КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Балаклицький А.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Справа: № 810/342/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

при секретарі Бабенко Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства МВС України «Київщина-Інформ-Ресурси» до відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції про скасування постанов та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство МВС України «Київщина-Інформ-Ресурси» (далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції ( далі - відповідач ) про:

- визнання протиправними дій відповідача та скасування постанови від 01.07.2014 р. ВП № 43952946 про стягнення з боржника виконавчого збору

- визнання протиправними дій відповідача та скасування постанови від 01.07.2014 р. ВП № 43952946 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

- зобов'язання відповідача закрити виконавче провадження від 24.06.2014 р. ВП № 43952946 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням судового рішення в повному обсязі.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року адміністративний позов було задоволено частково, а саме: визнано протиправними і скасовано постанови відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції від 01.07.2014 р. ВП № 43952946 про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, зобов'язано відповідача розглянути питання щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 43952946 про стягнення з ДП МВС України «Київщина-Інформ-Ресурси» на користь ПАТ «Київобленерго» боргу в розмірі 45174,99грн. на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 17 квітня 2014 року у справі № 911/854/14 з ДП МВС України «Київщина-Інформ-Ресурси» на користь ПАТ «Київобленерго» було стягнуто борг в розмірі 45174,99 грн.

06.05.2014 р. на підставі та на виконання зазначеного рішення Господарським судом Київської області було видано відповідний наказ.

24.06.2014 р. відповідачем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43952946 з примусового виконання зазначеного наказу, яка отримана позивачем 09.10.2014 р.

01.07.2014 р. відповідачем було прийнято постанови ВП №43952946 про стягнення з ДП МВС України «Київщина-Інформ-Ресурси» виконавчого збору в розмірі 4517,49 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 150,00 грн.

Згідно з листом Київської обласної дирекції Центру поштового зв'язку № 11 від 21.11.2014 р. № 06-322, у період з 01.07.2014 р. по 19.09.2014 р. на адресу позивача рекомендована поштова кореспонденція від ВДВС Києво-Святошинського РУЮ не надходила.

Водночас, у період з 29.08.2014 р. по 15.09.2014 р. позивачем було сплачено борг на користь ПАТ «Київобленерго», відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 17 квітня 2014 року у справі №911/854/14, що підтверджується відповідними платіжним дорученнями, а також актом звіряння розрахунків між ДП МВС України «Київщина-Інформ-Ресурси» і ПАТ «Київобленерго», згідно з яким станом на 18.09.2014 р. за позивачем обліковувалась переплата в розмірі 353,84 грн.

У жовтні, листопаді та грудні 2014 року позивач звертався до відповідача із заявами про закінчення виконавчого провадження ВП №43952946 з примусового виконання наказу № 911/854/14, виданого 06.05.2014 р. Господарським судом Київської області про стягнення з ДП МВС України «Київщина-Інформ-Ресурси» на користь ПАТ «Київобленерго» боргу в розмірі 45174,99 грн. у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду в повному обсязі.

Зазначені заяви були отримані відповідачем, однак, відповіді на них позивачу надано не було.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що позивач добровільно і в повному обсязі виконав судове рішення до отримання постанови відповідача про відкриття за ним виконавчого провадження, а отже, не порушив строк на добровільне виконання своїх обов'язків, визначений ст.25 Закону України «Про виконавче провадження».

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» ( далі - Закон № 606-XIV ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 2, 5, 6 статті 25 Закону № 606-XIV встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У ч. 1 ст. 27 Закону № 606-XIV закріплено, що У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону № 606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

У ч. 1 ст. 31 Закону № 606-XIV закріплено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 41 Закону № 606-XIV, витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Таким чином, законодавством регламентовано зобов'язання державного виконавця повідомити боржника про відкриття виконавчого провадження та надати йому строк для добровільного виконання своїх обов'язків шляхом надіслання копії відповідної постанови рекомендованим листом з повідомленням про його вручення.

При цьому, лише з моменту отримання боржником копії такого документа починається обчислення строку, наданого йому державним виконавцем для добровільного виконання судового рішення, і лише невиконання боржником своїх зобов'язань у межах цього строку є правовою підставою для стягнення з нього виконавчого збору та витрат на вчинення виконавчих дій у разі, якщо такі вчинялись державним виконавцем.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що оскаржувані постанови про стягнення з позивача виконавчого збору і про стягнення витрат на вчинення виконавчих дій були винесені відповідачем на три місяці раніше ( 01.07.2014 р.), ніж позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.06.2014 р. ВП № 43952946 та взагалі дізнався про його існування ( 09.10.2014 р. ), що вказує на порушення відповідачем вимог ст.ст. 25, 31 Закону № 606-XIV.

Більш того, ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження відповідачем не було надано суду жодного доказу, яким би підтверджувалось, що зазначені постанови про відкриття виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору, про стягнення витрат на вчинення виконавчих дій взагалі направлялись на адресу позивача у порядку ст. 31 Закону № 606-XIV, і тим більше, що вони були ним отримані.

Натомість, як було правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на момент, коли позивач дізнався про існування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження ВП № 43952946, тобто станом на 09.10.2014 р., ним вже було виконано в добровільному порядку та в повному обсязі рішення Господарського суду Київської області від 17 квітня 2014 року у справі № 911/854/14 шляхом сплати на користь ПАТ «Київобленерго» відповідної суми боргу.

Крім того, судова колегія також відзначає й те, що після того, як позивач дізнався про відкриття зазначеного виконавчого провадження, він тричі звертався до відповідача із заявами про його закінчення у зв'язку з фактичним повним і добровільним виконанням судового рішення та із запитами про надання інформації, які були отримані відповідачем / а.с. 17-26 /. Однак, жодне з цих звернень і запитів позивача не було прийнято відповідачем до уваги, залишилось без його реагування та не перевірялось ним, у відповідності до вимог п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані постанови від 01.07.2014 р. ВП № 43952946 про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій були прийняті відповідачем з порушенням вимог ст.ст. 25, 27, 28, 31, 41 Закону № 606-XIV та підлягають скасуванню.

При цьому, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи всупереч з приписами ч. 2 ст. 71 КАС України, не навів у своїй апеляційній скарзі жодних доводів, не надав суду апеляційної інстанції ніяких доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції та підтверджували правомірність оскаржуваних постанов від 01.07.2014 р. ВП № 43952946 і не переконав судову колегію у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для визнання протиправними і скасування постанов відповідача від 01.07.2014 р. ВП № 43952946 про стягнення з боржника виконавчого збору та про стягнення з нього витрат на проведення виконавчих дій і зобов'язання відповідача розглянути питання щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 43952946 на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV.

З огляду на це, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідно до вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.