ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          

10.02.09                                                                                           Справа№ 30/270

 за позовом:  Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області

до відповідача: ТзОВ „Транс-сервіс-1”, м.Львів

про   стягнення 6722 грн.

                                                                                                              

                                                                                                                             Суддя  Н.Мороз

Представники:

 від  позивача –    н/з

        від  відповідача –Пендерецький В.І.      

        

Суть спору:

             Позов заявлено Службою автомобільних доріг у Хмельницькій області до  товариства   з обмеженою відповідальністю „Транс-сервіс-1”, м. Львів  про  відшкодування шкоди, заподіяної  внаслідок дорожньо-транспортної пригоди  в сумі 6722 грн.

             Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.11.2008р. позов Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області направлено за підсудністю до господарського суду Львівської області.

             Ухвалою господарського суду від 27.11.2008 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.01.2008 року.

                    Для об’єктивного, всестороннього та повного вирішення спору по суті, розгляд справи відкладався ухвалою суду, в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що представники сторін ознайомлені  під розписку.

 Представники ознайомлені із правами та обов’язками, передбаченими  ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України, справа слухається за наявними  у ній матеріалами.

 Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, позов просить задоволити.

 Представник відповідача  в процесі розгляду справи, ознайомившись з додатково долученими позивачем доказами, позовні вимоги визнав в частині  вартості понесеної шкоди в розмірі 5965 грн., заперечив проти  нарахованих інфляційних втрат  в розмірі 757 грн.  

             Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд встановив.

              Позивач- Служба автомобільних доріг у Хмельницькій області, згідно Положення,  є державною організацією, що належить до сфери управління Державної служби  автомобільних доріг України, підвідомча їй та здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування і є одержувачем бюджетних коштів, що  спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування. Згідно п.3.2 Положення, Служба зокрема, зобов”язана організовувати належне утримання та розвиток автомобільних доріг загального користування, що числяться на її балансі, та підтримувати безпечні та безперебійні умови руху на них.

             01.02.2008р. на автомобільній дорозі М-12 Стрий-Кіровоград-Знам”янка (км 242+ 250), що знаходиться в оперативному управлінні  позивача  сталася дорожньо-транспортна пригода, під час якого автомобіль ДАФ (державний номер АА 8764 СІ), що належить відповідачу –ТзОВ „Транс-Сервіс-1” пошкодив бар”єрну металеву огорожу довжиною 52м.  Дана обставина підтверджується актом від 01.02.2008р., підписаним інспектором ДАІ, представниками відділу безпеки руху Служби автомобільних доріг в Хмельницькій області, відділу експлуатації автомобільних доріг, ДП „Хмельницький облавтодор” та водієм  автомобіля ДАФ, який вчинив ДТП,  а також довідкою УДАІ УМВС в Хмельницькій області вих. №5/1125 від 02.02.2009р. (отриманою  позивачем після подачі позову до суду).

             Відносно водія ТзОВ „Транс-сервіс-1” Галайко В.М. (який перебував з даним підприємством в трудових відносинах), складено протокол про адміністративне правопорушення та постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 19.03.2008р. його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення. Дані обставини відповідачем не заперечувались.

               В силу ст.11 ЦК України,  підставою виникнення цивільних прав та обов”язків, зокрема є  завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

               За зобов”язаннями, що виникають унаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство  виходить із принципу вини особи, яка заподіяла шкоду.

               У відповідності до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана   майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

               Відповідно до вимог ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов”язана з використанням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання  тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.  Шкода, завдана джерелом  підвищеної небезпеки, відшкодовується  особою,

яка на відповідній  правовій підставі  володіє транспортним засобом  іншим  об”єктом, використання, зберігання або утримання якого  створює  підвищену небезпеку.

               В силу ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична  особа  відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових   (службових) обов”язків.  

  Позивач ствердив, що в результаті неправомірних дій водія Галайко В.М, Службі автомобільних доріг у Хмельницькій області нанесено шкоду в розмірі 5965 грн. Обгрунтовуючи розмір шкоди, позивач зазначив, що філією „Хмельницька ДЕД” ДП „Хмельницький облавтодор” (який є підрядником по виконанню дорожніх робіт на підставі договору №83 від 06.03.2007р.) були проведені термінові роботи по заміні бар”єрного огородження  загальною вартістю 5965 грн., що підтверджується  актом виконаних робіт та довідкою підрядника- філії „Хмельницької ДЕД” (в матеріалах справи). Вартість виконаних робіт оплачено позивачем  повністю  згідно платіжного доручення  № 6020 від  21.03.2008р.

Згідно ст.222 ГК України, ст. 6 ГК України, підприємства та організації, чиї права і законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору  з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. До претензії, зокрема, додаються документи, що підтверджують вимоги заявника.

Так, позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією №651 від 27.05.2008р. з вимогою відшкодувати шкоду. Зокрема, відповідач, розглянувши претензію, у листі № 626-47 від 02.06.2008р. зазначив, що позивачем до претензії не долучено належних доказів, що підтверджують сам факт заподіяння шкоди, доведення вини працівника у заподіянні  шкоди, що унеможливлює її відшкодування. Документально не підтвердивши обставини, які б покладали на відповідача обов”язок  відшкодувати шкоду  та не врегулювавши спір,  позивач звернувся  за захистом  до господарського суду.

В процесі розгляду справи, ознайомившись з додатково представленими позивачем  на вимогу суду та відповідача документами, відповідач основний борг визнав. Таким чином, сума шкоди,  яка підлягає стягненню, становить 5965 грн.       

               Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 757 грн. інфляційних втрат за період лютий 2008р.-жовтень 2008р., згідно  поданого розрахунку.

             Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

   Однак в матеріалах справи відсутні докази, які вказують на прострочення виконання грошового зобов”язання відповідачем, оскільки обов”язок щодо відшкодування шкоди  у відповідача в даному випадку виникає з даного судового рішення, яким встановлено сукупність всіх умов цивільно-правової відповідальності. Такі складові  підлягають обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування шкоди, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності.  

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність прострочення зобов”язання  відповідачем, що в свою чергу унеможливлює застосування господарсько-правової відповідальності, встановленої  ст.625 ЦК України. Належних доказів зворотнього суду не надано.  

           Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об”єктивному розгляді всіх обставин справи.  

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

   Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).  

   Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, позов задоволити частково.

   Суд враховує той факт,  що у відповідності до  ст.49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Під такими діями суд вважає невчинення позивачем необхідних заходів для забезпечення досудового врегулювання спору, відтак судові витрати слід покласти на сторони порівну.

  Керуючись ст.ст. 11, 625, 1166, 1172, 1187 ЦК України, ст.222 ГК України, ст.ст.6, 32, 33, 43, 49, 82, 84 ГПК України, господарський суд,-

                                                      В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Транс-Сервіс-1”, м. Львів, вул.Городоцька,155 (код ЄДРПОУ 32602104) на користь  Служби автомобільних доріг у Хмельницькій області, м.Хмельницький,вул.Свободи,77 (р/р 26002600135621 в Хмельницькій філії АБ „Брокбізнесбанку”, МФО 315858, код ЄДРПОУ 25879878)- 5965 грн. завданої шкоди, 51 грн. державного мита та 59 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позовних вимог-відмовити.

4.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

    

Суддя                                                                                             Мороз Н.В.