Провадження №6/235/58/15
Справа №235/2101/15-ц
У Х В А Л А
Іменем України
16 квітня 2015 року м. Красноармійськ
Красноармійський міськрайонний суд Донецької області
в складі : головуючого судді Хмельової С.М.
за участю : секретаря Кучерявого М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі №7 м. Красноармійськаподання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2,
В С Т А Н О В И В :
До Красноармійського міськрайонного суду надійшло подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1, погоджене з в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції, про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2 .
В обґрунтування вимог державний виконавець навів, що на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Красноармійського міськрайонного управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 47214356 про стягнення з ОСОБА_2 на користь УПФУ в м. Красноармійську та Красноармійському районі на суму 1435,80 гривень.
05.03.2015 року державним виконавцем були винесена постанова про об’єднання виконавчих проваджень.
Боржник неодноразово викликався до ВДВС повістками, але жодного разу не з’явився. Державним виконавцем було направлено запити до реєстраційно-облікових установ. Згідно відповіді ВРЕР за боржником зареєстровано транспортний засіб, на який державним виконавцем накладено арешт. Боржник не працює, пенсії не отримує. Тому просив суд винести ухвалу, якою встановити тимчасове ( до повного погашення своїх матеріальних зобов’язань) обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, що мешкає за адресою: с. Новоєлізаветівка, вул. Набережна 10.
Суд, дослідивши надані матеріали у їх сукупності, вважає, що подання державного виконавця не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Частиною 2 статті 377-1 ЦПК України передбачено, що суд негайно розглядає подання державного виконавця погоджене з начальником відділу державної виконавчої служби, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Від в.о. начальника ВДВС Красноармійського міськрайонного управління юстиції надійшла заява про розгляд подання без участі державного виконавця у зв’язку з великою завантаженістю у роботі. Справу просить розглянути на розсуд суду.
Частина 3 статті 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК.
Факт наявності боргу та відсутність майна у боржника, не є доказом, у розумінні ст. 60 ЦПК України, його ухилення від виконання зобов’язань.
Обов’язковою умовою встановлення для боржника тимчасового обмеження права виїзду за кордон є не тільки наявність боргових зобов’язань, які на теперішній час є невиконаними. Але держаний виконавець в поданні не навів жодного доказу того, що боржник ухиляється від виконання зобов’язань. В наданих суду матеріалах відсутні дані про те, які саме дії боржника свідчать про ухилення від виконання зобов’язань, докази виклику та докази неявки боржника до державного виконавця, дані про складені акти за місцем мешкання боржника тощо. Саме на державного виконавця, який звертається з поданням покладається тягар доказування. Тим паче, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду протилежне. Наявні в матеріалах справи запити щодо майнового стану боржника не свідчать про ухилення його від виконання зобов'язань.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
В силу вимог ст. 208 ЦПК України, ухвала суду є формою судового рішення, та не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
П. 18 ч. 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до п.11.1.1 розділу ХІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом МЮУ від 02.04.2012 N 512/5, яка набрала чинності з 17.04.2012 року (далі Інструкція), подання щодо встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України повинно містити:
а) найменування суду, до якого направляється подання;
б) реквізити виконавчого документа, який перебуває на виконанні;
в) реквізити виконавчого провадження;
г) прізвище, ім'я та по батькові особи (боржника), дату народження (число, місяць, рік);
ґ) підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань.
Згідно вимог розділу ХІ Інструкції у поданні мають бути визначені заходи (тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого), найменування органів, які мають їх здійснити. У разі тимчасового обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа зазначаються вид паспортного документа (для громадян України - дипломатичний паспорт, службовий паспорт, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення особи моряка тощо; для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ, що підтверджує громадянство іноземця або посвідчує особу без громадянства), його серія та номер, а також найменування та місцезнаходження державного органу, до якого повинен надсилатися вилучений паспортний документ.
Але у поданні державного виконавця відсутні дані про наміри боржниці вибути за межі України з метою ухилення від виконання зобов’язань, так само відсутні дані про те, чи є у боржниці паспорт громадянина України для виїзду за кордон.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97р., у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод
інших осіб.
На підставі вищевикладеного, керуючись Протоколом № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, ст. 33 Конституції України, ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 10, 60, 208, 377-1, ЦПК України, суддя, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні поданнядержавного виконавця відділу державної виконавчої службі Красноармійського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_2, відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Хмельова С.М.