233 Справа № 233/1034/15-ц

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року Костятинівській міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючої судді Бєлостоцької О.В.,

при секретарі Теліціній О.О.,

за участю

заявника ОСОБА_1,

представника ВДВС

Костянтинівського МРУЮ ОСОБА_2,

представника заінтересованої особи -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костянтинівка скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції, заінтересована особа – Луганський національний аграрний університет,

В С Т А Н О В И В :

10 березня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій зазначив, що 15 червня 2010 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області було ухвалене рішення суду відповідно до якого його було поновлено на роботі у відокремлений підрозділ Костянтинівський технікум Луганського національного аграрного університету та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 2667 гривень 73 копійки. Рішення суду було допущене до негайного виконання, але відповідач відмовився поновити його на роботі та сплатити середній заробіток. 17 червня 2010 року він передав виконавчій лист по вказані справі для примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського МРУЮ, але його начальник ОСОБА_3, виявляючи особисту зацікавленість, перешкоджала виконню рішення суду, порушуючи Закон України «Про виконавче провадження». Рішення суду в частині його поновлення на роботі виконане не в повному обсязі через 4 роки, але постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження в частині його поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за вимушений прогул не винесено. Просить зобов*язати Відділ державної виконавчої служби Костянтинівського МРУЮ виконати виконавчий лист № 340/10 від 17 червня 2010 року, виданий Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області в частині стягнення на його користь з відокремленого підрозділу Костянтинівського технікуму Луганського національного аграрного університету заборгованості за час вимушеного прогулу в сумі 2667 гривень 73копійки.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свою скаргу, посилаючись на викладені в ній обставини. Визнав, що 22 листопада 2010 року він отримав виконавчий лист по цивільній справі № 2-340/10 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але де цей виконавчий лист в теперішній час пояснити не може, оскільки не пам*ятає, при цьому не виключає, що міг направити його до державної виконавчої служби до м.Луганська. Цей виконавчий лист на виконання до Костянтинівського ВДВС Костянтинівського МРУЮ він не передавав, оскільки вважає, що середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути стягнутий на підставі виконавчого листа, виданого 15 червня 2010 року про негайне виконання рішення в частині його повнолення на роботі на посаді механіка. Про те, що його право порушено ВДВС Костянтинівського МРУЮ дізнався 25 лютого 2014 року.

Представник Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції ОСОБА_2 заперечував проти задоволення скарги, обгрунтовуючи свою позицію тим, що протягом 2010-2015 років до виконавчої служби не надходив виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_4 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. На виконанні у ВДВС Костянтинівського МРУЮ перебував тільки виконавчий лист про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді механіка. Крім того, із державного реєстру виконавчих проваджень вбачається, що виконавчий лист про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу 29 листопада 2010 року було прийнято на виконання Артемівським відділом державної виконавчої служби Луганського міського управління юстиції.

Представник заінтересованої особи - Луганського національного аграрного університету в судове засідання не з*явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності .

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Костятинівського міськрайонного суду Донецької області від 15 червня 2010 року (а.с.5), яке набрало законної сили 29 жовтня 2010 року, позов ОСОБА_1 до Луганського національного аграрного університету задоволено, ОСОБА_1 поновлено на посаді механіка Відокремленого підрозділу Костянтинівського технікума Луганського національного аграрного університету та стягнуто на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2677 гривень 73 копійки за мінусом обов*язкових відрахувань. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 жовтня 2010 року (а.с.25-30) зазначене рішення залишено без змін.

15 червня 2010 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області на виконання зазначеного рішення суду в частині негайного виконання про поновлення позивача на роботі видано виконавчий лист № 2-340/10 (а.с.4).

22 листопада 2010 року ОСОБА_1 отримав виконавчий лист по справі № 2-340/10 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підтверджується його заявою (а.с.36).

З акту державного виконавця від 25 лютого 2014 року вбачається, що під час примусового виконання виконавчого листа № 2/340/10, виданого Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області 15 червня 2010 року, ОСОБА_1 було надане робоче місце, з чим не погодився останній та висловив цього приводу свої зауваження (а.с.6).

Постановою державного виконавця ВДВС Костянтинівського МРУЮ від 12 листопада 2013 року поновлене виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-340/10 про поновлення ОСОБА_1 на роботі (а.с.8).

Постановою начальника ВДВС Костянтинівського МРУЮ від 12 листопада 2013 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 12 грудня 2012 року при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-340/10 про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді механіка. (а.с. 8).

Як вбачається з листа представника Луганського національного аграрного університету від 14 квітня 2015 року (а.с.27) виконавчий лист № 2-340 щодо стягнення на користь ОСОБА_1 втраченого заробітку в розмірі 2677 гривень 73 копійки перебував на виконанні в Артемівському ВДВС Луганського МУЮ; сума за цим виконавчим листом за мінусом обов*язкових податків та зборів була сплачена 10 січня 2011 року на підтвердження чого надано квитанцію № 8801781 (а.с.29).

Згідно довідки ВДВС Костянтинівського МРУЮ від 14 квітня 2015 року № 5916 на виконання до зазначеного відділу протягом періоду 2010-2015 років не надходив виконавчий лист № 2-340/10 про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу. З державного реєстру виконавчих проваджень встановлено, що вказаний виконавчий лист 29 листопада 2010 року був прийнятий на виконання Артемівським ВДВС Луганського міського управління юстиції та виконання його заверешене (а.с.31, 32).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла як на час виникнення спірних правовідносин, так і станом на час розгляду справи) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходжен-ням його постійно діючого органу або майна.

Виконання рішення, яке зобов'язує боржника вчинити певні дії, провадиться державним виконавцем за місцем здійснення таких дій.

Частиною 1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець, зокрема, відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Частинами 1,2, ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусо-вого виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі

виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 383 ЦПК України передбачене право сторін виконавчого провадження звернутися до суду зі скаргою у випадку, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця або чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Судом встановлено, що виконавчий лист по цивільній справі № 2-340/10 про стягнення з Луганського національного аграрного університету середнього заробітку за час вимушеного прогулу як і передбачено ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» перебував на виконанні та був виконаний Артемівським ВДВС Луганського МУЮ - за місцем знаходження боржника – Луганського національного аграрного університету.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не передавався на виконавння до ВДВС Костянтинівського МРУЮ виконавчий лист по цивільній справі № 2-340/10 про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, отриманий ним 22 листопада 2010 року і відповідно виконавче провадження з приводу виконання цього виконавчого документу ВДВС Костянтинівського МРУЮ не відкривалось, отже підстави для здійснення будь-яких виконавчих дій останнім були відсутні; крім того, як встановлено з досліджених доказів, 10 січня 2011 року на користь ОСОБА_1 був сплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за мінусом податків та тобов*язкових відрахувань за виконавчим листом № 2-340, що перебував на виконанні в Артемівському ВДВС Луганського МУЮ (за місцем знаходження боржника).

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Доводи ОСОБА_1 про те, що ВДВС Костянтинівського МРУЮ був зобов*язаний на підставі виконавчого листа по справі № 2-340/10 від 15 червня 2010 року про його поновлення на роботі виконати рішення суду і в частині стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є неспроможними і суперечать ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено обов*язок державного виконавця здійснити заходи для виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання (виконавчому документі), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом.

В той же час, у виконавчому листі по справі № 2-340/10 від 15 червня 2010 року, на який посилається ОСОБА_1, йдеться виключно про поновлення його на роботі на посаді механіка.

На підставі ст. ст. 30,49 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст. ст.383, 385, 386, 387 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Костянтинівського міськрайонного управління юстиції, заінтересована особа – Луганський національний аграрний університет – відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Запорізької області через Костянтинівський міськрайонний суд протягом п*яти днів з дня проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п*яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя