Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/225/15 Головуючий у суді І-ї інстанції Бурко Р.В.

Категорія 190 (83, 86-1, 143) Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015 року м.Кіровоград

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Іванова Д.Л.,

суддів - Ремеза П.М., Лещенка Р.М.,

при секретарі - Піроженко Д.В.,

за участю прокурора - Добрової Н.І.,

потерпілої - ОСОБА_3,

представника потерпілої - ОСОБА_4,

захисника обвинуваченого - адвоката - Усатенко Ю.Ю.,

обвинуваченого - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесеного 16 квітня 2013 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120060002377 стосовно ОСОБА_6, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, потерпілої ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката Усатенко Ю.Ю. на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2014 року, яким:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Абхазії Гудаутського району с. Хуап, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, директора приватного підприємства «АПСНИ», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до ст. 89 КК України такого, що не має судимостей,

визнано винним та засуджено за ч.3 ст. 190 КК України до 4 років позбавлення волі.

Ухвалено про стягнення з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_3 в рахунок відшкодування 103 050, 40 грн. спричиненої матеріальної та 1000 грн. моральної шкоди.

На користь держави з ОСОБА_6 стягнуто 978,88 грн. судових витрат за проведення експертизи.

ВСТАНОВИЛА:

Суд визнав винним та засудив ОСОБА_6 за заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене у великих розмірах при слідуючих обставинах.

28 листопада 2008 року ОСОБА_6, маючи умисел на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_3, увійшовши в довіру до останньої пообіцяв прискорити виготовлення дозвільних документів та проекту відведення земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2.

В подальшому ОСОБА_6, обумовивши всі деталі виділення вищевказаної земельної ділянки з ОСОБА_3, та зловживаючи її довірою шахрайським шляхом заволодів грошовими коштами в сумі 11500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на 28 листопада 2008 року в гривнях становить 74 496 грн. 89 коп., про що ОСОБА_6 власноруч написав розписку, в якій зазначив суму отриманих ним коштів та свої зобов'язання на протязі півроку надати ОСОБА_3 усі документи на земельну ділянку.

20 листопада 2009 року ОСОБА_6, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_3, знову взяв у останньої 300 доларів СІІІА, що згідно курсу Національного банку України станом на 20 листопада 2009 року в гривнях становить 2396 грн. 76 коп. мотивуючи тим, що для проекту відведення земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_2 потрібна картографічна схема.

02 грудня 2009 року ОСОБА_6, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_3, взяв у чоловіка ОСОБА_3 - ОСОБА_7 2 400 доларів США, які ОСОБА_3 передала для ОСОБА_6 та 200, 00 грн. мотивуючи тим, що на розробку проекту відведення земельної ділянки потрібні відповідні дозволи.

В подальшому ОСОБА_6, достовірно знаючи про те, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, перебуває у власності ОСОБА_8, на підставі рішення Кіровоградської міської ради № 2439 від 27 серпня 2009 року, 25 листопада 2009 рокуподаєдо Управління земельних відносин та охорони навколишнього середовища Кіровоградської міської ради заяву з картографічною схемою вказаної змеленої ділянки з метою винесення даного питання на чергову сесію депутатів Кіровоградської міської ради та отримання рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, для подальшого заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3

Після цього, ОСОБА_6 усвідомлюючи, що на вказану земельну ділянку не можливо виготовити технічну документацію так як проект відведення земельної ділянки необхідно було затвердити у службових осіб управління земельних ресурсів Держкомзему м. Кіровограда, які у погоджені йому відмовлять, у зв'язку з тим, що вказана земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_8, отримавши рішення від 02 вересня 2010 року № 3743 «Про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2» продовжуючи реалізацію злочинного умислу спрямованого на заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами ОСОБА_3, отримав від неї 500 доларів США, що згідно курсу Національного банку України станом на вересень 2010 року становить 3959 грн. 01 коп., повідомивши ОСОБА_3 про те, що кошти йому необхідні для подальшої реєстрації земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_6 на системній основі починаючи з листопада 2008 року по вересень 2010 року увійшов в довіру до ОСОБА_3 і шахрайським шляхом заволодів її грошовими коштами на загальну суму 14 700 доларів США.

В апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник-адвокат Усатенко Ю.Ю. просять скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу, а провадження в справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України, вказуючи на необ'єктивність та неповноту у дослідженні доказів, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, які на їх думку свідчать про те, що між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 існували виключно договірні відносини, які повинні вирішуватись в цивільному порядку, ОСОБА_6 дійсно взяв у ОСОБА_3 гроші за умови виконання зобов'язання та виконав його, зібравши відповідні документи та отримавши рішення Кіровоградської міської ради від 02.09.2010 року про відведення у власність ОСОБА_3 земельної ділянки і не міг знати про те, що на протязі 2009-2010 року інша особа оформить право власності на земельну ділянку, що свідчить про відсутність в ОСОБА_6 умислу на невиконання зобов'язання та привласнення коштів.

Крім того зазначають про те, що у вироку суду неправильно вказана дата прийняття рішення Кіровоградською міською радою № 2439, а рішення Кіровоградської міської ради № 2439 від 27 серпня 2009 року «Про передачу безоплатно у власність ОСОБА_8 земельної ділянки» на яку претендувала ОСОБА_3 сфальсифіковано, оскільки документи до міської ради щодо відведення вказаній особі земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2 не подавались, а на офіційному інтернет-сайті міської ради відомості про прийняте рішення - відсутні.

Стверджують про те, що фактичні обставини справи, яким суд дав неправильну оцінку та наявні в матеріалах справи докази свідчать про наявність між обвинуваченим та потерпілою цивільно-правових відносин та відсутність в діях ОСОБА_6 складу кримінального правопорушення.

Вважають, що ухвала Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 грудня 2013 року про звернення уваги голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області на неналежне виконання адвокатом Усатенко Ю.Ю. обов'язків захисника постановлена з істотним порушенням процесуального законодавства і підлягає безумовному скасуванню.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_3 просить змінити вирок суду в частині вирішення цивільного позову та стягнути з ОСОБА_6 на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 117497, 10 грн. та моральної 20000 грн., в решті вирок суду залишити без змін.

З посиланням на норми цивільного права та судову практику Верховного Суду України в справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок злочину, ОСОБА_3 зокрема зазначає про те, що вирок суду в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди ухвалений з порушенням норм матеріального права, без належного, повного та об'єктивного з'ясування обставин справи, що вплинуло на його законність та обґрунтованість, а саме при вирішенні цивільного позову суд повинен був, однак не врахував курс долару США, таким чином її порушені права та законні інтереси залишились незахищеними.

Крім того потерпіла вказує, що при ухваленні вироку судом не в повній мірі враховано характер правопорушення, ступінь її душевних та моральних страждань, при визначенні розміру моральної шкоди не дотриманні вимоги розумності та справедливості.

В зміненій апеляційній скарзі прокурор, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції просить змінити вирок суду і в мотивувальній частині змінити дату прийняття рішення Кіровоградською міською радою № 2439 «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок» з 27 вересня 2009 року на 27 серпня 2009 року, в решті вирок просить залишити без змін.

Провівши під час апеляційного розгляду справи судове слідство в обсязі допиту обвинуваченого ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_3 та дослідження характеризуючи даних обвинуваченого, заслухавши доповідача, в дебатах думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката Усатенко Ю.Ю., апеляційну скаргу потерпілої просив задовольнити частково, потерпілу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, які підтримали свою та апеляційну скаргу прокурора і заперечували проти задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника, обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката Усатенко Ю.Ю., які повністю підтримали свої апеляційні скарги та заперечували проти апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_3, перевіривши матеріали кримінального провадження та зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційних скарг обвинуваченому ОСОБА_6 та адвокату Усатенко Ю.Ю. слід відмовити, а апеляційні скарги прокурора та потерпілої слід задовольнити частково за таких підстав.

Відповідно до положень ч.1 та 2 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого.

Аналіз матеріалів кримінального провадження свідчить, що під час досудового розслідування і в судовому засіданні не допущено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування вироку ( ч.2 ст. 412 КПК України) і могли б вплинути на правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 як і на правильність кваліфікації його дій за ч.3 ст. 190 КК України.

Висновки суду грунтуються на достатніх і допустимих доказах, в тому числі показаннях самого ОСОБА_6, який по суті не оспорював факт отримання коштів у потерпілої ОСОБА_3 за виготовлення технічної документації, оформлення права власності та написання розписки, стверджуючи при цьому, що ОСОБА_3 сама відмовилась від його послуг та отримання земельної ділянки, з 20000 обумовлених доларів США заплатила йому лише частину, вважає, що він свої зобов'язання перед ОСОБА_3 виконав повністю, показаннями потерпілої ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, даних розписки ОСОБА_6 від 28.11.2009 року, згідно якій останній отримав від ОСОБА_3 11500 дол. США за оформлення протягом півроку права власності на земельну ділянкупо АДРЕСА_2, рішення від 02.09.2010 року № 3743 «Про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2, рішення Кіровоградської міської ради від 27.08.2009 року № 2439 «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок», державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 виданого ОСОБА_8

Досліджуючи мотив злочинних дій ОСОБА_6 суд обґрунтовано дійшов до висновку про те, що ОСОБА_6 заволодів коштами потерпілої ОСОБА_3 у великих розмірах шахрайським способом, шляхом її обману та зловживання довірою.

Правдивість показань вищевказаних свідків під час досудового розслідування та достовірність письмових доказів перевірені судом першої інстанції, а доводи обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката Усатенко Ю.Ю. про відсутність умислу та в діях ОСОБА_6 ознак шахрайства, обґрунтовано визнані судом безпідставними, про що зазначено в оскаржуваному вироку.

Очевидно, що ОСОБА_6 шляхом обману та зловживаючи довірою з листопада 2008 по вересень 2010 року заволодів коштами ОСОБА_3, після виділення ОСОБА_8 у власність земельної ділянки за рішенням сесії Кіровоградської міської ради ще у вересні 2009 року, на яку претендувала ОСОБА_3, фактично не міг в законний спосіб виготовити та погодити технічну документацію та отримати державний акт і таким чином виконати свої зобов'язання.

Наведеним обставинам, суд першої інстанції, діючи в межах пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення ( ч.1 ст. 337 КПК ) дав належну та об'єктивну оцінку, а висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні шахрайства у великих розмірах відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на зібраних у справі й детально досліджених в судовому засіданні доказах в їх сукупності та взаємозв'язку.

При призначенні ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції в повній мірі та у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахував тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, його особу, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а тому прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення обвинуваченого можливе лише за умови його ізоляції від суспільства, та призначив йому справедливе покарання, в межах санкції частини статті обвинувачення, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним, а так само іншими особами аналогічних злочинів.

Доводи апеляційних скарг захисника та обвинуваченого ОСОБА_6 про відсутність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України та існування між обвинуваченим та потерпілою цивільно-правових відносин є надуманими, спростовується оголошеними та дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд першої інстанції дав належну та об'єктивну оцінку.

При цьому, колегія суддів відмічає, що шахрайство полягає у заволодінні чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою, в результаті чого потерпілий добровільно передає майно винуватому, при цьому, потерпілий переконаний, що розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах.

Зокрема, обман як спосіб шахрайського заволодіння чужим майном полягає у повідомленні потерпілому неправдивих відомостей, приховування певних відомостей, повідомлення яких мало б суттєве значення для поведінки потерпілого, з метою введення в оману потерпілого.

При цьому, судова практика відносить до можливих випадків застосування обману як способу шахрайства, зокрема, обманне отримання попередньої оплати /авансу/ за надання товарів чи послуг.

Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого: використання винуватим особливих довірчих стосунків із потерпілим, виниклих внаслідок особистого знайомства, рекомендацій інших осіб, тощо.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_6 отримував кошти від потерпілої, шляхом її обману та зловживання довірою під різними приводами, якими обґрунтовується необхідність надання йому коштів, заява ОСОБА_6 про виділення земельної ділянки подана виключно для того, щоб створити видимість виконання ним взятих на себе зобов'язань та отримання в подальшому додаткових коштів від потерпілої та введення в оману останньої.

Крім того, стороною захисту не надано жодних достовірних доказів як у суді першої інстанції, так і на стадії апеляційного оскарження, які можуть свідчити про реальність намірів обвинуваченого на повернення потерпілій грошових коштів чи виконання взятих на себе зобов'язань, а також взагалі наявності такої можливості.

Вказане спростовує твердження сторони захисту про відсутність у діях обвинуваченого ОСОБА_6 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Що стосується доводів апеляційних скарг обвинуваченого та його захисника з приводу фальсифікації рішення КМР від 27.08.2009 року № 2439 про передачу безоплатно у власність земельних ділянок, яким затверджено ОСОБА_8 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) загальною площею 1000,00 кв.м., колегія суддів зазначає, що вони безпідставні, оскільки матеріали кримінального провадження не містять жодних доказів того, що зазначене рішення було скасовано, чи визнане недійсним.

Окрім цього, всі докази та твердження захисника ОСОБА_6 з приводу фальсифікації рішення КМР від 27.08.2009 року № 2439 не можуть розглядатись та оцінюватись колегією суддів, так як вказане питання не є предметом розгляду в даному кримінальному провадженню, та жодним чином не може вплинути на доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6.

Так, ствердження сторони захисту з приводу того, що між обвинуваченим та потерпілою існують лише цивільно-правові відносини, що виключає з боку обвинуваченого шахрайство, спростовані під час судового розгляду, де суд першої інстанції правильно зазначив, що комплекс умисних, цілеспрямованих дій обвинуваченого були направлені саме на заволодіння грошовим коштами потерпілої шляхом обману та зловживання довірою.

А тому, посилання осіб, які подали апеляційні скарги, на те, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 мають цивільно-правовий характер спростовуються наведеним вище, а тому колегія суддів вважає правильною та обґрунтованою оцінку цих посилань сторони захисту судом першої інстанції, наведену в мотивувальній частині оскаржуваного вироку, як намагання уникнути кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення.

Щодо доводів апеляційної скарги прокурора з приводу неправильного зазначення судом першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного вироку дати прийняття рішення Кіровоградської міської ради № 2439 «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок», колегія суддів визнає їх слушними, оскільки як свідчать матеріали кримінального провадження (т.1 а.п. 18-19), на чотирнадцятій сесії п'ятого скликання Кіровоградська міська рада прийняла рішення від 27 серпня 2009 року № 2439. Тому помилка зазначення дати прийняття вказаного рішення підлягає виправленню.

Апеляційні твердження потерпілої ОСОБА_3 щодо необґрунтованого визначення районним судом розміру відшкодування їй матеріальної шкоди завданої злочином є обґрунтованими.

Відповідно до роз'яснень п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розмір завданих злочином збитків визначається за відповідними цінами на час вирішення справи в суді.

Таким чином, районним судом при вирішенні цивільного позову потерпілої не враховано рекомендації зазначеної постанови, що призвело до неправильного розрахунку районним судом завданої останній матеріальної шкоди.

Згідно довідки управління Національного банку України в Кіровоградській області, яка міститься в матеріалах кримінального провадження (т.2 а.п. 35), станом на 18 вересня 2013 року офіційний курс національної валюти по співвідношенню до іноземних валют становить за 100 - 799,3000 грн.

Таким чином, враховуючи те, що на момент подачі цивільного позову, курс долара США складав 799,3 грн. за 100 Долларів США, колегія суддів визнає за необхідне стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_3 117 497 грн. 10 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Також, колегія суддів вважає вмотивованими доводи потерпілої з приводу необґрунтованого визначення районним судом розміру стягнення з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 1 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, зважаючи на наступне.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно п.2 ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Положеннями ч. 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх розумності і справедливості, характер порушення прав потерпілого, глибини фізичних та душевних страждань, а також ступінь вини особи, яка завдала матеріальної та моральної шкоди.

Моральна шкода у кримінальному проваджені може полягати, зокрема, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків, приниженні честі, гідності.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, правильно встановлено наявність регламентованого законом юридичного складу, що є підставою для відшкодування моральної шкоди потерпілій ОСОБА_3, разом із тим визначений розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди є явно несправедливим.

Право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення їх прав і свобод та законних інтересів, є однією з конституційних гарантій кожної фізичної та юридичної особи (ст.ст. 32, 56, 62 Конституції України).

Колегія суддів погоджується з тим, що ОСОБА_3 відчула приниження честі та гідності, понесла душевні страждання, а тому з урахуванням характеру, обсягів та ступеню моральних страждань ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що 10 000 грн. в якості відшкодування заподіяної їй моральної шкоди буде справедливим, розумним та виваженим.

Ухвала Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 грудня 2013 року, щодо неналежного виконання адвокатом Усатенко Ю.Ю. обов'язків захисника та звернення на дані обставини голови кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області є явно незаконною, оскільки не передбачена законом і підлягає безумовному скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та підстав для скасування рішення суду, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 408, 418, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Змінену апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції - задовольнити.

Апеляційні скарги потерпілої ОСОБА_3, обинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката Усатенко Ю.Ю. - задовольнити частково.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 лютого 2014 року стосовно ОСОБА_6 за ч.3 ст. 190 КК України - змінити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_3 - 117 497 грн. 10 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 10 000 грн. моральної шкоди.

В мотивувальній частині вироку суду змінити дату прийняття Кіровоградською міською радою рішення № 2439 «Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок» з 27 вересня 2009 року на 27 серпня 2009 року.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 27 грудня 2013 року адресованої голові кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Кіровоградської області щодо неналежного виконання адвокатом Усатенко Ю.Ю. обов'язків захисника - скасувати.

В решті вказаний вирок суду - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

Іванов Д.Л. Ремез П.М. Лещенко Р.М.