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за N 782/12656, за тарифами, що діяли протягом споживання електричної енергії з порушенням (далі - Методика), у разі таких дій Споживача: споживання електроенергії поза засобами обліку.

Згідно з пунктом 10.2. ПКЕЕ, споживач електричної енергії зобов'язаний користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів), також оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.

З зазначеного суд вбачає, що відповідач зобов'язаний споживати електроенергію виключно на умовах договору, а у разі встановлення будь яких порушень передбачених ПКЕЕ, в тому числі і по споживанню електроенергії поза засобами обліку без договору, відповідач повинен оплатити обсяг спожитої не облікованої електричної енергії в розмірі встановленому відповідним актом або рішенням згідно з виставленим рахунком.

Як свідчать матеріли справи, позивач направив відповідачу попередження від 22 січня 2015 року № 103, в якому були зазначені: розмір суми яку необхідно сплатити та реквізити куди необхідно здійснити платіж.

Тобто, позивач виставив рахунок на оплату відповідачу, і зазначив термін в який необхідно сплатити заборгованість, тому Фізична-особа підприємець ОСОБА_2 повинен мав виконати вимоги рішення комісії і оплатити заборгованість у встановлений попередженням місячний термін.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 173 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Оскільки матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать про порушення споживачем Правил користування електричною енергією та чинного законодавства України, з огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 20 384 грн. 29 коп. не облікованої електроенергії, обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають задоволенню.

Згідно частини 2 статті 49 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, даний спір виник в наслідок безпідставного ухиляння відповідачем, по сплаті не облікованої електроенергії, відтак на відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 49, 81 - 1, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Кн. Володимира, будинок 71, ідентифікаційний код: 05424874) вартість не облікованої електричної енергії в розмірі 20 384 (двадцять тисяч триста вісімдесят чотири) грн. 29 коп. та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "14" квітня 2015 року

Суддя Торчинюк В.Г.