Справа № 750/11454/13-ц Провадження № 22-ц/795/804/2015 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Карапута Л. В. Доповідач - Литвиненко І. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2015 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіЛитвиненко І.В.

суддів:Євстафіїва О.К., Страшного М.М.

при секретарі:Покладу Д.В.

за участю:ОСОБА_5, його представника ОСОБА_6, ОСОБА_5, її представника ОСОБА_7, ОСОБА_8, представника органу опіки та піклування Ларченко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_10 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_11, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_12, до ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_5 про вселення та встановлення порядку користування житловим приміщенням,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Деснянська районна у м.Чернігові рада (як орган опіки та піклування),

в с т а н о в и в:

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду в частині вселення до квартири ОСОБА_5 через порушення норм матеріального та процесуального права, відсутність правової оцінки фактичним обставинам справи, і ухвалити нове рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову.

Рішенням суду позов задоволено частково. Суд вселив ОСОБА_12 в квартиру АДРЕСА_1 разом зі своїм законним представником матір'ю ОСОБА_5, зобов'язав ОСОБА_5 передати дублікати ключів законному представнику ОСОБА_12 її матері ОСОБА_5 від вказаної квартири та відмовив в задоволенні решти вимог.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що поза увагою суду залишився той факт, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_12 виповнилося 14 років і вона має право вільно обирати собі місце проживання, тобто проживати окремо від матері. Крім того, апелянт зазначає, що він, як батько ОСОБА_12, теж є законним її представником, а тому відсутня необхідність вселення з дочкою ще і ОСОБА_5, яка має реєстрацію в квартирі з кращими умовами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, і їх сім'я, без реєстрації місця проживання, проживала у квартирі батьків відповідача ОСОБА_5 в АДРЕСА_2, а батьки відповідача ОСОБА_8 та ОСОБА_5 теж без реєстрації місця проживання проживали в АДРЕСА_1, яка належить в рівних частинах відповідачу ОСОБА_5 та ОСОБА_12.

Після розлучення батьків у 2009 році, ОСОБА_12 стала проживати разом з матір'ю за договором позички від 27.11.2009 року у АДРЕСА_3

Мати ОСОБА_12 ОСОБА_5 просила вселити дочку та її, як законного представника, в АДРЕСА_1, так як ОСОБА_5 змінив замки в дверях і не допускає дочку та її до користування квартирою, а також встановити порядок користування квартирою за яким визначити за ОСОБА_12 право користування кімнатою площею 17,0 кв.м та балконом, ОСОБА_5 виділити в користування кімнату площею 11,4 кв.м та кладову, і залишити решту приміщень у спільному користуванні.

Відмовляючи в задоволенні позову про встановлення порядку користування, суд виходив з того, що запропонований варіант користування не відповідає розміру частки у праві власності.

В цій частині рішення суду не оскаржується.

Задовольняючи вимоги про вселення ОСОБА_12 та її матір ОСОБА_5, суд першої інстанції пославсь на право власника вільно користуватися своїм майном та право вже неповнолітньої ОСОБА_12 проживати у своїй квартирі з матір'ю.

Рішення суду в частині вселення ОСОБА_12 не оскаржується.

Рішення в частині вселення ОСОБА_5 апеляційний суд вважає таким, що відповідає матеріалам справи та положенням діючого законодавства.

Так, ІНФОРМАЦІЯ_2, вже під час розгляду справи, ОСОБА_12 виповнилося 14 років і, відповідно до ст.29 ЦК України та ст. 160 СК України, вона має право вільно обирати собі місце проживання.

На виконання вказаних норм закону, суд першої інстанції допитав неповнолітню ОСОБА_12, яка виявила бажання проживати у своїй квартирі. Оскільки ОСОБА_12 за віком має неповну цивільну дієздатність до 18 років, то вона, відповідно до ст.ст. 150, 154, 171, 177 СК України, має право на отримання допомоги від батьків у здійсненні свого права власності, має право на піклування від батьків про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток, тобто має право мати поруч законного представника.

Дійсно, батько ОСОБА_5 теж є законним представником дочки, але ОСОБА_12 виявила бажання проживати разом з матір'ю і, в силу ст. 155 СК України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність вселення в квартиру разом з неповнолітньою і її матір, оскільки їх окреме проживання зашкодить правам неповнолітньої. Крім того, відповідно рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 28.12.2009 року, ОСОБА_12 перебуває на утриманні своєї матері ОСОБА_5 на користь якої стягнуто аліменти з ОСОБА_5

Посилання в апеляційній скарзі на намагання ОСОБА_5 покращити свої житлові умови шляхом вселення в квартиру разом з дочкою, напружені стосунки між колишнім подружжям ОСОБА_5 та ОСОБА_5, не заслуговують на увагу з огляду на те, що в даному випадку є пріоритетним право неповнолітньої ОСОБА_12 на користування своєю власністю разом з її законним представником ОСОБА_11.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, доводами апеляційної скарги не спростовуються, підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319, 325 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_10 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 10 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: